Ухвала суду № 93765711, 23.12.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

23 грудня 2020 р. м. Кремінна

Справа № 414/314/20

Провадження № 1-кп/414/98/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

прокурора Резнікова Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Шмуйлової І.М.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України,

встановив:

на розгляді у Кремінському районному суді Луганської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України.

У зв`язку із клопотанням прокурора Резнікова Д.В. щодо надання строку для ознайомлення із матеріалами справи, судом без виходу до нарадчої кімнати, було прийнято рішення про відкладення судового засідання на 19 січня 2021 року на 14:00 годину.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи на те, що наявні ризики переховування обвинуваченого через те, що він будучи раніше судимим, перебував у розшуку, а тому обвинувачуючись у скоєнні ще двох нових злочинів, обвинувальний акт по яких на даний час розглядається у даній справі, є ризик його переховування від суду, при цьому такі дії вказують на ймовірність вчинення обвинуваченим ще нових злочинів. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків, оскільки неповнолітній свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що боїться при обвинуваченому повідомляти точне місце свого проживання у судовому засіданні, оскільки боїться, як за своє життя так і за своїх близьких.

Захисник, якого підтримав обвинувачений, заперечила щодо поданого клопотання, вказавши на його необґрунтованість та зазначивши, що нема ніяких розшукових справ щодо обвинуваченого, підтвердивши про відкриття їй постанови про оголошення в розшук обвинуваченого, у нього ускладнилося сімейне становище. Просила застосувати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, про що надано письмове клопотання у судовому засіданні.

Заслухавши думку учасників та клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 186 КК України та які згідно статті 12 цього Кодексу класифікуються як тяжкі злочини.

Вирішуючи питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу суд повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

При вирішенні доцільності чи недоцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на перебування його в розшуку при досудовому слідстві, та враховуючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 та 10 років з конфіскацією майна відповідно, а також можливість вчинити інші кримінальні правопорушення з огляду на те, що ОСОБА_1 має судимість за вчинення умисних тяжких злочинів. Суд бере до уваги позицію неповнолітнього свідка ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні особисто вказала на наявність страху щодо свого життя та здоров`я, та своєї родини, у разі, якщо обвинувачений не буде перебувати під вартою, через що просила не вказувати їй повну адресу місця її проживання.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Також суд зважає на суспільний інтерес, який у взаємозв`язку із встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». З огляду на це суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

Суд зазначає про появу нового ризику, який не був предметом дослідження попередніх клопотань щодо долі запобіжного заходу обвинуваченого, з огляду на відсутність свідчень неповнолітнього свідка, однак суд не може не врахувати думки останнього та не дослідити обгрунтованість такого нового ризику, який, із врахуванням свідчень вказаного неповнолітнього свідка, суд вважає обгрунтованим та таким, що на даний час має місце.

З огляду на встановлене, відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу з підстав, вказаних стороною захисту, а відтак наявні підстави для відмови в клопотанні захисника Магомедшаріпова Р.Ш. щодо застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Таким чином, на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яких на даний час збільшилося, не зважаючи на неодноразове продовження такого запобіжного заходу та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а в клопотанні захисника обвинуваченого, якого підтримав обвинувачений, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 128, 291, 331, 369-372 КПК України, суд,

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме по 20 лютого 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого Магомедшаріпова Р.Ш. про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення та в цій частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Панчук