Ухвала суду № 93764579, 23.12.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1698/20

Провадження № 1-кп/344/897/20

У Х В А Л А

23 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Лазаріва О.Б., суддів: Деркач Н.І., Болюк І.І., з участю секретаря судового засідання Черепій Н.П., прокурора Свірідова Д.І., захисників Помазановської О.І., Ковальчука В.В., представника потерпілої Сулими І.Р., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглядаючи на підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_2 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч. 2 ст.15, п.п.5, 6, 11, 12 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_1 , якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.27 ч. 2 ст. 15 п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України, ОСОБА_3 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч. 2 ст.15, п.п.5, 6, 11, 12 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувають матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_2 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.15, п.п.5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_1 , якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.15 п.п.5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК України, ОСОБА_3 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.15, п.п.5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Представник потерпілої підтримав клопотання прокурора.

Захисники заперечили щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки вважають, що клопотання прокурора є недостатньо вмотивованим, ризики не доведеними.

Обвинувачений ОСОБА_2 вважає клопотання прокурора незаконним, просив суд змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Інші обвинувачені підтримали думку захисників.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд, зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 22 листопада 2020 року включно. В подальшому судом вирішувалось питання щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора суд враховує, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, на даний час судовий розгляд справи не розпочато, а тому продовжують існувати ризики щодо можливого незаконного впливу на свідків, а також щодо можливості переховування обвинуваченим від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Обставини, що слугували підставою застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_2 слід продовжити на строк до двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196-199, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Застосування запобіжного заходу обраного щодо ОСОБА_2 , відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2020 року у виді тримання під вартою - продовжити до 20 лютого 2021 року включно.

Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий суддя: О.Б.Лазарів

Судді: Н.І. Деркач

І.І. Болюк