Рішення № 93761998, 11.11.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5289/15-ц

Провадження № 2/216/307/20

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулось до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 14.05.2008 між відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», на підставі рішення загальних зборів назву банку змінено на відкрите акціонерне товариство «БГ Банк», та відповідачем було укладено кредитний договір №048-С-08/КрФ, про відкриття карткового рахунку для здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки у випадку відсутності або недостатності власних коштів. Відповідачу було визначено ліміт овердрафту в сумі 17000,00 дол.США при відсутності або недостаточності власних коштів на рахунку в період з 14.05.2008 по 13.05.2011. 15 грудня 2010 року ВАТ «БГ Банк», як первісний кредитор, уклав договір відступлення права вимоги з позивачем, згідно з яким відступив позивачеві права грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними зазначеними фізичними особами та ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», в тому числі і права грошової вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором, в зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань перед продавцем, зокрема, повернення кредиту, сплати відсотків, інших платежів, передбачених умовами договору. Відповідач умови Договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим, виникла заборгованість, яка станом на 12.06.2014 складає: 116265,11 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 61088,47 грн; заборгованість по простроченим відсоткам та комісіям 40508,22 грн; заборгованість за пенею - 12835,76 грн; три проценти річних від простроченої суми 1832,66 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 116265,11 грн.

Представник позивача – адвокат Умріхін О.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Будучі присутнім у судовому засіданні 02.09.2020, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач та його представник – адвокат Радченко В.Ю. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили. Будучі присутнім у судовому засіданні 02.09.2020, відповідач заперечував проти позову та надав письмові пояснення у справі, які обґрунтовував тим, що заборгованості за кредитним договором не має, крім того договір відступлення права вимоги в частині кредитного договору №048-С-08КрФ від 14.08.2008 є недійсним, укладеним всупереч законодавства, яким встановлені правові засади у сфері надання фінансових послуг.

Суд, вислухавши учасників процесу, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судом встановлено, що 14.05.2008 між відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», на підставі рішення загальних зборів назву банку змінено на відкрите акціонерне товариство «БГ Банк», та відповідачем було укладено кредитний договір №048-С-08/КрФ, про відкриття карткового рахунку для здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки у випадку відсутності або недостатності власних коштів. Відповідачу було визначено ліміт овердрафту в сумі 17000,00 дол.США при відсутності або недостаточності власних коштів на рахунку в період з 14.05.2008 по 13.05.2011.

Згідно з розрахунку заборгованості (а.с. 5-12) заборгованість станом на 12.06.2014 складає:116265,11 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 61088,47 грн; заборгованість по простроченим відсоткам та комісіям 40508,22 грн; заборгованість за пенею - 12835,76 грн; три проценти річних від простроченої суми 1832,66 грн.

Також судом встановлено, що згідно з наданим позивачем договором про відступлення права вимоги №б/н від 15.07.2010 (а.с. том 1 а.с. 44-48) первісний кредитор ВАТ «БГ Банк» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «Вердикт Фінанс» свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Отже, ознаками договору факторингу є: 1) фактор (новий кредитор) надає послуги з фінансування діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; 2) такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); 3) грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитора) до третьої особи (боржника).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц (провадження № 61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18). Підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Як встановлено судом, сторона позивача обґрунтовує заявлені вимоги тим, що у нього виникло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача перед первісним кредитором ВАТ «БГ Банк».

Між тим, відповідач заперечує дані обставини та зазначає, що до відповідача не перейшло право вимоги за договірними правовідносинами між ним та ВАТ «БГ Банк», крім цього відповідачем не визнається сума заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, при розгляді даної справи, підлягає перевірці та має суттєве значення факт переходу прав вимоги від первісного кредитора ВАТ «БГ Банк» до нового кредитора ТОВ «Вердикт Фінанс» за борговими зобов`язаннями відповідача.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Так, договором про відступлення права вимоги, додатковими угодами, додатком № 1 та додатком № 2, які є невід`ємними частинами цього договору, визначено порядок оформлення відступлення Права вимоги.

Зокрема, пунктом 1.2 Договору № 1 до договору відступлення права вимоги (том 1 а.с. 49) передбачено, що права вважаються відступленими Первісним кредитором Новому кредитору з дати зарахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитору, зазначений в р. 12 цього Договору, в строки встановлені Договором.

Таким чином, судом встановлено, що зарахування коштів на рахунок Первісного кредитору є підставою для переходу права вимоги.

Всупереч вказаним умовам договору позивачем не надано належних доказів зарахування коштів на рахунок Первісного кредитору (платіжне доручення, касовий чек, квитанція), що свідчить про недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором №048-С-08/КрФ.

У судовому засіданні 02.09.2020 було оголошено судом перерву для надання представнику позивача – адвокату Умріхіну О.В. доказів зарахування коштів на рахунок Первісного кредитору. Проте, жодних доказів від позивача до теперішнього часу не надійшло.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги, що стороною позивача не доведено, оскільки не надано належних та допустимих доказів, що у позивача виникло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача перед Первісним кредитором ВАТ «БГ Банк» згідно з кредитним договором №048-С-08/КрФна суму 116265,11 грн,суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо застосування строків позовної давності, суд приходить до таких висновків.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», — йдеться у постанові.

Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) встановлено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

У даному випадку, суд прийшов до висновку про недоведеність вимог позивача, у зв`язку з чим, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 137, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 16, 512, 526, 610, 612, 614, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 79-82, 133, 141, 247, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», код ЄРДПОУ: 36698193 місце знаходження: 04080, м. Київ, вул. Хвойки, буд. 15/15;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Р.О. Кузнецов