Вирок № 93761849, 23.12.2020, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/1011/20

Номер провадження 1-кп/194/169/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Соколової Ю.І.,

секретаря судового засідання - Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 червня2020 року за № 12020040400000233 та 31 серпня 2020 року за № 12020040400000293 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Далеке Близнюківського району Харківської області, громадянина України, укр аїнця, не одруженого, не працюючого, на утриманні нікого не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19 березня 2012 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі,

- 11 жовтня 2013 року Павлоградським міськрайоним судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 3 місяцям позбавлення волі,

- 12 травня 2014 року Павлоградським міськрайоним судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяцям позбавлення волі,

- 29 жовтня 2014 року Павлоградським міськрайоним судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяцям позбавлення волі. Звільненого 31 серпня 2018 року по відбуттю строку покарання,

- 11 листопада 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі,

- 13 листопада 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тернівка, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з базовою загально середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні осіб, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора - Сорокіна М.О.,

захисника Палька О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 11 червня 2020 року вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 , направлену на таємне викрадення майна ОСОБА_4 з кв. АДРЕСА_4 . Так, цього ж дня, приблизно о 00:10 год., з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , прибули до буд. АДРЕСА_5 , після чого, з метою реалізації спільного злочинного умислу до кінця, направленого на умисне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 піднявся по опорі газової труби, на висоту другого поверху до балкону кв. АДРЕСА_6 , де, з метою незаконного проникнення до вказаної квартири, пошкодив скло рами балкону, пробрався до середини балкону звідки розбив скло до зальної кімнати та умисно, незаконно проник через нього до вказаної квартири, звідки умисно, таємно скоїв крадіжку майна ОСОБА_4 . ОСОБА_2 в свою чергу залишився чекати ОСОБА_1 на вулиці під балконом вказаної квартири з метою попередження про появу власника квартири та подальшої допомоги в прийманні від ОСОБА_1 викраденого з квартири майна.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення до квартири, умисно, таємно, викрали майно яке належить ОСОБА_4 , а саме: - пилосос марки «Saturn ST-VC0263», вартістю 700 грн.; - мікрохвильову піч марки «Kalunas KMW-2091 R», вартістю 1226,67 грн.; - два комплекти постільної білизни марки «Viluta» модель №37, загальною вартістю 1430 грн.; - одне простирадло, вартість якого встановити не надалось можливим; - один рушник марки «Home Line», вартість якого встановити не надалось можливим; - один рушник марки «Mainstays», вартістю 174 гривні; - одну ковдру червоного кольору, одну ковдру світло зеленого кольору, одну ковдру сірого кольору, вартість яких встановити не надалось можливим.

Тим самим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдали ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3530,67 грн.

З місця скоєння злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли та розпорядилися викраденим на свій розсуд.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_4 не з`явилася, але надала суду письмову заяву, в якій просила кримінальне провадження розглянути без її участі.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, однак на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати суду показання з приводу обставин злочинних діянь. При цьому, докази його вини, здобуті досудовим слідством не оспорював.Тиску з боку працівників поліції на нього не було. З переліком та вартістю викраденого згоден. Обіцяв більше не вчиняти кримінальні правопорушення. Наполягав на застосуванні ч. 3 ст. 349 КПК України. Просив суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, однак на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати суду показання з приводу обставин злочинних діянь. При цьому, докази його вини, здобуті досудовим слідством не оспорював. Тиску з боку працівників поліції на нього не було. З переліком та вартістю викраденого згоден. Просив суворо не карати, обіцяв більше не вчиняти кримінальні правопорушення. Наполягав на застосуванні ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачені, скориставшись своїм конституційним правом, відмовилися давати суду показання, разом з тим не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення, у суду не виникають сумніви щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю визнали свою винуватість у вчиненні ними кримінального правопорушення, правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості їх позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно, за попередньою змовою групою.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у житло за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про осіб обвинувачених, обставини, які пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він громадянин України, раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, не працює.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він громадянин України, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, мешкає з бабусею, громадський порядок не порушує, не працює.

З досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_2 , підготовленої 13 листопада 2020 року Павлоградським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 з бабусею, раніше притягався до кримінальної відповідальності, вчинив новий злочин після звільнення від відбуття покарання в зв`язку з іспитовим строком, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, не одружений, не працює, доглядає за бабусею, утримує себе за рахунок підтримки рідних та пенсії, що отримує бабуся (по лінії батька), з рідними та близькими має добрі взаємовідносини. Обвинувачений брав участь при складані досудової доповіді, з його слів, він раніше вживав психоактивні речовини, на сьогоднішній день залежність відсутня, алкоголем не зловживає. Зі слав бабусі, ОСОБА_2 добра, чуйна, безконфліктна людина, яка завжди допоможе по господарству, алкоголем не зловживає, має досвід вживання психоактивних речовин. Неодноразово знаходився на реабілітації в ребцентрах, але залишав ці заклади без завершення курсу реабілітації. Допускає, що ОСОБА_2 спілкується з особами з антисоціальною поведінкою та підпадає під їх пагубний вплив та причину скоєння її онуком кримінального правопорушення пояснити не може. За місцем мешкання характеризується посередньо, за місцем реєстрації негативно. Соціальні послуги не отримує, на обліку, як безробітня особа, в центрах зайнятості не перебуває. Фактором, які підвищують ризик вчинення повторного правопорушення, є відсутність роботи та стосунки у суспільстві. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення – високий, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб – середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб). Виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає: рецидив злочинів.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують суспільну небезпеку кримінального правопорушення до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинувачених ст.ст. 69, 69-1 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 11 листопада 2020 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі (ЄРДР №12020040370000738).

Також, 13 листопада 2020 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі (ЄРДР №12020040370000889).

В судовому засіданні встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК Українив цьому кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив до ухвалення вироків Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року та від 13 листопада 2020 року.

Згідно положень ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, за сукупністю злочинів.

Крім того, судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року ухвалено вирок, яким його було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць (ЄРДР №12020040370000693 та ЄРДР №12020040370001320). Вказаний вирок на день розгляду кримінального провадження не набрав законної сили, оскільки подана апеляційна скарга.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Таким чином, до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею як невинуватою особою. Це, зокрема, означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст.70 КК України при наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини у рішенні в справі «Аллене де Рібемон проти Франції».

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року (ЄРДР №12020040370000693 та ЄРДР №12020040370001320) не набрав законної сили, а тому при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за даним вироком відсутні підстави для врахування вироку, який не набрав законної сили.

Питання про застосування покарання при наявності кількох вироків підлягає вирішенню в порядку, передбаченому п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 639/9081/15-к, провадження № 51 - 1850 км 18 від 26 квітня 2018 року.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , те, що він раніше неодноразово судимий, за що має непогашені судимості, в тому числі за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, те що ОСОБА_1 не працює, перебував у розшуку, але вину визнав повністю, щиро розкаявся, з боку потепілої відстуні будь-які претензії, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за пред`явленим обвинуваченням в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, застосувавши при цьому ч. 4 ст. 70 КК України, поглинувши менш суворі покарання призначені вироками Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року та від 13 листопада 2020 року, більш суворим покаранням за цим вироком,

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2 , те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся, раніше не судимий, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, те що ОСОБА_2 офіційного доходу не має, потерпіла до обвинуваченого будь-яких претензій не має, також враховуючи висновки досудової доповіді, відповідно до якої, ОСОБА_2 , за місцем мешкання характеризується посередньо, доглядає бабусю по лінії батька, психоактивні речовини не вживає, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому у покарання за пред`явленим обвинуваченням в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Клопотань про застосування запобіжного засобу відносно ОСОБА_2 до суду не надходило.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двух) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, призначеним покаранням за цим вироком, поглинути покарання, призначене за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року та покарання, призначене за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року, та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 2 (два) місяця.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, залишити – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 07 вересня 2020 року.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Зобов`язати ОСОБА_2 у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави - УК у Чечелівському районі м. Дніпра/Чечел.р/24060300), р/р UA878999980313060115000004008, код ЄДРПОУ 37989253, найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації доходу: інші надходження, в рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок № 19/104-17/2/12.1/306 від 22 червня 2020 року, грошові кошти у розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн. 70 коп., за проведення трасологічної експертизи (висновок № 19/104-17/2/357 від 28 серпня 2020 року, грошові кошти у розмірі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн. 40 коп., тобто з кожного по 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 05 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- пилосос, марки «Saturn ST-VC0263», мікрохвильову піч марки «Kalunas KMW-2091 R», запаковані два комплекти постільної білизни марки «Viluta» модель № 37, одну простирадло білого току з візерунками у вигляді квітів, рушник марки «Home Line», рушник марки «Mainstays», ковдру червоного кольору з великим ворсом, ковдру світло зеленого кольору з ворсом, ковдру сірого кольору з візерунками, марки «Kugulu Yatak Ortusu», які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили – залишити законному володільцеві ОСОБА_4 ,

- праву ношену капцю синього кольору, чотири змиви на марлевий фрагмент рідини бурого кольору з бруківки, марлевої газової опори, концентрату, пилососу, ліву ношену капцю синього кольору, змив на марлевий фрагмент рідини бурого кольору з підлоги лівої спальної кімнати, які зберігаюся в камері схову Тернівського відділення поліції ПВП ГУНП у Дніпропетровській області (квитанція № 154557 від 09 липня 2020 року) після набрання вироком законної сили – знищити,

- сліди пальців рук, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Ю.І. Соколова