Ухвала суду № 93761343, 21.12.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7727/16-к

Провадження № 1-кп/185/733/20

У Х В А Л А

21 грудня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Косюка А.П.,

суддів: Юдіної С.Г., Мельника Ю.А.,

за участі секретаря Губа О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040370001295 від 20 травня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187КК України,

за участю:

прокурора Зейналова І.А.о.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Палько О.М.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених положеннями п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. На думку прокурора, лише запобіжний захід в виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим можуть бути прийнято спроби переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків та потерпілого, які недопитані у судовому засіданні, тому застосування альтернативних запобіжних заходів недоцільно.

Обвинувачений заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив змінити на домашній арешт за місцем його реєстрації в м. Краматорську, пояснив, що він до затримання працював не офіційно, захворювань не має, захисник заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що ризики на які послався прокурор, останнім не доведені та просив обрати більш м?який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації обвинуваченого.

Суд, заслухавши думки учасників стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою приходить до такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року визнано неконституційним. У вказаному рішенні зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України. Під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна та у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, з урахуванням, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 ще не призначений до розгляду, - вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків та потерпілого, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для нього аспекті є реальним.

При наданні оцінки ступеню ризику стосовно вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд враховує те, що обвинувачений може вчинити інший злочин, що підтверджує наявність цього ризику.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що:

1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений до затримання працював не офіційно, тобто не мав постійного джерела доходу;

2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність;

3) за станом здоров`я: відсутні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють застосування до нього попереднього ув`язнення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ризики, що обвинувачений буде переховуватися від суд, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, знайшли свого підтвердження. А тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам, також наявні обставини свідчать, що заявлений ризик не зменшився.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на 60 днів.

Суд, відповідно до ч. 4 п. 2 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст.ст. 315 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Зейналова І.А.о. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

В задоволені клопотання захисника Палько О.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на 60 днів до 17 лютого 2021 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – до 17 лютого 2021 року включно.

Ухвала, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року.

Головуючий суддя: А.П. Косюк

Судді: С.Г. Юдіна

Ю.А. Мельник