Рішення № 93761062, 11.12.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.12.2020 Єдиний унікальний номер 205/7827/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/7827/2020

Номер провадження: 2/205/2751/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання договору іпотеки припиненим, вилучення відомостей про обтяження,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання договору іпотеки припиненим, вилучення відомостей про обтяження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.04.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не виконала умови договору, у визначений строк не повернула позику, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. 05.05.2020 року було видано виконавчий напис про стягнення заборгованості із вказаного боржника.

Далі позивач зазначає, що вона із вищевказаним виконавчим написом звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. В ході виконання виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем отримано витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якому встановлено, що боржник має на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , обтяжень на вказане майно на час проведення виконавчих дій зареєстровано не було. Оскільки добровільно сплачувати борг відповідач відмовилась, приватним виконавцем була винесена постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна – квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку із чим, 18.05.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. позивачеві було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру.

Однак, після набуття позивачем права власності на такий об`єкт нерухомого майна, згідно до рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 20.05.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. було зареєстроване відповідне обтяження на таку квартиру на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс». Для з`ясування обставин обтяження вказаної квартири, позивач звернулася до відповідача ОСОБА_2 , яка повідомила, що її померлий чоловік ОСОБА_3 мав кредитні відносини, і забезпеченням за таким зобов`язаннями виступав вказаний об`єкт нерухомого майна. Однак ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідною постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 року у позові ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11053656000 від 17.10.2007 року відмовлено у повному обсязі.

Позивач вважаючи, що її право на вказану квартиру не визнається із боку відповідачів, вимушена звернутись до суду та просити визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати припиненим Договір іпотеки на підставі якого 13.10.2006 року Дніпропетровським міським нотаріальним округом, внесені відомості в Державний реєстр іпотек за номером № 3884733 (номер запису про іпотеку 36565115 на об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_1 , що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 ; а також вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні відомості про обтяження спірного майна.

Відповідач -1 - ОСОБА_2 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування таких заперечень представник відповідача -2 зазначає, що відсутні правові підстави для припинення іпотечного договору від 13.10.2006 року, предметом іпотеки за яким є квартира загальною площею 44, 9 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , як і відсутні правові підстави для виключення записів про іпотеку та заборону відчуження цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки станом на сьогоднішній день відповідні кредитні зобов`язання ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк», правонаступником якого у таких зобов`язаннях є ТОВ «Укрдебт плюс», не виконані.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилалася на обставини, що викладені у позовній заяві.

Відповідач -1 - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій письмовій заяві позов визнає в повному обсязі.

Представник відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», у судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволені відмовити з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року клопотання представника позивача – адвоката Сороки Тетяни Віталіївни про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання договору іпотеки припиненим, вилучення відомостей про обтяження було задоволено. Вирішено витребувати у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кретової Н.Б. (місце знаходження: 49128, м. Дніпро, ж/м Комунар, буд. 5т) належним чином завірені документи, зібрані сторонами для отримання свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за реєстровим номером № 583, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52274154 від 18.05.2020 року.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, щоОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору дарування квартири від 01.04.2011 року, посвідченого Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1569, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.04.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2070290812101, номер запису про право власності 36269821, належить квартира АДРЕСА_1 .

Судом такожвстановлено, що 13.10.2006 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 , було укладено Кредитний договір № 1105365600, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) доларів США 00 центів з кінцевим терміном повернення коштів – 16.10.2015 року.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором № 1105365600 від 13.10.2006 року, між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 1105365600/П.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором № 1105365600 від 13.10.2006 року ПАТ «Укрсиббанк» було передано в іпотеку об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами визнано, що на момент укладання такого договору відповідні обтяження до баз даних Державного реєстру іпотек держаним реєстратором не вносились.

Судом також встановлено, що згідно до договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» серії та номер 2949 від 08.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., право вимоги по даному кредитному договору перейшло до ПАТ «Дельта банк».

Матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Амур–нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», як правонаступника ПАТ «Укрсиббанк» у таких зобов`язаннях, до ОСОБА_3 були задоволені, вирішено стягнути з останнього на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11053656000 від 17.10.2007 року у розмірі 745 838 грн. 35 коп.

Матеріалами справи також підтверджено, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 року заочне рішення Амур – нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2016 року було скасоване та ухвалено нове рішення, згідно резолютивної частини якого в задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11053656000 від 17.10.2007 року було відмовлено у повному обсязі. Дане рішення суду набрало законної сили у передбаченому законом порядку.

Судом також встановлено, щозгідно до договору про відступлення прав вимоги від 13.05.2020 року, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» (далі – Відповідач-2), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 682, право вимоги за кредитним договором № 11053656000, укладеним з ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Укрдебт плюс».

Судом також встановлено, що 21.04.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. Згідно п.1 цього Договору позивач передала у власність ОСОБА_2 ) грошові кошти в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а відповідач зобов`язується повернути позивачу таку ж саму суму грошових коштів в тій самій валюті в термін до 28.04.2020 року включно.

Судом встановлено, що 31.01.2018 року за заявою ОСОБА_1 , Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., було вчинено виконавчий напис № 542, відповідно до якого було запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати на вчинення виконавчого напису у розмірі 1 700 грн. 00 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В., з метою виконання зазначеного виконавчого документа (виконавчого напису) було винесено постанову про передачу арештованого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу позивачеві, а 18.05.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. було видано позивачеві свідоцтво про право власності на такий об`єкт нерухомого майна.

Із матеріалів справ вбачається, що за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за індексним № 52312604 від 20.05.2020 року до Державного реєстру іпотек були внесені відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 (тип обтяження іпотека; реєстраційний номер обтяження 36565115).

За повідомленням представника ТОВ «Укрдебт плюс», таким суб`єктом господарювання, як правонаступником кредитора у вказаному кредитному договорі № 1105365600 від 13.10.2006 року, право власності позивача на квартири АДРЕСА_1 не визначається через обставину не погашення заборгованості за таким кредитним договором.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

При цьому ч.1 ст.575 ЦК України визначає іпотеку як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч. 1 ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Вказаний перелік не є вичерпним, адже вказана норма матеріального закону передбачає припинення права застави також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» передбачено також припинення застави при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, та в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється також у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним.

У відповідності до вимог ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В даному випадку, судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору від 13.10.2006 року, що був укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 , кінцевий термін повернення коштів було визначено сторонами 12.10.2015 року (а.с. 16-17).

При цьому, як підтверджено матеріалами справи, в задоволення позовних вимог кредитора за вказаним кредитним договором до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11053656000 від 17.10.2007 року було відмовлено у повному обсязі через обставину непредставлення суду доказів укладання кредитного договору та договору поруки, та не встановлення підстав для стягнення заборгованості за такими договорами.

Таким чином, в даному випадку сторона позивача наголошує на тому, що такі зобов`язання за вказаним кредитним договором є припиненими у зв`язку із: 1) встановленням судовим рішенням, що набрало законної сили, відсутності підстав для стягнення заборгованості за такими договорами; 2) охопленням неврегульованих зобов`язань строком позовної давності, через що кредитор втратив право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок іпотечного майна, яким забезпечено таке зобов`язання; 3) як наслідок, вже відсутньою, станом на 2020 рік, у боржників за вказаним кредитним договором заборгованості.

Одночасно з цим, суд зазначає, що під час розгляду даної справи по суті сторона відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» не надала суду жодних доказів в підтвердження наявних невиконаних відповідачем-1 ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, щоб підтверджували обґрунтованість заперечень та тверджень щодо наявної неврегульованої заборгованості за таким кредитним зобов`язанням позивачів.

Також суд зазначає, що стаття 256 ЦК України передбачає позовна давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Наслідки спливу позовної давності визначені у ст. 267 ЦК України, згідно з ч. 4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», яке згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю; будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Адже під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Укрдебт плюс» втратило право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок іпотечного майна, яким забезпечено таке зобов`язання, і стороною відповідача не надано жодного доказу існування майнових вимог поза строками такої давності, чи не врегульованих кредитних зобов`язань між сторонами. У зв`язку із чим вказаний іпотечний договір має бути визнаний припиненим на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а за позивачем слід визнати право власності на таке майно, адже речове право такої особи на вказану квартиру не визнається та оспорюється ТОВ «Укрдебт плюс».

Стосовно вирішення позовних вимог позивача в частині вилучення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження майна іпотекою та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження зазначеного майна, суд виходить з наступного.

Іпотека та обтяження (заборона розпоряджатися заставним нерухомим майном) підлягають державній реєстрації прав (ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Судом встановлено, що в даному випадку до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено відомості про заборону на відчуження предмету іпотеки за спірним договором іпотеки із наступними відомостями: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 36565115), зареєстрований реєстратором Дніпропетровським міським нотаріальним округом 13.10.2006 року за № 1409502.

Судом також встановлено, що з Державного реєстру іпотек було внесено відомості про обтяження іпотекою предмету іпотеки за спірним договором іпотеки із наступними відомостями: Дніпрі (тип обтяження іпотека; реєстраційний номер обтяження 36565115), зареєстровані реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за індексним № 52312604 від 20.05.2020 року.

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки та припинення обтяжень, накладених у зв`язку з цією іпотекою, підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються вищевказаними Законом України «Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV із змінами та доповненнями та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 клієнти мають право після повного виконання грошових зобов`язань перед банком, подати відповідачу письмову заяву та здійснити дії, пов`язані із державною реєстрацією припинення іпотеки та зняття заборони. Обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом в межах розгляду даної цивільної справи було визнано припиненим спірний договір іпотеки. При цьому, вимоги позивача про вилучення з баз даних вказаних реєстрів відомостей про заборону відчуження майна та обтяження такого майна іпотекою у зв`язку із припиненням такого договору іпотеки є прямо пов`язаними із первісною позовною вимогою та випливають з неї. Одночасно з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/16461/16.

Відтак суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, припинення спірного договору іпотеки та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідних відомостей про обтяження вказаного спірного майна.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 4 249 грн. 60 коп., по 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 80 коп., із кожного Відповідача окремо.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 267, 392, 575, 631, 626, 1054 ЦК України, ст.ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 4,5, 81, 82, 90, 141, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (місце знаходження: 04073, м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 28-а, код ЄДРПОУ 43212924), третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна (місце знаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 8, прим. 49) про визнання права власності на нерухоме майно, визнання договору іпотеки припиненим, вилучення відомостей про обтяження – задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва № 583 від 18.05.2020 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52274154 від 18.05.2020 року.

3. Визнати припиненим Договір іпотеки на підставі якого 13.10.2006 року Дніпропетровським міським нотаріальним округом, внесені відомості в Державний реєстр іпотек за номером № 3884733 (номер запису про іпотеку 36565115 на об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_1 ), що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 .

4. Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 (тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 36565115), зареєстрований реєстратором Дніпропетровським міським нотаріальним округом 13.10.2006 року за № 1409502.

5. Вилучити з Державного реєстру іпотек відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 (тип обтяження іпотека; реєстраційний номер обтяження 36565115), зареєстровані реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за індексним № 52312604 від 20.05.2020 року.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 80 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (місце знаходження: 04073, м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 28-а, код ЄДРПОУ 43212924) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан