Ухвала суду № 93755776, 21.12.2020, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/16478/20

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2020 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі слідчого судді Пономаренка А. А., за участю секретаря судового засідання Рекеди С. С., прокурора Ткачова Є. Г., слідчого Сіроша П. С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Кубова А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 18.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050005995, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, не одруженого, непрацюючого, який має середньою освітою, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 20.02.2015 Оболонським районним судом у місті Києві за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

20.12.2020 до Оболонський районний суд міста Києва надійшло клопотання слідчого Оболонського УП ГУ НП в м. Києві Сіроша П.С., яке ним подане в рамках кримінального провадження, внесеного 18.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050005995, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Дане клопотання погоджено прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Ткачовим Є. Г.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 , приблизно о 13 год. 20 хв. 18.12.2020, перебуваючи у приміщенні магазину «Сільпо», що належить ТОВ «Сільпо-Фуд» код ЄРДПОУ 40720198 та розташований за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 21-Б, проходив по торгівельному залу вказаного магазину та в той час у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, в той же час, того ж дня, перебуваючи у торгівельній залі магазину «Сільпо», переконавшись у тому, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає і він діє таємно, шляхом вільного доступу, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення взяв з полиць магазину товар, а саме: «Джин Monkey 47 Schwarzwald 47%», арт. 700452, в кількості 1 шт., вартістю 799 грн. 20 коп. (без урахування ПДВ) та поклав вищевказаний товар у внутрішню кишеню куртки, в яку був одягнутий на той час.

Виконавши всі дії, які ОСОБА_1 , вважав необхідними для повторного, таємного викрадення чужого майна (крадіжки), останній, разом із викраденим товаром, що належить ТОВ «Сільпо-Фуд» код ЄРДПОУ 40720198, вийшов повз лінію кас магазину «Сільпо», не розрахувавшись при цьому за вказаний товар та направився до виходу із нього, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_1 міг спричинити ТОВ «Сільпо-Фуд» код ЄРДПОУ 40720198, майнову шкоду на загальну суму 799 грн. 20 коп. (без урахування ПДВ).

Орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторне, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Слідчий посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходжу у вигляді домашнього арешту в відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор Ткачов Є. Г. підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив слідчого суддю клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1. ст. 177 КПК України, та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а також покласти обов`язки прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, цілодобово не залишати місце свого постійного проживання - квартиру АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Крім того, прокурор в обґрунтування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, за для застосування до підозрювано ОСОБА_1 запобіжного заходу, посилається на те, що ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а саме до 5 років позбавлення волі, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків є те, що підозрюваний шляхом вмовляння, підкупу або погроз може схиляти свідків до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розслідування. Крім того, у ході вручення ОСОБА_1 копії даного клопотання останньому вручалися копії матеріалів кримінального провадження, у тому числі і копії протоколів допитів свідків, де безпосередньо зазначені їх анкетні дані, зокрема, і адреси місць реєстрації та проживання.

Враховуючи те, що станом на цей час свідки не допитані у суді відповідно до принципу безпосередності, є достатній ризик того, що ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення може схиляти свідків до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні взагалі, що негативно вплине на хід досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та подальший його судовий розгляд.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що підозрюваний не має постійних джерел доходу, не зайнятий суспільно-корисною працею, офіційно не працевлаштований, а натомість вирішив збагатитися за рахунок чужого майна.

Крім того, прокурор просив врахувати, що Оболонським районним судом м. Києва, 20.02.2015 ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав обставини, які викладені в клопотання про обрання запобіжного заходу та оголошеній підозрі, не заперечував щодо застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, підтримав позицію захисника. Крім того пояснив, що він раніше вже був засуджений за вчинення злочинів проти власності. Вчинив новий злочин через поганий матеріальний стан його та родини. Мешкає разом з матір`ю та іншою молодшою його за віком дитиною, перебувають обидва на утриманні матері. Виховувався матір`ю без батька. Обіцяє виправити свою поведінку, знайти роботи, якщо йому дадуть таку можливість. До цього не міг її відшукати, бо загубив свій паспорт. Наразі подав документи на відновлення паспорту. Також доповнив, що він співпрацює з органом досудового розслідування, надав свої зізнавальні показання, які підтвердив під час слідчого експерименту.

Захисник Кубов В. А. у судовому засіданні просив врахувати не повністю обґрунтованість ризиків, а також необхідність надати можливість підозрюваному працювати. Отже обрати замість цілодобового домашнього арешту нічний, поклав обов`язок на підозрюваного працевлаштуватися.

Вислухавши прокурора, думку підозрюваного та захисника, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Оболонського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, яке внесене 18.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050005995, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Слідчим у вказаному кримінальному провадженні є Сірош П. С . Процесуальне керівництво здійснюється Київською місцевою прокуратурою № 5, зокрема прокурором Ткачовим Є. Г.

18.12.2020 в рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 було затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.

19.12.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Отже, на час розгляду клопотання строк досудового розслідування становить 59 днів.

В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні докази:

- протокол огляду місця події від 18.12.2020, який проводився за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 21-Б, з якого видно, що під час огляду місця події було вилучено речі, які було визнано речовими доказами;

- протокол допиту свідка ОСОБА_3 ;

- протокол допиту свідка ОСОБА_4 ;

- протокол допиту свідка ОСОБА_5 ;

- протокол допиту свідка ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Суд враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, з урахуванням наданих показань підозрюваним, суд дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, так як надані слідчим докази свідчать про те, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані дії при зазначених у клопотанні обставинах.

Отже, суд вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому, злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

Згідно зі ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як видно з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, беручи до уваги пояснення підозрюваного, а також особистість останнього, суд погоджується з тим, що на даний час наявним є ризик того, що ОСОБА_1 може вчините інше кримінальне правопорушення, тобто існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оскільки ОСОБА_1 наразі не має постійного джерела доходів, вчинив злочин саме через відсутність коштів на власні потреби та раніше вже був засуджений за вчинення саме корисних злочинів.

Однак, суд не погоджується з існуванням ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

Так, в обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування чи суду, прокурор фактично посилається лише на тяжкість покарання. Між тим, вказані обставини суд не може оцінювати в якості ризику, бо ця обставина повинна бути оцінена судом лише відповідно до ст. 178 КПК України, тобто як лише додаткові відомості.

Крім того, тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком. Бо суд зауважує, що в розумінні рішень ЕСПЛ у справах «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України») неодноразово наголошувалось, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, суд вважає доречним взяти до уваги пункт 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Подвезько проти України» (Заява № 74297/11), де суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Наведена позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд бере до уваги, що підозрюваний співпрацює з органом досудового розслідування, надав свої викривальні показання, а також підтвердив їх під час проведення слідчого експерименту. Тож на думку суду, обставини, які би свідчили про те, що підозрюваний може переховуватися чи незаконно впливати на свідків, чи принаймні має такі наміри, суду не надано. А отже судом не було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя, оцінюючи клопотання слідчого, враховує також тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а також те, що ОСОБА_1 раніше був засуджений. Суд також звісно враховує вік підозрюваного, його сімейний стан, те, що він виховується та виховувався в родині з однім з батьків, на утриманні якого ще перебуває інша дитина. Також судом враховано позицію захисника, який просив надати можливість підозрюваному виправити свою поведінку шляхом залучення до праці.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 196 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наведені обставини свідчать, що в судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, як і обставини, передбачені п. 2, 3, тобто існування ризику та наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу як - домашній арешт, і що інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановленому в судовому засіданні ризику - п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Однак, встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 такого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту, про який йдеться у клопотанні слідчого, не є необхідним для запобігання встановленому в судовому засіданні ризику. Оскільки, на думку суду, для усунення наявного ризику буде достатнім застосуванням домашнього арешту з 20:00 год. до 07:00 год. кожного дня, протягом строку дії запобіжного заходу. В інший час, на думку суду, підозрюваний має докласти зусиль до пошуку роботи, оскільки, як то встановлено у судовому засіданні, відсутність належного матеріального забезпечення і стало підставою вчинення інкримінованого злочину та притягнення до кримінального відповідальності у минулому. Натомість, залучення до праці підозрюваного створить не лише процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а й вплине на прийняття рішення судом у подальшому при обранні виду покарання при розгляді справи по суті висунутого обвинувачення.

При вирішення питання щодо задоволення клопотання, розглядаючи питання тих обов`язків, про покладення яких ставиться питання в клопотанні слідчого, суд враховує, що сам по собі запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає у забороні залишати житло, а отже він не може бути обов`язком, передбаченим ч. 5 ст. 194 КПК України. Крім того, прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора чи суду, є зобов`язанням, а не обов`язком, передбаченим ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки застосовується відповідно до наведеної статті судом безальтернативно при застосування будь-якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. А отже у задоволенні цієї частини вимог суд відмовляє.

Між тим, як то було наведено, суд покладає на підозрюваного обов`язок докласти зусиль до пошуку роботи, тобто обов`язок, передбачений п. 7 ч. 5 ст. 194 КПК України. Суд звісно враховує, що пошук роботи може бути пов`язаний з навчанням, а отже, враховуючи вік підозрюваного, суд також надає можливість особі докласти зусиль щодо навчання, за для отримання можливості працевлаштуватися.

Суд також встановив, що на час розгляду клопотання строк досудового розслідування становить 59 днів з дня повідомлення особі про підозру, а отже суд може задовольнити клопотання слідчого лише часткового, а саме застосувати запобіжний захід на 59 днів.

Наведені судом висновки свідчать, що клопотання слідчого, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 18.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050005995, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - підлягає частковому задоволенню.

При цьому, слідчим суддею також перевірено у судовому засіданні, що підозрюваного ОСОБА_1 було затримано 18.12.2020 відповідно до вимог ст. 208 КПК України, а до останнього не застосовувались будь-які заходи фізичного чи морального впливу, як і під час доставки до слідчого судді. Крім того, у визначений законом строк та спосіб, зокрема передбачений ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчить також про відсутність порушень його прав.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого, подане в рамках кримінального провадження, внесеного 18.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050005995, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 59 (п`ятдесят дев`ять) днів, який полягає у забороні залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , протягом часу з 20:00 год. до 07:00 год. кожного дня.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 зобов`язання прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також обов`язок відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 59 (п`ятдесят дев`ять) днів, зокрема докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у випадку необхідності залишити житло в інший час, він має отримати відповідний дозвіл слідчого, прокурора або суду. В іншому випадку це буде вважатися порушенням умов дотримання запобіжного заходу та може бути підставою для ініціювання питання слідчим чи прокурором щодо його зміні на іншій, більш суворий.

Ухвала діє до 16 лютого 2021 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя А. А. Пономаренко