Ухвала суду № 93755358, 22.12.2020, Деснянський районний суд міста Києва

6/754/398/20

Справа № 754/3534/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.

при секретарі - Гергель В.А.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», боржник: ОСОБА_1 , первісний стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Кобелєва А.М. про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим написом,

ВСТАНОВИВ :

Заявник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим написом.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що 23.03.2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 34/П/36/2008-840, виконання зобов`язань за яким було забезпечено укладенням договору іпотеки від 24.03.2008 року, відповідно до якого в іпотеку було передано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, за заявою банку приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. було вчинено виконавчий напис № 84 від 30.01.2015 року про звернення стягнення на вказану квартиру.

21.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір № GL3N415722 про відступлення права вимоги, відповідно до якого заявник набув право кредитора за кредитним договором боржника та набув право іпотеко держателя за іпотечним договором.

Посилаючись на викладені обставини, заявник вважає, що на підставі зазначеного правочину відбулась заміна кредитора за кредитним договором та договором іпотеки, в зв`язку з чим заявник набув права грошової вимоги до боржника та є кредитором, а тому просить задовольнити його заяву.

Вивчивши матеріали заяви та доданих до неї документів, суддя дійшов висновку, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства розглядаються, зокрема, справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регламентований нормами розділу VI ЦПК України.

Відповідно до статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

уд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЗУ «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться виконавчі написи нотаріусів.

Частиною п`ятою статті 15 цього Закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 КАС України.

Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.

Аналізуючи в сукупності зазначені правові норми, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, суд дійшов висновку, що питання заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса повинно вирішуватися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №822/1659/18.

Також, згідно з Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-2391ц15, суд касаційної інстанції закриваючи провадження у справі за заявою сторін про заміну сторони у виконавчому провадженні, виходив із того, що суди при розгляді заяв не врахували та помилково постановили ухвали про заміну сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства, не звернувши уваги на те, що виконавче провадження було відкрито з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого судом на підставі судового рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства.

Частиною 9 статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних підстав заява не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтею 442, частиною 9 статті 9, пунктом 1 частиною 1 статті 186 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», боржник: ОСОБА_1 , первісний стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Кобелєва А.М. про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим написом закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: