
Сарненський районний суд
Рівненської області
_________
Справа № 569/12618/20
Провадження № 1-кп/572/424/20
У Х В А Л А
23 грудня 2020 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді – Довгого І.І.
суддів – Ведяніної Т.О., Слободянюка Б.К.,
при секретареві – Калюшик О.І.,
з участю прокурора – Кедрук В.В.,
захисника – Тарасенко О.В.,
обвинуваченого – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисників Петрушина А.С., Тарасенко О.С. про відвід судді Довгого І.І. у кримінальному провадженні № 12015180010008052 за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1, 4 ст. 296 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Захисники Петрушин А.С., Тарасенко О.С. заявили відвід судді Довгому І.І. у зв`язку з прийняттям рішення у підготовчому судовому засіданні при роз`ясненні обвинуваченому права на суд присяжних та дружніми стосунками із головою Рівненського міського суду Рівненської області Денисюком П.Д., який має статус потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно письмової заяви потерпілого ОСОБА_2 , він дійсно знайомий із суддею ОСОБА_3 , з яким зустрічі відбувались на різних нарадах, зборох, конференціях тощо виключно в рамках робочого формату.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд приходить до наступного.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, не може розглядати справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість висунутого проти нього будь-якого кримінального обвинувачення.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах «Булут проти Австрії» від 22.02.1996 року, «Бускаріні проти Сан-Марино»). Термін «закон» про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. (рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії»).
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи «Цанд проти Австрії», заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та «Россі проти Франції», заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).
Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України».
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).
Відвід судді в розгляді справи може бути задоволеним і в випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, що передбачають Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року схвалені Резолюцією Економічної ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.
Статтею 75 КПК України передбачені підстави для відводу судді, проте неупередженості не встановлено, оскільки доказів такого сторонами не надано.
Але, з метою запобігання формування думки щодо заінтересованості судді у результаті розгляду справи, зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_2 знайомий із суддею ОСОБА_3 , з яким зустрічі відбувались на різних нарадах, зборах, конференціях тощо виключно в рамках робочого формату, враховуючи, що з тих підстав заявлений головуючому судді відвід, а сторона захисту продовжує настоювати на тому, що свідчить про стійку наявність у них сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, що будь-яке подальше рішення по даному кримінальному провадженню викликатиме сумніви в його об`єктивності та безсторонності, та буде ними оскаржуватись, а тому з метою уникнення перешкод у розгляді справи, та задля нормалізації обстановки вирішення кримінального провадження по суті в цілому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисників Петрушин А.С., Тарасенко О.С. про відвід судді Довгому І.І..
Враховуючи викладене, керуючись ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ст.ст. 35, 75, 80, 81, 82 КПК України, суд
У Х В А Л И В :
Задовольнити заяву про відвід судді Довгому І.І. у кримінальному провадженні № 12015180010008052 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1, 4 ст. 296 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Судове рішення № 93753989, Сарненський районний суд Рівненської області було прийнято 23.12.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 569/12618/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: