Рішення № 93753327, 23.12.2020, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/1173/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2020 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Сиволапа Д.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в приміщенні суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2020 року до Шишацького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до умов договору б/н від 08.09.2014 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого на платіжну картку кредитного ліміту, який згодом було збільшено до 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком Договір.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором не виконує, в зв`язку з чим має заборгованість станом на 31 серпня 2020 року у сумі 50548,52 грн., яка складається з наступного: 199,83 грн. - заборгованість за кредитом, 50348,69 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Ухилення відповідача від виконання свого зобов`язання за вказаним кредитним договором порушує права банка, в зв`язку з цим, посилаючись на норми ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість у вищевказаній сумі, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відповідності до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК відповідач була належним чином повідомлена судом про розгляд справи за адресою її реєстрації.

Заяв, клопотань, в тому числі заяв по суті справи, від сторін не надходило. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , шляхом підписання останньою 08.09.2014 року анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, укладено договір про надання банківських послуг б/н. Даний договір складається з Анкети-заяви (а.с.11), Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.14-39), Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 13).

За умовами даного договору позивачу 16.01.2015 було видано платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн (а.с. 10-11).

Як встановлено судом із змісту анкети-заяви, 08.09.2014 відповідач своїм підписом підтвердила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась та згодна з договором про надання банківських послуг до його укладання и згодна з його умовами. Вона зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті Приватбанку. Також підтверджує що ознайомилась та згодна з умовами і Правилами надання послуги накопичення «Скарбничка» та згодна на оформлення даної послуги. (а.с.26).

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Виходячи зі змісту ст.ст. 549, 551, 1048, 1050,1056-1 ЦК України в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 08.09.2014 року процентна ставка не зазначена, також у ній відсутні умови відповідальності вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Із змісту вказаної заяви вбачається, що метою звернення до банку було бажання позичальника отримати послугу «Скарбничка», зокрема, не зазначається про надання клієнта оформити на своє ім`я кредитних карток, бажаний розмір кредитного ліміту тощо.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на 31 серпня 2020 року відповідач має перед ним має заборгованість за даним кредитним договором у сумі 50548,52 грн, яка складається з наступного: 199,83 грн - заборгованість з кредиту, 50348,69 грн. – заборгованість за процентами (а.с.6-8).

Тобто банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2014, позивач посилається на «Умови та Правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», та «Тарифи Банку», як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.9) та Витягом з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14-39), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, комісія за зняття готівки, комісія за моніторинг неактивної картки, комісія за безготівковий розрахунок, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами договору, що містяться у Тарифах та Витязі з Умов і Правил ознайомлювався і погоджувався відповідач, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 червня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

На висновки суду не впливає й факт знаходження наданих позивачем до суду Умов та Правил на його інтернет сайті, оскільки формування даного сайту також здійснюється виключно позивачем.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Тарифи та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 108.09.2014 року шляхом підписання заяви позичальником. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді процентну ставку, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вищевикладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На висновки суду також впливає той факт, що на момент підписання анкети-заяви відповідач була неповнолітньою особою та мала вік 17 років, незважаючи на те, що кредитний ліміт їй було встановлено після досягнення нею повноліття.

У матеріалах справи відсутні данні про те чи були схвалені дії відповідача по приєднанню до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем її батьками відповідно положень ст.ст. 221-222 ЦК України.

В той же час, суд вважає, що для укладання кредитного договору, фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність, усвідомлювати наслідки вчинення такого правочину, а у разі її відсутності на час укладання договору, такий договір за вимогами статті 215 ЦК України може бути визнано недійсним. Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року № 289/1996/16-ц (провадження 61-709св18).

Зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору відповідачем не подавався, а отже у суду відсутні підстави для визнання кредитного договору таким. В той же час суд вважає, що в силу віку та відсутності повної дієздатності відповідач була позбавлена можливості адекватно оцінювати умови вищевказаного кредитного договору у формі договору приєднання.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.3 ст. 12, ч.ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Незважаючи на те, що в тексті анкети-заяви міститься інформація про ознайомлення відповідача з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які були надані їй в письмовому вигляді під підпис, підписані відповідачем документи, окрім анкети-заяви до матеріалів позовної заяви не надані.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведені належними та достатніми доказами позовні вимоги в частині розміру заборгованості відповідача за процентами, розмір яких більше ніж в 215 разів перевищує заборгованість за тілом кредиту.

В той же час факт отримання відповідачем кредитного ліміту в розмірі 500 грн., яким вона скористалась вже після досягнення повноліття підтверджується доказами по справі. Враховуючи це, суд вважає необхідним стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 199,83 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Судові витрати у справі становлять 2102 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Судовий збір суд розподіляє відповідно до приписів ч.1 ст. 141 ЦПК України та покладає його на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню на 0,40% (199,83 х 100 / 50248,69), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8,41 грн (2102 х 0,40 / 100).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на р/р НОМЕР_3 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за договором б/н від 08 вересня 2014 року у сумі 199 (сто дев`яносто дев`ять) грн 83 коп. та судові витрати в сумі 8 (вісім) грн 41 коп., а всього стягнути 208 (двісті вісім) грн 24 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його підписання.

Головуючий - суддя Д.С. Сиволап