Рішення № 93750481, 21.12.2020, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2885/20

Провадження № 2/163/455/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ КБ "Приватбанк" (далі – Банк) просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 16 158,25 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 2 102,00 гривні.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву без номера від 06 жовтня 2014 року, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до виявленого відповідачем бажання Банк відкрив йому кредитний рахунок, видав кредитну картку та встановив початковий кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 12 000,00 гривень.

Надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах і в межах встановленого кредитного ліміту, Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконував, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавав, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 20 вересня 2020 року у нього перед Банком утворилась заборгованість в загальній сумі 16 158,25 гривень, з них: по простроченому тілу кредиту – 8 310,14 гривень, по нарахованих на прострочений кредит відсотках згідно ст.625 ЦК України – 4 454,18 гривень, по пені – 3 393,93 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 11 листопада 2020 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали і примірник матеріалів позову відповідач отримав особисто 23 листопада 2020 року.

Поданий відповідачем 10 грудня 2020 року відзив на позовну заяву ухвалою суду від 14 грудня 2020 року залишений без розгляду через його подання після встановленого судом для вчинення цієї процесуальної дії строку.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

За змістом цієї заяви відповідач згідний із тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і Банком договір надання банківських послуг.

Також вказано, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами; примірник договору погодився отримати шляхом роздрукування з офіційного сайту Банка; зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті Банку; ознайомився і погодився на оформлення послуги накопичення "Копілка".

Із наданих Банком довідок вбачається, що відповідачу були видані дві кредитні картки: 06 жовтня 2014 року видано картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 05/18, 07 травня 2018 року - картку № НОМЕР_2 з терміном дії до 04/22. Початковий кредитний ліміт з 06 жовтня 2014 року становив 1 400,00 гривень, який в подальшому неодноразово збільшувався, в останнє 13 жовтня 2017 року до 12 000,00 гривень, а 05 травня 2019 року зменшений до 0,00 гривень.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України (у чинній на час підписання анкети-заяви редакції) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … 3) сплата неустойки; …

У статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені та штрафу), а також порядку її нарахування.

Предметом позову у справі є кредитна заборгованість за договором від 06 жовтня 2014 року в загальній сумі 16 158,25 гривень, яка згідно з позовними вимогами Банку складається із простроченого тіла кредиту – 8 310,14 гривень, нарахованих на прострочений кредит відсотків згідно ст.625 ЦК України – 4 454,18 гривень, пені – 3 393,93 гривень.

На підтвердження таких вимог, окрім копії підписаної анкети-заяви, довідок про видані кредитні картки та встановлені кредитні ліміти, Банк надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", Умови та Правили надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунки заборгованості та виписку по карткових рахунках відповідача.

Як вбачається з анкети-заяви від 06 жовтня 2014 року, у ній зазначені лише особисті дані відповідача як позичальника.

Жодних істотних умов договору, які відображаються у виписці по карткових рахунках відповідача, анкета-заява не містить.

Зокрема, у ній не визначено строку повернення кредиту, процентної ставки за користування кредитними коштами, не встановлено відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді пені, її розміру та порядку нарахування.

Проте, як вбачається із виписки по карткових рахунках відповідача, Банк нараховував і проводив списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,6%, пеню за прострочення сплати по кредиту, а також нарахував проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до обґрунтування позову нарахування процентів згідно ч.2 ст.625 ЦК України Банк здійснював від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки "Універсальна", 84,0% - для картки "Універсальна голд".

Як на підставу проведення нарахувань по пені і процентів згідно ч.2 ст.625 ЦК України у вищевказаному розмірі Банк у позовній заяві посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Умови і Правила надання батьківських послуг в Приватбанку, які вважає невід`ємними частинами укладеного із відповідачем кредитного договору в силу положень ст.634 ЦК України.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11 липня 07.2013 року у справі № 1-12/2013, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, а тому існує лише припущення, що відповідач погоджувався на їх застосування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інших достовірних підтверджень того, що саме додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач, ознайомився і погодився із ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання цієї анкети-заяви взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, матеріали справи не містять.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" взагалі містить чотири види кредитних карт "Універсальна" і усі вони мають різні умови кредитування. За яким видом карти, відповідно на яких умовах повинно було здійснюватися кредитування відповідача, по справі не встановлено.

З огляду на викладене надані Банком витяг з Тарифів, а також Умови та Правила надання батьківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватись як невід`ємна частина кредитного договору.

У зв`язку із цим відсутні й підстави для огляду веб-сайту Банку в порядку ст.85 ЦПК України, оскільки вчинення цієї процесуальної дії жодним чином не впливає на зроблені судом вище викладені висновки.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що між сторонами укладений передбачений ст.634 ЦК України договір приєднання, відповідно й погоджені в письмовому вигляді такі складові як пеня та проценти згідно ч.2 ст.625 ЦК України за ставкою 86,4% або 84,0%.

Крім цього суд не вбачає підстав для нарахування і стягнення з відповідача передбачених ст.625 ЦК України 3% річних, оскільки строк договору з огляду на термін дії в останнє виданої відповідачу кредитної картки не закінчився (квітень 2022 року), а термін щомісячного платежу по погашенню у конкретну дату місяця сторонами в анкеті-заяві не обумовлено, тому не можна вважати зобов`язання простроченим.

Отже, з урахуванням викладеного у суду відсутні юридичні підстави для стягнення з відповідача заявлених у позові сум складових по пені і нарахованих на прострочений кредит відсотків згідно ст.625 ЦК України.

Що стосується заборгованості по тілу кредиту, суд встановив таке.

До стягнення позивач заявляє 8 310,14 гривень тіла кредиту, яке вважає простроченим.

Із банківської виписки по кредитних рахунках суд встановив, що відповідач використав кредитних коштів всього в загальній сумі 23 518,04 гривень, погасив кредит на суму 33 007,49 гривень.

Отже, різниця між використаними кредитними коштами і внесеними на їх погашення становить позитивний залишок в сумі 9 489,45 гривень та свідчить про відсутність заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, як вбачається із банківської виписки, Банк самостійно проводив списання за рахунок кредитних коштів нарахованих сум по відсотках, пені та страхування кредитного ліміту, що не відповідає умовам кредитування, тим самим необґрунтовано збільшив суму заборгованості по кредиту.

Підставою для такого висновку слугує зміст анкети-заяви, у якій не визначено не лише процентної ставки за користування кредитними коштами, а й пені та страхування кредитного ліміту. Тому підстав для списання цих складових за рахунок наданих відповідачу кредитних коштів у Банку не було з аналогічних вищенаведених підстав, що й по процентах.

Згідно із статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивач не довів і не підтвердив належними доказами наявності у відповідача за укладеним 06 жовтня 2014 року кредитним договором заборгованості і її складових, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 06 жовтня 2014 року в розмірі 16 158 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень 25 копійки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача: АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження: вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ – 14360570.

Ім`я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_3 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій