Вирок № 93750402, 23.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15601/20

Провадження № 1-кп/161/1254/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 23 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Марчука А.В.,

з участю секретаря

судового засідання Нагачевської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030130001129 від 07.10.2019, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта вища, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, працює водієм ТзОВ «Інтермодал Логістікс» (Республіка Польща), є особою з інвалідністю ІІІ групи, несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шпоти О.В.,

представника потерпілих Кушнірука А.В.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисника Сівака О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 07.10.2019 близько 06.45год., у темну пору доби, поблизу с.Богушівка Луцького району, керуючи автомобілем «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , та здійснюючи ним рух у напрямку м.Устилуг по автодорозі Н-22 сполученням «Устилуг–Луцьк–Рівне» 78 км + 86,4 м, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку зі швидкістю 70-80 км/год., передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, при виявленні на смузі руху, по якій він рухався зустрічного невстановленого легкового автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, а змінив напрямок руху у ліву сторону та виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у напрямку м.Луцьк.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та пасажир автомобіля «TOYOTA AURIS» ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, з якими були госпіталізовані до КП «Луцька міська клінічна лікарня».

14.11.2019 ОСОБА_4 , проходячи лікування у реанімаційному відділенні КП «Луцька міська клінічна лікарня», від отриманих травм помер.

Згідно з висновком експерта №523 від 26.11.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв головного мозку із крововиливами під оболонку, забою легень, які за ступенем тяжкості стосовно живих осіб відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення і в даному конкретному випадку призвели до смерті потерпілого, відповідно лежать у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю.

Згідно з висновком експерта №937 від 12.12.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми черевної порожнини у вигляді відриву петлі тонкої кишки, розриву брижі та десерозації сигмовидної кишки з внутрішньо-черевною кровотечею, закритого перелому шийки лівої стегневої кістки, закритого перелому діафізу правої стегневої кістки, закритого перелому лівого надколінника, травматичного звиху плюсневих кісток лівої стопи, закритого перелому основи нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті, множинних саден на шкірі тулуба та кінцівках, які за ступенем тяжкості травма черевної порожнини відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, переломи та звихи кісток відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, садна відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

ОСОБА_1 інкримінується порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_4 та заподіяли ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав частково, а фактично не визнав, та показав, що дійсно за вказаних обставин місця та часу він разом з дружиною та малолітньою дитиною рухалися в напрямку м.Устилуг. Піднімаючись на пагорб йому назустріч раптово виїхав невідомий автомобіль, він взяв рух вліво з метою уникнення зіткнення з цим автомобілем, однак на зустрічній смузі зіткнувся з автомобілем «TOYOTA AVENSIS», не пам`ятає чи гальмував. Його автомобіль почав горіти і згодом вибухнув. Повідомив, що на його думку, небезпека для руху або перешкода це тотожні поняття. Винуватість визнає частково, оскільки органами досудового розслідування не був встановлений автомобіль, який виїхав йому назустріч, тілесні ушкодження не заперечує, збитки потерпілим не відшкодував, цивільні позови не визнає повністю. Також повідомив, що всі документи згоріли в автомобілі, тому він і не повідомляв про наявність страховки потерпілих, разом з тим повідомив, що потерпілим було відомо про страхову компанію.

Незважаючи на фактичне невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у встановленому судом обвинуваченні повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами.Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен зокрема, будучи допитаними безпосередньо в судовому засіданні, показали, що безпосередніми очевидцями події вони не були, про ДТП їм стало відомо після дзвінка ОСОБА_6 (свідка), при цьому потерпілий ОСОБА_3 показав, що він бачив на місці ДТП те, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля його сина, який загинув. Потерпіла ОСОБА_2 щодо міри покарання покладалася на розсуд суду, а потерпілий ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому найсуворішу міру покарання. Цивільні позови підтримали повністю, оскільки обвинувачений жодних збитків не відшкодував та не вживав заходів для такого відшкодування, про страхову компанію також нічого не повідомляв.

Допитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що того дня він разом з татом їхали «фурою» в рейс. За 2 кілометри побачили вогонь, це було ДТП, на місці якого він бачив як ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) виносили з авто, збоку лежали обвинувачений, жінка і дитина. Обвинувачений при цьому повідомляв, що в них в`їхали, тому він передзвонив матері загиблого і повідомив, що їхній син скоїв аварію. Також повідомив, що бачив сліди гальмування на смузі руху автомобіля загиблого, видимість того дня була нормальна, ДТП відбулася на прямій ділянці дороги, колон автомобілів не було, на зустріч йому рухалося небагато автомобілів, на місці пригоди ніхто не розповідав про створення аварійної ситуації.

Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що того дня за метрів 200-300 він побачив дим вогню, це була аварія, на місці пригоди в нього хтось просив вогнегасник, він бачив потерпілих. Показав, що видимість була погана, оскільки дорога була в тому місці на підйом. при цьому повідомив, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля загиблого, про створення аварійної ситуації обвинуваченому йому нічого не відомо, ніхто такого не повідомляв, при тому що на місці пригоди він був приблизно 15 хвилин.

Окрім того, свідок ОСОБА_5 , яка отримала тілесні ушкодження, однак відмовилася від залучення її до справи в статусі потерпілої, про що подала відповідну заяву на досудовому розслідуванні, в судовому засіданні показала, що за вказаних обставин місця та часу відбулася аварія. Вона не стежила за дорогою, оскільки відволіклася та щось шукала в сумочці, піднявши голову побачила світло фар і відразу відбувся удар. Показала те, що вона не бачила на якій саме смузі руху відбулося зіткнення. Також повідомила, що автомобіль її чоловіка був застрахований, оскільки вони їхали за кордон і їх би просто не впустили в Польщу, який саме поліс страхування був вона не знає. Тілесні ушкодження, які були спричинені їй внаслідок ДТП, не заперечує.

Показання вказаних потерпілих та свідків є чіткими, послідовними тадають змогу частково відтворити обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі.

З протоколу огляду місця ДТП з фототаблицями, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ч.3 ст.214, ст.ст. 104, 106 КПК України, вбачається те, що опади були відсутні, на проїжджій частині наявна біла суцільна розмітка, ширина узбічь 2,7 м. та 2,3 м., видимість з обох сторін до місця зіткнення не обмежена, на смузі руху автомобіля «Тойота Авенсіс» перед місцем зіткнення наявні сліди гальмування. Заяв чи зауважень від учасників до протоколу не надходило. Вказаним протоколом підтверджується той факт, що зіткнення відбулося саме на смузі руху автомобіля «Тойота Авенсіс» під керуванням ОСОБА_4 .

Вилучені транспортні засоби «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , та «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , визнані речовими доказами, оскільки вони відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч.1 ст.98 КПК України, а ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 16.10.2019 на них накладено арешт з метою збереження речових доказів та забезпечення проведення судових експертиз.

Згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №8813 від 23.12.2019 вбачається, що місце зіткнення автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 з автомобілем «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , розташоване повністю на правій смузі по напрямку на м.Луцьк автодороги «Устилуг-Луцьк-Рівне» в районі ділянки концентрації осипу скла.

Згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №8812 від 21.12.2019 вбачається, що в первинний момент зіткнення у контакт увійшли права передня частина автомобіля «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та ліва передня частина автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . В первинний момент зіткнення поздовжня вісь автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходилася під кутом близько 165+5 градусів (проти напрямку руху годинникової стрілки) по відношенню до поздовжньої осі «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 .

Згідно з висновком експерта №937 від 12.12.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми черевної порожнини у вигляді відриву петлі тонкої кишки, розриву брижі та десерозації сигмовидної кишки з внутрішньо-черевною кровотечею, закритого перелому шийки лівої стегневої кістки, закритого перелому діафізу правої стегневої кістки, закритого перелому лівого надколінника, травматичного звиху плюсневих кісток лівої стопи, закритого перелому основи нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті, множинних саден на шкірі тулуба та кінцівках, які за ступенем тяжкості травма черевної порожнини відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, переломи та звихи кісток відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, садна відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №523 від 14.11.2019 на підставі судово-медичного дослідження та у відповідності до поставлених запитань у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження на момент поступлення в стаціонар 07.10.2019 – множинні забої головного мозку із крововиливами під оболонки. Забій легень (згідно даних медичної карти стаціонарного хворого №16833); на момент проведення розтину 14.11.2019 – залишкові явища забоїв головного мозку, легень. Згідно з «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17.01.1995, наказ №6 п.2.1.3. виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась множинними забоями головного мозку із крововиливами під оболонками, стосовно живих осіб, належить до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення, і в даному конкретному випадку призвели до смерті потерпілого, а тому відповідно лежать у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю. Згідно даних матеріалів кримінального провадження №12019030130001129, ОСОБА_4 отримав травму 07.10.2019, будучи водієм авто, що не суперечить даним розтину. Крім того, виявлені післяопераційні рубці волосистої ділянки голови в обох скронево-тім`яних ділянках, дефект кісток склепіння в обох лобно-скронево-тім`яних ділянках, розріз твердої мозкової оболонки, трахеостомічний розріз, точкова ранка в лівій підключичній ділянці – виникли внаслідок маніпуляцій та оперативного втручання медперсоналу (ін`єкції, трепанація черепа, трахеостомія). Причиною смерті ОСОБА_4 є закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась множинними забоями головного мозку із крововиливами під оболонки, що підтверджується наявністю характерної патоморфологічної картини виявленої при розтині трупа, та відображеної в судово-медичному діагнозі і описовій частині даної експертизи. Для судово-токсикологічного дослідження кров не бралась в зв`язку із недоцільністю (проведено оперативне втручання та 38 л/днів в стаціонарі). В медичній карті стаціонарного хворого №16833 наявний запис про забір крові на алкоголь та результат токсикологічного аналізу №2106 Волинського обласного наркологічного диспансеру, дата забору 07.10.2019 07.30год.: кров – не виявлено етанолу. Дата видачі 07.10.2019.

Висновки транспортно-трасологічних, судово-медичних експертиз тілесних ушкоджень є науково-обґрунтованими та піддавати їх сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі підстави і учасниками кримінального провадження.

В ході проведення слідчого експерименту від 18.03.2020 з участю свідка ОСОБА_1 , захисника Сівака О.В. та представника потерпілих – адвоката Кушнірука А.В., Потарась В.В. давав пояснення на підтвердження своєї невинуватості та фактично аналогічні і тим, які надав безпосередньо в судовому засіданні в статусі обвинуваченого, слідчий експеримент відтворений лише зі слів одного учасника ДТП – ОСОБА_1 . Звертає увагу суд і на той факт, що ОСОБА_1 не зміг показати, на якій відстані він знаходився від автомобіля під керуванням ОСОБА_4 в момент виїзду на смугу руху у напрямку м.Луцьк (тобто на зустрічну смугу).

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи №8177 від 27.07.2020 вбачається, що: 1) У ситуації, що розглядається, водій автомобіля «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.6 (ґ), п.12.2 та п.12.3 Правил дорожнього руху, а саме: рухатись зі швидкістю не більше 63 км/год, а в момент виникнення небезпеки для руху (згідно постанови про призначення експертизи–в момент виїзду невстановленого автомобіля на його смугу руху, що співпадає з моментом виявлення автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS» під керуванням ОСОБА_4 ) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не змінюючи напрямку руху. 2) При наданих слідством вихідних даних, в момент виникнення небезпеки для руху, водій автомобіля «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 шляхом застосування екстреного гальмування міг зупинити автомобіль «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , не доїжджаючи до місця зіткнення транспортних засобів, як при русі з фактичною швидкістю так і при допустимій швидкості руху. 3) При наданих слідством вихідних даних, водій автомобіля «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , з моменту виникнення небезпеки для руху, при дотриманні Правил дорожнього руху. 4) При наданих слідством вихідних даних, з технічної точки зору в діях водія автомобіля «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність п.12.2 та п.12.3 Правил дорожнього руху. 5) При наданих слідством вихідних даних, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля «TOYOTA AURIS» р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. 6) У ситуації, що розглядається, в момент виявлення небезпеки для руху водій автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, а саме: в момент виявлення небезпеки для руху (з технічної точки зору – в момент виїзду на його смугу автомобіля «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 ) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. 7) При наданих слідством вихідних даних, визначити чи мав водій автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , не представляється можливим. 8) При наданих слідством вихідних даних, з технічної точки зору в діях водія автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.12.6 (ґ) Правил дорожнього руху. Встановити чи відповідали дії водія автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху не представляється можливим. 9) При наданих слідством вихідних даних, встановити чи знаходились дії водія автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не представляється можливим. 10) При наданих слідством вихідних даних, невідповідність дій водія невстановленого автомобіля вимогам дорожньої розмітки 1.1 та п.14.6 (г) Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Висновок інженерно-транспортної експертизи є науково-обґрунтованим та піддавати його сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі підстави і учасниками кримінального провадження. Такий висновок суд бере до уваги та оцінює в сукупності зі всіма доказами у справі.

Суд виключає з обвинувачення порушення п. 2.3. б) Правил дорожнього руху, оскільки таке порушення не вмотивоване в обвинуваченні, а також не підтверджується висновком інженерно-транспортної експертизи, а отже відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між таким порушенням та наслідками, які настали.

Таким чином, встановлено, що обвинувачений під час керування автомобілем «TOYOTA AURIS» при виявленні на смузі руху, по якій він рухався зустрічного невстановленого легкового автомобіля, повинен був зменшити швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу. Проте обвинувачений, порушуючи вимоги п.12.3 ПДР, об`єктивно виявивши небезпеку на своїй смузі руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, обрав невиправданий маневр, а саме продовжив рух та змінив напрямок такого руху у ліву сторону та виїхав на смугу зустрічного руху, що і призвело до ДТП. Внаслідок зазначених дій потерпілий ОСОБА_4 загинув.

Отже, причиною настання суспільно небезпечного наслідку у виді смерті потерпілого ОСОБА_4 та тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 є невиправданий маневр, який був здійснений обвинуваченим у конкретній дорожній ситуації, і між діянням останнього та наслідками є причинний зв`язок.

Посилання захисника на ту обставину, що під час досудового розслідування належним чином не виконане доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 12.11.2019, зокрема щодо виявлення відеозаписів та встановлення водія невідомого автомобіля, який, зі слів обвинуваченого, створив йому аварійну обстановку, не вказують в повній мірі про неналежне проведення досудового розслідування, з огляду на досліджені в судовому засіданні письмові докази та показання свідків.

Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про відсутність в діянні ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину.

При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого, вважає їх неспроможними, даними з метою зменшення обсягу відповідальності за вчинене, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, а також показаннями потерпілих та свідків, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких обставин, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_4 та заподіяли тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_5 , вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

Таким чином, істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.

Суд не вбачає підстав для визнання недопустимих доказів, які подані стороною обвинувачення, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено, а певні неточності, про які вказував захисник не є суттєвими та не можуть свідчити в загальному про недопустимість вказаних доказів.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.ст. 66, 67 КК України, суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та позитивно характеризувався за місцем роботи, є особою з інвалідністю ІІІ групи, на його утриманні перебуває малолітня дитина 2014 року народження, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, в його дружини, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, відсутні претензії до останнього. Разом з тим, суд враховує і ту обставину, що обвинувачений як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, не вчиняв жодних дій з метою відшкодування збитків потерпілим, не намагався примиритися з останніми.

Суд критично оцінює досудову доповідь органів пробації, оскільки в ній вказано про те, що обвинувачений виховує дітей та визнає свою винуватість, при цьому на утриманні в обвинуваченого лише одна дитина і останній не визнавав свою винуватість.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, думки потерпілих щодо міри покарання, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_1 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому основне покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально.

З огляду на конкретні обставини справи, зокрема і те, що наслідком вчинення злочину є невідворотна обставина – смерть особи, в суду відсутні достатні підстави для застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Також суд призначає і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, однак ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, суд враховує, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Окрім того, ч.1 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

КП «Луцька міська клінічна лікарня» звернулася з позовом до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в сумі 133556 грн.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 подав відзив на вказаний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог закладу охорони здоров`я з огляду на те, що його автомобіль був забезпечений полісом страхування цивільно-правової відповідальності, укладений з страховою компанією МTPL №91102474737 від 22.11.2018, який діяв на момент ДТП, а також з огляду на відсутність в останнього коштів. Також вказує про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що і потерпілий ОСОБА_3 звернувся з позовом про стягнення з нього витрат, понесених на лікування сина.

Закладом охорони здоров`я подана відповідь на відзив, де вказується, що відзив є безпідставним та необґрунтованим, оскільки стягнення з винних коштів здійснюється згідно постанови КМУ від 16.07.1993 №545 «Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання». Окрім того вказано, що такий позов не дублює позов потерпілого ОСОБА_3 , оскільки лікарня відшкодовує вартість ліжко-днів, а не лікарських засобів та виробів медичного призначення, які придбавалися пацієнтом за власний рахунок.

Пунктами 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання передбачено, що згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Звертає суд увагу на той факт, що сторона захисту ніяким чином не обґрунтовувала безпідставність позову в частині понесених закладом охорони здоров`я витрат на лікування ОСОБА_5 , яка є дружиною обвинуваченого.

На думку суду, відсутність в обвинуваченого коштів для відшкодування завданих збитків в жодному разі не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.1 ст.1206 ЦК України та п.п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання, оскільки сума витрат за цивільним позовом закладу охорони здоров`я підтверджена документально, суд приходить до висновку, що цивільний позов КП «Луцька міська клінічна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно задовольнити повністю.

Потерпіла ОСОБА_2 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 500000 гривень, а також витрат на правому допомогу в сумі 5000 гривень.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 подав відзив на вказаний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілої, оскільки останньою не надано жодних документальних доказів завданої їй моральної шкоди. також вказує про те, що його автомобіль був забезпечений полісом страхування цивільно-правової відповідальності, укладений з страховою компанією МTPL №91102474737 від 22.11.2018, який діяв на момент ДТП, а в нього відсутні кошти на відшкодування збитків.

У відповіді на відзив представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Кушнірук А.В. вказує, що в публічному реєстрі страховий компаній Республіки Польща відсутня компанія «МTPL», а тому обвинувачений вводить суд в оману щодо тієї обставини, що автомобіль був забезпечений полісом страхування цивільно-правової відповідальності компанії МTPL №91102474737 від 22.11.2018, фотокопія полісу на іноземній мові не є належним та допустимим доказом, даних про те, що поданий документ є полісом «Зелена карта» і діє на території України немає.

Потерпілий ОСОБА_3 звернувся з позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі відповідно 119210,06 гривень та 500000 гривень, а також витрат на правому допомогу в сумі 5000 гривень.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 подав відзив на вказаний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілого, оскільки останнім не надано жодних документальних доказів підтверджень, які б вказували про призначення лікування саме тими ліками, які зазначені в чеках, благодійні внески не є витратами, які понесені на лікування загиблого, також відсутні докази завданої потерпілому моральної шкоди. Окрім того зазначає, що його автомобіль був забезпечений полісом страхування цивільно-правової відповідальності, укладений з страховою компанією МTPL №91102474737 від 22.11.2018, який діяв на момент ДТП, вказує, що в нього відсутні кошти на відшкодування збитків.

У відповіді на відзив представник потерпілого ОСОБА_3 – адвокат Кушнірук А.В. вказує, що в публічному реєстрі страховий компаній Республіки Польща відсутня компанія «МTPL», а тому обвинувачений вводить суд в оману щодо тієї обставини, що автомобіль був забезпечений полісом страхування цивільно-правової відповідальності компанії МTPL №91102474737 від 22.11.2018, фотокопія полісу на іноземній мові не є належним та допустимим доказом, даних про те, що поданий документ є полісом «Зелена карта» і діє на території України немає. Також зазначає, що ліки купували не лише безпосередньо потерпілі, а й допомагали родичі, з метою врятування життя загиблого, такі ліки купувалися виключно на підставі рецептів, а тому вважає твердження про те, що позивач купував ліки на власний розсуд, аморальним вчинком.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.41.2. ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння в тому числі транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Суд погоджується з доводами представника потерпілих щодо неналежності укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності компанії МTPL №91102474737 від 22.11.2018, його дії на території України з огляду на положення п.41.2. ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На думку суду фотокопія полісу на іноземній мові, яка подана лише в судовому засіданні при поданні відзиву, не є належним доказом в розумінні ст.85 КПК України, а тому суд не приймає до уваги такий поліс. За таких обставин, відсутня необхідність врахування судом правового висновку, який вказаний Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 (провадження № 14-176 цс18).

Звертає суд увагу і на той факт, що в судовому засіданні стороною захисту, за винятком фотокопії страхового полісу, яка навіть належним чином не завірена та не перекладена на українську мову, жодних інших належних, допустимих доказів на підтвердження того, що автомобіль ОСОБА_1 був застрахований, не надано, а перекладена відповідь, як можна зробити висновок, вказує про можливі відносини дружини обвинуваченого з товариством «ERGO Hestia SA». Більше того, в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомляв, що всі документи згоріли в автомобілі, в тому числі і щодо страховки.

При цьому, судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 на підставі рецептів-вимог купував ліки та препарати на лікування свого сина в загальній сумі 118610,06грн.

Такі витрати підтверджені копіями фіскальних чеків, рецептами, а тому ставити під сумнів суму понесених витрат в суду немає, не наведені такі об`єктивні підстави і стороною захисту.

Разом з тим, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що благодійні внески на загальну суму 600 гривень, які сплачені ОСОБА_3 , не є майновою шкодою.

Відсутність в обвинуваченого коштів для відшкодування завданої матеріальної чи моральної шкоди в жодному разі не може бути підставою для відмови в задоволенні позовів.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілому ОСОБА_3 завдано майнової шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_1 , останній збитки не відшкодував, враховуючи підтверджені в судовому засіданні витрати потерпілого, цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди підлягає до часткового задоволення та стягнення з обвинуваченого відшкодування в розмірі 118610,06грн.

Доводи сторони захисту про відсутність будь-яких даних щодо спричинення потерпілим моральної шкоди суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_4 , який загинув, є сином потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховує моральні та фізичні страждання останніх від вчиненого кримінального правопорушення, фізичні та душевні страждання у зв`язку з невідворотною втратою рідного сина, з огляду на конкретні обставини самої ДТП, а тому приходить до висновку, що цивільні позови потерпілих в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення та стягнення відшкодування в розмірі 300000 гривень кожному.

На думку суду, вказана сума моральної шкоди не є такою, яка б свідчила про бажання потерпілих до збагачення.

Що стосується витрат потерпілих на правову допомогу, то і в цій частині суд вважає їх обґрунтованими та підставними, оскільки потерпілими надані ордери на надання правової допомоги, рахунки, копії платіжного доручення по вказаних рахунках, акти приймання передачі наданих послуг. Враховуючи положення ст.ст. 118, 124 КПК України, посилаючись на обсяг наданої правової допомоги потерпілим, суд стягує такі витрати на правову допомогу з цивільного відповідача ОСОБА_1 в користь потерпілих.

Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 124, 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Цивільний позов КП «Луцька міська клінічна лікарня» до обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь КП «Луцька міська клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 01982985) витрати на лікування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у сумі 133556 (сто тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 300000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_2 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 118610 (сто вісімнадцять тисяч шістсот десять) гривень 06 копійок та моральну шкоду в сумі 300000 (триста тисяч) гривень, а всього 418610 (чотириста вісімнадцять тисяч шістсот десять) гривень 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2019 на автомобілі «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , та «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , скасувати.

Речові докази у справі, а саме: автомобіль «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , повернути потерпілому ОСОБА_3 ; автомобіль «TOYOTA AURIS», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , повернути за належністю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 12974 (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий