Ухвала суду № 93750233, 14.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9504/19

Провадження № 2/161/443/20

У Х В А Л А

14 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Бакай Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів, 2» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсними рішень загальних зборів від 14.03.2019 року, визнання недійсними рішень засідання правління від 01.04.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів, 2» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсними рішень загальних зборів від 14.03.2019 року, визнання недійсними рішень засідання правління від 01.04.2019 року.

До суду представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пп.1 п. 1 ст. 255 ЦПК України та стягнення понесених витрат на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу визнання недійсними рішень загальних зборів від 14.03.2019 року, визнання недійсними рішень засідання правління від 01.04.2019 року.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 Закону № 2866-III передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Частиною першою статті 85 ЦК України визначено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Права учасників (засновників, членів) товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

Згідно п. 3.3, 3.15, 3.19 розділу ІІІ статуту ОСББ « Дружби Народів, 2» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить: обрання членів правління Об?єднання, порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюється загальними зборами. Правління своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження голови правління та звільнити його з цієї посади.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 14.03.2019 року була головою правління ОСББ «Дружби Народів, 2, при цьому позивач вважає, що загальні збори співвласників ОСББ від 14.03.2019 року, на яких дообирали членів правління не відбулися у законному порядку, а отже рішення правління від 01.04.2019 року щодо переобрання голови правління є незаконним.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 зроблено висновок, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Ураховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є мешканцем та власником квартири у багатоквартирному будинку, була обрана головою правління ОСББ, вважає, що питання звільнення її з посади голови правління було вирішене без її згоди та волевиявлення, з порушенням процедури, встановленої законом та Статутом ОСББ, спір стосується захисту її права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на її думку, неправомірною діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження 14-1цс19, 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), а також у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 212/5200/17 (провадження № 61-10170св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин цей спір стосується права позивача брати участь у діяльності ОСББ та в управлінні власним будинком, у тому числі і щодо зміни голови правління ОСББ, а не її трудових прав, тому заявлені позивачем вимоги про поновлення її головою правління не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що дана справа в цілому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір повинен розглядатись за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає до закриття.

Щодо вимоги представника відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, то слід зазначити, що законодавець таке право щодо заявлення таких витрат надав лише відповідачу, а в даному випадку заява подана представником без повноважень на вчинення таких дій.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України врегульовано право відповідача заявляти вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, однак, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Приймаючи до уваги, що закриття провадження у даній справі з підстав непідсудності таких вимог суду загальної юрисдикції не можливо віднести до необґрунтованих дій позивача, то вимоги про компенсацію здійснених витрат відповідача є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 142 ч. 5, 255 ч.1 п. 1, 260, 261 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити частково.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів, 2» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсними рішень загальних зборів від 14.03.2019 року, визнання недійсними рішень засідання правління від 01.04.2019 року - закрити.

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Дружби Народів, 2» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8100 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текс ухвали суду виготовлено 14.12.2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С.Крупінська