Рішення № 93747186, 22.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 грудня 2020 року справа №640/17736/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2016 року №0006621306 та №0006631306В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті без дослідження дійсних обставин та з порушенням приписів Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову зазначив, що ним дійсно у 2015 році відчужувались цінні папери на загальну суму 14 198 600,00 грн., але відповідач, при визначенні об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб з інвестиційними активами, не врахував, що позивачем також і придбавались у вказаний період цінні папери на загальну суму 14 189 134,27 грн. Відтак, інвестиційний прибуток позивача за 2015 рік становив 9 465,73 грн.

Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки та податкові повідомлення рішення ним не отримані через фактичне проживання за іншою адресою, а відтак у позивача з об`єктивних причин не було фізичної можливості надати документи, що підтверджуються понесені витрати на придбання інвестиційного активу, а також оскаржити в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/17736/19 в порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того зазначив, що з метою залучення до декларування доходів, отриманих платником податків, та на виконання вимог норм Податкового кодексу України позивача запрошено до ДПІ в Оболонському р-ні ГУ ДФС у м. Києві, проте, на зазначені запрошення позивач не з`явився та податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік до контролюючого органу не подав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

На адресу суду 12 лютого 2020 року надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про безпідставність доводів контролюючого органу, викладених у відзиві. Зазначив, що наданими документами, згідно з якими сторонами здійснено купівлю-продаж цінних паперів, у повній мірі підтверджуються обставини понесення позивачем витрат з придбання цінних паперів, що не було досліджено відповідачем під час перевірки позивача.

У судовому засіданні 17 лютого 2020 року судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу від 09 листопада 2016 року №906, статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 23 листопада 2016 року №318-26-54-13-06-17-3298909875, яким встановлено порушення позивачем:

- підпункту 164.2.8, 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.1, підпункту 170.2.2, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 та пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 839 720,00 грн;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік;

- пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в наслідок чого донараховано військовий збір за 2015 рік у сумі 212 979,00 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно даних Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року та банківських виписок ТОВ "АРЧІ КАПІТАЛ" по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПУАТ "Фідобанк", які надані слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що у період з 22 червня 2015 року по 26 жовтня 2015 року позивач на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПУАТ "Фідобанк", отримав кошти від ТОВ "АРЧІ КАПІТАЛ" за акції прості іменні, що вільно обертаються в депозитній системі України з ознакою 112.

Крім того, за результатами перевірки встановлено, що платником податків не нараховано та не сплачено також військовий збір у розмірі 212 979,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року, а саме:

- №0006621306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 3 549 820,00 грн, з яких 2 839 720,00 грн - за основним платежем та 710 100,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000006631306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 266 223,75 грн, з яких 212 979,00 грн за основним платежем та 53 244,75 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Отже, відповідно до вимог податкового законодавства, зокрема статті 162 Податкового кодексу України, до переліку осіб, які є платниками податку з доходів фізичних осіб віднесено також податкових агентів.

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 168 Податкового кодексу України передбачено порядок нарахування та сплати податку особою, що є податковим агентом, зокрема:

- за підпунктом 168.1.1 - податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковує дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу;

- за підпунктом 168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету;

- за підпунктом 168.1.3 - якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

З наведених норм вбачається, що податок на доходи фізичних осіб утримується податковим агентом, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу. Якщо окремі види доходу не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплат але не є звільненими від оподаткування, платник податку - фізична особа зобов`язана самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України фізична особа, відповідальна за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема, у разі, коди така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід, а контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює контролюючий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

У підпункті 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів, а саме: оподаткування інвестиційного прибутку, встановлено пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Положеннями підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті. Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

За приписами пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (підпункти 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України).

Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд вважає, що обов`язок щодо утримання та сплати податку з інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів покладається на податкового агента, який здійснює операції з інвестиційними активами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 826/1304/17 (адміністративне провадження № К/9901/40102/18).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів від 09 червня 2015 року №БВ6-14/12, від 24 червня 2015 року №БВ6-26/10, від 01 липня 2015 року №БВ7-3/10, від 24 липня 2015 року №БВ7-38/5, від 14 серпня 2015 року №БВ8-20/5, від 08 вересня 2015 року №БВ9-16/25, від 22 вересня 2020 року №БВ9-28/4, від 01 жовтня 2015 року №БВ10-3/2, від позивач (Продавець) продав, а ТОВ "АРЧІ КАПІТАЛ" (Покупець) купив цінні папери на загальну суму 14 198 600,00 грн.

При цьому, ТОВ "Арчі Капітал" має ліцензію НКЦПФР серії АЕ №294743, видану 18 лютого 2015 року, термін дії - необмежений, на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - брокерська діяльність.

За таких обставин, оскільки цінні папери були продані позивачем за договором купівлі-продажу цінних паперів за участю професійного торговця - ТОВ "Арчі Капітал", відповідальність та відповідні донарахування згідно з наведеними нормами законодавства покладаються на податкового агента - ТОВ "Арчі Капітал".

Крім того, позивачем придбано у перевіряємий період у ТОВ "ЛІМ СЕРВІС" цінні папери на суму 14 189 134,27 грн, що підтверджується договором від 08 червня 2015 року №БВ4-3-1/67, копією акту виконаних робіт від 04 листопада 2015 року, а також випискою по операціях з цінними паперами.

З огляду на викладене, сума інвестиційного прибутку позивача за перевірений податковим органом період становить 9465,73 грн.

Отже, висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми оподаткованого доходу, отриманого платником податку як інвестиційний дохід за період з 22 червня 2015 року по 26 жовтня 2015 року на суму 14 198 600,00 грн., є помилковим, оскільки податковим органом не враховані суми витрат позивача на придбання інвестиційного активу, що встановлено судом та, як наслідок, із порушенням вимог підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначено суму інвестиційного прибутку позивача.

Разом з тим, суд погоджується із висновками акта перевірки про порушення позивачем підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України внаслідок не подання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Так, згідно з підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу.

Відповідно до пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України платник податку не звільняється від обов`язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.

Таким чином, вказані вище доходи відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи та відповідних додатках до неї.

Крім того, відповідно до підпункту "є" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Однак, доказів подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи, за 2015 рік матеріали справи не містять, що підтверджує правомірність застосування штрафу у розмірі 170,00 грн. відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 29 грудня 2019 року №0006621306 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 2 839 720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 709 930,00 грн., а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Фізичні особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб є 2015 рік.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 212 979,00 грн. за перевірений період з 01 липня 2015 року по 26 жовтня 2015 року, чим порушено пункт 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Поряд із цим, як встановлено судом, висновок контролюючого органу про те, що чистий оподатковуваний дохід позивача складає 14 198 600,00 грн., є необґрунтованим та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що нарахування військового збору у даному випадку є похідним від визначення інвестиційного доходу позивача, визначення податковим органом суми військового збору у розмірі 212 979,00 грн. є необґрунтованим, а тому суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року №0006631306.

Щодо доводів податкового органу про ненадання до перевірки документів, що підтверджують понесення позивачем витрат, суд зазначає наступне.

02 грудня 2016 року відповідачем надіслано на адресу позивача повідомлення №9717/Д/26-54-13-06-26 від 09 листопада 2016 року про надання до податкового органу всіх необхідних документів, що підтверджують отримання доходу та понесені витрати від операцій з інвестиційним активами протягом 2015 року, які підлягають декларуванню згідно чинного законодавства.

Доказів про отримання позивачем вказаного повідомлення та наказу №906 від 09 листопада 2016 року про проведення перевірки матеріали справи не містять.

23 листопада 2016 року працівниками Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було складено акт № 181-13-06 про неможливість вручення та підписання акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року у зв`язку з відсутністю платника податків в приміщенні податкового органу.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, наведена норма Податкового кодексу України лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення. Однак, ця норма Податкового кодексу України жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

За таких обставин, позивачем надано належні докази відсутності у нього зобов`язань щодо утримання та сплати податку з інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів та військового збору, натомість контролюючим органом вказані доводи позивача не спростовано.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року №0006621306 в частині 170,00 грн штрафу, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у повному розмірі у сумі 8 836,00 грн, сплачений при подачі адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року №0006621306 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 549 650,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 839 720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 709 930,00грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року №0006631306.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 836,60 грн. (вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39468697).

Суддя В.А. Кузьменко