Рішення № 93744621, 23.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4213/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м. Лисичанську Луганської області), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську щодо неврахування до загального трудового стажу періоду з 01.04.2004 по 31.07.2005, а також заробітної плати за цей період;

-зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську відновити порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом зарахування до загального стажу періоду 01.04.2004 по 31.07.2005, а також заробітної плати за цей період і здійснити відповідний перерахунок пенсії за віком з моменту її призначення (а.с.1-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську Луганської області з 2008 року. Первинно пенсія була призначена як державному службовцю за нормами Законів України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування, при цьому до загального страхового стажу було зараховано 47 років 6 місяців 16 днів.

Як стверджує позивач, за заявою від 15.07.2019 у лютому 2020 року його було переведено на пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При оформленні документів працівником УПФУ в м. Лисичанську Луганської області та при наданні витягу про призначення пенсії за віком, позивач дізнався про те, що відбулось коригування загального страхового стажу у бік зменшення і пенсія розрахована з урахування страхового стажу 46 років 2 місяці 9 днів.

Позивач зазначає, що на численні звернення (останнє від 01.10.2020) стосовно причин зменшення загального страхового стажу при переводі з одного виду пенсії на інший, останнім 15.10.2020 було отримано відповідь, в якій зазначено, що відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не зараховано до стажу та заробітної плати при обчисленні розміру пенсії період з 01.04.2004 по 31.07.2005, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про страховий стаж за цей період відсутні. При цьому причини відсутності відомостей за цей період відповідачем не зазначені. Разом з відповіддю позивачем отримано витяги з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, які містять інформацію про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії. Копію рішення про призначення пенсії, а також нормативне обґрунтування причин зменшення загального страхового стажу при переводі з одного виду пенсії на інший надано не було.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права у галузі державного пенсійного забезпечення, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

01.12.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 30.11.2020 №1211-03-7/4509 (а.с.115-118). В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Лисичанськ Луганської області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з 28.11.2008. При призначенні пенсії до страхового стажу та заробітної плати зараховувався період роботи позивача в виконавчому комітеті Лисичанської міської ради з березня 2004 по липень 2005, згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для обчислення пенсії застосовувалась заробітна плата за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.11.2008, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складав 3,06294.

Згідно особистої заяви позивача від 27.12.2018 та наданої довідки Сільського будівельного комбінату «Анадирський» від 17.07.1992 № 08/623, копії трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі, з 01.01.2019 було проведено перерахунок пенсії з додаванням стажу. На розмір пенсії позивача зазначений перерахунок не вплинув.

За особистою заявою від 14.02.2020 позивача було переведено на пенсію за віком за нормами статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розрахунок основного розміру пенсії за віком проводився відповідно до статті 27 Закону, виходячи із коефіцієнту страхового стажу та заробітної плати.

Відповідач також зазначив, що загальний стаж роботи позивача склав 46 років 2 місяці 9 днів (стаж враховано по 30.11.2008), коефіцієнт стажу складає 0,46167 (46 р. х 12 міс. + 2 міс.) : 1200. Для обчислення пенсії позивача, відповідно до статті 40 Закону, застосовано заробітну плату за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.11.2008, індивідуальній коефіцієнт заробітної плати - 3,87145, середньомісячна заробітна плата для обчисленню пенсії склала 17051,22 грн. (4404,35 грн. х 3,87145). Розмір пенсії з 14.02.2020 становить 8052,22 грн, а саме: 7872,04 грн - розмір пенсії за віком, розрахований згідно статті 27 Закону (17051,22 грн : 0,46167); 180,18 грн - доплата за понаднормовий стаж за 11 років (1638,00 грн х 11%). Крім того, відповідач вказав, що позивачеві на виконання рішення Апеляційного суду Луганської області від 21.12.2006 у справі №22ц-3411/06 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.03.2004 по 28.07.2005. Виплачену суму відображено у фонді оплати праці за жовтень 2007 року. Тому заробіток за час вимушеного прогулу, згідно звітності страхувальника відображено в індивідуальних відомостях у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за жовтень 2007 року. Відповідно до акту Головного управління від 29.05.2020, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Лисичанською міською радою Луганської області вимог у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування встановлено відсутність порушень вимог законодавства. За таких обставин, оскільки не було виявлено порушень законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, підстави для прийняття рішення про відновлення в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування даних про страховий стаж та заробітну плату позивача за період з березня 2004 року по липень 2005 року включно відсутні. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

03.12.2020 від позивача на адресу суду за вхідним реєстраційним номером 49823/2020 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.183-186).

Ухвалою суду від 04.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляди справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.109-110).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25.11.1996 Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 є пенсіонером за віком відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_3 (а.с.14-15,16,17).

14.02.2020 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області із заявою про перехід на пенсію за іншим законом (за віком). Вказана заява разом із документами 14.02.2020 була прийнята посадовими особами відповідача та зареєстрована за № 916 (а.с.130).

Згідно відомостей з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії від 25.02.2020 вбачається, що 14.02.2020 було здійснено перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на пенсію за віком та призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.02.2020 у розмірі 8052,22 грн. Страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням перетину періодів складає 46 років 2 місяці 9 днів. Страховий стаж позивача за період його роботи з 01.04.2004 по 31.07.2005 не зарахований (а.с.126,127,128).

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.02.2020 УПФУ в м. Лисичанську Луганської області в розумінні положень частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення прийнято не було.

01.10.2020 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області із заявою довільної форми, відповідно до якої просив надати належним чином завірену копію рішення про призначення (перерахунок) пенсії за умовами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії, а також з нормативним обґрунтуванням причин зменшення загального страхового стажу при переведенні з одного виду пенсії на інший (а.с.18-19).

Листом від 15.10.2020 № 106-103/Н-07/8-1211/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що він перебуває на обліку як одержувач пенсії з 28.11.2008 та отримує пенсію за віком з 14.02.2020 (з 28.11.2008 по 13.02.2020 отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»). Не зараховано до стажу та заробітної плати при обчисленні розміру пенсії період з 01.04.2004 по 31.07.2005 та з 01.09.2005 по 09.05.2006, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про страховий стаж за ці періоди відсутні (а.с.25).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування до загального трудового стажу періоду з 01.04.2004 по 31.07.2005, а також заробітної плати за цей період, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.

Статтею 21 Закону № 1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Так, абзацом другим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).

Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків: ідентифікаційний номер страхувальника; рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; страховий стаж; ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні; сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) (пункт 2 частини третьої статті 21 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Пунктами 1, 16 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб). На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: <...> 2) частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи; сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах; <...>.

Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1), визначено порядок формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) з метою забезпечення ведення єдиного обліку застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 4 розділу I «Загальні положення» Положення № 10-1 передбачено, що реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 2, 5 розділу III «Використання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру» Положення № 10-1 індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 або додатком 2 до цього Положення. Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються для призначення/перерахунку пенсій за формами згідно з додатком 1 або додатком 3 до цього Положення.

Додаток 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 розділу III) передбачає індивідуальні відомості про застраховану особу Форма ОК-5.

З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб згідно з додатком 1 до Положення № 10-1 (Форма ОК-5), надані територіальному органу Пенсійного фонду, є підставою для призначення пенсії.

При цьому з огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:

1)особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню;

2)сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.04.2004 по 31.07.2005 через відсутність інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає наступне.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 28.07.2005 по справі №2-2521/2005 за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Фонду комунального майна Лисичанської міської ради з 04.03.2004, зараховано час вимушеного прогулу в загальний стаж, стаж роботи в органах місцевого самоврядування.

Визнано недійсним запис в трудовій книжці позивача за №30 від 03.03.2004 про його звільнення з вказаної посади.

Стягнуто з Лисичанської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17189,55грн.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання (а.с.39-40).

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24.10.2005 вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, праву передано в цій частині на новий розгляд до Лисичанського міського суду в іншому складі (а.с.41-42).

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21.12.2006 по справі № 22ц-3411/06, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04.08.2006 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області, відділення Державного казначейства у м. Лисичанську Луганської області про стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу скасовано і ухвалено у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області, відділення Державного казначейства у м. Лисичанську Луганської області про стягнення середнього заробітку 16250,00 грн за період з 04.03.2004 по 28.07.2005 задоволено частково.

Стягнуто з Лисичанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.03.2004 по 28.07.2005 в сумі 16250,00 гривень. В позові до відділення Державного казначейства у м. Лисичанську Луганської області відмовлено (а.с.43-45).

Згідно відомостей, які відображені у табелі заробітної плати за жовтень 2007 року слідує, що ОСОБА_1 виплачені за виконавчим листом грошові кошти у розмірі 16250,00 грн, що також підтверджується довідкою 29.01.2008 (а.с.35,38). При цьому з вказаної суми були утримані відповідні податки та збори, що також підтверджується вказаними документами.

Таким чином, на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 за спірний період з 01.04.2004 по 31.07.2005 було нараховано та виплачено за рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21.12.2006 по справі № 22ц-3411/06 суму середнього заробітку 16250,00 грн.

У свою чергу, у межах спірних правовідносин позивачем подані індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, сформовані УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, з яких вбачається, що за період роботи з 01.04.2004 по 31.07.2005 відсутня позначка про сплату страхових внесків «так» за кожен місяць у спірному періоді (а.с.148-149).

Також судом встановлено, що в трудовій книжці позивача міститься запис №31 від 05.08.2005 про те, що запис №30 визнано недійсним, поновлений на попередній посаді, розпорядження міського голови №194 від 05.08.2005 (а.с.135-зворотній бік).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, передбачено, що в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним.

Отже, стаж роботи працівника, який був незаконно звільнений, а потім поновлений на роботі, вважається безперервним і особа весь цей час є застрахованою особою.

З огляду на наведене, а також беручи до уваги те, що страхові внески з заробітку позивача за спірний період були все ж такі сплачені роботодавцем, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не включив період з 01.04.2004 по 31.07.2005 до страхового стажу позивача під час переведення його на інший вид пенсії, як наслідок такі дії відповідача є протиправними.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю, з коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним шляхом, а саме визнання протиправних дій УПФУ в м. Лисичанську Луганської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.04.2004 по 31.07.2005 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 14.02.2020, зарахувавши до страхового стажу період його роботи з 01.04.2004 по 31.07.2005, з урахуванням отриманої заробітної плати.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 16.10.2020 №0.0.1871649532.1 (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини третьої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.04.2004 по 31.07.2005.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. ім.В.Сосюри, буд.347, код ЄДРПОУ 21792407) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 14 лютого 2020 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.04.2004 по 31.07.2005, з урахуванням отриманої заробітної плати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. ім.В.Сосюри, буд.347, код ЄДРПОУ 21792407) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова