Рішення № 93744608, 23.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4222/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Біловодське ОУПФУ Луганської області), в якому після уточнення позовних вимог просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.09.2020 за № 1239-31-8/2348 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;

-зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв» та з 01.08.2020 по 31.08.2020 у Марківському міжрайонному управлінні по експлуатації газового господарства - філії АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз»;

-зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2020 про призначення пенсії за віком (а.с.47-52).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2020 звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка відповідно до Додатку 5 Постанови Правління ПФУ 22-1 про призначення пенсії.

Згідно рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.09.2020 за № 1239-31-8/2348 в призначенні пенсії за віком відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу роботи. За розрахунком відповідача страховий стаж складає 23 роки та 20 днів (на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб). Відповідачем до страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи на підставі трудової книжки, оскільки у трудовій книжці у даті народження наявне виправлення, не зараховано до загального стажу період роботи з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв» (мовою оригіналу) у зв`язку з тим, що запис про звільнення засвідчено печаткою Української PCP та період роботи з 01.08.2020 по 31.08.2020 у Марківському міжрайонному управлінні по експлуатації газового господарства - філії AT «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

Позивач вважає, що Біловодським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області протиправно не зараховано до страхового стажу спірні періоди роботи, у зв`язку з чим порушуються його права на належний соціальний захист, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04.12.2020 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 49987/2020 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного (а.с.91-93).

Відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та наданих їм документів було відмовлено у призначені пенсії позивачу (рішення від 09.09.2020 № 1239-31-8/2348), загальний стаж роботи якого складає 23 роки 00 місяців 20 днів, що не відповідає вимогам частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стаж позивачу був врахований по наданим ним при зверненні за призначенням пенсії уточнюючим довідкам про періоди роботи та інформації, яка міститься в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідач зазначив, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Позивачем при зверненні за призначенням пенсії було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 заповнену 05 липня 1977 року, на першій сторінці (титульному аркуші) якої наявні не засвідчені належнім чином виправлення (наведений рік народження позивача), що є порушенням вимог «Инструкции о порядке ведения трудовых книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях», утвержденной постановлением Госкомтруда СССР от 20.06.1974 г. № 162 (мовою оригіналу) (далі - Інструкція № 162), у зв`язку з чим відповідачем при призначенні пенсії зазначену трудову книжку позивача враховано не було.

Відповідач також зазначив, що до страхового стажу не можливо врахувати період роботи з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв» (мовою оригіналу), у зв`язку з тим, що в трудовій книжці запис (порядковий номер 9) про звільнення засвідчений печаткою з реквізитами «УССР», тобто державою, яка припинила своє існування 24 серпня 1991 року, що є порушенням Інструкції № 58. Зазначений запис про звільнення з роботи завірений печаткою, яка не відповідає Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» від 18.10.1993 року № 643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 № 276 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності», зокрема печатка не перереєстрована належним чином.

Крім того, до страхового стажу не був врахований період роботи з 01.08.2020 по 31.08.2020 в Марківському міжрайонному управлінні по експлуатації газового господарства - філії Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків станом на 01.09.2020. Відповідач вказав, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-1V визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, то відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) станом на 01.09.2020 у відповідача не було підстав до врахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.2020 по 31.08.2020 в Марківському міжрайонному управлінні по експлуатації газового господарства філії Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз».

19.11.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком разом з іншими документами надав рішення Міловського районного суду Луганської області від 15.10.2020 по справі № 418/3240/20, яким встановлено юридичний факт належності позивачу трудової книжки НОМЕР_2 заповненої 05 липня 1977 року.

Відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача від 19.11.2020 та наданих їм документів 20.11.2020 позивачу було призначено пенсію за віком з 01.09.2020 (рішення від 20.11.2020 № 123950001367), загальний стаж роботи якого складає 27 роки 02 місяці 03 дні. До розрахунку стажу було враховано період роботи з 01.08.2020 по 31.08.2020 в Марківському міжрайонному управлінні по експлуатації газового господарства - філії Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз».

Враховуючи викладене, відповідач вважає свої дії правомірними, позовні вимоги обґрунтованими, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

ухвалою суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.55-56).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Міловським РВ УВС України в Луганській області 19.11.1999, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.9-11).

01.09.2020 позивач звернувся до Біловодського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, зазначивши при цьому, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати не призначались та на момент звернення із заявою не працює (а.с.104).

Вказана заява разом із додатками до неї 01.09.2020 була прийнята посадовими особами відповідача та зареєстрована за №887, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням (а.с.105).

Як свідчать матеріали справи, 09.09.2020 за результатами розгляду заяви позивача від 01.09.2020 Біловодським ОУПФУ Луганської області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 1239-31-8/2348 (а.с.100-101).

Зі змісту рішення від 01.09.2020 вбачається, що для призначення пенсії не можливо врахувати трудову книжку серії НОМЕР_1 від 05.07.1977. У разі врахування трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.07.1977 при призначенні пенсії не можливо б було врахувати період роботи з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв» (мовою оригінала) у зв`язку з тим, що в запасі про звільнення № 9 засвідчений печаткою Української РСР, що не відповідає вимогам Інструкції № 58. Період з 01.08.2020 по 31.08.2020 не врахований у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків. На підставі викладеного, ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком (а.с.100-101).

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 судом встановлено, що в межах спірних правовідносин вона містить наступі записи про роботу ОСОБА_1 :

-20.08.1979 прийнятий шофером легкового автомобіля, наказ № 2 від 20.08.1979;

-20.01.1995 переведений в ТОВ «Меловський КЗ» в якості водія, наказ № 3 від 20.01.1995;

-18.02.2011 прийнятий до Марківського міжрайонного виробничого управління з експлуатації газового господарства філії ПАТ «Луганськаз» водієм 1 класу, наказ № 33 від 18.02.2011;

-31.08.2020 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком ст. 38 КЗпП України, наказ № 133-ос від 31.08.2020 (а.с.12-26).

Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Міловського районного суду Луганської області від 15.10.2020 у справі № 418/3240/20 встановлено юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки НОМЕР_1 заповнену 05.07.1977 (а.с.39).

Також судом встановлено, що 19.11.2020 позивач звернувся до Біловодського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав пакет документів та яка була зареєстрована за № 1150 (а.с.94-95).

Згідно відомостей від 19.11.2020 з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, рішенням № 123950001367 від 20.11.2020 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.09.2020 у розмірі 1712,00 грн. Страховий стаж складає 27 років 2 місяці 3 днів, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 - 10 років 10 місяців 20 днів, після 01.01.2004 – 16 років 3 місяці 13 днів. Період роботи позивача з 18.02.2011 по 31.08.2020 враховано до страхового стажу (а.с.96-97).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).

Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.

Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Положеннями частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу) (абзац 21 частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV).

За приписами частини другої статті 41 Закону № 1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із частиною одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судому постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що не зарахування відповідачем на час розгляду заяви позивача періоду його роботи з 01.08.2020 по 31.08.2020 до страхового стажу є протиправним.

Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв», суд зазначає наступне.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі – Закону № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У період внесення запису від 20.08.1979 та від 20.01.1995 в трудову книжку позивача діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.

Так, 20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі – Інструкція № 162), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. […]

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

При цьому згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, зазначені відповідачем підстави для не зарахування вказаного періоду роботи позивача до страхового стажу, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком за заявою від 01.09.2020, зареєстрованою за №887, протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв» (мовою оригіналу), внаслідок чого неправильно обчислено розмір страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на включення спірного періоду роботи до страхового стажу.

Окрім того, суд також враховує, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 01.09.2020, а вже через 8 днів 09.09.2020 відповідач виніс рішення про відмову в призначенні пенсії.

Між тим, згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.6 розділу І Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив вказані вище вимоги Порядку № 22-1 та не вчинив дій щодо перевірки та дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих від позивача документів, а також подання додаткових документів, необхідних для підтвердження вказаних періодів стажу.

На підставі вищевикладеного, рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.09.2020 №1239-31-8/2348 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 прийнято відповідачем передчасно, без врахування вказаних вище норм матеріального права, а тому є протиправним та таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб відновлення порушених прав позивача, суд враховує той факт, що рішенням від 20.11.2020 №123950001367 позивачу вже призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.09.2020 та період роботи з 01.08.2020 по 31.08.2020 враховано до страхового стажу. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання протиправним та скасування рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.09.2020 за № 1239-31-8/2348 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв» (мовою оригіналу).

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій та рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн, що підтверджується квитанціями від 19.10.2020 №№52,53 (а.с.7,8).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини третьої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.09.2020 №1239-31-8/2348 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) період роботи з 20.08.1979 по 20.01.1995 в «Меловском межхозяйственном отряде повышения плодородия почв».

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова