Рішення № 93744565, 22.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4561/20

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі також - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську), відповідно до якої просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області від 28.10.2020 № 815086 «Про відмову в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 »;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2020 про перерахунок пенсії (переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу) з 26.10.2020.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 26.10.2020 позивач звернулась до УПФУ в м. Лисичанську із заявою про перерахунок пенсії (про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»).

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 28.10.2020 № 815086 «Про відмову в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» позивачу відмовлено в переведені на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» через відсутність на 01.05.2016 необхідного стажу держслужбовця (10 років).

Позивач вважає таке рішення Відповідача протиправним з наступних підстав.

Відповідно до протоколу управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області від 12.05.2014 № 1543 позивачу призначено пенсію за віком.

26.10.2020 позивач звернулась до Відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Загальний страховий стаж позивача станом на момент звернення до Відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший складав 41 рік 06 місяців 08 днів.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивача 24.09.2001 було прийнято на роботу до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту та згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну службу» позивачем була прийнята присяга державного службовця.

Після прийняття присяги державного службовця, позивач працювала в податкових органах на посадах: з 24.09.2001 по 23.12.2001 - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; 24.12.2001 по 28.08.2006 - головним державним податковим ревізором-інспектором управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; з 29.08.2006 по 08.01.2007 - державним податковим інспектором відділу зв`язків з громадськістю, ЗМІ та МРР Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; з 09.01.2007 по 04.03.2008 - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Лисичанську. З 08.09.2009 по теперішній час - на посадах державного службовця в органах внутрішніх справ.

На думку позивача, період роботи в податкових органах з 24.09.2001 по 04.03.2008 зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ та на 01.05.2016 мала стаж державного службовця 12 років 11 днів.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення УПФУ в м. Лисичанську від 28.10.2020 № 815086 «Про відмову в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» є необгрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав відзив, в якому у задоволенні вимог просить відмовити повністю з таких підстав (арк. спр. 78-80).

Право на пенсію державного службовця мають державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889- VІІІ (1 травня 2016 року) обіймають посади державного службовця та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723- ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно статті 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Визначення службових осіб державних податкових інспекцій регулювалось Законом Верховної Ради УСРСР від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (втратив чинність згідно Закону України від 05.07.2012р. № 5083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні») та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755.

Встановлення спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби регулювалось постановами Кабінету міністрів України № 559 від 05.10.1992, № 258 від 22.02.1999.

В той же час, розпорядженням Кабінету міністрів України від 12.09.1997 № 5 «Про внесення посад працівників місцевих державних адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» посади працівників державних податкових адміністрацій, які не мають спеціальних звань, віднесено до категорій посад державних службовців.

Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад держаних службовців.

Враховуючи зазначені нормативні акти та той факт, що 01.04.2002 ОСОБА_1 було присвоєно звання інспектора податкової служби 1-го рангу періоди роботи на посадах:

з 01.04.2002 по 28.08.2006 - головного державного ревізора-інспектора податкового аудиту та валютного контролювання;

з 29.08.2006 по 08.01.2007- державного податкового інспектора відділу зв`язків з громадськістю;

з 09.01.2007 по 04.03.2008 - старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи не зараховується до 10-ти річного стажу державної служби, що дає право призначення пенсії за Законом № 889.

ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 41 рік 06 місяць 08 днів та держслужбовця 06 років 07 днів.

Враховуючи вимоги законодавства та надані документи, ОСОБА_1 відмовлено в переведенні па пенсію згідно Закону України «Про державну службу» через відсутність на 01.05.2016 необхідного стажу держслужбовця (10 років).

Просить позовні вимоги ОСОБА_1 визнати необґрунтованими, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надіслав заяву про розгляд справи за відсутності позивача (арк. спр. 30, 31, 34).

Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 26-27).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд дійшов такого.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську з 07.05.2014 як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 9-10, 14, 36, 39).

26.10.2020 позивач звернулась до УПФУ в м. Лисичанську із заявою про перерахунок пенсії (про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу») (арк. спр. 13, 73).

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 28.10.2020 № 815086 «Про відмову в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в переведені на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» через відсутність на 01.05.2016 необхідного стажу держслужбовця (10 років) (арк. спр. 11-12, 71-72).

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 14.12.1976 ОСОБА_1 24.09.2001 позивача прийнято на конкурсній підставі на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Державної податкової інспекції у м. Лисичанську та прийнята присяга державного службовця, позивач працювала в податкових органах на посадах: з 24.09.2001 по 23.12.2001 - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; 24.12.2001 по 28.08.2006 - головним державним податковим ревізором-інспектором управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; з 29.08.2006 по 08.01.2007 - державним податковим інспектором відділу зв`язків з громадськістю, ЗМІ та МРР Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; з 09.01.2007 по 04.03.2008 - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; з 08.09.2009 по теперішній час - на посадах державного службовця в органах внутрішніх справ (арк. спр.15-22).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, […].

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1).

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, після отримання відповідної заяви встановленого зразка від позивача про переведення з одного виду пенсії на інший відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності – у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення, не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, тому суд наділений повноваженнями викласти правові висновки в мотивувальній частині рішення, надавши оцінку доводам відповідача.

Так, надаючи оцінку доводам відповідача щодо відмови в переведені на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» через відсутність на 01.05.2016 необхідного стажу держслужбовця (10 років), суд зазначає таке.

Відповідачем не зараховані до державної служби періоди роботи з 01.04.2002, тобто з моменту присвоєння спеціального звання «інспектора податкової служби І рангу».

Щодо періодів роботи з 24.09.2001 по 04.03.2008 у податкових органах, суд зазначає таке.

Позивач працювала з 24.09.2001 по 23.12.2001 - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; 24.12.2001 по 28.08.2006 - головним державним податковим ревізором-інспектором управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; з 29.08.2006 по 08.01.2007 - державним податковим інспектором відділу зв`язків з громадськістю, ЗМІ та МРР Державної податкової інспекції у м. Лисичанську; з 09.01.2007 по 04.03.2008 - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Лисичанську, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 14.12.1976 ОСОБА_1 .

Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби”, якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

[…] на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Зокрема, згідно з додатком до Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у Виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р “Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців” не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі – Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в податкових органах та присвоєння спеціального звання в період з 24.09.2001 по 04.03.2008 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав більше 10 років.

1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” (далі – Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу” (далі – Закон № 3723-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

Також суд зазначає, що пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України прямо визначено, що посадові особи контролюючих органів є «державними службовцями».

В оскаржуваному рішенні від 28.10.2020 № 815086 відповідач ніяким чином не надав оцінку спірним правовідносинам з урахуванням положень пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України, який є законом.

Посилання відповідача на пункт 343.1 статті 343 Податкового Кодексу України як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується, є незмістовним, оскільки зазначена норма регулює виключно грошову винагороду певного працівника та ніяким чином не визначає статус особи як державного службовця.

Натомість, такою нормою є пункт 342.4 статті 342 Податкового кодексу України, яким безпосередньо визначено, що посадові особи контролюючих органів є «державними службовцями».

У зв`язку з чим висновок відповідача стосовно того, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є невірним, оскільки протирічить нормам діючого законодавства.

Як наслідок, висновок відповідача щодо тих обставин, що станом на 16.10.2020 позивач не має необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тобто не виконано вимоги пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015, не відповідає фактичним обставинам по справі та суперечить законодавчим нормам.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, надавши документи в повному обсязі, які відповідають чинному законодавству та підтверджують його право на таке переведення.

Однак відповідач внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства стосовно реалізації права на переведення з одного виду пенсії на інший невірно та неповно проаналізував підстави для такого переведення, протиправно відмовивши у перерахунку пенсії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн (арк. спр. 8).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки позов виник внаслідок неправильних дій відповідача, задоволенню підлягає основна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а решта вимог є похідними, присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Сосюри, буд. 347) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні ді задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області від 28.10.2020 № 815086 «Про відмову в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2020 про перерахунок пенсії (переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу) з 26.10.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця