Рішення № 93744001, 21.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2020 року (о 17 год. 30 хв.)Справа № 280/7170/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), у якому позивач просить:

визнати протиправноими дії відповідача щодо направлення електронних запитів позивача про публічну інформацію від 15.08.2020 та від 10.09.2020 за № 0800-0232-9/42172 від 21.08.2020 №0800-0232-9/47309 від 15.09.2020 до Пенсійного фонду України та бездіяльність у вигляді ненадання запитуваної інформації;

зобов`язати відповідача направити на електронну адресу позивача запитуванні 15.08.2020 листи від 13.04.2020 №2800-030101-5/11687 Пенсійного Фонду України та лист Міністерства соціальної політики від 17.04.2020 №5519/02-20/54, та запитувані позивачем 10.09.2020 лист УПФУ від 14.08.2020 № 2800-06-03-9/25959, який був направлений до підвідомчих управлінь Пенсійним фондом України;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду скарг позивача, поданих через електронний кабінет від 20.08.2020 № ВЕБ-08001-Ф-С-20-049890 та від 01.09.2020 № ВЕБ-08001-Ф-С-20-052534;

зобов`язати відповідача об`єктивно, повно розглянути, надати відповідь на всі поставленні питання у скаргах та прийняти заходи відповідно до положень статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо поновлення порушених прав, відповідно до висновків Верховного суду у зразковій справі № 620/1116/20 від 16 червня 2020 на скарги позивача від 20.08.2020 №ВЕБ-08001-Ф-С-20-049890 та від 01.09.2020 №ВЕБ-08001- Ф-С-20-052534;

стягнути моральну шкоду з Пенсійного фонду України на користь позивача 20 000 гривень (сто тисяч);

зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що позивач є суддею у відставці та утримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач звертався до відповідача про надання публічної інформації, проте відповідачем такі запити належним чином не розглянуті, а скеровані для розгляду до ПФУ. Також позивач зазначає, що відповідачем належним чином не розглянуті скарги позивача. Пояснює, що відповіді на всі поставленні питання не отримані, а також не здійснено дій щодо поновлення прав позивача. Позивач зазначає, що відповідачем ігноруються запити про публічну інформацію позивача, не надаються відповіді, запити безпідставно пересилають їх ПФУ. В таких діях позивач вбачає порушення його прав на доступ до публічної інформації та вказує, що позивачем порушуються приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації». Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 09.11.2020.Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

У зв`язку із відсутністю у період часу з 07.11.2020 по 21.11.2020 та з 30.11.2020 по 11.12.2020 судді ОСОБА_2 на роботі (довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 №02-35/20/90 та від 14.12.2020 №02-35/20/94), судове засідання призначене на 09.11.2020 перенесено на 30.11.2020, судове засідання призначене на 30.11.2020 перенесено на 17.12.2020.

29.10.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 51921), в якому вказує, що на запит позивача від 15.08.2020 про доступ до публічної інформації, надано повідомлення від 21.08.2020 № 0800-0232-9/42172. На запит позивача від 10.09.2020 про доступ до публічної інформації, надано повідомлення від 15.09.2020 № 0800-0232-9/47309. Зазначає, що оскільки запити позивача стосувалися інформації, створеної Пенсійним фондом України, тому запити від 15.08.2020 та від 10.09.2020 були направлені відповідачем належному розпоряднику для розгляду та надання відповіді. Щодо розгляду скарг позивача від 20.08.2020 та від 01.09.2020 відповідач зазначає, що на скаргу позивача від 20.08.2020 надано відповідь від 31.08.2020 № 7672-7592/П-02/8-0800/20. На скаргу позивача від 01.09.2020 надано відповідь від 09.09.2020 № 7997- 7965/П-02/8-0800/20 (копію скарги та відповіді додано позивачем). Позивач в скаргах просив скасувати Рішення № 46 від 06.04.2020 відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки. Розглянувши скарги, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обґрунтувавши свою відповідь та повідомивши про порядок оскарження наданої відповіді. Зазначає, що під час розгляду скарг та запитів відповідач діяв у відповідності до приписів чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України від «Про судоустрій і статус суддів».

15.08.2020 позивач через електронний кабінет звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації, в якій просив відповідача направити на свою електронну адресу лист Пенсійного Фонду України від 13.04.2020 № 2800-030101-5/11687 та лист Міністерства соціальної політики від 17.04.2020 №5519/02-20/54, які направлялися до територіальних управлінь ПФУ щодо порядку здійснення перерахунку суддям у відставці при зміні суддівської винагороди у зв`язку Рішенням Конституційного суду від 18.02.2020 (а.с.16).

21.08.2020 відповідачем на запит позивача надано відповідь (лист №0800-0232-9/42172), у якій зазначено, що запит позивача був надісланий належному розпорядникові для розгляду, оскільки такий запит стосується інформації, створеної Пенсійним фондом України (а.с.25).

10.09.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив направити на електронну адресу лист УПФУ від 14.08.2020 №2800-06-03-9/25959, який був направлений до підвідомчих управлінь Пенсійного фонду України (а.с.17-18).

Листом від 15.09.2020 №0800-0232-9/47309, відповідач на запит позивача повідомив, що запит позивача стосується інформації, створеної Пенсійним фондом України, такий запит надісланий належному розпорядникові інформації (а.с.26).

20.08.2020 позивач звернувся до відповідача зі скаргою, у якій просив скасувати Рішення відповідача № 46 від 06.04.2020, яким позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020, як таке, що суперечить висновкам Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 та просив, відповідно до висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 з 19.02.2020 здійснити перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки Запорізького апеляційного суду про суддівську винагороду від 26.03.2020 року за № 07-36/107 (а.с.10-11).

31.08.2020 відповідач надав позивачу відповідь (лист №7672-7592/П-02/8-0800/20), у якій відповідач зазначив про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (а.с.28-29).

01.09.2020 позивач повторно звернувся через електронний кабінет до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зі скаргою, у якій зазначив, що не отримав відповіді на електронну пошту на свої питання та просив скасувати Рішення відповідача № 46 від 06.04.2020, яким позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020, як таке, що суперечить висновкам Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 та просив, відповідно до висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 з 19.02.2020 здійснити перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки Запорізького апеляційного суду про суддівську винагороду від 26.03.2020 року за № 07-36/107 (а.с.12-15).

09.09.2020 відповідач надав позивачу відповідь (лист №7997-7965/П-02/8-0800/20). Відповідач зазначив, що відповіді на питання, поставленні позивачем у скарзі, надіслані на електронну адресу позивача (а.с.30-31).

Вважаючи, що відповідачем належним чином не розглянуті запити на публічну інформацію та скарги, позивач звернувся до суду із цим позов.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо запитів позивача на публічну інформацію від 15.08.2020 та 10.09.2020, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до приписів ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»);

Обов`язки розпорядників інформації визначені статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

У відповідності до приписів статті 19 зазначеного Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформацію», запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

У відповідності до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформацію», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформацію» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформацію» встановлено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Судом встановлено, що позивач у своїх запитах від 15.08.2020 та від 10.09.2020 просив відповідача надати лист Пенсійного Фонду України від 13.04.2020 № 2800-030101-5/11687, лист Міністерства соціальної політики від 17.04.2020 №5519/02-20/54 та лист УПФУ від 14.08.2020 №2800-0603-9/25959.

Відповідач відмовив позивачу у надані вказаних листів із посиланням та те, що розпорядником таких листів є саме Пенсійних Фонд України, а тому запити позивача були скеровані до вказаного органу.

Проте суд вважає, що такі дії відповідача суперечать приписам Закону України «Про доступ до публічної інформації» через наступне.

Як зазначалось вище, якщо розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але йому відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику.

Тобто, необхідної передумовою направлення запиту на публічну інформацію до іншого розпорядника такої інформації, є відсутність інформації у розпорядника, до якого звернувся заявник.

В той же час судом із матеріалів справи встановлено, що листи, надати які просив позивач були наявні у відповідача.

Так, лист Пенсійного Фонду України від 14.08.2020 №2800-0603-9/25959 був скерований Головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м.Києві (а.с.19).

Лист Пенсійного Фонду України від 13.04.2020 № 2800-030101-5/11687 та лист Міністерства соціальної політики від 17.04.2020 №5519/0/2-20/54 був надісланий Пенсійним фондом України на адреси Головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м.Києві (а.с.22).

Таким чином, суд дійшов висновку що листи, про надання яких позивач просив відповідача у запитах на публічну інформацію були наявні у відповідача, а відтак у відповідача були відсутні законні підстави для направлення запитів позивача до ПФУ. Отже, такі дії відповідача суперечать приписам Закону України «Про доступ до публічної інформацію».

Відтак, з урахуванням викладеного вище суд вважає протиправними дії відповідача щодо направлення запитів позивача про публічну інформацію від 15.08.2020 та від 10.09.2020 до Пенсійного фонду України.

Оскільки відповідачем вчинені протиправні дії у цій частині, то відповідно, відсутня бездіяльність, яку позивач просить визнати протиправною.

Для відновлення порушених прав позивача у цій частині, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача направити на електронну адресу позивача запитуванні листи, а саме: лист від 13.04.2020 №2800-030101-5/11687 та від 14.08.2020 №2800-06-03-9/25959 Пенсійного фонду України та лист Міністерства соціальної політики від 17.04.2020 №5519/02-20/54.

Щодо скарг позивача від 20.08.2020 та від 01.09.2020, суд зазначає наступне.

У своїх скаргах позивача просив відповідача скасувати Рішення відповідача № 46 від 06.04.2020, яким позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020, як таке, що суперечить висновкам Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 та просив, відповідно до висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 з 19.02.2020 здійснити перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки Запорізького апеляційного суду про суддівську винагороду від 26.03.2020 за № 07-36/107.

У відповідь на скаргу позивача від 20.08.2020 відповідач у листі №7672-7592/П-02/8-0800/20 від 31.08.2020 зазначив про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. У відповідь на скаргу від 01.09.2020 відповідач зазначив, що відповіді на питання, поставленні позивачем у скарзі, надіслані на електронну адресу позивача.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Порядок розгляду скарг громадян регулюється ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Так, відповідно до зазначеної норми, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Так, позивач у своїх скаргах просив відповідача скасувати рішення №46 від 06.04.2020, яким позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та просив здійснити перерахунок такого утримання судді у відставці.

Відповідач на скаргу позивача від 20.08.2020 листом від 31.08.2020 повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку, вказаний лист був надісланий на електронну адресу позивача (а.с.28-29). На скаргу позивача від 01.09.2020 відповідач листом від 09.09.2020 зазначив, що відповідь на всі питання позивача була надіслана на його електронну адресу.

Суд вважає, що у даному випадку відсутня бездіяльність відповідача, оскільки скарга позивача розглянута та позивачу 31.08.2020 надано відповідь про відсутність підстав для перерахунку. На аналогічну скаргу позивача від 01.09.2020 відповідач також надав відповідь, про те, що всі питання розглянуті.

Проте, суд зазначає, що позиція відповідача щодо розгляду по суті скарги на рішення відповідача від 06.04.2020 №46 та щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суперечить висновкам Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20.

В той же час судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №280/2687/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, зокрема:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 №07-36/107;

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №46 від 06.04.2020;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, згідно з довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 за № 07-36/107, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року та здійснити нарахування та виплату компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Вказане рішення набрало законної сили 29.10.2020.

Таким чином, поновлення порушених прав позивача, поновити які позивач просить шляхом прийняти заходи відповідно до положень статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо поновлення порушених прав, відповідно до висновків Верховного суду у зразковій справі № 620/1116/20 від 16 червня 2020, вже поновлені судом у справі №280/2687/20.

Таким чином, позовні вимоги у частині щодо розгляду скарг позивача задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення на користь позивача із відповідача моральної шкоди у розмірі 20000 (сто тисяч) грн., то суд зазначає наступне.

Позивач некоректно у позовних вимогах зазначив суму моральної шкоди, зазначивши у числовому показнику – 20 000грн., а прописом у дужках – сто тисяч.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Звертаючись до суду з такою вимогою позивач повинен був зазначити та довести в чому полягає завдана йому відповідачем моральна шкода та вказати докази, якими це підтверджується, чого зроблено не було.

Оскільки позивач не зазначив та не надав доказів завдання йому такої шкоди відповідачем та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і такою шкодою, вимога стосовно відшкодування моральної шкоди є недоведеною та не підлягає задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, у відповідності до приписів Закону України «Про судовий збір», то судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо направлення запитів ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 15.08.2020 (ВЕБ-08001-Ф-С-20-048844) та від 10.09.2020 (ВЕБ-08001-Ф-С-20-054350) до Пенсійного фонду України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направити на електронну адресу ОСОБА_1 запитувані ОСОБА_1 у запитах від 15.08.2020 (ВЕБ-08001-Ф-С-20-048844) та від 10.09.2020 (ВЕБ-08001-Ф-С-20-054350) листи Пенсійного фонду України від 13.04.2020 №2800-030101-5/11687 та від 14.08.2020 № 2800-06-03-9/25959 та лист Міністерства соціальної політики від 17.04.2020 №5519/02-20/54.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.12.2020.

Суддя Ю.В. Калашник