Рішення № 93743655, 23.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 р. Справа№200/9362/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (ідентифікаційний код 00191158, 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43333684, 87510,Ю Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 1) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA 700050/2020/000012/2 від 06.04.2020, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00017 від 06.04.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем при митному оформленні товарів визначена митна вартість імпортованого товару фероніобію за основним першим методом (за ціною договору), яка складає 423623,20 Евро (32,89 Евро за 1 кг). На підтвердження митної вартості надані первинні документи. 06.04.2020 відповідачем складено повідомлення, в якому зазначено про неповноту та/або недостовірність відомостей митної вартості товару, що зумовило необхідність надання додаткових документів. Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для запиту у позивача додаткових документів на підставі ч.4 ст.53 МК України. Вважає, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів UA 700050/2020/000012/2 від 06.04.2020 відповідач діяв необґрунтовано та незаконно.

13 жовтня 2020 року ухвалою суду відкрито адміністративне провадження та призначено підготовче засідання.

28 жовтня 2020 року відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що при здійсненні митних формальностей за МД від 06.04.2020 №UA700050/2020/000012/2 встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару, що викликало сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості спірного товару. Зокрема, за МД від 06.04.2020 №UA 700050/2020/002276 декларантом визначена митна вартість на рівні 32,71 Євро/кг Nb, в той час, товар «фероніобій марки FeNb 65» належить до категорії товарів, вартість про які публікуються світовими інформаційними агентствами. Згідно інформації сайту «Asian Metal» ринкова вартість фероніобію за період 10 днів, що передують складанню специфікації №9 від 07.01.2020 складає 33,8188 Євро/кг . За результатом перевірки встановлено, що продавець «Metinvest international SA» і покупець «ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» є пов`язаними особами, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. Вважає, що за спірною поставкою не законну вимогу митниці декларантом не надано документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, що є обов`язком в розумінні ст.52 Митного кодексу України. Отже, зважаючи на те, що заявлена декларантом митна вартість значно менша ніж на сайті компанії «Asian Metal» митним органом застосовано другорядний метод (резервний метод) для визначення митної вартості, який дозволяє порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару. (том.1 а.с.156-180)

29 жовтня 2020 року ухвалою суду відкладено розгляд справи до 09 листопада 2020 року.

09 листопада 2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кошкош О.О.

10 листопада 2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що Методичні рекомендації, на які посилається відповідач дозволяють лише порівнювати ціну з біржовими катуваннями або відомостями з спеціальних видань, які містять інформацію про ціни на світовому ринку, а не використовувати таку інформацію як базу для коригування митної вартості. У повідомленні митним органом наведена єдина розбіжність - «невідповідність підписів продавця у комерційному рахунку, контракті та специфікації», що на думку позивача не впливає на рівень митної вартості. (том 2 а.с. 36-45)

10 листопада 2020 року позивачем надано заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4248,11 грн.

18 листопада 2020 відповідачем надано заперечення на заяву про стягнення витрат на оплату правничої допомоги.

10 грудня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 грудня 2020 року.

У судове засідання призначене на 22 грудня 2020 року представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надав клопотання про проведення судового засідання без його участі. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (ідентифікаційний код 00191158) зареєстровано як юридична особа, місцезнаходження – Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1.

01 серпня 2015 року між продавцем Metinvest international SA та покупцем позивачем укладено контракт №089LS-02/554 на постачання фероніобію. Кількість, ціна та технічні характеристики товару зазначаються в специфікації. (том 1 а.с 33-50)

07 січня 2020 року між сторонами складена та підписана специфікація №9 до контракту №089LS-02/554 від 01.08.2015 на постачання товару FeNd(111), FeNb(112) у кількості 500 МТ +/- 10% за ціною 32,89 Евро за 1 кг чистого ніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010. (том 1 а.с. 51-52)

Декларантом ТОВ «Метінвест-шиппінг» в інтересах ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» подано митну декларацію від 06.04.2020 №UA700050/2020/002276 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112). Додатково додано зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2015 № 089Б8-02/554 з додатковими угодами від 04.07.2016 №3, від 27.12.2016 №4, від 30.12.2019 № 9; специфікацію до зовнішньоекономічного контракту від 07.01.2020 №9; сертифікати аналізу від 23.03.2020 б/н ; сертифікат аналізу від 24.03.2020 б/н; пакувальний лист від 23.03.2020 б/н; рахунок-фактура (інвойс) від 24.03.2020 № 125654; автотранспортну накладну від 24.03.2020 №2001748; супровідний документ Т1 від 24.03.2020 №20NL0008551220EC35; декларацію про походження товару від 24.03.2020 № 125654; розрахунок вартості продукту (калькуляція) від 28.01.2020 б/н фірми «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія); договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, від 01.08.2015 №СВ/МІ-1 між фірмою «СВММ Tupore ВV» (Нідерланди) та фірмою «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія); договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, від 31.03.2016 №20160331; специфікація від 07.01.2020 № 17 до договору (угоди, контракту) із третіми особами від 31.03.2016 №20160331; рахунок із третіми особами від 23.03.2020 № 90024565; договір про надання послуг митного брокера від 22.03.2012 №089лт/002/2012.

За результатом обробки зазначеної декларації посадовими особами відповідача складено повідомлення декларанту (06.04.2020 12:06), в якому зазначено, що орган доходів і зборів вважає, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на задекларовану декларантом митну вартість. Зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявленого за митною декларацією від 06.04.2020 № надати наступні документи №UA700050/2020/002276 відповідно до статті 53 Митного кодексу України необхідно подання наступних документів: якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В повідомленні декларанту, що складено 06.04.2020 12:26 зазначено, що за результатами опрацювання – Протоколу тендерного комітету від 19.12.2019 ТК №89-ФС встановлено, що даний документ не містить відомостей щодо вартості товару «фероніобій», за якою «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія) здійснює його продаж ПрАТ «МК Азовсьталь» (Україні) і яка заявлена за МД від 06.04.2020 №UA 700050/2020/002276.

Після надання декларантом додаткових документів, митницею встановлені розбіжності, а саме:

-наданий комерційний інвойс від 24.03.2020 №125654, сертифікат аналізу від 23.03.2020 б/н, зовнішньоекономічний договір від 01.08.2015 №089LS-02/554, укладений між ПрАТ «МК «Азовсталь» (Україна) та ««METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія), специфікація від 07.01.2020 №9 до зовнішньоекономічного договору від 01.08.2015 №089LS-02/554, калькуляція вартості товару від 28.01.2020 б/н засвідчені різними особами від компанії «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія). Виникло питання щодо повноважень вказаних осіб на підпис відповідних документі;

- наданий контракт між третіми особами від 01.08.2015 №СВ/МІ-1, що укладено між «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія) та «СВММ Europe BV» (Нідерланди) не засвідчений підписом та печаткою «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія);

- відповідно до п. 1 підрозділу «Терміни та умови» контракту між третіми

особами від 31.03.2016 №«20160331, укладеного між «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія) та «СВММ Europe BV» (Нідерланди), який пролонгує дію попереднього контракту від 01.08.2015 №СВ/МІ-1 зазначено наступне:. «Цей контракт набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і умови контракту розповсюджуються на продаж та купівлю фероніобію сторонами договору з 1 січня 2016 року та діють до 31 грудня 2016 року, коли автоматично сплине строк його дії. Строк дії зазначеного контракту може бути продовжений шляхом внесення змін за домовленістю сторін». Будь-яких додаткових угод, якими було б: передбачено продовження: строку дії контракту від; 31.03.20 І 6 №20160331 не надано;

- наданий контракт між третіми особами від 01.08.2015 №СВ/М1-1, що укладено між «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія) та «СВММ Europe BV» (Нідерланди), контракт від 31.03.2016 №20160331, який пролонгує дію попереднього контракту від 01.08.2015 №СВ/МІ-1, специфікація від 07.01.2020 №17 до контракту №20160331, пакувальний лист від 23.03.2020 б/н, інвойс від 23.03.2020 №90024565, аналітичний висновок від 29.01.2020 №№29428, 29428А засвідчені, різними особами від компанії «СВММ Europe BV» (Нідерланди). Виникло питання щодо повноважень вказаних осіб на підпис відповідних документів.

Азовською митницею Держмитслужби виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700050/2020/00017.

06 квітня 2020 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA700050/2020/000012/2 враховуючи, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Середнє значення 1 кг ніобію 33,8188 EUR згідно відомостей міжнародної консалтингової компанії «ASIAN METAL» (спеціалізоване видання, яке містить інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку) вище вартості товару, заявленого за митною декларацією від 04.06.2020 № UA 700050/2020/002276 згідно інвойсу від 24.03.2020 №125654-32,89 EUR.

06 квітня 2020 року позивачем для випуску товару у вільний обіг подано в порядку електронного декларування митну декларацію №UA 700050/2020/002276 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112).

30 червня 2020 року азовською митницею Держмитслужби листом № 7.1-08-1/7-28-05-01/13/2656 за результатом розгляду листа ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» зазначено про відсутність підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості заявленої декларантом, оскільки товариством не доведено право на застосування знижки у розмірі 8,5%.

Позивач не погодився із Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості та оскаржив їх до суду.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд звертає увагу, що підставою для видачі позивачеві обов`язкової письмової вимоги про надання додаткових документів є взаємозв`язок між продавцем та покупцем, який ймовірно вплинув на заявлену позивачем митну вартість, та виявлена розбіжність в документах, доданих до декларації, а саме відмінність підписів продавця зазначених в контракті та специфікації. Зазначено про необхідність подання документів, що стосуються здійснення оплати за товар.

У картці відмови №UA700050/2020/00017 вказано про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із не підтвердженням митної вартості. Обраний другорядний метод визначення митної вартості.

Під час дослідження первинних документів, суд дійшов висновку що безпідставним є твердження відповідача про виявлені розбіжності, оскільки доказів на підтвердження відмінностей або підробки в підписах продавця в контракті та специфікації до суду не надано.

Разом з тим, на переконання суду, у даному випадку митниця дійшла помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару.

Суд зауважує, що при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей.

Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України зазначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті «Asian Metal» не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, враховуючи те, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2020/002276 від 06.04.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00017 від 06.04.2020 підлягають скасуванню.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 4480,38 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення на користь підприємства суми витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Азовської митниці Держмислужби.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України), тобто розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд, про що останнім вказується, зокрема, в постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з аналізу змісту статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі N 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні довіреність від 27.12.2019 року № 09-18/7938 на представництво позивача адвокатом Бузівською Наталею Миколаївною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4972 від 31.01.2018 року, договір про надання юридичних послуг (правої допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року, укладений між сторонами – позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням “Всеукраїнська адвокатська допомога”, до складу якого прийнято ОСОБА_1 на підставі рішення № 2 від 05.03.2018 року (про що до позову надано відповідну довідку від 07.03.2018 року); додаткові угоди до вказаного договору № 7/1 від 03.12.2018 року, № 34 від 01.10.2019 року, № 203 від 29.03.2018 року; акт приймання-передачі послуг № 1 від 12.10.2020 року за додатковою угодою № 203 від 29.03.2018 року на суму 4248,11 грн.; рахунок на оплату № 727 від 12.10.2020 року на суму 4248,11 грн.; платіжне доручення №4500117564 від 23.10.2020 року про оплату юридичних послуг на суму 4248,11 грн.; розрахунок розміру винагороди від 12.10.2020 року за договором № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року.

За п.п. 1.1, 2.1 (п.п. 2.1.1) вищевказаного договору про надання правової допомоги його предметом є надання клієнту правової допомоги з питань, що виникають у процесі його господарської діяльності, зокрема, шляхом надання адвокату повноважень діяти від імені клієнта з усіма правами, наданими законодавством позивачу у судовому процесі.

Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість послуг за цим договором не перевищує 200 000 грн. Вартість послуг складає 5000 грн. на місяць. Сторони мають право шляхом укладення додаткової угоди до договору узгодити виконання додаткових завдань за додаткову оплату.

Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору № 203 від 21.09.2020 року дана угода визначає порядок оплати послуг за надання послуг у спорі Приватного акціонерного товариства “МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ “АЗОВСТАЛЬ” з Азовською митницею Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000012/2 від 06.04.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00017 від 06.04.2020 року. У додатковій угоді визначена вартість певних послуг.

У розрахунку розміру винагороди від 12.10.2020 року за договором № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року визначено таку вартість наданих адвокатом послуг: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (15 % від прожиткового мінімуму, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік”) - 315,30 грн. (1 година); збір доказів (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. (1 година); перевірка та підготовка документів (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. (1 година); складання позовної заяви (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. (1 година); гонорар за складність справи – 1% ціни позову – 2986,91 грн.

Аналогічні ціни на вказані послуги передбачались у додатковій угоді до договору №203 від 21.09.2020 року.

18 листопада 2020 року від відповідача судом отримано заперечення на заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, обґрунтовану наступним. Відповідач вважає, що дана сума є безпідставно завищеною, необґрунтованою, непропорційною та неспівмірною в розрізі предмету спору та складності справи. Представник позивача адвокат Бузівська Н.М. здійснювала представництво позивача також в інших аналогічних справа, її правова позиція у таких справах залишається незмінною, у зв`язку з чим безпідставним є включення до розрахунку наданих послуг з надання клієнту усної консультації, погодження правової позиції, підготовки позову, оскільки адвокат вже була обізнана про обставини спірного митного оформлення. Зазначене також свідчить про недоцільність включення до розрахунку наданих послуг такої як “гонорар за складність справи” у сумі 2986,91 грн.

Щодо визначення у розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову – 2986,91 грн. суд зауважує, що з огляду на розрахунок послуг адвокатом витрачено лише по 1 годині на підготовку позову, складання та подання процесуальних документів, усна консультація клієнта, узгодження правової позиції та підготовку документів, що не свідчить про складність справи, оскільки адвокату не знадобилась значна кількість часу на вчинення відповідних дій.

Згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій системі документообігу суду “Діловодство спеціалізованого суду”, за період з 01.05.2020 по сьогоднішній день адвокатом Бузівською Н.М. від імені Приватного акціонерного товариства “МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ “АЗОВСТАЛЬ” подано до Донецького окружного адміністративного суду подано більше 40 позовних заяв про оскарження рішень Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації (справи № 200/4922/20-а, № 200/4923/20-а, № 200/4924/20-а, № 200/4925/20-а, № 200/4955/20-а, № 200/4956/20-а, № 200/4962/20-а, № 200/4964/20-а, № 200/4966/20-а, № 200/4972/20-а, № 200/6393/20-а, № 200/6403/20-а, № 200/6409/20-а, № 200/6415/20-а, № 200/6417/20-а, № 200/6506/20-а, № 200/6413/20-а, № 200/6509/20-а, № 200/6519/20-а тощо).

Суд вважає, що наявність такої кількості подібних спорів між сторонами, які є та були предметом розгляду в суді, ініційовані одним і тим самим адвокатом від імені одного того й самого позивача, з подібним предметом, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про безпідставність включення до розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову (2986,91 грн.).

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі “East/WestAllianceLimited” проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Оцінюючи здійснені адвокатом послуг суд зазначає, що сума витрат позивача на професійну допомогу, пов`язану зі справою, що заявлена до відшкодування (окрім безпідставно включеного до розрахунку послуг гонорару за складність справи) становить 1261,19 грн., які підлягають присудженню на користь позивача.

Підсумовуючи наведене, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі – 4480,38 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1261,19 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Скасувати рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2020/000012/2 від 06.04.2020.

Скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Азовської митниці Держмитслужби UA 700050/2020/00017 від 06.04.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна,1 ЄДРПОУ 43333684) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецької області, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1 код ЄДРПОУ 00191158) судовий збір у розмірі 4480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 38 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одну) грн. 19 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош