Рішення № 93743454, 23.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Справа № 160/15709/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28.05.2020 року винесену в рамках виконавчого провадження №54765760 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міхіною Ольгою Іванівною.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 28.05.2020 року заступник начальника Відділу примусового виконання рішень посилається на ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом. Проте, Відділом примусового виконання рішень в рамках виконавчого провадження №54765760 жодних вищезазначених дій не вчинено та коштів з ОСОБА_1 стягнуто не було. На думку позивача, жодних підстав для винесення постанови про стягнення з неї виконавчого збору від 28.05.2020 року заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Міхіна Ольга Іванівна не мала. Також, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, яка була чинною у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Отже, положення ст. 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року, зменшувала відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами ст. 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28.08.2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VІІІ зміни до ст. 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище позивача як боржника, та зважаючи на те, що Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) фактично не було стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 1560800,38 гривень. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 18.12.2020 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов до суду не скористався.

Своїм правом на надання пояснень щодо позову у встановлений судом строк третя особа не скористалася.

Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи суд встановив наступне.

19.10.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 17.06.2008 у загальному розмірі 19 987 105,69 грн.

Рішенням від 04.08.2017 року Дніпропетровського апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 року в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором та пені, змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №0301/0608/71-119 від 17.06.2008 року станом на 24.04.2015 року у розмірі 684137, 71 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 15 594349,85 грн. та 10 000 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом 392425 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 8841752,40 грн.; заборгованості за процентами 219712,71 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 6572 597,45 грн. та пені у розмірі 10 000 грн. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 року - залишено без змін.

22.09.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Тетяною Миколаївною було відкрито виконавче провадження №54765760 на підставі виконавчого листа №201/14358/15-ц від 31.08.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» кредитної заборгованості в розмірі 15 608 003,85 грн.

22.09.2017 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн.

25.09.2017 року винесено постанову про арешт майна боржника.

29.01.2018 року винесено постанову про розшук майна боржника.

29.01.2018 року винесено постанову про опис квартири АДРЕСА_1 що належала ОСОБА_2 на праві приватної власності та виступала предметом забезпечення (іпотекою) за кредитним договором №0301/0608/71-119 від 17.06.2008 року на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», за яким стягувався борг у виконавчому провадженні №54765760).

13.03.2019 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до розгляду справи про стягнення заборгованості у Верховному Суді.

09.01.2020 року постановою про передачу виконавчого провадження, у зв`язку із ліквідацією Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, виконавчий лист №201/14358/15-ц передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

09.01.2020 року постановою про прийняття виконавчого провадження №54765760 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) прийняв виконавче провадження до виконання.

Постановою Верховного Суду від 04.12.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.08.2017 року змінено в частині визначення суми відсотків, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», зменшивши суму відсотків до 59 620, 68 дол. США.

19.02.2020 року відповідачем винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій.

25.02.2020 року TOB «Кредитні ініціативи» - стягувачем за виконавчим провадженням №54765760 до Відділу було подано заяву про закінчення виконавчого провадження та скасування всіх заходів забезпечення, які були накладені в рамках виконавчого провадження.

25.02.2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міхіною Ольгою Іванівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

28.05.2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Міхіною Ольгою Іванівною було винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме: постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.02.2020 року.

28.05.2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Міхіною Ольгою Іванівною винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 560 800,38 грн.

29.05.2020 року заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Міхіна Ольга Іванівна винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №54765760.

Позивач, не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї ж статі виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 27 Закону № 1404-VIII (в редакції чинній з 02 червня 2016 року по 28 серпня 2018 року) визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

Згідно із ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII (в редакції чинній з 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Спірні правовідносини існували в періоди різних редакцій Закону України «Про виконавче провадження», а тому розмір виконавчого збору становить: у період з 02 червня 2016 року до 28 серпня 2018 року - 10 відсотків фактично стягнутої суми; у період після 28 червня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З вищевказаного слідує, що у періоди існування правопорушення позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 pоку у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що: За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Норми ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», що були чинними на час існування спірних правовідносин в період до 28 серпня 2018 року зменшували відповідальність ОСОБА_1 , як боржника, в порівнянні з нормами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», які були чинними з 28 серпня 2018 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , повинен визначатися нормою ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній до 28 серпня 2018 року.

Згідно із п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Статтею 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер, підпадає під поняття "виконавча дія".

Прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 28.05.2020 року є окремою виконавчою дією, яка вчинена після 28.08.2018 року, тобто після набрання чинності новим Законом №1404-VIII та суперечить вимогам ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року.

За своєю правовою природою виконавчий збір є додатковою законодавчою санкцією за невиконання боржником судового рішення в добровільному порядку, а також своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до реального виконання рішення в межах, пропорційних до суми фактично стягнутих сум.

Відповідно до ч. 5 №1404-VIII (в редакції, що діяла на момент відкриття провадження) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до п. 3.7.1. Розділу ІІІ якої (в редакції від 18 січня 2016 року) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена лише під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору є лише під час першого надходження виконавчого документу, тобто фактично на стадії відкриття провадження, передбачено і в Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (в редакції від 28 серпня 2018 року). Зокрема, згідно із ч. 4 ст. 27 даного Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, винесення постанови про стягнення виконавчого збору повторно або ж на іншій стадії виконавчого провадження законодавством не передбачено.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.09.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Тетяною Миколаївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54765760, якою також визначено розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 в розмірі 1560800,38 грн.

Доказів скасування вищевказаної постанови відповідачем не надано.

Як вже зазначалося вище, 25.02.2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міхіною Ольгою Іванівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, суд зауважує, що при винесенні вказаної постанови відповідачем питання про стягнення з боржника виконавчого збору не вирішувалось.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що враховуючи норми законодавства, які діяли в період існування правовідносин пов`язаних із стягненням виконавчого збору, факт наявності постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2017 року, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Тетяною Миколаївною, якою встановлено розмір виконавчого збору, та факт закінчення виконавчого провадження, що підтверджується постановою від 29.05.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», то подальші рішення про стягнення виконавчого збору із позивача, у вигляді винесення оскаржуваної постанови, є протиправними, оскільки здійснені всупереч встановленої Законом процедури.

Також, при винесенні відповідачем оскаржуваної постанови не враховано, що постановою Верховного Суду від 04.12.2019 року ОСОБА_1 зменшено суму відсотків до 59 620, 68 дол. США. та винесено постанову про стягнення повної суми виконавчого збору в сумі 1560800,38 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Згідно із п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Отже, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

28.05.2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Міхіною Ольгою Іванівною винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 560 800,38 грн.

29.05.2020 року заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Міхіна Ольга Іванівна винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №54765760.

Вказану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу винесено на підставі п.1 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Із змісту вищевказаної постанови слідує, що виконавцем встановлено, що в межах примусового виконання зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем вживались відповідні заходи примусового виконання. 28.05.2020 року на адресу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області надійшла заява представника ТОВ "Кредитні ініціативи", відповідно до якої останній просить завершити виконавче провадження з підстав передбачених ч. 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ повернути без виконання. Вимогами статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14, 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 зроблено висновок, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Також, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 вказано, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що виконавчий збір не може стягуватись незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом.

Законодавець чітко визначив про стягнення виконавчого збору з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів по вчиненню виконавчих дій з приводу примусового виконання рішення загального суду, не вживалися заходи щодо розшуку майна, з`ясування місця праці чи іншого боржника, не здійснювалася сплата коштів за виконавчим документів на боржником на рахунки виконавчої служби.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міхіної Ольги Іванівни були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в розмір 1560800,38 грн., який визначений в оскаржуваній постанові від 28.05.2020 року ВП № 54765760, тому така постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а також при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору виконавець не з`ясував залишок не сплаченої суми основного боргу, при зазначені розміру виконавчого збору.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про стягнення виконавчого збору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28.05.2020 року винесену в рамках виконавчого провадження №54765760 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міхіною Ольгою Іванівною.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43314918) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна