Рішення № 93743084, 22.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15751/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії періоди роботи з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року в Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі; з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року на МП «Глорі»; зобов`язання зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії періоди роботи з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року в Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі та з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року на МП «Глорі» та призначити з 10 квітня 2020 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою невиплачених сум пенсії..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07 липня 2020 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. На усній консультації позивачу повідомили про необхідність надання додаткових документів для підтвердження страхового стажу до 2004 року на ТОВ «Глорі Плюс», підприємстві «Промбуд-5», БМТ «Волиньпромбуд» та ряд інших довідок з 1982 по 1992 роки. Разом з тим, позивач зазначає в її трудовій книжці наявна чітка та достовірна інформація щодо періодів та місць трудової діяльності. ОСОБА_1 вказує, що надала усі необхідні довідки, однак в усній формі позивачу повідомили про відсутність необхідного страхового стажу для оформлення пенсії через не зарахування періодів роботи з 01 січня 1982 року по 30 червня 1982 року на Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі та з 01 липня 1989 року по 29 серпня 2000 року на підприємстві «Глорі» та «Глорі Плюс». Однак, жодного чіткого пояснення щодо не зарахування даних періодів позивачу надано не було, письмової відповіді позивач також не отримувала. Відтак, подана заява 07 липня 2020 року залишилася не розглянутою.

Позивач наголошує, що її вік для виходу на пенсію становить 59 років 6 місяців, який відповідно настав 09 квітня 2020 року. Відтак, оскільки заява про призначення пенсії подана 07 липня 2020 року, тобто протягом встановленого законом трьох місячного терміну, то пенсія за віком повинна бути призначена з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто 10 квітня 2020 року.

Листом від 30 жовтня 2020 року №15775-16188/Г-02/8-0300/20 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відмову в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи: з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року, та зазначено, що довідка №1816/1-11 від 23 липня 2020 року не врахована для підтвердження даного періоду роботи, так як відомості нарахування заробітної плати працівників зазначеного центру за січень-червень не передані на зберігання, а інших підтверджуючих документів не надано; з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2020 року у зв`язку з написанням відомостей в трудовій книжці про накази на прийняття на роботу та звільнення з роботи чорнилом іншого кольору, та відсутністю інформації щодо перейменування МП «Глорі» в ТзОВ «Глорі Плюс». Крім того, в даному листі вказано, що заява про призначення пенсії подана після трьох місячного терміну від дати пенсійного віку (09 квітня 2020 року), пенсія призначена з дати звернення (14 вересня 2020 року). Також зазначає, що заявою до пенсійного фонду 14 вересня 2020 року не зверталася, як про це зазначено у відповіді відповідача від 30 жовтня 2020 року.

Позивач з таким діями відповідача не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначає, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

З наведених вище підстав позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В поданому до суду відзиві відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року в Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі, оскільки у трудовій книжці допущено виправлення у номері наказу про звільнення (№69), а довідки, які підтверджували правильність внесеного запису, з архівної довідки №1816/1-11 від 23 липня 2020 року відомості щодо нарахування заробітної плати працівниками вказаного центру за січень-червень 1982 року на зберігання до Луцького міського трудового архіву не передані; з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року на МП «Глорі», оскільки у трудовій книжці відомості про накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи дописані іншим почерком та різними чорнилами. Довідки, без зазначення дати видачі та номера, на підтвердження внесених записів видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорі Плюс», при цьому, жодних відомостей про перейменування МП «Глорі» на ТзОВ «Глорі Плюс» чи документів, які підтверджували правонаступництво немає. Крім того, вказує, що оскільки із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області 14 вересня 2020 року, відповідно пенсія за віком призначена з 14 вересня 2020 року. В електронній формі «Звернення» заяви ОСОБА_1 від 07 липня 2020 року не зареєстровано.

Відповідно до ухвали суду від 09 грудня 2020 року судовий розгляд даної справи продовжено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України; витребувано у ГУ ПФУ у Волинській області оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 , а також належним чином засвідченні витяги з реєстрів вхідної кореспонденції Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за 07 липня 2020 року.

21 грудня 2020 року відповідачем подано витребовувані судом документи.

В поданих до суду поясненнях від 22 грудня 2020 року представник позивача зазначила, що оскільки перебіг строку звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії почався після введення карантину (09 квітня 2020 року), то з урахуванням норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 25 вересня 2020 року №032350010264 позивачу ОСОБА_1 з 14 вересня 2020 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.103-104). З документів пенсійної справи позивача слідує, що страховий стаж позивача на дату призначення пенсії становить 27 років 2 місяців 16 днів

29 вересня 2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою в якій просила: повідомити який період роботи не зарахований до страхового стажу для призначення пенсії; зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії період роботи з 01 січня 1982 року по 30 червня 1982 року на Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі та з 01 липня 1989 року по 29 серпня 2000 року на підприємстві «Глорі», ТОВ «Глорі Плюс»; призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10 квітня 2020 року як з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з виплатою не виплачених сум (а.с. 37-39).

За результатами розгляду цієї заяви відповідач листом від 30 жовтня 2020 року №15775-16188/Г-02/8-0300/20 повідомив позивача, що по факту звернення із заявою від 14 вересня 2020 року про призначення пенсії за віком проведено попередню правову оцінку наданої трудової книжки та встановлено, що у записі №11 наявне виправлення номера наказу про звільнення із Кустового інформаційно-обчислювального центру (07 вересня 1982 року). Таким чином, за записами трудової книжки зарахувати до страхового стажу період роботи у вказаному центрі з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року немає підстав. В архівній довідці №1816/1-11 від 23 липня 2020 року зазначено, що відомості нарахування заробітної плати працівників зазначеного центру за січень-червень 1982 року не передані на зберігання, інші документи відсутні, тому підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу відсутні. Одночасно, за записами №23, 24 трудової книжки позивач з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року працювала в МП «Глорі», однак відомості про накази на прийняття на роботу та звільнення з роботи дописані чорнилом іншого кольору. Підтверджуючі довідки (без зазначення номера та дати видачі), видані ТзОВ «Глорі Плюс», відомості про перейменування МП «Глорі» та правонаступництво відсутні. Також. Зазначено, що оскільки заява про призначення пенсії подана після трьохмісячного терміну від дати пенсійного віку (09 квітня 2020 року), пенсія за віком призначена з дати звернення (14 вересня 2020 року), що відповідає вимогам законодавства.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи та визначення дати призначення пенсії за віком, оскаржила їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За загальним правилом, на час виникнення спірних відносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 27 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців – які народилися з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року (частина перша статті 26 Закону №1058-ІV).

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-6) , відтак пенсійного віку позивач досягла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не заперечується відповідачем.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-ІV).

Закон №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року.

Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон №1788-XII).

Так, згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як визначено статтею 62 Закону №1788-XII, частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі – Порядок №637).

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як свідчать записи трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах пенсійної справи, позивач, зокрема, з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року працювала на посаді інженера на Кустовому інформаційно-обчислювальному центру (записи №9-11); з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року позивач працювала на МП «Глорі» (записи №23-24) (а.с.76-85).

Однак, судом встановлено, що відповідачем при обчисленні пенсії позивача не було враховано вказані періоди роботи у зв`язку з тим, що запис №11 про звільнення містить виправлення в даті відповідного наказу, а в записах №23-24 відомості про накази на прийняття на роботу та звільнення з роботи дописані чорнилом іншого кольору.

На час заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 в 1980 році діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена новою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02 серпня 1985 року №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19 жовтня 1990 року №412, пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06 вересня 1973 року № 656 Про трудові книжки працівників та службовців (далі – Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посад дві особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

У період внесення записів про роботу позивача в 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу рядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і і точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявні відповідні записи щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Більше того, суд зауважує, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року та з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 , зокрема, зверталася в Комунальну установу Луцький міський трудовий архів, в архівній довідці якої №1816/1-11 від 23 липня 2020 року зазначено, що накази по Кустовому інформаційно-обчислювальному центру на зберігання в Луцький міський трудовий архів не передано. В відомостях нарахування заробітної плати працівників ОСОБА_2 значиться з листопада 1980 року по грудень 1981 року, та з липня 1982 року по вересень 1982 року (відомості нарахування заробітної плати працівників за січень-червень 1982 року не передані на зберігання (а.с.93).

Крім того, згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорі Плюс» ОСОБА_3 дійсно прийнята в МП «Глорі» на посаду директора згідно наказу №6 від 30 червня 1999 року з 01 липня 1999 року і звільнена з займаної посади за згодою сторін 29 серпня 2000 року згідно наказу №12 від 28 серпня 2000 року (а.с.100).

На думку суду, відсутність документів по підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості трудової книжки, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлена свого права на включення при обрахунку страхового стажу періоду роботи з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року на Кустовому інформаційно-обчислювальному центру та з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 рокупрацювала на МП «Глорі», оскільки позивач вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надалп усі наявні документи для підтвердження вказаного стажу роботи.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність в підтверджуючих довідках, виданих ТзОВ «Глорі Плюс» номера та дати видачі та відсутність відомостей про перейменування МП «Глорі» та правонаступництво, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального стажу.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

З врахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу норм законодавства, наведених вище, суд дійшов висновку про те, що наявні докази – записи трудової книжки, що додатково підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, є достатніми для зарахування позивачу до страхового стажу для обчислення пенсії спірних періодів роботи з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року в Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі та з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року на МП «Глорі».

Що стосується визначення дати призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як зазначалося судом, та не заперечується відповідачем позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку 09 квітня 2020 року.

З матеріалів справи слідує, що з письмовою заявою та усіма підтверджуючими документами позивач звернулася 14 вересня 2020 року (а.с.68-102). Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 25 вересня 2020 року №032350010264 позивачу ОСОБА_1 з 14 вересня 2020 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.103-104).

В електронній формі «Звернення» заяви ОСОБА_1 від 07 липня 2020 року не зареєстровано (а.с.111-118).

На думку відповідача, позивачем не дотримано трьохмісячного строку звернення з дня досягнення особою пенсійного віку із заявою про призначення пенсії. Однак, суд не погоджується з такою позицією з огляду на наступне.

11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 211 установлений з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на всій території України карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19). В подальшому карантин неодноразово продовжувався, а за рішенням Уряду від 13 жовтня 2020 року дію карантину продовжено до 31 грудня 2020 року.

17 березня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобіганні виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX (далі – Закон № 530-IX).

Відповідно до пункту 3 частини другої Прикінцевих положень Закону № 530-IX з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відтак, з урахуванням положень Закону № 530-IX зупиняється, зокрема, перебіг строків, визначених для звернення за призначенням пенсій за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-ІV.

З 01 серпня 2020 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої адаптивний карантин в Україні продовжений до 31 серпня 2020 року.

З огляду на наведене тримісячний строк для відповідного за призначенням пенсії буде обчислюватися з наступного дня після закінчення карантину, тобто з 01 серпня 2020 року.

Таким чином, особам гарантовано можливість одержати пенсію, зокрема, за віком із дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, якщо заяву було подано пізніше, але дотримано строки звернення з урахуванням періоду карантину.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 досягла пенсійного віку (09 квітня 2020 року) під час дії встановленого карантину, то трьохмісячний строк звернення із заявою про призначення пенсії з дня досягнення пенсійного віку розпочався 01 серпня 2020 року та тривав до 01 листопада 2020 року.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем дотримано трьохмісячний строк звернення за призначенням пенсії за віком, а тому відповідно до пункту 1 частини першої 45 Закону №1058-ІV пенсія позивачу повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 10 квітня 2020 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України»).

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» №137-V 14 вересня 2006 року, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч зазначеним положенням, відповідачем не доведено, що він діяв на підставі та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

З врахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу норм законодавства, наведених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією №19582681 від 05 листопада 2020 року.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоди роботи з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року в Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі та з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року на МП «Глорі».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоди роботи з 24 листопада 1980 року по 07 вересня 1982 року в Кустовому інформаційно-обчислювальному центрі та з 01 липня 1999 року по 29 серпня 2000 року на МП «Глорі» та призначити з 10 квітня 2020 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою невиплачених сум пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк