Рішення № 93742942, 03.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 грудня 2020 р. Справа № 120/6334/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

представника позивача Ладана Олексія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, та зобов`язати надати відповідний дозвіл.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 0525382000:02:001:0383) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено ОСОБА_1 в наданні відповідного дозволу.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернулася до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача надати відповідний дозвіл.

Ухвалою від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до розгляду на 03 грудня 2020 року. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області доказ перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 у постійному користуванні гр. ОСОБА_2

30 листопада 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у клопотанні від 25 березня 2020 року позивачка просила орган Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 0525382000:02:001:0383) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Проте, вказана земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи. Окрім того, у відзиві зазначено, що відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, відповідач вказує на неможливість надання позивачці дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Що ж стосується зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то відповідач вважає, що надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями останнього.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання не з`явився суд з урахуванням положень пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку розгляд справи здійснювати у відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2,00 га кожному із заявників, яка розташована на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспортних документів та ідентифікаційних номерів заявників, а також копії довідки до акту медико-соціальної експертної комісії та пенсійного посвідчення ОСОБА_1 .

Проте, наказом від 30 квітня 2020 року №2-9875/15-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка з масиву площею 25 га з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право постійного користування серії ВН №962 та №972, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 10 грудня 2001 року.

Надаючи правову оцінку наказу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Визначаючись з приводу правомірності відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд звертає увагу на положення частини 7 статті 118 ЗК України, якими визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу.

В ході судового розгляду встановлено, що 25 березня 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9875/15-20-СГ від 30 квітня 2020 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 перебуває у користуванні ОСОБА_2 .

Водночас, суд звертає увагу на приписи частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій", якими встановлено, що видами документації із землеустрою є:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Частиною 1 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 2 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини 3, 4 статті 79-1 ЗК України).

При цьому, згідно з частиною 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Разом із тим, відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відтак, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу на тому, що позивачка у клопотанні просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 з метою отримання в подальшому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Однак, орган Держгеокадастру, розглянувши подане 25 березня 2020 року клопотання, відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що не узгоджується із тим видом документації із землеустрою, на розроблення якої позивачка просила надати дозвіл.

Наведене свідчить про неналежний розгляд Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383, адже проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є різними за своїм змістом документами із землеустрою.

Окрім того, оскаржуваний наказ обґрунтований тим, що зазначена у клопотанні земельна ділянка з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 .

Однак, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 у постійному користуванні ОСОБА_2 .

За наведених підстав позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій № №2-9875/15-20-СГ від 30 квітня 2020 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивачка зверталася із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, за результатом розгляду якого орган Держгеокадастру відмовив у наданні такого.

Крім того, відповідно до інформації з публічно-кадастрової карти України земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383, частину якої позивачка бажає отримати у власність, не існує, адже як свідчить лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вих. №0-2-0.6-7259/2-20 від 01 вересня 2020 року, органом Держгеокадастру надано дозволи громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по 2,00 га кожному за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що знаходиться на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9875/15-20-СГ від 30 квітня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0525382000:02:001:0383 з метою подальшої передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що знаходиться на території Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Рішення суду в повному обсязі складено 08.12.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович