Рішення № 93741366, 23.12.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 910/8006/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Військової частини А1799

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"

про стягнення 13165,21 грн.

Встановив: Військова частина А1799 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення 13165,21 грн, з яких: 12261,24 грн - страхове відшкодування, 744,38 грн - пеня, 159,59 грн - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

30.06.2020, Господарський суд м. Києва постановив ухвалу про передання позовної заяви Військової частини А1799 та доданих до неї матеріалів за встановленою підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.

03.08.2020, до Господарського суду Івано-Франківської області надійшли матеріали позовної заяви № 910/8006/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 справу № 910/8006/20 передано на розгляд судді Неверовській Л. М.

Позовну заяву Військової частини А1799 прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 10.08.2020).

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу на зазначену у позовній заяві адресу: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 22, і яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

Однак, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 10.08.2020, повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день розгляду даної справи ПрАТ СК "Галицька" зареєстроване за зазначеною вище адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок ДТП автомобілю позивача було заподіяно шкоду. Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2444929 застрахована у відповідача.

Позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати розмір заподіяної шкоди, проте відповідач у встановлені законом строки не сплатив суму страхового відшкодування за завдану шкоду, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач на суму страхового відшкодування нарахував 159,59 грн інфляційних втрат. Згідно зі ст. 36 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" позивач нарахував пеню у розмірі 744,38 грн.

Матеріально-правовою підставою позову визначені Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закон України "Про страхування", стаття 354 Господарського кодексу України, статті 625, 980, 1187 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

07 червня 2019 р. о 12:45 год, у місті Києві на вулиці Електриків, 19, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить військовій частині А 1799, яким керував військовослужбовець в/ч А 1799 - водій ОСОБА_1 та автомобіля MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ПП "Нічний експрес", яким керував водій ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведену норму закону, суд приймає постанову Подільського районного суду м. Києва як доказ, що саме внаслідок порушення ПДР України, водієм ОСОБА_3 , який керував автомобілем MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкоджено автомобіль Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідальність ОСОБА_3 , як водія транспортного засобу MAN, д/н НОМЕР_2 на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПРАТ СК "Галицька" відповідно до страхового поліса № АМ/2444929, що є формою договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У даному полісі встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, - 100000,00 грн, розмір франшизи 500,00 грн.

Згідно зі звітом № 2158 "Про визначення вартості матеріального збитку" від 08.12.2019 вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля позивача становить - 12261,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України учасники справи не подали інших доказів, які б підтверджували чи спростовували дану обставину.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 11.11.2019 року.

Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив в зв`язку з чим військовою частиною А1799 було направлено претензію на адресу відповідач, а також скарги на бездіяльність СК "Галицька" до Моторно (транспортного) страхового бюро України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував за період лютий-травень інфляційні втрати в розмірі 159,59 грн, та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 744,38 грн. за період з 09.02.2020 по 03.06.2020.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

За договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України. Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Як визначено у ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність особи, яку визнано винною у заподіянні шкоди, застрахована у ПРАТ СК "Галицька", то в силу наведених положень закону відповідач з урахування франшизи зобов`язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 11761,24 грн (12261,24 - 500,00).

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після розгляду страховиком наданих йому документів про дорожньо-транспортну пригоду, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, але не пізніше як через 90 днів із дати одержання заяви про страхове відшкодування.

Відповідач у визначений законом строк не виплатив позивачу страхове відшкодування, а тому допустив прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає що вимога позивача в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 12261,24 грн підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не враховано, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (підпункт 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

З урахування франшизи відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 11761,24 грн (12261,24 - 500,00), отже вимога позивача в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 12261,24 грн підлягає задоволенню в частині страхового відшкодування в сумі 11761,24 грн.

Щодо вимоги позивача в частині про стягнення інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.36.2. ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

За змістом ст.ст. 524, 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Передбачена ч.2 ст.625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 992 ЦК України визначено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Сплата пені у спірному випадку передбачена законом, а саме: п.36.5 ст.36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення грошового зобов`язання відповідачем, позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та пені.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що заява про страхове відшкодування отримана відповідачем 11.11.2019, відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання з 10.02.2020 року, а не з 09.02.2020, як помилково зазначено позивачем. Військовою частиною не враховано не враховано, що 09.02.2020 - неділя.

Згідно приписів ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 159,59 грн за період лютий-травень та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 744,38 грн. за період з 09.02.2020 по 03.06.2020. Розрахунок здійснювався без урахування франшизи на суму 12261, 24 грн.

З огляду на вищевикладене, судом в ІПС "Законодавство" самостійно здійснено розрахунок належних до стягнення інфляційних втрат та пені.

При цьому судом враховано, що сума страхового відшкодування становить 11761,24 грн, період нарахування пені з 10.02.20 по 03.06.2020.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 699,89 грн, тобто на 44,49 грн. менше від суми нарахованої позивачем.

При здійсненні розрахунку належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 188,82 грн., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог в сумі 159,59 грн.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2014,98 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Військової частини А1799 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення 13165,21 грн, з яких: 12261,24 грн - страхове відшкодування, 744,38 грн - пеня, 159,59 грн - інфляційні втрати задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 22186790) на користь Військової частини А1799, вул. Електриків, буд. 33, м. Київ, 04076 (ідентифікаційний код 22995041) - 11761,24 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят одну гривню двадцять чотири копійки) страхового відшкодування, 699,89 (шістсот дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок) пені, 159,59 (сто п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок) інфляційних втрат та 2014,98 (дві тисячі чотирнадцять гривень дев`яносто вісім копійок) судового збору.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.12.2020.

Суддя Л.М. Неверовська