Рішення № 93741284, 23.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/163/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 Справа № 908/2665/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (69009, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, б. 251)

до відповідача Фізичної особи – підприємця Могілатова Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення коштів

СУТЬ СПОРУ:

16.10.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Концерн «Міські теплові мережі» з позовом до відповідача Фізичної особи – підприємця Могілатова Артема Володимировича про стягнення 3% річних в розмірі 6,43 грн, пені в сумі 1 566,99 грн.

16.10.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2665/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 21.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2665/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704412 від 17.02.2016 щодо своєчасності оплати спожитої теплової енергії, у зв`язку з чим позивачем на підставі договору та ст. 625 ЦК України нараховано пеню у сумі 1 566,99 грн та 3% річних у сумі 6,43 грн.

06.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Однак позивач в порушення чинного законодавства України після 17.03.2020 здійснив нарахування пені та відсотків річних.

Крім того, відповідач зазначає, що всупереч прописам норм ГПК України в самій позовній заяві відсутні розрахунки заявлених до стягнення сум. При цьому, надані до позову розрахунки не підписані ані позивачем, ані юрисконсультом Проценко В.О., не містять печатки саме позивача Концерну «МТМ», натомість вони підписані неуповноваженими суб`єктами Тихеньким І.Г. та Лисенко Н.О. та містять печатку філії позивача.

Також відповідач зазначає, що з грудня 2019 року по березень 2020 року з його боку мала місце лише затримка в оплаті наданих житлово-комунальних послуг, заборгованість погашена ще в першому півріччі 2020 року. З листопада 2019 року по лютий 2020 року позивачем рахунки на оплату не видавалися. Цю обставину можуть підтвердити співробітники філії Концерну «МТМ» у Заводському районі.

13.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що нарахування пені та відсотків річних здійснено з 20.12.2019 по 11.03.2020, тобто до набрання чинності Законом України №530-ІХ від 17.03.2020.

Позовна заява подана представником позивача згідно довіреності з врахуванням вимог, встановлених ст.ст. 161-164 ГПК України.

Філія Концерну «МТМ» Заводського району є відокремленим підрозділом юридичної особи Концерну «МТМ», що розташований поза його місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. На виконання вимог чинного законодавства, філію включено до Єдиного державного реєстру та присвоєно спеціальний ідентифікаційний код.

За викладених обставин просить позов задовольнити.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 21.11.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 23.12.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

17.02.2016 Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація, позивач у справі) та ФОП Могілатовим А.В. (споживач, відповідач у справі) укладено договір №704412 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення та надати послугу з централізованого постачання гарячої води споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити їх вартість за діючими тарифами (цінами)в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, гарячої води, а у випадку їх відсутності – відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, гарячої води, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено обов`язок споживача до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 6.7. Договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платнику ПДВ).

За умовами п. 6.7.1. договору, отриманий Акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання.

Датою отримання Акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача,

- при направлені рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з врахуванням поштового пробігу документу.

Згідно п.6.7.2 договору, у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. Договору, Акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Позивачем акти приймання-передачі теплової енергії за період листопад 2019 року – січень 2020 року та відповідні рахунки на оплату надсилалися поштою, на підтвердження чого надано реєстри на відправку рекомендованих листів з відміткою підприємства поштового зв`язку про відправлення.

Втім, відповідач вказані акти за спірний період не підписав і не повернув позивачу та жодних заперечень до них не надав.

Пунктом 4.1.9. договору передбачено, право теплопостачальної організації вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених актів в термін, передбачений умовами даного договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими Споживачем в редакції Теплопостачальної організації.

Відповідач будь-яких заперечень щодо факту постачання йому теплової енергії за договором в період з листопада 2019 року по січень 2020 року суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт постачання теплової енергії відповідачу в період з листопада 2019 року по січень 2020 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі теплової енергії.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, оплата теплової енергії за вказаний період здійснена з простроченням, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню в розмірі 1 566,99 грн та 3% річних в сумі 6,43 грн за загальний період з 20.12.2019 по 11.03.2020.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасності оплати отриманої теплової енергії стало підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача нарахованих за порушення строків виконання грошового зобов`язання пені та відсотків річних у примусовому порядку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з абзацом третім частини другої статті 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг належать послуги, у тому числі, з постачання теплової енергії та обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем.

Статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зазначені положення кореспондуються з нормами статті 19 Закону України «Про теплопостачання», згідно якої споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів своєчасного здійснення відповідних оплат.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного закону унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може

перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.10. Договору за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 2 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З огляду на викладені вище норми ЦК України, ГК України та умови договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, разом з тим суд враховує наступне.

Позивачем нараховано пеню на заборгованість по актам приймання-передачі теплової енергії за листопад 2019, грудень 2019 та січень 2020 (по кожному акту окремо), починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим та по 11.03.2020 включно.

Судом встановлено, що позивачем до періодів нарахування пені та відсотків річних помилково включено 20 число місяця (дату, яка є останнім днем здійснення відповідного платежу) та дні фактичних оплат відповідачем заборгованості, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Згідно із ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник “до” з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 по справі № 927/490/18).

Отже, у випадку, коли визначено виконання зобов`язання з вказівкою дати, до якої воно повинно бути здійснено, цей обов`язок підлягає виконанню включно з цією датою.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, виконаного позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” із врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період нарахування пені, а також з урахуванням початку періоду прострочки з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, та за виключенням днів здійснення відповідачем оплат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 49,57 грн.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6,43 грн, нарахованих за тими самими актами, що й пеня (листопад та грудень 2019, січень 2020), за загальний період з 20.12.2019 по 11.03.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо початку періоду прострочки, належна до стягнення сума 3% річних згідно зі здійсненим судом перерахунком складає 6,03 грн.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до Фізичної особи - підприємця Могілатова Артема Володимировича про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Могілатова Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса – 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) пеню у сумі 49,57 грн (сорок дев`ять гривень 57 коп.), 3% річних у сумі 6,03 грн (шість гривень 03 коп.), судовий збір у розмірі 74,28 грн (сімдесят чотири гривні 28 коп. коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій