Рішення № 93741245, 21.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/162/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020 Справа № 908/2506/20

м.Запоріжжя

За позовом: Акціонерного товариства “МетаБанк”, код ЄДРПОУ 20496061 (69006, м.Запоріжжя, пр. Металургів, 30)

до відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми 7278,54 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Михайловський Д.С.;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “МетаБанк” до відповідача: Приватного підприємця Рудницької Ольги Вікторівни, про стягнення суми 5034,14 грн. інфляційних втрат та суми 2244,40 грн. – 3% річних, всього – суми 7278,54 грн. Позов мотивовано обставинами щодо невиконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту за кредитним договором № 32-11-07/0051-МК від 16.03.2007.

Судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за параметрами пошуку реєстраційного номеру облікової картки платника податку: НОМЕР_1 , містяться відомості щодо фізичної особи ОСОБА_1 , 16.11.2015 внесено запис про припинення підприємницької фізичною особою – підприємцем діяльності за власним рішенням.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву було залишено судом без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, в тому числі: визначити суб`єктний склад сторін у позовній заяві та обґрунтувати правові підстави звернення до господарського суду з позовом до особи, яка втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності; викласти обставини та надати відповідні докази щодо розбіжностей у прізвищі іншого учасника справи.

Від позивача на виконання ухвали суду від 05.10.2020 надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви: уточнена позовна заява з додатками, в тому числі клопотання про витребування судом доказів в порядку ст. 81 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2506/20, присвоєний номер провадження 9/162/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 01.12.2020. За клопотанням позивача судом в порядку ст. 81 ГПК України було витребувано у Запорізького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м.Дніпро) витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 01.12.2020 розгляд справи відкладено на 17.12.2020. В ухвалі суду від 01.12.2020 також встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб Запорізького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), наданого на запит суду, вбачається, що 08.05.2014 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян внесено реєстраційний запис про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Прізвищем ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу є Зелена. Отже відповідачем у справі є ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 17.12.2020 оголошувалась перерва до 21.12.2020.

21.12.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, вкладні у позовній заяві (з урахуванням уточненої позовної заяви), які обґрунтовані ст.ст. 15, 16, 509, 530, 611, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст.173, 174, 179, 193 ГК України та мотивовані тим, що в порушення умов кредитного договору № 32-11-07/0051-МК від 16.03.2007, укладеного між АБ «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк» та Приватним підприємцем Рудницькою Ольгою Вікторівною (Позичальник), останньою не здійснено повернення кредиту, внаслідок чого станом на 01.09.2020 заборгованість складає 27211,57 грн. Будь-які умови (підстави) з якими норми глави 50 ЦК України та глави 22 ГК України пов`язують припинення зобов`язань за кредитним договором в даному випадку не настали. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу суму 2244,40 грн. 3 % річних та суму 5034,14 грн. інфляційний втрат. При цьому, позивач наголосив, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Просив позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином. Згідно з інформаційною довідкою Відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Біленьківської сільської ради від 09.12.2020, наданою на запит господарського суду, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На зазначену адресу, яка також вказана у позовній заяві, направлялися ухвали суду. Ухвала про відкриття провадження у справі була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням строку зберігання».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

При цьому, представник відповідача був присутній в судовому засіданні 17.12.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача, який повідомлений належним чином про розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2007 між Акціонерним Банком “Металург” (Банк) та Приватним підприємцем Рудницькою Ольгою Вікторівною (Позичальник) укладено Кредитний договір № 32-11-07/0051-МК (далі – Кредитний договір), за умовами якого Банк видає Позичальнику довгостроковий кредит в сумі 30000,00 грн. на термін по 10 березня 2009 року включно у порядку та на умовах, передбачених договором. Кредит надається для поповнення обігових коштів. Забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за цим договором, порука громадянина ОСОБА_4 , згідно з відповідними договором поруки, який укладається між останнім і Банком (п.п. 1.1-1.3 договору).

Згідно з п. 2.1.1 Кредитного договору Банк зобов`язаний видати Позичальнику кредит у розмірі, передбаченому в п. 1.1 цього Договору, в повному обсязі, після набуття чинності договорів, які зазначені в п. 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору Банк видає Позичальнику кредит шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Датою видачі кредиту вважається дата перерахування грошових коштів із позичкового рахунку Позичальника на його поточний рахунок, яке здійснюється Банком в день укладення цього Договору, але не раніше набуття чинності договорами, зазначеними в п. 1.3 цього Договору. Датою погашення кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на позичковий рахунок. Після повернення кредиту або його частини, ліміт кредитування не відновлюється.

В п.п. 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний повністю погасити Банку кредит, отриманий за цим Договором, у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п. 1.1 цього Договору. Протягом дії цього Договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1250,00 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з квітня 2007 року по лютий 2009 року. Залишок суми – в місяць погашення. Сплатити Банку відсотки за користування кредитом та комісію за оформлення документів щодо надання кредиту в розмірі та порядку, визначеному у п.п. 4.2 – 4.3 цього Договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства “МетаБанк” (затверджено 29.10.2018) Акціонерне товариство “МетаБанк” (позивач у справі) є правонаступником всіх прав, обов`язків та зобов`язань Акціонерного Банку “Металург”.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як свідчать матеріали справи, 16.03.2007 Банком перераховано на особовий рахунок підприємця Рудницької Ольги Вікторівни кредитні кошти в розмірі 30 000,00 грн. згідно умов кредитного договору № 32-11-07/0051-МК від 16.03.2007, що підтверджується копією виписки по особовому ПП Рудницької О.В. за період з 16.03.2007 по 13.10.2020. Також відповідно до цієї виписки мало місце надходження на рахунок позичальника грошових коштів на погашення кредиту.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб Запорізького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), наданого на запит суду, 08.05.2014 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян внесено реєстраційний запис про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Прізвищем ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу є Зелена.

Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.11.2015 внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи – підприємця Зеленої Ольги Вікторівни, за власним рішенням.

Частиною 8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Правовий аналіз статті 526 ЦК України встановлює, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, які полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів (стаття 11 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення (частина перша статті 509 ЦК України), а змістом правовідношення - права й обов`язки його сторін.

Із аналізу вищенаведених приписів законодавства, ст.ст. 598-609 ЦК України слідує, що однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи – підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 320/9471/15-ц (провадження № 61-18132св18).

Також у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п.п. 1.1, 3.1.1 Кредитного договору позичальник повинен був повернути кредит у строк до 10 березня 2009 року включно.

Як зазначив позивач у позовній заяві, всупереч умовам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства позичальник взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином, в порядку і строки, визначені Договором, не виконав, у зв`язку із чим станом на 01.09.2020 заборгованість відповідача складає 27211,57 грн. Зазначене також підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 16.03.2007 по 13.10.2020.

Відповідачем іншого не доведено, доказів погашення кредиту суду не надано.

В силу приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна зобов`язання та сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічні за змістом правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Предметом розгляду є вимоги про стягнення з відповідача суми 2244,40 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 27211,57 грн. заборгованості по кредиту за період з 01.10.2017 по 30.06.2020 включно та суми 5034,14 грн. інфляційних втрат на вказану суму боргу за загальний період жовтень 2017 – червень 2020.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту, позовні вимоги є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних суд встановив, що його здійснено правильно.

В частині нарахування втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” встановив, що фактично сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період є більшою (5490,00 грн.), однак, не виходячи за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі – 5034,14 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов`язання щодо повернення в повному обсязі кредитних коштів суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства “МетаБанк”, код ЄДРПОУ 20496061 (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30) суму 5034 (п`ять тисяч тридцять чотири) грн. 14 коп. інфляційних втрат, суму 2244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 40 коп. – 3% річних та суму 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 22.12.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва