Рішення № 93740768, 16.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020м. ДніпроСправа № 904/4973/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Коннова С.О.;

від відповідача: Локотков Б.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Коннової Світлани Олександрівни (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (м. Дніпро)

про визнання правочину недійсним, повернення споживачу збитків в сумі 80 118 грн. 16 коп. та зобов`язання відновити електропостачання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Коннова Світлана Олександрівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - відповідач), в якій, на момент звернення з нею до суду, просила суд:

- визнати правочин недійсним;

- повернути споживачу кошти в сумі 40 200 грн. 00 коп.;

- відновити електропостачання на підприємстві.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, пункт 2.5. формула 2.4. та ПКЕЕ під час нарахування обсягу недоврахованої електричної енергії за актом про порушення Д № 001620 від 11.08.2011 (неправомірно застосовано дозволену потужність - 80 кВт, а не сумарно максимальну потужність, визначену, на підставі показників відповідних засобів вимірювальної техніки), внаслідок чого відповідачем в примусовому порядку, без згоди позивача, стягнуто кошти на користь відповідача, як він просить суд повернути споживачу.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2020 позовну заяву було залишено без руху.

Позивачем подано заяву (вх. суду № 44865/20 від 28.09.2020) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 20.10.2020.

У підготовче засідання 20.10.2020 з`явилися позивач та представник відповідача.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, а також необхідність надання часу для його подачі, у судовому засіданні 20.10.2020 протокольно було оголошено перерву до 26.11.2020.

Від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. суду №49444/20 від 20.10.2020), в якій він просить суд закрити провадження справі, посилаючись на те, що з приводу спірних правовідносин є рішення судів, що набрали законної сили, а саме: по справам № 10/5005/11323/2012 та № 904/4973/20.

Від позивача надійшло клопотання про долучення доповнення при розгляді справи (вх. суду № 56040/20 від 26.11.2020), в якому позивач просить суд:

- визнати правочин недійсним;

- повернути збитки в сумі 40 059 грн. 08 коп. у подвійному розмірі 80 118 грн. 16 коп. (ст. 230 п. 2);

- відновити електропостачання на об`єкті. У клопотанні позивач зазначає, що справа про нарахування обсягу та вартості судом не розглядалась та, відповідно, судове рішення з приводу вказаних вимог відсутнє.

Вказана заява фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем були збільшені вимоги про стягнення збитків. Розмір сплачено під час звернення із позовною заявою судового збору є достатнім для збільшених вимог та вказана заява була вручена представнику відповідача нарочно, про що є відповідна розписка.

Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, судом вказана заява була прийнята до розгляду.

У підготовче засідання 26.11.2020 з`явилися позивач та представник відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 26.11.2020 судом були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, які передбачені у статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положення частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині 2 статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У підготовчому засіданні 26.11.2020 позивачем та відповідачем було подано письмову згоду на початок розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи викладене та у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, про що було постановлено ухвалу від 26.11.2020.

У судовому засіданні 26.11.2020 протокольно було оголошено перерву до 16.12.2020.

Від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 58778/20 від 10.12.2020), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- з тексту позовної заяви не зрозуміло, який саме правочин позивач просить визнати недійсним, в чому саме полягає обман, коли він мав місце та коли позивач довідався про обман з боку робітників відповідача, чи мають ці обставини істотне значення, якими доказами ці обставини підтверджуються;

- жодних доказів введення позивача в оману відповідачем разом з позовною заявою та в ході підготовчого провадження до суду позивачем не надано;

- як з`ясувалось з усних пояснень позивача під час підготовчого провадження, рішення комісії відповідача з розгляду Акту про порушення Д№001620 від 11.08.2011 про нарахування обсягу та вартості недооблікованої активної електричної енергії, оформлене протоколом № 472/17 від 30.11.2011 позивач вважає правочином, який просить визнати недійсним, внаслідок введення його в оману, щодо обставин які мають істотне значення (ст. 230 ЦК України);

- пунктами 67-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 по справі № 910/17955/17 визначено, що нарахування по акту про порушення ПКЕЕ, за своєю правовою природою, є вартістю недоврахованої електричної енергії, тобто рішення комісії відповідача не є правочином;

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України);

- зважаючи на дату складання протоколу засідання комісії відповідача №472/17 від 30.11.2011, строк позовної давності починає свій відлік з 01.12.2011;

- частиною 3 статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність у п`ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, укладеного під впливом насильства або обману;

- отже, строк для звернення позивача до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу сплинув 01.12.2016. В той же час, позовну заяву було подано позивачем до господарського суду наприкінці серпня 2020 року. З огляду на це, в задоволенні позову позивачу повинно бути відмовлено через сплив строку позовної давності. Відповідачем з даного приводу до господарського суду направлено окрему заяву про застосування строку позовної давності;

- враховуючи, що доказів повного погашення заборгованості позивачем до суду та відповідачу не надано - у відповідача відсутні підстави для відновлення електропостачання підприємства позивача (підключення електроустановок позивача).

- позивач скористався своїм правом на оскарження рішення комісії в суді (пункт 6.42 ПКЕЕ). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №10/5005/11323/2012 (яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2014) споживачу у вимогах про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої на підставі рішення комісії відповідача з розгляду Акту про порушення Д№001620 від 11.08.2011 про нарахування обсягу та вартості недооблікованої активної електричної енергії, оформленого протоколом № 472/17 від 30.11.2011, відмовлено;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 у справі №904/4936/14 позовні вимоги ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (тепер – АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") було задоволено, стягнуто з фізичної особи - підприємця Коннової С.О. вартість недоврахованої електроенергії у сумі 114 974 грн. 94 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 2 299 грн. 50 коп., про що видано наказ. Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили;

- відповідач припускає, що позовні вимоги позивача щодо повернення 40 200 грн. 00 коп. стосується сум, що були стягнуті за рішенням суду у справі № 904/4936/14;

- з наведеного позивачем у позовній заяві неможливо встановити, з чого виходив позивач, визначивши суму в розмірі 40 200 грн. 00 коп., що підлягає поверненню відповідачем на його користь, оскільки доказів надсилання відповідачу розрахунку ціни позову на суму 40 200 грн. 00 коп. або іншого доказу, що містить такий розрахунок, позивач до суду не надав. Направлена відповідачу копія позовної заяви містить вимогу про стягнення 30 400 грн. 00 коп.;

- вимоги позивача щодо повернення йому фактично стягнутої суми в розмірі 40 200 грн. 00 коп. в ході виконання судового рішення у справі № 904/4936/14 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зазначене рішення є таким, що набрало законної сили (є чинним, не скасоване, не переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами), тобто відсутні умови, передбачені статтею 333 ГПК України, для повороту виконання даного судового рішення;

- надані позивачем докази - висновок електротехнічного дослідження харківського НДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 11386 від 05.08.2018 та лист ДВНЗ "Криворізький національний університету" не свідчать про застосування до позивача або введення позивача в оману відповідачем, та з урахуванням заявлених позовних вимог не мають жодного відношення до поданого позивачем позову, оскільки стосуються обставин, що вже розглядалися господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи №10/5005/11323/2012 про скасування оперативно-господарської санкції та справи №904/4936/14 про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії;

- лист НКРЕКП № 4328/20/8-20 від 29.10.2020 не є колегіальним рішенням, а має рекомендаційний характер. Доводи, викладені в листі, мають оцінюватись судом в сукупності з іншими зібраними матеріалами за правилами статті 86 ГПК України;

- отже, лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 4328/20/8-20 від 29.10.2020 не створює юридичних наслідків у даній справі, оскільки він не є нормативно-правовим актом та містить інформаційний або рекомендаційний характер.

До пояснень відповідачем було додано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача.

Від позивача надійшли заперечення (вх. суду № 59809/20 від 16.12.2020), в яких він зазначив наступне:

- відповідач не надав жодного задокументованого підтвердження або спростування факту порушення споживачем електроенергії, починаючи з дати складання акту про порушення від 11.08.2011 № 01620 до дати встановлення факту обману (05.09.2018), коли ХНДІСЕ надав висновок, чим підтвердив неправомірність виявлених порушень ПКЕЕ, договору та Методики, викладених працівниками відповідача. Це підтверджує, що звинувачення, висунуте відповідачем, не відповідає дійсності, так як базується на даних, які не мають правової підстави;

- на запит позивача Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), було надано відповідь - лист від 29.10.2020 № 4328/20/8-20, в якому зазначено, що розрахунок обсягу не облікованої електричної енергії на підставі Акта, складеного працівниками АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", мав здійснюватися виходячи з потужності, визначеної із вимірів сили струму навантаження електроустановки, здійснених під час складання Акта (8,71кВт);

- 17.11.2011 була здійснена перевірка використання активної електроенергії за жовтень місяць 2011 року. В повідомленні зазначено, що дане повідомлення є невід`ємною частиною договору поставки активної електроенергії. 21.11.2011 електроенергію було відключено, та надана довідка постачальника про відключення підприємства за борг 114 974 грн. 94 коп., за рішенням суду від 31.07.2014;

- в позовній заяві не заявлено про майнову шкоду, а заявлено про заволодіння майном (коштами) шляхом обману;

- справа № 10/5005/11323/2012 розглядалась судом про скасування оперативно-господарських санкцій, нарахованих відповідно до складеного протоколу № 472/17 в розмірі 114 974 грн. 94 коп.;

- справа № 904/4936/14 розглядалась судом про стягнення суми 114 974 грн. 94 коп., нараховану згідно з протоколом № 472/17;

- справа № 904/4973/20 стосується заволодіння майном (коштами), шляхом обману та нарахування суми 114 974 грн. 94 коп. з порушенням відповідачем пункту 2.5 формули 2.4 Методики, внаслідок чого, неправомірно застосована дозволена договірна потужність - 80 кВт, а не сумарно максимальна потужність - 8,72 кВт, яка визнана на підставі вимірювальної техніки (кліщі Р-120, в термін повірені);

- сумарна потужність встановлена 8,71 кВт, про що стверджує висновок судового експерта № 11386 ХНДІСЕ, та підтверджено НКРЕКП.

Від позивача надійшли заперечення щодо застосування строків позовної давності (вх. суду № 59808/20 від 16.12.2020), в яких він зазначив, що оскільки 05.09.2018 позивачем було отримано висновок судового експерта щодо необхідності застосування потужності 8,72 кВт в електромережі позивача, а не 80 кВт, як застосував відповідач, то строк позовної давності у 5 років починає свій перебіг з 05.09.2018 (з моменту встановлення факту порушення права, пункт 1 статті 261 ЦК України), отже у даному випадку - не сплинув.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 6004/20 від 16.12.2020), в якому він просив суд врахувати дійсну суть позовних вимог позивача, а також їх обгрунтування, а також долучити до матеріалів справи судове рішення по справі № 10/5005/11323/2012.

У судове засідання 16.12.2020 з`явилися позивач та представник відповідача.

У судовому засіданні 16.12.2020 позивач виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та інших заявах по суті справи, поданих позивачем у підготовчому провадженні, а також письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях від 10.12.2020, а також відзиву на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

У судовому засіданні 16.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Фізична особа-підприємець Коннова Світлана Олександрівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (наразі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі"), в якій просила суд скасувати оперативно-господарські санкції, застосовані рішенням комісії ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго", яке було оформлене (документовано) протоколом № 472/17 засідання комісії по розгляду акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією споживачем-юридичною особою від 30.11.2011 на підставі акту Д № 001620 про порушення споживачем Правил користування електричною енергією та/або умов договору від 11.08.2011 про нарахування ФОП Конновій С.О. додаткового боргу за недовраховану електричну енергію в розмірі 114 974 грн. 94 коп.

Позовні вимоги у даній справі були обґрунтовані наступним: відповідачем протиправно та безпідставно застосовано оперативно-господарські санкції згідно з рішенням, оформленим (документованим) протоколом про сплату за недораховану електричну енергію за порушення Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) від 30.11.2011 № 472/17, нарахування недорахованої електроенергії на суму 114 974 грн. 94 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 у справі №10/5005/11323/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2014, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування оперативно - господарської санкції було відмовлено.

Отже, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 у справі №10/5005/11323/2012 набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №10/5005/11323/2012 встановлено наступне:

- 18.03.2010 між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (яке в подальшому змінило назву на публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпрообленерго") (постачальник), та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 602806;

- у договорі сторони погодили, що під час його виконання будуть дотримуватись Правил користування електричною енергією (Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (з подальшими змінами та доповненнями, далі - ПКЕЕ);

- 11.08.2011 представниками ПАТ "ЕК "Дніпрообленерго" в присутності споживача було проведено перевірку дотримання Правил та виявлено порушення п.п. 3.2, 3.3, 3.31, 6.40 Правил користування електричною енергією, яке полягало в наступному: свинці пломби на гвинтах кожуха не відповідають пломбам Держспожистандарту, паспорт електролічильника перекошено. Порушення виявлено на електролічильнику САЧ-195 зав. № 103096 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Сиволапа, буд. 44 (торговий комплекс). За наслідками перевірки складений акт про порушення Д № 001620 від 11.08.2011;

- відповідно до пункту 6.41 Правил, акт про порушення підписаний трьома представниками енергопостачальника та містить відмітку про відмову споживача від підпису;

- за наслідками проведеної експертизи лічильника електроенергії від 26.09.2011, комісією за участю представників Енергопостачальника та територіального відділення Держспоживстандарту Латно Н. В. складено акт № 002279 від 26.09.2011. Відповідно до висновку комісії за результатами проведеної експертизи лічильника № 103096 САЧ-195, вказаний лічильник визнано непридатним для подальшої експлуатації. Заниження показів лічильника здійснювалось таким чином: паспорт-щиток зафіксований у невідповідному положенні. Правий врегульований магніт верхнього диску не зафіксований та гальмує диск. Крім того, проведеною експертизою встановлено, що лічильник не відповідає вимогам ГОСТу 6570;

- 30.11.2011 на засіданні комісії позивача було розглянуто Акт від 06.06.2011 Д № 001620 про порушення споживачем правил користування електричною енергією, про що складено протокол № 472/17 від 30.11.2011. Комісія прийняла рішення про нарахування на підставі акту про порушення згідно з пунктом 2.5 за формулою 2.4 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією, вартості недорахованої електроенергії у сумі 114 974 грн. 94 коп. за період з 11.02.2011 по 11.08.2011.

Отже, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 у справі №10/5005/11323/2012 набрало законної сили та є обов`язковою до виконання.

Як зазначає позивач у позовній заяві та наданих поясненнях, неправомірним правочином, а також фактом вчинення відповідачем "введення в оману позивача", "обману", останній вважає факт застосування під час розрахунку вартості недоврахованого обсягу електроенергії величини потужності 80 кВт, замість правомірних, на думку позивача, 8,71 кВт. В обґрунтування вказаних доводів позивач посилається на висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса № 11386 від 05.08.2018 (а.с.18-20), а також на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.10.2020 №4328/20/8-20, в якому зазначено, що розрахунок обсягу не облікованої електричної енергії на підставі Акта, складеного працівниками АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", мав здійснюватися виходячи з потужності, визначеної із вимірів сили струму навантаження електроустановки, здійснених під час складання Акта (8,71кВт) (а.с.67-68).

З даного приводу суд зазначає наступне.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

З огляду на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 у справі №10/5005/11323/2012 не скасовано та набрало законної сили, встановлені ним обставини, не підлягають доказуванню у цій справі.

Таким чином, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №10/5005/11323/2012 встановлено правомірність застосування публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго"(наразі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") до фізичної особи – підприємця Коннової С.О. оперативно-господарської санкції (відповідно до судової практики, яка існувала на час прийняття вказаного судового рішення) у розмірі 114 974 грн. 94 коп., згідно з пунктом 6.40 ПКЕЕ та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженою постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006.

Доказів скасування оперативно-господарської санкції, яка застосована рішенням комісії по розгляду акта про порушення споживачем правил користування електричною енергією споживачем – юридичною особою, оформленого протоколом № 472/17 від 30.11.2011 відповідачем до суду не надано.

В подальшому, Господарським судом Дніпропетровської області розглядалась справа № 904/4936/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення з Фізичної особи – підприємця Коннової Світлани Олександрівни 114 974 грн. 94 коп. за недовраховану активну електроенергію, за результатами якої було прийнято рішення від 31.07.2016 про задоволення позовних вимог та стягнення з Фізичної особи – підприємця Коннової Світлани Олександрівни на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" вартості недоврахованої електроенергії у сумі 114 974 грн. 94 коп. та витрат на оплату судового збору у сумі 2 299 грн. 50 коп.

Вказане рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 у справі № 904/4936/14 не було оскаржене та набрало законної сили 12.08.2014.

Пізніше, у даній справі ФОП Конновою С.О. була подана заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 за нововиявленними обставинами, в якій заявниця просила суд змінити рішення, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи – підприємця Коннової Світлани Олександрівни на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" вартість недоврахованої електроенергії у сумі 13 915 грн. 08 коп. в т.ч. ПДВ-20% - 2 319 грн. 19 коп., витрати на оплату судового збору у сумі пропорційній розміру задоволених вимог, що становить - 278 грн. 39 коп.". Вказана заява була обґрунтована тим, що відповідно до висновку електротехнічного дослідження №11386 від 05.09.2018 миттєве значення активної потужності в трьохфазній електромережі ФОП Коннової С.О. згідно з даними, зафіксованими представниками ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в акті № 001620 від 11.08.2011 про порушення ПКЕЕ становитиме 8,712 кВт за годину замість 80кВт. Таким чином, розмір недоврахованої активної електричної енергії за період, починаючи з лютого по серпень 2011 року, становить 13 915 грн. 08 коп. Вказану обставину ФОП Коннова С.О. вважала нововиявленою.

За результатами розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 за нововиявленними обставинами, судом була прийнята ухвала від 18.10.2018, якою заяву Фізичної особи - підприємця Коннової Світлани Олександрівни про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 у справі №904/4936/14 за нововиявленними обставинами було залишено без розгляду, оскільки заявником подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з пропуском встановленого строку для її подання.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину авмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Враховуючи все вищевикладене, суд зазначає, що вимога про визнання правочину недійсним задоволенню не підлягає, оскільки обставини, на які посилається позивач не є правочином в розумінні положень Цивільного кодексу України, більше того, підстави, які зазначає позивач, зокрема, щодо введення в оману (обман), фактично, спрямовані на переоцінку обставин, які вже були встановлені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 у справі №10/5005/11323/2012, яке набрало законної сили, а отже встановлені ним обставини, не підлягають доказуванню у цій справі.

Як було вказано вище, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №10/5005/11323/2012 встановлено правомірність застосування публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго"(наразі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") до фізичної особи – підприємця Коннової С.О. оперативно-господарської санкції (відповідно до судової практики, яка існувала на час прийняття вказаного судового рішення) у розмірі 114 974 грн. 94 коп., згідно з пунктом 6.40 ПКЕЕ та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженою постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006.

Враховуючи вказане, вимога про стягнення збитків в сумі 40 059 грн. 08 коп. у подвійному розмірі 80 118 грн. 16 коп. також не підлягає задоволенню з огляду на її безпідставність та недоведеність позивачем, оскільки її обґрунтування полягало саме в переоцінці обставин, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №10/5005/11323/2012.

Доказів оплати вартості недоврахованої електроенергії у сумі 114 974 грн. 94 коп. за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 у справі № 904/4936/14 відповідач до суду не надав. Більше того, з наданого самим позивачем розрахунку вбачається, що вказане рішення у повному обсязі ним не виконано (а.с.41-42).

Враховуючи вказане, оскільки електропостачання було припинено саме внаслідок наявності вказаної заборгованості, доказів погашення якої матеріали справи не містять, то вимога про відновлення постачання електричної енергії на об`єкті позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заява відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки предмет та підстави позову у даній справі не є тотожним зі справами №10/5005/11323/2013 (про скасування оперативно-господарської санкції) та № 904/4936/14 (стягнення вартості недоврахованої електрично енергії).

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки за наслідками розгляду даної справи суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про визнання правочину недійсним; повернення збитків в сумі 40 059 грн. 08 коп. у подвійному розмірі 80 118 грн. 16 коп. та відновлення електропостачання на об`єкті є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Коннової Світлани Олександрівни до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання правочину недійсним, повернення споживачу збитків в сумі 80 118 грн. 16 коп. та зобов`язання відновити електропостачання - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Фізичну особу-підприємця Коннову Світлану Олександрівну.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.12.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко