Рішення № 93739599, 17.12.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5565/19

Провадження № 2/201/1131/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Іванової О.М.

за участю представника 3-ї особи ОСОБА_2 – адвоката Кіряхно О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи – ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 ) про визнання договору купівлі-продажу частини квартири удаваним в частині визначення сторонами ціни, розірвання договору купівлі-продажу та іншим вимогам,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 15.05.2019р. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи – ОСОБА_4 , ДАПДП ДМР) про розірвання договору купівлі-продажу ѕ частин квартири.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.05.2019р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито по справі спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с.№25).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.05.2019р., яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.09.2019р., були вжиті заходи забезпечення позову (а.с.№27).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача - адвокат Іванова О.М. (діє на підставі довіреності від 07.02.2019р. та ордеру від 14.05.2019р. – а.с. № 18-20) зазначала, що ОСОБА_1 належало 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26.11.1996р. виконкомом міської Ради народних депутатів, а також на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.2016р.

Позивач постійно мешкає в Канаді. 21.12.2015р. він видав ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_6 довіреність, якою уповноважив їх продати від його імені свою частину квартири. Наприкінці травня 2016р. ОСОБА_4 повідомив про труднощі з відчуженням квартири і запропонував продати ѕ часток квартири за 24 000 доларів США на умовах часткової оплати і відстрочення повної суми вартості квартири на рік, на що позивач погодився. У червні 2016р. ОСОБА_4 повідомив, що частина квартири була оцінена у 70 500 грн. і запропонував саме таку ціну вказати у договорі купівлі-продажу з метою уникнення сплати податків, на що позивач погодився, за умови, що покупець напише розписку, в якій зазначить реальну суму, яку він має сплатити за частину квартири і кінцевий строк оплати.

13.06.2016р. між ОСОБА_4 (який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_1 ) і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Вакуленко С.О.

Під час підписання договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 розписку про те, що узгоджена сторонами за договором купівлі-продажу сума вартості 3/4 частин квартири складає 24 000 доларів США або 600 240 грн., з яких 30 000 грн. покупець передала представнику продавця - ОСОБА_4 під час підписання договору, а залишок суми вартості частини квартири зобов`язалась сплатити до 01.06.2017р. Проте, ОСОБА_3 зобов`язання з оплати всієї вартості предмета договору не виконала до цього часу. Неодноразові вимоги позивача до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про сплату решти суми коштів, залишилися без задоволення.

Представник позивача, посилаючись на норму ст. 235 ЦК України, вважала, що правочин купівлі-продажу є удаваним в частині ціни продажу, адже згідно договору частка квартири відчужена за 70 500 грн., а не за її реальну ціну у 600 240 грн., про яку домовлялися сторони (п. 4 договору), а також правочин є удаваним в частині підтвердження факту повного розрахунку, замість зазначення про відстрочення оплати (п. 5 договору), тому відносини мають регулюватися правилами щодо правочину, про умови якого сторони насправді домовились та вчинили. Виходячи з цього, вважала, що договір купівлі-продажу має бути розірваний на підставі ст. 651 ЦК України внаслідок істотного порушення ОСОБА_3 умов договору, яка ухиляється від виконання зобов`язань за договором щодо повної оплати вартості товару в добровільному порядку. На підставі викладеного, посилаючись на норми ст.ст. 203, 215, 203, 235, 615, 626-628, 638, 651, 654, 655, 691, 692 ЦК України, представник позивача просила розірвати договір купівлі-продажу 3/4 часток квартири, судові витрати компенсувати за рахунок відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала. 06.08.2019р. надала письмовий відзив на позов (а.с. № 71-72), в якому вказала, що дійсно 13.06.2016р. вона уклала з ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу 3/4 частин квартири, які належали ОСОБА_1 . Не заперечувала, що дійсно власноруч написала розписку, долучену представником позивача до позову, у якій вона вказала, що договірна вартість 3/4 часток складає 24 000 доларів США або у 600 240 грн. Проте, не погодилася із розірванням договору купівлі – продажу, оскільки вона 13.06.2016р. вже зареєструвала за собою право власності на 3/4 частини квартири, тому з моменту реєстрації (13.06.2016р.) вона набула права власності. Часткове невиконання зобов`язань зі сплати грошових коштів обґрунтувала скрутним матеріальним становищем. У зв`язку з викладеним просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 07.06.2019р. ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача (а.с.№55).

Представник позивача 07.08.2019р. надала відповідь на відзив (а.с. № 73-74), у якій не погодилася із позицією відповідачки про те, що вона є добросовісним власником квартири, вважала, що відповідачка ОСОБА_3 у своєму відзиві фактично визнала обставини укладання договору купівлі-продажу квартири і проведення часткового розрахунку, визнала своє ухилення від повного розрахунку. Не спроможними вважала посилання відповідачки на скрутне матеріальне становище. Наполягала на задоволенні позовних вимог.

На заперечення проти позовних вимог, які були викладені представником третьої особи ОСОБА_2 – адвокатом Кіряхно О.В. в заяві про залучення третьою особою від 24.05.2019р. (а.с. № 43-53), представник позивача зауважила на тому, що про рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р., залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.09.2019р., позивачу стало відомо 20.05.2019р. від свого адвоката вже після звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_3 . Від адвоката ОСОБА_2 - Кіряхно О.В. позивач дізнався, що вже вся квартира належить ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення суду. Жодного документа позивачу на адресу фактичного проживання не направлялось, що і було встановлено Дніпровським апеляційним судом, який ухвалою від 07.06.2019р. поновив йому строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р. Позивач є рідним братом ОСОБА_2 , але через конфліктні відносини зі ОСОБА_3 позивача не повідомляли про наявність судового спору про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_2 (а.с. № 76-78).

Від третьої особи ОСОБА_4 надійшли суду 13.08.2019р. пояснення (а.с. № 83-84), де зазначено, що дійсно 21.12.2015р. ОСОБА_1 видав йому, а також ще двом особам довіреність (надіслав з Канади) на оформлення спадщини та продаж 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 ). Діючи в інтересах ОСОБА_1 , 30.06.2016р. у приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. він уклав договір купівлі-продажу 3/4 часток квартири, вартість яких складала 600 240 грн. Під час укладання договору ОСОБА_3 передала йому частину коштів - 30 000 грн., а на залишок суми склала розписку про те, що вона зобов`язується сплатити ОСОБА_1 решту суми протягом року після укладання договору, але не пізніше 01.06.2017р. Відповідачка залишок коштів не сплатила, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

01.11.2018р. він направив відповідачці вимогу про сплату до 15.12.2018р. повної вартості квартири або з`явитися до приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. для розірвання договору купівлі-продажу. Вимогу відповідачка особисто отримала 04.11.2018р., але станом на 15.12.2018р. кошти не сплатила і до нотаріуса не з`явилась. На неодноразові вимоги про розірвання договору купівлі-продажу не відреагувала, після лютого 2019р. перестала відповідати на телефонні дзвінки, про що він повідомив ОСОБА_1 .

Третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 у цих письмових поясненнях підтримав і не заперечував проти їх задоволення. Справу просив розглядати без його участі.

28.10.2019р. до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Кіряхно О.В. про витребування доказів та призначення по справі судової експертизи (а.с.№86).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи в спрощеному провадженні може проводитися як з повідомленням (викликом), так і без повідомлення (виклику) сторін. Суд з власної ініціативи може проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням заявленого представником третьої особи – ОСОБА_2 клопотання про призначення судової експертизи, ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.11.2019р. постановлено про перехід до розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. № 97).

Ухвалою суду від 30.01.2020р. по справі було призначено судову технічну експертизу дослідження матеріалів документів, провадження по справі на час проведення експертизи зупинено (а.с.№128-129).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.09.2020р. було поновлено провадження по справі у зв`язку з надходженням до суду висновку судової експертизи (а.с. № 147-154, 156).

09.11.2020р. представником позивача – адвокатом Івановою О.М. (діє на підставі довіреності від 07.02.2019р. та ордеру від 14.05.2019р. – а.с. № 18-20) було уточнено позовні вимоги, де предметом позовних вимог було визначено визнання договору купівлі-продажу ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , який укладено 13.06.2016р., удаваним в частині визначення сторонами в п. 4 договору ціни ѕ часток квартири, визначення, що продаж ѕ часток квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири, який укладено 13.06.2016р., було вчинено сторонами за 600 240грн. та розірвання договору купівлі-продажу ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , який укладено 13.06.2016р. (а.с. № 167-170).

В обґрунтування позовних вимог в редакції від 09.11.2020р. представник позивача посилалася на ст. 235 ЦК України, вважала, що правочин купівлі-продажу є удаваним в частині ціни продажу, адже обумовлена сторонами договору вартість частки квартири фактично складала 600 240 грн., а не 70 500 грн., як вказано в п.4 Договору, а також правочин є удаваним в частині підтвердження факту повного розрахунку, замість зазначення про відстрочення оплати (п. 5 договору), тому відносини мають регулюватися правилами щодо правочину, про умови якого сторони насправді домовились та вчинили. Виходячи з цього, вважала, що договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним в частині визначення сторонами ціни ѕ часток квартири, як удаваний правочин, визнано, що продаж ѕ часток квартири АДРЕСА_2 було вчинено сторонами за 600 240 грн., та розірваний на підставі ст. 651 ЦК України внаслідок істотного порушення ОСОБА_3 умов договору, яка ухиляється від виконання зобов`язань за договором щодо повної оплати вартості придбаного майна в добровільному порядку. На підставі викладеного, посилаючись на норми ст.ст. 203, 215, 203, 235, 615, 626-628, 638, 651, 654, 655, 691, 692 ЦК України, представник позивача просила визнати договір купівлі-продажу ѕ часток квартири недійсним в частині визначення сторонами ціни, визнати, що продаж ѕ часток квартири вчинено сторонами за 600 240грн. та розірвати договір купівлі-продажу ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , який укладено 13.06.2016р., судові витрати стягнути з відповідачки.

27.11.2020р. до суду надійшов відзив від відповідачки ОСОБА_3 (а.с. № 184-186), в якому відповідачка просила винести рішення у відповідності до норм діючого законодавства, при цьому звертала увагу суду на те, що ціна договору була зазначена в сумі 70 500 грн. виключно для уникнення сплати великої суми податку, насправді правочин було вчинено за 600 240 грн., що було еквівалентом 24 000 доларів США, тому вона визнає позовні вимоги уточненого позову в цій частині. Одночасно заперечувала проти задоволення позову в частині розірвання договору, оскільки вона є зареєстрованим власником ѕ часток квартири, а часткове невиконання нею своїх зобов`язань по сплаті грошових коштів має об`єктивну поважність. Просила суд розглянути позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частини квартири удаваним та визнання, що правочин було вчинено сторонами за 600 420 грн. згідно діючого законодавства, в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири від 13.06.2016р. відмовити.

Треті особи (їх представники) правом подачі письмових пояснень після отримання уточненої позовної заяви від 09.11.2020р. не скористалися.

Представник позивача - адвокат Іванова О.М. (діє на підставі довіреності від 07.02.2019р. та ордеру від 14.05.2019р. – а.с. № 18-20) в судових засіданнях 07.12.2020р. та 17.12.2020р. позовні вимоги в редакції від 09.11.2020р. підтримала, просила їх задовольнити. Стосовно заперечень проти цих позовних вимог, які висловив в ході судового розгляду представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Кіряхно О.В., адвокат Іванова О.М. звертала увагу суду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами. ОСОБА_1 запропонував в усній формі ОСОБА_2 , як співвласнику, купити належні йому ѕ частини квартири за ринковою ціною, але ОСОБА_2 відмовився, пославшись на відсутність коштів. Саме через це ОСОБА_1 , який вже на той час постійно мешкав в Канаді, видав довіреність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на право відчудження належної йому частки квартири. Але, дізнавшись про те, що вартість ѕ частин квартири в договорі купівлі-продажу зазначена в сумі 70 500 грн., що є значно нижче ринкової вартості, ОСОБА_2 вирішив звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав покупця за договором купівлі-продажу та таким шляхом набути право власності на ѕ частини квартири всього за 70 500 грн. Про подачу ОСОБА_2 такого позову та про існування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р. по справі № 201/4135/17, яким переведено права та обов`язки покупця ѕ часток спірної квартири за договором купівлі-продажу від 13.06.2016р., укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , на ОСОБА_2 і визнано за останнім право власності на 3/4 частини квартири, ОСОБА_1 дізнався в травні 2019р. Отже після свого звернення до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири, оскільки і ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 , яким було достеменно відомо його адресу місцезнаходження, а також засоби зв`язку, навмисно приховали від суду факт його постійного мешкання в Канаді, і таким чином усунули його від участі у справі. Незважаючи на винесені судові рішення по справі № 201/4135/17 про переведення прав покупця на ОСОБА_2 , вважає, що рішення суду по даній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у разі задоволенні позову буде мати преюдиційний характер по відношенню до рішень по справі № 201/4135/17, оскільки вважає, що ОСОБА_3 не набула прав покупця, тому ці права не можуть бути переведені іншій особі. Крім того, якщо ОСОБА_2 хоче через судові рішення реалізувати своє переважне право покупки, то в цьому випадку він має сплатити дійсну обумовлену сторонами ринкову вартість ѕ частин квартири в сумі 600 240 грн., а не 70 500 грн., які були внесені ним на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. В суд за захистом своїх прав ОСОБА_1 звернувся в межах строку позовної давності. Звертатися з позовом про стягнення зі ОСОБА_3 грошових коштів вважає недоцільним, оскільки ОСОБА_3 не має ані достатніх грошових коштів, ані будь-якого іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення в погашення боргу, тому таке рішення суду не може бути виконаним.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Кіряхно О.В. (діє за ордером від 17.05.2019р. – а.с. №125) в судових засіданнях 07.12.2020р. та 17.12.2020р. позов в редакції від 09.11.2020р. вважав необґрунтованими. Свою позицію обґрунтовував тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р. по справі № 201/4135/17 переведено права та обов`язки покупця ѕ часток спірної квартири за договором купівлі-продажу від 13.06.2016р., укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , на ОСОБА_2 і визнано за останнім право власності на 3/4 частини квартири. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.09.2019р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 19.02.2020р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р. та постанова Дніпровського апеляційного суду від 18.09.2019р. залишені без змін. Отже власником ѕ часток квартири вже є ОСОБА_2 на підставі вищенаведених рішень суду. Таким чином, ОСОБА_1 пред`явив позов до особи, яка не є власником майна.

Наявність зареєстрованого за ОСОБА_3 права власності на ѕ частки квартири є наслідком її протиправних дій і дій її чоловіка ОСОБА_5 щодо умисного перешкоджання виконанню рішення суду, яке набрало законної сили. ОСОБА_3 неодноразово зверталася до державних реєстраторів із заявами про заборону на вчинення реєстраційних дій щодо квартири з метою перешкоджання реєстрації права власності за ОСОБА_2 . Крім того, вважав, що подання цього позову з підстав того, що покупець не розрахувалася (через 1067 днів після підписання договору) є також перешкоджанням з боку ОСОБА_1 виконанню рішення суду, що зумовить неможливість реєстрації за ОСОБА_2 ѕ часток квартири.

В судові засідання по справі, які призначалися на 11.11.2020р. та 07.12.2020р. відповідачка ОСОБА_3 та треті особи - ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР не з`явилися, про дати судових засідань повідомлені належним чином, і є підтвердження направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленням та розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. № 157, 164-166, 177, 180, 181, 182, 183, 209).

Ухвалами суду від 07.12.2020р. та 17.12.2020р. (постановлені без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) було постановлено про початок судового розгляду та закінчення судового слідства за відсутності відповідачки ОСОБА_3 та третіх осіб - ОСОБА_4 та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР (а.с. № 205зв., дія № 18, а.с. № 207, дія № 77, а.с. № 211-зв, дія №19). При цьому судом взято до уваги, що відповідачка ОСОБА_3 27.11.2020р. скерувала суду відзив на позов, по тексту якого просила винести рішення у відповідності до норм діючого законодавства, а третя особа ОСОБА_4 ще 13.08.2019р. направляв суду письмові пояснення, в яких зазначав, що позов в первісній редакції він вважає обґрунтованим, а також просив справу розглядати за його відсутності (а.с. № 83).

В судових засіданнях 07.12.2020р. та 17.12.2020р. здійснювалась повна фіксація судового процесу технічними засобами відповідно до положень ч.1 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухав представника позивача, представника 3-ї особи Гончарова А.В., оглянувши оригінал розписки від 13.06.2016р., який надала для огляду суду представник позивача, дослідивши матеріали цивільної справи № 201/4135/17 в межах доказів, на яких наполягав представник третьої особи ОСОБА_2 , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, з долучених позивачем до позову доказів і оглянутих у судовому засіданні 07.12.2020р. матеріалів цивільної справи № 201/4135/17 (а.с. № 205-207, дії № 55-67), ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилася спадщина, до якої увійшла 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належала спадкодавиці ОСОБА_7 і ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1996р. по 1/2 частині відповідно (а.с. № 7).

ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 05.01.1999р. змінив прізвище на « ОСОБА_8 » (факт встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р. у справі № 201/4135/17) .

У встановлений законом строк ОСОБА_2 і позивач ОСОБА_1 звернулися до приватного нотаріуса ДМНО Вакуленко С.О. із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті їхньої матері ОСОБА_7 .

Приватним нотаріусом ДМНО Вакуленко С.О. 06.06.2016р. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. № 8).

20.02.2017р. приватним нотаріусом ДМНО Вакуленко С.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину зазначеної квартири на ім`я ОСОБА_2 (а.с. № 154 т. № 1 цивільної справи № 201/4135/17, яка оглянута судом 07.112.2020р.)

Позивач зазначає, що він постійно мешкає в Канаді. 21.12.2015р. він видав оформлену у публічного нотаріуса провінції Британської Колумбії (Канада) довіреність на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , якою уповноважив їх отримати дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, оформити спадщину і продати від його імені частку квартири (а.с.№9-11).

Позивач у своєму позові пояснив, що у червні 2016р. ОСОБА_4 повідомив йому, що частина квартири оцінена суб`єктом оціночної діяльності в сумі 70 500 грн. ОСОБА_4 запропонував саме таку ціну вказати у договорі купівлі-продажу з метою уникнення сплати податків, на що позивач погодився за умови, що покупець напише розписку, в якій зазначить реальну суму, яку він має сплатити за частину квартири і кінцевий строк оплати.

13.06.2016р. між ОСОБА_4 , що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 3/4 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Вакуленко С.О., зареєстрований в реєстрі за № 932 (а.с. № 12).

Під час підписання договору 13.06.2016р. ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 розписку (оригінал якої оглянутий судом 07.12.2020р.) про те, що узгоджена сторонами за договором купівлі-продажу сума вартості 3/4 частин квартири складає 24 000 доларів США або 600 240 грн., з яких 30 000 грн. покупець передала представнику продавця - ОСОБА_4 під час підписання договору, а залишок суми вартості частини квартири зобов`язалась сплатити до 01.06.2017р. (а.с. № 14).

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Тож, обов`язковою (істотною) умовою договору купівлі-продажу квартири або іншого майна відповідно до статті 691 ЦК України є ціна майна/товару та строк його оплати – стаття 692 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3,5 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинити, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ухвалою суду від 30.01.2020р. по справі за клопотанням третьої особи ОСОБА_2 була призначена судова технічна експертиза дослідження матеріалів документів (а.с.№128-129), на вирішення якої біли поставлені наступні питання:

1.Чи відповідає давність складання розписки, яка датована 13.06.2016р., вказаній на ній даті?

2. Чи могла бути створена розписка пізніше 13.06.2016р., якщо так, то коли саме?

3. Чи піддавався папір, на якому написана розписка від 13.06.2016р., чорнила, якими виконана друкована частина розписки, сторонньому впливу (штучному старінню)?

До суду 04.09.2020р. надійшов висновок експертизи від 18.08.2020р. № 924/925-20 (а.с. № 148-150).

Відповідно до висновку судовий експерт ОСОБА_9 заначила по 1-му питанню, що вирішити питання №1 не надається можливим по причині вказаній в дослідницькій частині по питанням № 1-2.

По 2-му питанню судовий експерт ОСОБА_9 також зазначила, що вирішити питання №1 не надається можливим по причині вказаній в дослідницькій частині по питанням № 1-2.

По 3-му питанню судовий експерт ОСОБА_10 зробила наступний висновок: «Папір на якому виконаний текст розписки від 13.06.2016р. здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що могло призвести до штучного зістарювання його реквізитів. Ознак, які б свідчили про штучне зістарювання внаслідок впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання в штрихах рукописного тексту в розписці від 13.06.2016р. не виявлені. Встановити послідовність виконання рукописного тексту розписки та нанесенням частинок тонеру (прогін аркуша через знакодрукуючий пристрій з електрофотографічним способом друку) не надається можливим по причині вказаній в дослідницькій частині по питанню № 3 в п.2

Аналізуючи висновок експертизи за правилами оцінки доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Згідно досліджувальної частини висновку експерт зробив висновок про вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання в зв`язку з наявними частинками тонеру на зворотньому боці розписки, які виникли шляхом прогону аркуша через знакодрукуючий пристрій з електрофотографічним способом друку. При цьому, експертом було висловлено лише припущення, що це могло призвести до штучного зістарювання реквізітів аркушу паперу. В той же час, частинки тонеру на аркуші паперу з боку рукописного тексту розписки не виявлено, послідовність виконання рукописного тексту розписки та нанесення частинок тонеру на аркуш паперу не встановлена.

Згідно статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, згідно якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, висновок експертизи судом не може бути прийнятий як достовірний доказ того, що розписка є підробною та фактично складеною у період з лютого 2019р. по травень 2019р., на що посилався в клопотанні про призначення експертизи давності документу представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Кіряхно О.В., з огляду на вимоги статті 79 ЦПК України, згідно якої достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Івановою О.М. було надано судовому експерту оригінал розписки ОСОБА_3 від 13.06.2016р. для проведення експертного дослідження.

Згідно клопотання судових експертів про надання зразків та отримання дозволу на часткове пошкодження об`єкту судовому експерту для виконання комплексної судової технічної експертизи документів, крім іншого, було необхідно дозвіл на вирізання штрихів, що мають достатню кількість пасти та не перетинаються із штрихами барвних речовин інших реквізитів документів (а.с. № 140-141).

Згідно заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іванової О.М. від 23.07.2020р. позивач ОСОБА_1 не надав згоди на вирізання штрихів рукописних записів та підписів з об`єкту дослідження – оригіналу розписки ОСОБА_3 від 13.06.2016р. (а.с. № 148зв. (абз.10,11), 146), через те, що такі дії призведуть до фактичного знищення оригіналу єдиного документа, яким підтверджується наявність грошових зобов`язань відповідача ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 , а нотаріально посвідчити копію цієї розписки на відповідність її оригіналу не уявляється можливим, оскільки Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., не передбачено здійснення такої нотаріальної дії.

Суд вважає доводи представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іванової О.М. такими, що заслуговують на повагу, оскільки такі дії з оригіналом документа про боргові зобов`язання відповідачки ОСОБА_3 дійсно могли завдати шкоди матеріальним інтересам позивача.

Крім того, факт написання розписки саме 13.06.2016р. двічі визнала у відзивах на позов та на уточнений позов відповідачка ОСОБА_3 (а.с. № 71-72, а.с. № 184-186) та третя особа ОСОБА_4 в своїх поясненнях (а.с. № 83-84), які були безпосередніми учасниками укладення договору купівлі-продажу частки квартири та написання розписки.

Згідно статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнями учасників справи, їх представників.

Також, згідно висновку експертного оціночно-будівельного дослідження № ГО-2567 від 03.12.2020р. (а.с. № 191-199), складеного Дніпропетровською торгово-промисловою палатою за заявою ОСОБА_11 , представника діючої на підставі доручення № 60013163 ОСОБА_1 від 12.11.2020р. про проведення оціночно-будівельного дослідження, на вирішення якого поставлено питання: «Визначити ринкову вартість трьохкімнатної квартири загальною площею 66,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 13.06.2016р.» ринкова вартість трьох-кімнатної квартири загальною площею 66,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 13.06.2016р. складала 950 361 грн. (дев`ятсот п`ятдесят тисяч триста шістдесят одну грн.).

Отже, ринкова вартість ѕ частин вказаної квартири станом на день укладення договору купівлі-продажу 13.06.2016р. складала 712 770грн.75коп., і є значно більшою, ніж визначена в розписці домовленість між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3 про суму купівлі-продажу в розмірі 600 240 грн., що свідчить про реальність такої домовленості.

Суд оцінює критично заперечення представника 3-ї особи ОСОБА_2 – адвоката Кіряхна О.В., які ним висловлені в ході судових засідань 07.12.2020р. та 17.12.2020р. стосовно того, що сторонами по договору було визначено суму продажу частки квартири в розмірі 70 500 грн., яка згідно пункту 6 договору купівлі-продажу є ринковою вартістю ѕ часток квартири, з огляду на те, що ОСОБА_2 не був стороною укладеного договору, в домовленості сторін участі не приймав, а звіт про оцінку майна від 10.06.2016р., наданий суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12 , не є висновком експерта та вочевидь не відповідає дійсній ринковій вартості ѕ частин трикімнатної квартири у м Дніпрі станом на червень 2016р.

Також суд вважає недоведеними посилання представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Кіряхна О.В. про відсутність спору між позивачем та відповідачкою щодо оплати ринкової вартості квартири та підробки з цією метою розписки про наявність боргу з метою позбавлення третьої особи ОСОБА_2 права власності на ѕ частини квартири, оскільки відповідно до ч.6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, з матеріалів справи вбачається матеріальна зацікавленість третьої особи ОСОБА_2 в отриманні у власність ѕ частин спірної квартири за ціною, що в 10 разів менше за їх ринкову вартість.

Судом також з оглянутих в судовому засіданні 07.12.2020р. матеріалів цивільної справи № 201/4135/17 встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р., залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.09.2019р., а також залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.02.2020р., частково задоволені вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (треті особи: приватний нотаріус ДМНО Вакуленко С.О., Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради). Переведено на ОСОБА_2 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 ) від 13.06.2016р., укладеного 13.06.2016р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Зобов`язано виплатити ОСОБА_3 вартість 3/4 частини квартири, придбаних нею згідно із договором купівлі-продажу від 13.06.2016р., укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у розмірі 70 500 грн., внесених представником ОСОБА_2 – ОСОБА_13 на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська згідно із квитанцією № 1/155 від 11.07.2018р. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини квартири (а.с. № 110-113, 115-117, 200-203).

Як вбачається зі змісту рішення у цивільній справі № 201/4135/17, задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про переведення на нього прав і обов`язків покупця за договором від 13.06.2016р. і визнання за ним права власності на ѕ спірної квартири, суд, виходячи з положень норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України, враховуючи правову позицію Верховного Суду України у постанові від 08.04.2015р. у справі № 6-33цс15, встановив, що момент укладення спірного правочину ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняв спадщину та набув право на спадкове майно у вигляді 1/4 частини спірної квартири, і у нього виникло переважне право на купівлю ѕ частини квартири, що належали ОСОБА_1 , про що було достеменно відомо приватному нотаріусу ДМНО Вакуленко С.О., оскільки саме вона здійснювала оформлення спадкових прав, суд дійшов висновку, що укладенням спірного правочину було порушено права позивача ОСОБА_2 , поновлення яких повинно здійснюватися в порядку ст. 362 ЦК України. Так, у встановленому законом порядку ОСОБА_2 не було повідомлено про намір продажу частки, належної ОСОБА_3 . При укладанні договору купівлі-продажу нотаріус не переконався в належному виконанні вимог закону щодо належного повідомлення про продаж частки квартири і вимоги законодавства щодо переважного права придбання дотримано не було. А тому вимоги ОСОБА_2 про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на 3/4 частини квартири підлягали задоволенню.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020р. по справі № 201/4135/17 (а.с. № 200-203) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_11 було залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018р. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18.09.2019р. залишено без змін, та зазначено «Безпідставними є посилання касаційної скарги на наявність перешкод у розгляді цієї справи з посиланням на розгляд в суді справи № 201/5565/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу від 13.06.2016р., оскільки із таких позовом ОСОБА_1 звернувся лише після ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову у цій справі. Відповідачем не спростована правомірність правочину у частині визначення сторонами ціни частки квартири та її сплати продавцю (стаття 204 ЦК України)».

Отже, факт правомірності правочину у частині визначення сторонами ціни частки квартири та її сплати продавцю, про що заявлено представником ОСОБА_1 - адвокатом Івановою О.М. в уточненій позовній заяві, підлягає встановленню в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині вимог про визнання удаваним правочином договору купівлі-продажу ѕ часток кв. АДРЕСА_1 , укладеного 13.06.2016р. між ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , в частині визначення сторонами в пункті 4 договору ціни ѕ часток кв. АДРЕСА_1 в розмірі 70 500 грн. (замість реально обумовленої сторонами суми 600 240грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.ч.1,2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено та додатково підтверджено у відзиві на позов відповідачки ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4 , що ОСОБА_3 , як покупець за договором купівлі-продажу сплатила продавцю ОСОБА_1 при укладення договору купівлі-продажу ѕ часток квартири через представника продавця ОСОБА_4 30 000 грн. (тридцять тисяч грн.). Інші кошти за придбане нею майно нею не сплачувались. Отже, відповідачкою ОСОБА_3 , як покупцем, свій обов`язок, який встановлений ч.ч1,2 ст.692 ЦК України, по оплаті майна в повному обсязі, не виконано, що є істотним порушенням договору. Внаслідок завданої цим шкоди продавець ОСОБА_1 значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. Це надає право позивачу ОСОБА_1 , як продавцю, відмовитись від договору купівлі-продажу.

За вищезазначеного, позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу ѕ часток квартири від 13.06.2016р. також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Отже, щодо інших доводів учасників справи, що не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, судом оцінки не надано.

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1 321грн. 20коп. (судовий збір за подачу позову та заяви про забезпечення позову за ставками 2019р. – 768грн.40коп. та 384грн.20коп. (а.с. № 2, 21) + доплата судового збору при подачі уточненого позову у розмірі 168грн.60коп. (а.с. № 172) = 1 321грн. 20коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 235, 626-628, 651, 691 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 223, 141, ч.1 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 274, 275 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи – ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 ) про визнання договору купівлі-продажу частини квартири удаваним в частині визначення сторонами ціни, розірвання договору купівлі-продажу та іншим вимогам – задовольнити.

Визнати удаваним правочином договір купівлі-продажу ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.06.2016р. між ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О., зареєстрований в реєстрі за № 932, в частині визначення сторонами в пункті 4 договору ціни ѕ часток квартири АДРЕСА_1 ) в розмірі 70 500 (сімдесят тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Визнати, що продаж ѕ часток квартири АДРЕСА_1 ) по договору купівлі-продажу, укладеному 13.06.2016р. між ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О., зареєстрованому в реєстрі за № 932, було вчинено сторонами за 600 240 (шістсот тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.

Розірвати договір купівлі-продажу ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.06.2016р. між ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О., зареєстрований в реєстрі за № 932.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 1 321грн. 20коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.