Рішення № 93738941, 08.12.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/5134/18

провадження № 2/570/381/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

його представників адвокатів Маланчук І.В.,

Бондаря Ю.М.,

представників відповідача адвокатів Дяденчука А.І.,

Клочек Г.В.,

Штогрін В.С.,

секретаря судового засідання Соломицької Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

покликаючись на гарантії щодо збереження за працівником робочого місця, позивач у поданій до суду 25 жовтня 2018 року позовній заяві, вимоги по якій збільшені у заявах від 23 січня 2019 року, 12 лютого 2019 року, 13 березня 2019 року просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.” № 152-К від 26 вересня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.” № 153-К від 27 вересня 2018 року про звільнення за прогул начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів) Шаріпо В.Ф.;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів) товариства з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.” з 24 серпня 2018 року.

Згідно останнього поданого клопотання про долучення розрахунку суми позовних вимог стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2018 року по дату винесення рішення в розмірі 124 930 грн.

У суді позивач та його представники позов підтримали повністю і по аналогічних мотивах.

По суті спору позивач показав, що 07 липня 2015 року позивач прийнятий до ТОВ “Колор С.І.М” на посаду начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів). Трудовий договір укладений на невизначений строк. Стверджує, що на його адресу місця проживання Об`єднаним міським військовим комісаріатом Рівненської області направлено припис до місця служби, згідно якого на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 липня 2018 року № 328 йому запропоновано 28 серпня 2018 року вибути в розпорядження військової частини А 3211 для подальшого проходження військової служби. 23 серпня 2018 року він подав заяву на ім`я директора відповідача з проханням увільнити його від виконання обов`язків за посадою із збереженням робочого місця та середньомісячної заробітної плати з 27 серпня 2018 року, а також долучив копію припису військового комісару Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату та копію витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.07.2018 № 328.

Пояснює, що у зв`язку із небажанням уповноваженого представника відповідача поставити відмітку про отримання на примірнику його заяви, він направив її поштою 25 серпня 2018 року. Після чого 27 серпня 2018 року відповідачем на адресу його місця реєстрації направлено лист № 292, в якому відповідачем повідомлено, що для розгляду заяви щодо увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою начальника цеху виготовлення лаків, останньому необхідно в найкоротші терміни на юридичну адресу відповідача направити належним чином завірену копію контракту щодо прийняття на військову службу.

Вказує, що 01 вересня 2018 року надіслав відповідачу копію контракту, проте відповідач відмовився від отримання відповідного листа, що підтверджується копією довідки про повернення на конверті.

Пояснює, що наказом ТОВ "Колор С.І.М.” №153-К від 27 вересня 2018 року його звільнено 27 вересня 2018 року за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст 40 КЗпП, наказано останнім днем роботи вважати 23 серпня 2018 року.

Його представники вважають це звільнення незаконним, та таким, що грубо порушує трудові права позивача. Зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні його винні дії, оскільки він завчасно повідомив роботодавця про намір укладення контракту про проходження військової служби, надіслав копію припису про вибуття в розпорядження військової частини, копію витягу наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

27 серпня 2018 року позивач був відсутній на робочому місця у зв`язку з переїздом до місця проходження військової служби, а тому це не може вважатися прогулом без поважних причини. 28 серпня 2019 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою, шо підтверджується копією витягу з наказу № 205 від 28 српня 2018 року. Вважає, що на його поширюються гарантії визначені ч.3 с.119 КЗпП України.

Представники відповідача позов не визнали згідно відзиву.

Зазначають, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю і товариством було вчинено всі необхідні дії, які повинні передувати звільненню з ініціативи власника, проведено повний розрахунок та повідомлено про необхідність отримання трудової книжки на підприємстві або надання нотаріально засвідченої згоди на пересилання її поштою.

Відповідачем не заперечується та обставина, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з товариством на посаді начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів) без визначення строку дії трудового договору. Позивачем подано заяву про звільнення його від виконання від обов`язків за посадою із збереженням робочого місця та середньої місячної заробітної плати з 27 серпня 2018 року. Вказана заява була отримана Товариством та прийнята до розгляду, що спростовує доводи представника позивача про ухилення від її прийняття.

Вказує, що 27 серпня 2018 року з метою подальшого розгляду заяви відповідачем направлено запит позивачу про надання копії контракту про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу, оскільки такої копії до заяви не було долучено. Відсутність копії контракту не надавало змоги належним чином провести розгляд заяви позивача про увільнення його від займаної посади та виконання обов`язків.

Враховуючи заяву про увільнення від виконання обов`язків, де вказано словосполучення «з 27.08.2018 увільнити», представник відповідача вважає, що вказаний позивачем день, тобто 27 серпня 2018 року мав бути останнім днем роботи ОСОБА_1 , протягом якого останній зобов`язаний був виконувати покладені на нього трудові обов`язки.

Під час проведення службового розслідування, на виконання вимог ч.1 ст.149 КЗпП України, 05 вересня 2018 року позивачу надіслано лист про необхідність надати письмові пояснення з приводу відсутності його на роботі 27 серпня 2018 року з 8.00 до 16.50 год., а також з 28 серпня 2018 року по 05 вересня 2018 року протягом п`яти календарних днів з дня її отримання.

Стверджує, що позивач лист проігнорував та жодних пояснень з підтверджуючими доказами поважності причин неявки на роботу Товариству не надав.

Пояснює, що за результатами службового розслідування комісія визнала факт відсутності на робочому місці (на роботі) начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів) ОСОБА_1 27 серпня 2018 року протягом всього робочого дня з 08.00 год. по 17.00 год. як прогул без поважних причин. 26 вересня 2018 року директором ТОВ «Колор С.І.М.» прийнято наказ № 152-к «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 ».

В свою чергу, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не заперечується факт відсутності його на роботі 27 серпня 2018 року, а тому ці обставини не підлягають доведенню.

Відповідач вважає, що переїзд до місця проходження військової служби не являється поважною причиною неявки на роботу саме 27 серпня 2018 року, а є нехтуванням позивача своїми трудовими обов`язками перед товариством. Жодного повідомлення на адресу директора чи його заступників про невихід ОСОБА_1 на роботу 27.08.2018 (з поважних чи без поважних причин) останній не повідомляв, допустив винну зухвалість та свідомо порушив трудову дисципліну.

Окрім цього, в приписі ТВО військового комісара Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату підполковника Мірошника О.В. від 23 серпня 2018 року № В03К/3309 чітко зазначено, що полковнику ОСОБА_1 у пропонується тільки 28 серпня 2018 року (а не 27.08.2018) вибути в розпорядження в/ч А3211. Відповідачу невідомо, чому ОСОБА_1 вибув на день раніше 27 серпня 2018 за відсутності для цього будь-якої підстави, що вказує на умисне нез`явлення на роботу. Крім цього, вказує, що 23 серпня 2018 року, залишаючи територію підприємства, ОСОБА_1 уже здав перепустку на вхід, чим безумовно підтвердив той факт, що завчасно планував 27 серпня 2018 року не виходити на роботу. TOB «Колор C.I.M.» також зауважує, що 24-26 серпня 2018 року були вихідними днями (24 святковий, 25-26 вихідні дні), а тому у ОСОБА_1 було вдосталь часу для переїзду до нового місця проходження військової служби в сусідню Львівську область, де призначено його старшим викладачем циклової комісії тактичної підготовки військової частини A3211, ВОС-02.

Суд, заслухавши їх пояснення, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Учасники справи скористалися правовою допомогою.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 07 липня 2015 року, виконуючи обов`язки начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворюючів), трудовий договір був укладений між ними на невизначений строк.

Позивачу за його місцем проживання Об`єднаним міським військовим комісаріатом Рівненської області направлено припис до місця служби, згідно якого на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 30 липня 2018 року № 328, ОСОБА_1 запропоновано 28 серпня 2018 року вибути в розпорядження військової частини А 3211 для подальшого проходження військової служби (строк прибуття 28 серпня 2018 року).

23 серпня 2018 року позивач на ім`я директора ТОВ "Колор С.І.М." подав заяву з проханням увільнити від виконання обов`язків за посадою із збереженням робочого місця та середньомісячної заробітної плати з 27 серпня 2018 року. Вказану заяву разом з приписом військового комісару Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату та копією витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 липня 2018 року № 328 позивач надіслав поштою на юридичну адресу відповідача. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач вищевказані документи отримав 29 серпня 2018 року.

Згідно доповідної записки директора цеху по виготовленню лаків (плівкоутворювачів) Джурдича Л. від 27 серпня 2018 року, ОСОБА_1 27 серпня 2018 року з 08 год. по 11.20 год. не з`явився на роботі, про причини своєї неявки не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідає.

Актом №1 від 27 серпня 2018 року, складений директором цеху по виготовленню лаків (плівкоутворювачів) ОСОБА_2 , начальником служби з охорони та безпеки Олексійчуком П.О., юрисконсультом ОСОБА_3 , уповноважений від трудового колективу ОСОБА_4 визнано факт відсутності на робочому місці начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів) ОСОБА_1 без поважним причин 27 серпня 2018 року протягом усього робочого дня з 08.00 год. до 16.50 год.

На вимогу відповідача 01 вересня 2018 року ОСОБА_1 направив йому копію контракту про проходження військової служби у Збройних силах України від 28 серпня 2018 року, проте відповідач відмовився від отримання поштового відправлення.

Доповідною запискою №1 від 04 вересня 2018 року начальника служби Олексійчука П. підтверджується, що при виході з території об`єкту по АДРЕСА_1 , що перебуває під охороною служби, ОСОБА_1 здав службову перепустку №0003603043 і в подальшому з 24 серпня по 04 вересня 2020 року на території зазначеного об`єкту не перебував.

З повідомлення №302 від 05 вересня 2018 року директора ТОВ "Колор С.І.М." вбачається, що останній просив позивача надати письмові пояснення з приводу відсутності його на роботі 27 серпня 2018 року з 8.00 до 16.50 год., а також з 28 серпня 2018 року по 05 вересня 2018 року протягом п`яти календарних днів з дня отримання у присутності директора або шляхом направлення на адресу товариства. Вказане повідомлення вручене особисто позивачу 08 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №3531200727866.

За результатами службового розслідування складено акт №318 від 21 вересня 2018 року, згідно якого жодних пояснень від ОСОБА_1 не надходило, документів поважності неявки на роботу 27 серпня 2018 року для розгляду комісії не надано, факту перебування на лікуванні чи документів тимчасової непрацездатності не надано. Таким чином, враховуючи результати службового розслідування визнано факт відсутності на робочому місці (роботі) начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів) ОСОБА_1 27 серпня 2018 року протягом всього робочого дня з 08:00 год. до 17:00 год. без поважних причин.

Листом від 27 вересня 2018 року № 319 позивача повідомлено про його звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) та запропоновано забрати трудову книжку, до цього листа було долучено копію наказу № 152-К від 26 вересня 2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 " та копію наказу № 153-К від 27 вересня 2018 року "Про звільнення за прогул Начальника цеху виготовлення лаків (плівкоутворювачів) ОСОБА_1 "

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Ч.1 ст.147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (статті 149 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового юговору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 4 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Згідно з п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону. В пункті 22 вказаної постанови зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п.3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як роз`яснено у п.24 вищевказаної постанови при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 3211 (по стройовій частині) від 28 серпня 2018 року № 204 полковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ (по особовому складу) від 30 липня 2018 року №328 на посаду старшого викладача циклової комісії тактичної підготовки, який прибув з Рівненського об`єднаного військового комісаріату м.Рівне, з 28 серпня 2018 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що 28 серпня 2018 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Однак, позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів щодо поважності причин його відсутності на роботі 27 серпня 2018 року з 08:00 год. до 17:00 год., що стало підставою для звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, як це передбачено ст.81 ЦПК України і є процесуальним обов`язком.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у цивільній справі № 6-2801цс15.

Суд вважає, що відповідачем дотримана процедура отримання від працівника письмових пояснень, передбаченої частиною першою статті 149 КЗпП України, що є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Як зазначалося, позивач звільнений з посади працівника ТОВ "Колор С.І.М." за порушення трудової дисципліни з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП України, а тому, до даних правовідносин, які склалися між сторонами по справі, положення ст.119 КЗпП України щодо збереження місця роботи та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, не поширюються.

Отже, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження того факту, що накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача були винесені з порушенням діючого законодавства. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами та не підтверджено матеріалами справи, що відповідачем порушено трудові права при звільненні ОСОБА_1 з роботи, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, тому відсутні правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.7 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України , суд

у х в а л и в:

відмовити у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу. Учасник справи, якому рішення суду не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дніпропетровськ, проживаючий: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 08 лютого 1996 року Слов`яносербським РВ УМВС УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М.", розташоване: вул.Центральна, 38 смт.Клевань Рівненського району Рівненської області.

Повне судове рішення виготовлено 11 грудня 2020 року.

Суддя: Кушнір Н.В.