Ухвала суду № 93737548, 18.12.2020, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1772/20

Провадж.№ 2-з/481/17/2020

У Х В А Л А

іменем УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р.Новобузький районний суд Миколаївської області у складі судді Уманської О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах поданої позовної заяви до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкорн» про визнання договору застави автотранспортного засобу припиненим, припинення обтяження та виключення запису ,

Встановив:

17 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкорн», про визнання договору застави № 720 від 14.05.2019 року припиненим, про припинення обтяження рухомого майна та виключення запису про об`єкт обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого мана.

Того ж дня, разом із вищевказаною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову в якій просила суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо об`єкту обтяження – автомобіля JEEP, моделі CHEROKEE, тип ТЗ – легковий універсал – В, номер шасі ( кузова, рами) НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір – білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що 14 травня 2019 року, між ТОВ «БАЙКОРН» і ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки №1, згідно умов п.1.1. якого, постачальник забов`язався поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити шрот соняшнику на умовах даного договору. 16 травня 2019 року, між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С., посвідчено договір поруки №719, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником - ТОВ «БАЙКОРН» зобов`язань за Договором поставки №1 від 14.05.2019 р. Крім того, 16.05.2019р., між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С., посвідчено Договір застави №720 згідно якого, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язань боржника за Договором поставки №1 від 14.05.2019р., заставодавець надає заставодержателю транспортний засіб, а саме: автомобіль марки ШЕР, моделі СНЕК.ОКЕЕ, тип ТЗ - легковий універсал - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2016 року випуску, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Однак, протягом строку дії Договору поставки №1 від 14.05.2019р. та станом на день подання позовної заяви до суду, відповідачем не вчинено жодної дії щодо виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки шрота соняшнику за вказаним Договором, що є порушенням умов Договору, норм чинного законодавства, прав та законних інтересів покупця. 10 листопада 2020 року, позивачем отримано лист від відповідача, який містив «Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання» №17 від 08.11,2020р. У тексті повідомлення, ОСОБА_2 посилається на нібито, виконані ним умови Договору поставки №1 від 14.05.2019р. та попереджає, у випадку несплати ТОВ «БАИКОРН» заборгованості у розмірі 1 796 588,45 грн., про звернення за вчиненням виконавчого напису нотаріусом щодо звернення стягнення на предмет застави, шляхом передачі рухомого майна у власність обтяжувала.

Проте, вказані відповідачем у Повідомленні обставини та докази, якими він обґрунтовує свої вимоги, не відповідають дійсності. А товарно-транспортні накладні, на які посилається відповідач, немають ніякого відношення ні до нього, ні до Договору поставки №1 від 14.05.2019р.

Зазначене свідчить про намагання ОСОБА_2 , надаючи недостовірну інформацію, ввести нотаріуса в оману з метою вчинення виконавчого напису та порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 , як власника предмету застави.

У випадку незаконного звернення стягнення на предмет застави, у будь-який спосіб. заставодавець не зможе захистити або поновити свої права, оскільки у разі подальшого продажу майна ОСОБА_1 чи іншим способом переоформлення права власності, відсутній правовий механізм повернення цього майна до попереднього стану, що унеможливить поновлення порушених прав або інтересів ОСОБА_1 .

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі викладених обставин, заявник і надала заяву про забезпечення позову.

Згідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Положеннями ч. 1 ст.150ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи розяснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать заборона відповідачеві вчиняти певні дії, тобто конкретні дії.

Отже, допускаючи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу (ам) вчиняти певні дії, суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти, оскільки заборона відповідачам вчиняти будь-які дії щодо майна, без конкретизації цих дій, свідчить про вжиття судом фактично абстрактних (не конкретних) заходів до забезпечення позову.

Крім того, як видно із матеріалів справи, зокрема із Договору застави від 16.05.2019 року предмет застави знаходиться повністю у володінні та користуванні самого заставодавця, тобто позивача ОСОБА_1 .

Тому належним чином не обґрунтовано, яким чином відповідач ОСОБА_2 може вчинити якісь дії, щодо автомобіля.

Якщо розглядати можливість передачі автомобіля у власність обтяжувала, то позивачем необґрунтовано яким саме шляхом відповідач може вчинити таку дію, з огляду на те, що саме конкретні органи, зокрема, нотаріуси мають право виконувати функції передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача.

Крім того суд зважає на Конституційні права громадян, оскільки у Конституції України закріплена ціла низка як гарантій прав та свобод людини та громадянина, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, при цьому вони не можуть бути обмежені, чи якимось іншим чином порушені, судом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів

Тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги заборонити вчиняти будь-які дії щодо даного автомобіля, так як відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а заявник не конкретизував такі, тому в заяві слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150,153, 260 ЦПК України, суд

Постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах поданої позовної заяви до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкорн» про визнання договору застави автотранспортного засобу припиненим, припинення обтяження та виключення запису.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала у повному обсязі складена 22.12.2020 року.

Суддя