Ухвала суду № 93737423, 21.12.2020, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/743/20

1-кп/479/94/20

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2020 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Репушевської О.В.;

за участі секретаря судового засідання Штуфра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника цивільних позивачів - адвоката Левіта В.С. про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні №12020150000000157 від 15 травня 2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

учасники судового провадження:

прокурор Пахомов В.В.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

потерпілий ОСОБА_2 ,

представник потерпілих адвокат Левіт В.С.,

в с т а н о в и в :

в провадженні Кривоозерського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

21 грудня 2020 року представник потерпілих - адвокат Левіт В.С. звернувся до суду з письмовим клопотанням про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах стягуваної суми в розмірі 2 000 000 грн., які містяться на всіх рахунках, належних сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "ОЛЬГОПІЛЬ".

Прокурор в судовому засіданні не заперечував про задоволення клопотання представника потерпілих.

Обвинувачений вказав, що з літа 2020 року не перебуває в трудових відносинах з АФ "ОЛЬГОПІЛЬ", іншої думки не висловлював.

Вислухавши представника потерпілих, прокурора, обвинуваченого, суд приходить до наступного.

Положеннями ст.9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ч.1 ст.170 КПК України регламентовано, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно положень п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

За положеннями ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (забезпечення позову), арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

За положеннями ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, серед іншого розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Наведена засада закріплена у ст.41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А № 98).

Встановлено, що ухвалою суду від 03 листопада 2020 року у кримінальному провадженні №12020150000000157 від 15 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, прийнято до провадження цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПрАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "ОЛЬГОПІЛЬ" про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

За вимогами вказаного цивільного позову Позивачі просять стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "ОЛЬГОПІЛЬ" на користь ОСОБА_3 1 000 000 грн., на користь ОСОБА_4 1 000 000 грн., а всього 2 000 000 грн. компенсації за моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.

Суд вважає, що на даному етапі судового провадження вимоги представника цивільних позивачів про накладення арешту на грошові кошти в межах стягуваної суми в розмірі 2 000 000 грн.(моральної шкоди), які містяться на всіх рахунках вказаного відповідача, не відповідають питанням співрозмірності і розумності, знаходяться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна. Тому приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника потерпілих та арешту грошових коштів відповідача - АФ "ОЛЬГОПІЛЬ".

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.2, 131, 170-173, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання представника цивільних позивачів Левіта В.С. про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні №12020150000000157 від 15 травня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти в межах стягуваної суми в розмірі 2 000 000 грн., які містяться на всіх рахунках, належних сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "ОЛЬГОПІЛЬ" - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: