Вирок № 93734599, 21.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/9767/14-к

Провадження №1-кп/127/407/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області Колегія суддів в складі:

судді доповідача: Каленяка Р.А.,

суддів: Антонюка В.В., Воробйова В.В.,

при секретарях Бедрак М.М., Жовмір А.І.,

за участю:

прокурорів Сідлака А.В., Бібляка М.Ю., Серветника В.П.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Вознюка О.Д.,

захисників Цвєткова О.В., Гайдамаки С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вінниці матеріали кримінального провадження №42013010010000524, які надійшли з Вінницької місцевої прокуратури з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, українця, із середньою освітою, розлученого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В ОСОБА_2 за період спільного знайомства з 2004 року склались довірливі відносини з ОСОБА_1 , які базувались на тривалому знайомстві та дружніх відносинах, а також неодноразових позиках ОСОБА_2 в останнього грошових коштів та вчасним їх поверненням.

В невстановлений момент у ОСОБА_2 , який усвідомлюючи, що між ним та ОСОБА_3 наявні довірливі відносини, виник злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_4 під приводом чергової позики. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , 13 березня 2013 року, перебуваючи в приміщенні офісу ПГІ «Фіто», що за адресою: м. Вінниця, вул. Некрасова 8, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, маскуючи свої злочинні дії під чергову позику грошових коштів, шляхом зловживання довірою, повідомляючи ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості, щодо необхідності грошових коштів для зайняття купівлею-продажом нерухомості та отримання певної винагороди, отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США, про, що власноручно написав дві розписки. Зокрема, про отримання грошових коштів в сумі 90 000 (дев`яносто тисяч) доларів СIIIА та отримання грошових коштів в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США. Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_2 розпорядився ними на власний розсуд чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

В подальшому, ОСОБА_2 заперечив факт отримання будь яких грошових коштів у потерпілого ОСОБА_4 , від спроб ОСОБА_4 встановити з ним зв`язок ухиляється. Також встановлено, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 13.03.2013 року вартість 100 доларів США становить 799,30 гривні, а отже ОСОБА_5 заподіяно матеріального збитку на загальну суму 1 198 950 (один мільйон сто дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень, що в 2090,50 раз перевищує неподатковий мінімум доходів громадян встановлений на 1 січня 2013 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, суду пояснив що в 2013 році від працівників поліції йому стало відомо, що на нього була написана заява і йому потрібно з`явитися до райвідділу поліції. Коли він прийшов до райвідділу, там вже був ОСОБА_1 і обвинуваченому працівники поліції повідомили, що ця людина написала заяву, що він ( ОСОБА_2 ) позичив у ОСОБА_1 150 тисяч доларів і переховується, про це є відповідні розписки. Далі обвинуваченому повідомили, що у них є заява від потерпілого і обвинуваченому необхідно дати пояснення з цього приводу. Наступного дня він прийшов з адвокатом і дав пояснення, що на нього здійснено наклеп по ст. 384 КК України. В подальшому з обвинувального акту обвинуваченому стало відомо про наявність розписок та експертизи. Обвинувачений ніколи не позичав грошей у ОСОБА_1 , також ніколи не було спільного бізнесу.

Обвинувачений бачив ОСОБА_6 десь 3-4 рази, коли він приїжджав в офіс до своєї матері ОСОБА_7 .

З потерпілим ОСОБА_1 у обвинуваченого ніяких відносин не було, у нього були дружні стосунки з ОСОБА_7 .

До того, як обвинуваченого було викликано до правоохоронних органів, ОСОБА_1 до обвинуваченого з приводу повернення коштів не звертався.

У ОСОБА_1 з ОСОБА_7 почався конфлікт після того, як вона допомогла його дружині, під час розлучення та поділу майна. Тоді ОСОБА_1 приїхав до ОСОБА_7 в офіс, обвинуваченому сказав вийти, коли обвинувачений після від`їзду ОСОБА_1 зайшов до матері, вона плакала і повідомила, що ОСОБА_1 сказав що вона винна йому велику суму грошей. ОСОБА_7 повідомила, що немає такої суми грошей віддати ОСОБА_1 , на що він повідомив, щоб усі родичі переписали на нього усю наявну нерухомість або він посадить до в`язниці її синів.

Ні ОСОБА_7 ні обвинувачений не зверталися до правоохоронних органів з приводу вимагання та погроз ОСОБА_1 .

Розписки про отримання коштів обвинувачений не писав, гроші від ОСОБА_1 не отримував.

Незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується показаннями потерпілого та свідків, наданих в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 , суду пояснив, що в 2003 чи 2004 роках він познайомився з мамою обвинуваченого ОСОБА_8 .

З 2002 року по сьогоднішній день потерпілий має власне велике підприємство, на той момент мав дванадцять філій в обласних центрах по Україні, де підприємство надавало послуги населенню. На фірмі працювало 760 чоловік, фірма мала великі кошти великий оборот коштів, були готівкові кошти, так як підприємство займалося зовнішньо-економічною діяльністю. Мати та тітка обвинуваченого стояли на ринку, торгували валютою. Потерпілий біля 10 років з ними працював, надав їм офіс біля Центрального ринку, у них склалися довірливі стосунки, але кошти віддавалися під розписку, обмінювались великі суми коштів. Мати обвинуваченого була головною, обвинувачений був охоронцем та возив мати на машині, мав зброю. Фактично всі фінансові стосунки були з мамою обвинуваченого.

В 2013 році мати обвинуваченого позичила в потерпілого 130 тисяч доларів.

На той момент обвинувачений мав одружуватися і його мати попросила у потерпілого гроші, для обвинуваченого, так як той хотів займатися нерухомістю. Потерпілий позичив обвинуваченому 150 тисяч доларів під заставу будинку на Старому місті, але 90 тисяч доларів потрібно було віддати через три місяці, а 60 тисяч доларів через шість місяців, про це обвинувачений написав в розписках при свідках.

Через три місяці потерпілий звернувся до матері обвинуваченого з питанням про повернення коштів, так як він мав намір купляти новий автомобіль в автосалоні, але вона попросила почекати, так як їй потрібно було продати будинок. Коли прийшла машина потерпілого, яку він замовив він знову звернувся до матері обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення боргу, яка запропонувала йому взяти кредит, який вона буде погашати, а він таким чином заплатить за машину.

Потерпілий за машину заплатив 30 тисяч доларів готівкою, а решту суми взяв в кредит, машина була в кредиті. Через місяць чи два-три тижні мати обвинуваченого принесла одну тисячу доларів, щоб потерпілий заплатив відсотки за користування кредитом.

Після того ні обвинувачений, ні його мати гроші не віддавали, вони з`їхали з офісу, який їм надав потерпілий. Обвинувачений та його мама не відповідали на телефонні дзвінки. Далі потерпілий два рази приїзжав до них додому в смт. Стрижавку, просив повернути гроші.

У потерпілого з обвинуваченим та його мамою були довірливі стосунки, син потерпілого був старшим свідком у обвинуваченого на весіллі. Також син потерпілого подаровані обвинуваченому на весіллі гроші положив до себе в сейф, а через деякий час віддав.

Потерпілий позичив гроші обвинуваченому лише один раз, спільного бізнесу між ними не було. Раніше позичав гроші матері обвинуваченого і вона їх повертала своєчасно.

Потерпілий підтверджує, що до нього звернулася мати обвинуваченого ОСОБА_7 про позику грошей для її сина ОСОБА_2 .

Мати обвинуваченого позичила у потерпілого 130 тисяч доларів і по вказаному факту шахрайства в провадженні суду перебуває інша кримінальна справа.

Коли обговорювалися умови позики грошей, в кабінеті нікого на було, але в суміжному кабінеті була бухгалтер та юрист, двері до їх кабінету були відчинені, можливо вони і чули розмову, але потерпілий не вважав за потрібне ставити їх до відома про позику грошей.

Про наміри потерпілого позичити гроші ОСОБА_2 знали юрист та начальник служби безпеки, так як потрібно було підготувати таку суму.

За грошима ОСОБА_2 приїхав сам, бухгалтер принесла гроші, він їх перерахував і написав розписку про позику грошей, вона не було нотаріально посвідчена. ОСОБА_2 писав дві розписки, оскільки 150 тисяч доларів потрібно було відати двома сумами та в різний час, обвинувачений в якості гарантії повернення коштів віддав чи технічний паспорт чи свідоцтво на право власності на будинок на Старому місті, договір застави не укладався. Потерпілий знав, що цей будинок належить матері обвинуваченого. Потерпілий намагався переоформити на себе цей будинок, але мати обвинуваченого переоформила його на свою племінницю. На той момент цей будинок коштував приблизно 60 тисяч доларів.

ОСОБА_2 позичив гроші весною 2013 року, він приїхав в офіс потерпілого приблизно о 11 годині дня, до офісу зайшов один, а з ким він приїхав потерпілому не відомо. Гроші були в сейфі в кабінеті, де сиділа бухгалтер, вона їх принесла в кабінет потерпілого.

150 000 доларів – були 15 пачок по 100 доларів. В розписці окрім обвинуваченого розписалися бухгалтер та юрист, в фойє офісу зі зброєю стояв начальник служби безпеки, він бачив що ОСОБА_2 бере гроші. Дві розписки були написані на одному аркуші паперу. При передачі коштів юрист не була присутня, але вона про це знала, потерпілий думає що і бачила з сусіднього кабінету, тому і розписалася в розписці.

Коли обвинувачений не повертав гроші, його мати сказала, щоб переписати договір позики на неї. Тоді потерпілий закликав юриста ОСОБА_9 , який на той час у нього працював, і він склав договір позики на загальну суму, тобто на суму яку вона взяла і яку взяв ОСОБА_2 . На думку потерпілого, гроші має повернути той, хто їх взяв по розписках. Цей договір укладався як додаткова страховка.

Потерпілий написав листа до обвинуваченого з вимогою повернути кошти, на який отримав відповідь, що гроші не брав і нічого не знає, тому потерпілий звернувся до правоохоронних органів.

Цивільний позов підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 знайомий, з потерпілим також знайомий, раніше працював у нього в службі безпеки.

Свідок не пам`ятає точно чи в березні, чи в квітні 2013 року, ОСОБА_1 попередив свідка, щоб той був на офісі, оскільки прийде ОСОБА_2 позичити велику суму грошей для придбання нерухомості.

ОСОБА_2 прийшов приблизно в 11- 13 годин дня, точно не пам`ятає, свідок був в фойє офісу, вхідні двері в офіс були закриті, щоб ніхто не заходив. З коридору свідок бачив, як ОСОБА_1 розмовляв з ОСОБА_2 та частково чув розмову. Далі до кабінету зайшла бухгалтер і принесла в чорному пакеті долари в пачках і висипала на стіл. ОСОБА_2 перерахував гроші, поклав їх до того ж пакету, написав розписки і пішов. Свідок закрив за ним двері, зайшов до ОСОБА_1 в кабінет і коли прочитав розписки, сказав що вони складені неправильно, оскільки в них не було зазначено паспортні дані ОСОБА_2 , адреси, не зазначено дати повернення коштів та не вказано що залишив під заставу будинок. Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що це спільні знайомі, він давно з ними працює. Десь приблизно через пару місяців ОСОБА_1 повідомив свідку, що ОСОБА_2 почав від нього ховатися, не відповідати на телефонні дзвінки і повідомив, що ніяких грошей не брав, тоді свідок запропонував ОСОБА_1 звертатися в суд, не пам`ятає чи пропонував звертатися до правоохоронних органів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що працює бухгалтером у ОСОБА_1 .

В 2013 році ОСОБА_1 сказав підготувати гроші, які він має намір позичити ОСОБА_2 . Свідок підготувала 150 тисяч доларів, в першій половині дня, в районі обіду, прийшов ОСОБА_2 , свідок принесла гроші з сейфу в кабінет ОСОБА_1 . ОСОБА_2 перерахував гроші, написав розписки. Свідок засвідчила своїм підписом факт передачі грошей.

Позичену суму ОСОБА_2 мав повернути двома частинами, 90 тисяч доларів через три місяці, а 60 тисяч доларів через шість місяців.

В кабінеті при передачі грошей були свідок, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , юрист була в суміжному кабінеті.

Через деякий час ОСОБА_1 повідомив свідку, що ОСОБА_2 не повертає гроші, не відповідає на дзвінки.

Свідок дослівно не пам`ятає, що було написано в розписках, але пам`ятає, що ОСОБА_2 позичав гроші для купівлі нерухомості.

ОСОБА_2 написав розписки, свідок підписала їх і він пішов, потім розписки підписала ще юрист, вона бачила, як свідок брала з сейфу гроші. Дві розписки були на одному аркуші, з двох сторін.

Гроші були в пакунку в сейфі, в пачках по 100 доларів.

Через деякий час після позики грошей ОСОБА_1 повідомив свідку, що він неодноразово телефонував і обвинуваченому і його матері з приводу повернення коштів, але вони не брали слухавку.

ОСОБА_10 працював у ОСОБА_1 начальником служби безпеки, в той день він був в коридорі офісу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що працювала у ОСОБА_1 на фірмі юристом. ОСОБА_2 бачила, коли він приходив з матір`ю до ОСОБА_1 .

Щодо позики грошей свідок пам`ятає, що була в своєму кабінеті і чула розмову, що ОСОБА_2 позичає велику суму грошей у ОСОБА_1 , більше ста тисяч доларів. Пам`ятає, що ОСОБА_1 сказав першу суму коштів повернути раніше, оскільки він мав намір купувати машину.

Свідок бачила як ОСОБА_11 в їх спільному кабінеті взяла гроші з сейфу і поклавши їх в пакет вийшла з кабінету.

Свідку відомо, про те що між сім`ями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були гарні стосунки.

Розписки були написані на дві різні суми, писалися від руки, їх підписали ОСОБА_2 і ОСОБА_11 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_2 , у них нормальні, сімейні відносини. Свідок знайома з потерпілим ОСОБА_1 з 2001-2002 років. Між ними були партнерські стосунки. Свідок допомагала потерпілому обмінювати кошти, тобто іноземну валюту на гривні і навпаки. Свідок арендувала у ОСОБА_1 приміщення під офіс.

У свідка з потерпілим ОСОБА_1 не було розмови з приводу надання позики ОСОБА_2 . Свідок ніколи гроші у ОСОБА_1 не позичала, також її син ОСОБА_2 ніколи не позичав гроші у ОСОБА_1 13 березня 2013 року ні свідок, ні обвинувачений ОСОБА_2 в офісі ОСОБА_1 не були.

Свідок нічого не може пояснити про розписки, свідок знає що ОСОБА_2 ніяких розписок не писав.

Свідок підтвердила той факт, що платила проценти ОСОБА_1 , так як не могла повернути гроші.

ОСОБА_9 оформляв договір позики на гроші, які у ОСОБА_1 взяла свідок, а не ОСОБА_2 .

Свідок підтверджує, що має заборгованість перед ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ніяких грошей у ОСОБА_1 не брав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з обвинуваченим знайомий з потерпілим з 2009 року. В період 2012-2013 років свідок надавав ОСОБА_1 юридичні консультації по господарських справах, в офісі не працював, але часто там бував.

З питанням оформлення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 до свідка не звертався.

Свідку відомо про те що між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були дружні відносини, вони мали спільні справи.

Свідку також відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу неповернення грошей.

Свідок був неодноразово присутнім при розмові ОСОБА_7 з ОСОБА_1 з приводу повернення коштів, інколи на цих зустрічах був присутній ОСОБА_2 який мовчав і не заперечував, що винен гроші ОСОБА_1 , мова йшла про повернення 90 тисяч доларів і 60 тисяч доларів по двох розписках – це було восени 2013 року, можливо жовтень місяць.

Крім показань потерпілого та свідків вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні:

- витягом з кримінального провадження № 42013010010000524, відповідно до якого 17 грудня 2013 року до ЄРДР внесенні відомості за ч.3 ст. 190 КК України;

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 18 листопада 2013 року, відповідно до якого 13.03.2013 приблизно о 13 год. за адресою м. Вінниця, вул. Некрасова, 8, шахрайським шляхом ОСОБА_2 заволодів коштами ОСОБА_1 у розмірі 150 000 доларів США;

- оригіналом розписок, написаних ОСОБА_2 відповідно до яких ОСОБА_2 , проживаючий АДРЕСА_2 , в присутності свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 позичив у ОСОБА_1 60 000 доларів США та 90 000 доларів США, які він зобов`язується повернути на першу вимогу;

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №407/14-21 від 11.03.2014 року, відповідно до якого:

1. Рукописний текст наступного змісту : «Розписка ОСОБА_13 , проживаючий АДРЕСА_2 позичив у ОСОБА_1 60 000 тисяч доларів США. Зобов`язуюсь повернути на першу вимогу, - виконаний ОСОБА_2 .

2. Рукописний текст наступного змісту : «Розписка ОСОБА_13 , проживаючий АДРЕСА_2 позичив у ОСОБА_1 90 000 тисяч доларів США. Зобов`язуюсь повернути на першу вимогу, - виконаний ОСОБА_2 .

3. Рукописний текст титульної сторінки наданого на дослідження конверту наступного змісту: « ОСОБА_2 АДРЕСА_3 ОСОБА_1 АДРЕСА_4 », - виконаний ОСОБА_2 .

- висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 372/14-21 від 11.03.2014 року, відповідно до якого:

1. В рукописний запис «60 000 тисяч доларів США» у наданій на дослідження розписці наступного змісту: «Розписка ОСОБА_13 , проживаючий АДРЕСА_2 позичив у ОСОБА_1 60 000 тисяч доларів США. Забавязуюсь повернути на першу вимогу. В присутності свідків........ 13.03.2013. «підпис» - вносились зміни шляхом виправлення без зміни змістового значення.

2. Зміни в цифровий та рукописний запис «90 000 тисяч доларів США» у наданій на дослідження розписці наступного змісту: «Розписка ОСОБА_13 , проживаючий АДРЕСА_2 позичив у ОСОБА_1 90 000 тисяч доларів США. Забавязуюсь повернути на першу вимогу. В присутності свідків ...... 13.03.2013. «підпис» - не вносились.

- висновком експерта за результатами судово-почеркознавчої експертизи №370/371/14-21 від 19.04.2014 року, відповідно до якого:

1. Досліджувані підписи в розписках від 13.03.2013 та відповіді на повідомлення-вимогу від 15.11.2013 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи використання технічних засобів.

2. Підпис в наданій на дослідження розписці наступного змісту: «Розписка ОСОБА_13 , проживаючий АДРЕСА_2 позичив у ОСОБА_1 60 000 тисяч доларів США. Зобов`язуюсь повернути на першу вимогу. В присутності свідків........ 13.03.2013. «підпис», - виконаний самим ОСОБА_2 .

3. Підпис в наданій на дослідження розписці наступного змісту: «Розписка ОСОБА_13 , проживаючий АДРЕСА_2 позичив у ОСОБА_1 90000 тисяч доларів США. Зобов`язуюсь повернути на першу вимогу. В присутності свідків ...... 13.03.2013. «підпис»,- виконаний самим ОСОБА_2 .

4. Підпис на наданому на дослідженні листа за назвою: «Відповідь на повідомлення-вимогу від 15.11.2013 р.», виконаний самим ОСОБА_2 .

- протоколом отримання зразків для експертизи від 13.02.2014.

- даними повідомлення Управління Національного банку України у Вінницькій області №13-013/1012 від 21.03.2014 року, відповідно якого станом на 13 березня 2013 року курс гривні до 100 доларів США становив 799,30 грн.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувальних актів.

Суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду. Показання потерпілого та свідків логічні та узгоджені між собою. Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_2 про непричетність його до вчинення шахрайський дій, так як вони спростовуються іншими допустимими та належними доказами, дослідженими в судовому засіданні і вважає, що таким чином він намагається ввести суд в оману та прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Зокрема суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 взагалі заперечує факт отримання грошей у ОСОБА_1 та факт написання ним боргових розписок. Вказана обставина спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . В матеріалах кримінального провадження також наявні розписки про отримання грошей ОСОБА_2 , висновки експертиз про те, що ці розписки написані саме ОСОБА_2 .

Оцінивши досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство), тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах.

Згідно довідки КП «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» ОСОБА_2 був консультований лікарем-психіатром у 1989-1991 роках з діагнозом: «Енурез» та у 1999 році з діагнозом: «Пароксизмальні порушення нічного сну», на обліку не перебуває.

Згідно довідки комунального закладу ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_2 на обліку не перебуває.

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлені.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд бере до уваги ту обставину, що санкція стаття 190 ч. 4 КК України передбачає обов`язкову конфіскацію майна.

За правовим висновком, Великої Палати Верховного Суду (п. 106 Постанови від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17), якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом N 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону N 838-VIII.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_1 з уточненнями від 26.09.2016, про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ (станом на 26.09.2016) складає 3 898 593 грн. 90 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди суд бере до уваги, що обвинувачений в судовому засіданні позов не визнав.

Речові докази, а саме «Відповідь на повідомлення-вимогу від 15.11.2013 року» адресований ОСОБА_1 від ОСОБА_2 . Аркуш паперу стандартного формату А4 на якому наявні дві розписки, рукописний текст яких виконаний ОСОБА_2 . Виконаний типографським способом конверт, рукописний текст титульної сторони якого виконаний ОСОБА_2 – зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

Також суд вважає, що судові витрати по проведенню експертиз слід покласти на обвинуваченого, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинення ним кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 63, 65-67 КК України, 370, 371, 374 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання 26 січня 2017 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення з 26 січня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 3 898 593 грн. 90 коп. (три мільйони вісімсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дев`яносто три грн.) 90 коп., завданої внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

Речові докази, а саме «Відповідь на повідомлення-вимогу від 15.11.2013 року» адресований ОСОБА_1 від ОСОБА_2 . Аркуш паперу стандартного формату А4 на якому наявні дві розписки, рукописний текст яких виконаний ОСОБА_2 . Виконаний типографським способом конверт, рукописний текст титульної сторони якого виконаний ОСОБА_2 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути на користь держави витрати за проведення експертних досліджень та експертиз з ОСОБА_2 - в сумі 3 013,50 грн. (три тисячі тринадцять грн.) 50 коп.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя доповідач:

Судді: