Рішення № 93734140, 22.12.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3013/20

Провадження № 2/132/678/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2020 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.09.2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16000,00 грн.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, відповідно до яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідач погодилася, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг у «ПриватБанку» та «Тарифами Банку», розміщених на сайті банку www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання кредиту.

Згідно з п.2.1.1.12.7.2 Договору у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua з розрахунку 360 календарних днів,

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно з п. 2.1.1.12.6.2 договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Згідно п. 2.1.1.2.12 договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 24.09.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 25381,45 грн, яка складається з: 18153,48 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1208,14 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 6019,83 грн. – нарахована пеня.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Копію позовної заяви відповідач ОСОБА_1 отримала 12 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

23.10.2020 року за вх. № 9911/20 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Ткачук І.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просить відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволені позову в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві.

Відзив на позовну заяву позивач отримав 22.10.2020 року, що вбачається з роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта».

02.11.2020 року на електронну адресу суду за вх. № 1831/20 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Також дана відповідь надходила на електронну та поштову адреси суду 09.11.2020 року та 17.11.2020 року. Дані відповіді надійшли з пропущеним строком, який встановлено в ухвалі про відкриття провадження.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

По справі встановлено, що 08.09.2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (а.с. 13).

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Також підписуючи заяву, відповідач підтвердила, що ознайомлена і згодна з Умовами та правилами надання банківський послуг. Позичальник зобов`язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті ПриватБанку, www.privatbank.ua.

До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без дати (а.с. 14-39), виписку за договором б/н станом на 11.09.2020 за період з 13.11.2009 року по 01.03.2020 року (а.с.49-59).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк», між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , був підписаний кредитний договір б/н за яким були надані наступні кредитні картки № НОМЕР_1 , дата відкриття 12.11.2009, термін дії 09/13; № НОМЕР_2 , дата відкриття 26.03.2012, термін дії 03/16; № НОМЕР_3 , дата відкриття 01.08.2013, термін дії 05/17; № НОМЕР_4 , дата відкриття 31.10.2013, термін дії 08/17; № НОМЕР_5 , дата відкриття 22.03.2016, термін дії 05/19; № НОМЕР_6 , дата відкриття 13.03.2019, термін дії 01/23 (а.с. 11).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ім`я ОСОБА_1 старт карткового рахунку 12.11.2009 (№ НОМЕР_1 ), зміна кредитного ліміту 01.08.2013 – 15000,00 грн, 06.08.2013 збільшення кредитного ліміту – 16000,00 грн, 06.10.2014 – зменшення кредитного ліміту – 15210,00 грн., 28.12.2015 – зменшення кредитного ліміту – 14090,00 грн., 18.03.2016 – зменшення кредитного ліміту – 13390,00 грн., 21.04.20016 – зменшення кредитного ліміту – 12870,00 грн., 18.07.2018 – зменшення кредитного ліміту – 0,00 грн. (а.с. 12).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань з кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 09.09.2020 року становить 25381,45 грн, яка складається з 18153,48 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1208,14 грн – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 6019,83 грн. – нарахована пеня (а.с. 20).

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства (частини перша-третя статті 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 75 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК),

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з таким позовом з підстав порушення ОСОБА_1 умов договору б/н, укладеного шляхом підписання анкети-заяви від 08.09.2010 року.

Обґрунтовуючи право вимоги крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2010 року за період з 01.08.2013 по 24.09.2020, позивач посилався на анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», підписану сторонами 08.09.2010 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD» , а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг без дати, довідки про видачу кредитної картки та зміну кредитного ліміту, виписку за договором б/н станом на 09.09.2020 за період з 13.11.2009 по 01.03.2020 року (а.с.49-59).

Вказаними вище доказами позивачем у достатній мірі доведений факт отримання відповідачем оспорюваного кредиту, що узгоджується із правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року в справі №755/18246/15-ц.

Отримання вказаного оспорюваного кредиту також не заперечено відповідачем.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по простроченим відсоткам нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України та пені з огляду на таке.

Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт «Універсальна», з наданого документа неможливо встановити який вид кредитної картки і які тарифи були погоджені ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви. Такий Витяг не підписаний позичальником.

Крім іншого витяг з Тарифів, доданих позивачем до позовної заяви, містить інформацію щодо зміни процентних ставок з 01.09.2014 року, 01.04.2015 року, які не могли існувати станом на день підписання анкети-заяви 08.09.2010 року .

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, наданим позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: строк пільгового періоду, підстави, порядок нарахування і строки погашення відсотків, неустойки, у тому числі у разі виникнення прострочених зобов`язань.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом на підтвердження таких обставин бути не може.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг (в цьому випадку - ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.

У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.

Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.

У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.

Такий правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 08.09.2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у визначений сторонами строк у вигляді відсотків та їх розміру.

Отже, умови договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за прострочений кредит за ставкою 86,4% згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, неустойки (пені, штрафів), не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних від простроченої суми є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проте, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України позивач не пред`явив.

З урахуванням основних засад щодо диспозитивності цивільного судочинства в межах заявлених вимог суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1208,14 грн та пенею у розмірі 6019,83 грн. є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 08.09.2010, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 18153,48 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір: у розмірі 2102 грн. згідно платіжного доручення № PROM4BVTIU від 14.09.2020 року.

Так, позов був заявлений у сумі 25381,45 грн., а задоволений на 18153,48 грн. і судові витрати склали 2102 грн., то ці витрати розподіляються у такий спосіб: 25381,45 грн./18153,48 грн.=1,40; 2102 грн./1,40 =1501,43 грн. Оскільки рішення постановлене у цій частині проти відповідача, то він і сплачує дану суму, а частину витрат, що залишилася (600,57 грн.), сплачує позивач, тому що вона буде пропорційна тій сумі, у якій позивачу відмовлено.

За таких обставин, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1501,43 грн.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 279, 263-265,280-284 ЦПК України, на підставі ст.526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , жительки АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" рахунок № НОМЕР_8 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість за кредитним договором від 08.09.2010 року станом на 08.09.2020 року в сумі 18153 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят три) грн. 48 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України в сумі 1208,14 та нарахованої пені в сумі 6019,83 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1501 (одну тисячу п`ятсот одну) грн. 43 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: