Рішення № 93732923, 14.12.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5799/20

Справа №754/9047/20

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2020 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А

за участю позивача ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання права власності на квартиру, гаражний бокс у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом визнання права власності на квартиру, гаражний бокс у порядку спадкування за законом.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.07.2020 відкрито провадження по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.03.1981. ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Позивач ОСОБА_1 звернулась до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка. Постановою П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності померлого на квартиру та гаражний бокс. У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.09.2020 витребувано у П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином оформлену копію спадкової справи №1186/2019, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.10.2020 на виконання Ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 29.09.2020 П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора направила копію спадкової справи №1186/2019.

ОСОБА_1 в судових засіданнях підтримала позовні вимоги позову та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 20.11.2020 до суду надійшла заява від позивачки. відповідно до якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 02.11.2020 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, 20.11.2020 до суду надійшла заява від ОСОБА_2 відповідно до якої просила розглядати справу за відсутності відповідача, позовні вимоги визнає та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з`явився, 20.11.2020 до суду надійшла заява від ОСОБА_3 відповідно до якої просив розглядати справу за відсутності відповідача, позовні вимоги визнає та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судові засідання не з`явився, про день та час судових засідань повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

21 березня 1981 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09 березня 1995 року ОСОБА_4 був прийнятий у члени житлово-будівельного кооперативу «Зв`язківець-3».

Згідно ордеру на житлове приміщення № 106129 ОСОБА_4 , як член житлово-будівельного кооперативу «Зв`язківець-3» надано квартиру АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як подружжя сплатили у повному обсязі пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_2 в сумі 670000000крб. 00 копійок, що підтверджується довідкою, виданою головою правління житлово-будівельного кооперативу «Зв`язківець-3».

ОСОБА_4 є власником гаражного боксу № НОМЕР_2 в автокооперативі АДРЕСА_6 пайовий внесок за гаражний бокс № НОМЕР_2 був сплачений в повному обсязі у 1998 році, що підтверджується довідкою, виданою автокооперативом «Радист», підписана головою правління Кваша Т.К. та бухгалтером ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис 13077.

Судом установлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

При дослідженні спадкової справи № 1186/2019, яка була відкрита після смерті ОСОБА_4 , судом встановлено, що до спадкової маси входить таке майно: квартира АДРЕСА_1 , гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі АДРЕСА_6

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина перша статті 1268 ЦК України регламентує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

04.10.2019 ОСОБА_1 звернулися до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.10.2019 ОСОБА_3 звернулися до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою відповідно до якої зазначив, що відмовляється від прийняття спадщини за законом, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_4 , на користь дружини померлого - ОСОБА_1 .

04.10.2019 ОСОБА_2 звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори заявою відповідно до якої зазначила, що відмовляється від прийняття спадщини за законом, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_4 , на користь дружини померлого - ОСОБА_1 .

Згідно ст.1273-1274 Цивільного кодексу України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь кого-небудь із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Однак, нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Храпійчук Т.В. було винесено Постанову від 04 червня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, обґрунтовуючи тим, що не було надано документів, які підтверджують право власності померлого на квартиру та гаражний бокс

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, приймаючи визнання позову відповідачами, суд вважає доведеним той факт, що відповідно до вимог закону позивач належним чином прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , а у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно не може оформити на це майно право власності, що унеможливлює в повній мірі володіти та користуватись ним, а також виходячи з положень ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за яким рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на вказане майно, тому у сукупності встановлених обставин є підстави для задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 та гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі АДРЕСА_6

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є обґрунтованим та доведеними.

У відповідності до ч. 1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з зазначеним вище, суд присуджує стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2500грн, а саме з кожного по 1250грн та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 2 500грн.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Сімейним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат», статтями 392, 1216, 1217, 1222, 1264, 1297 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5-7, 76-81, 141, 142, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання права власності на квартиру, гаражний бокс у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 в автокооперативі «АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1250грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1250грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 2500грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), місце знаходження за адресою: м.Київ, провулок Музейний, 2-д.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко