Рішення № 93729541, 21.12.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020

м.Харків

Справа № 639/3429/20

провадження 2/639/3429/20

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Міжирицької А.В.

Учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач- ОСОБА_2

представник позивача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу,визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу, зареєстрованого 04.04.2015, визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю та стягнення аліментів у розмірі ј частки з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, з січня 2020 шлюбно-сімейні відносини між ними припинені остаточно, позивач не має наміру їх відновлювати, вважає збереження сім`ї неможливо. На теперішній час з відповідачем виникають суперечки щодо місця проживання дитини.

Відповідач проти позову не заперечував, стверджуючи, що подружжя разом не проживають, позивач не погоджується на примирення, ОСОБА_2 приймає участь у вихованні дитини та погоджується з тим, що малолітній син ОСОБА_4 буде залишатися проживати з матір`ю, матеріальну допомоги не має можливості надавати,оскільки півроку знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати, підприємство в умовах пандемії не працює.

Представник третьої особи- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради направив пояснення по справі, просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини підтримує, надавши відповідний висновок.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 14.09.2020. за клопотанням відповідача, сторонам надавався строк для примирення до 14.12.2020, зупинено провадження у справі та було поновлено 15.12.2020.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи , перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

За приписами ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Сторони ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 04.04.2015 р., мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що сторони з січня 2020 не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, наполягають на розірванні шлюбу, оскільки їх сім`я розпалася остаточно, відновлена бути не може, подальше спільне життя подружжя, примирення і збереження сім`ї неможливі, шлюб існує формально, його збереження суперечило б їх інтересам. Наданий судом строк для примирення до бажаних результатів не привів.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примущення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається ( ст. 24 СК України).

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ст. 55 СК України).

Відповідно до ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 110 СК України кожен із подружжя має право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу, тобто припинення шлюбних правовідносин. При цьому подальше збереження шлюбу в будь-якому випадку можливе лише на паритетних засадах-на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу.

В судовому засіданні встановлено, що відносини між подружжям фактично вже вичерпані, відновлювати сімейні стосунки вони намірів не мають, категорично заперечують проти подальшого збереження сім`ї . За таких обставин позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

За ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Клопотання про зміну прізвища, обраного при реєстрації шлюбу, позивачем не заявлено.

Статтями 180, 181 Сімейного Кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При визначенні розміру аліментів суд враховує 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини ( ст. 182 СК України).

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020-1779 грн., з 1 липня- 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень;

Визначаючи розмір аліментного платежу суд враховую, що ОСОБА_2 працює, не має зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання інших дітей або непрацездатних членів сім`ї. Виходячи із стану здоров`я та матеріального становища дитини і відповідача, суд вважає за можливе стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.

Щодо позову в частині визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.

Положеннями до ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Положеннями ч. 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом ( ч. 1 ст. 160, 161 СК України).

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої 20.11.1959 року резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Як встановлено у судовому засіданні дитина ОСОБА_4 , 2015 року народження, проживає разом із матір`ю за адресою АДРЕСА_1 , де створені належні та комфортні умови проживання дитини, що підтверджується відповідним актом, складеним Службою у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

Позивач працює, виключно позитивно характеризується, є власницею частини трикімнатної квартири, де проживає з дитиною та батьками.

Питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків було розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Служба у справах дітей, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини разом з матір`ю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визначення місця проживання дитини .

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 04 квітня 2015 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції під актовим записом № 159- розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої дитиниОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи з 03 червня 2020 до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 840 грн. 80 коп.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Позивач- ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 );

Відповідач- ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 , прож. АДРЕСА_3 );

3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ( ЄДРПОУ 26489104, м.Харків, вул.Чернишевська, 55).

Повне судове рішення складено 22.12.2020.

СУДДЯ -