Рішення № 93729424, 22.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1075/20

Повадження № 2/638/2495/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2020 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді – Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Кордіварової А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Гребенюк Олександр Сергійович звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 136154 грн. 35 коп., а також понесені АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.12.2010 відповідач підписала заяву з АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, отримала кредит у розмірі 27000 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 08.12.2019 року має заборгованість у розмірі 136154 грн. 35 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

В позові представник позивача просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судовому засідання просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідачем у встановлений законом строк надіслано до суду відзив, в якому вона просить відмовити у позові АТ КБ «Приват Банк» в повному обсязі.

В обґрунтуванні відзиву відповідач зазначає, що відповідач не має боргових зобов`язань перед позивачем. Позивач не надав до суду доказів з підтвердженням, що між позивачем та відповідачем виникли кредитні відносини, що позивач за договором б/н від 28.12.2010 року надавав відповідачу грошові кошти у розмірі 27000,00 грн., що відповідач заборгував позивачу грошові кошти зазначені в позовній заяві. Позивач надав до суду: розрахунок заборгованості відповідача, який підписаний представником Банку, але - не засвідчений належним чином печаткою юридичної особи; ксерокопію Анкети-заяви позичальника від 28.12.2010 року з бажаним картковим лімітом на 3000,00 грн., оригінал якої зберігається в архіві банку, але ксерокопія Анкети-заяви не засвідчена належним чином - не містить печатки архівного відділу банку, дати її засвідчення працівником архіву, також ксерокопія не належної якості, пам`ятку клієнта взагалі неможливо прочитати, що не може підтвердити їх юридичну силу.

Копія розрахунку заборгованості за період з 28.12.2010 р. по 08.12.2019 р. не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в ній не зазначено інформацію про те, по якій самі картці і по якому саме рахунку, цей розрахунок. Також в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що відповідач отримував якусь картку або йому був відкритий рахунок. Також в цьому розрахунку не зазначений -кредитний ліміт на 27000, 00 грн. Позивач в позовній заяві зазначає, що ліміт має місце в розмірі 27000,00 грн. і був наданий відповідачу 28.12.2010 року, хоча в Анкеті - заяві відповідача вказано картковий ліміт в розмірі 3000,00 грн. Вказані розходження свідчать про те, що вказана інформація у позові не є достовірною.

Ксерокопія Анкети-заяви позичальника не може підтверджувати існування боргу оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов`язковим елементом процедури такого кладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про відсутність існування договору між сторонами. Позивач зазначив, що в зазначеній Анкеті - заяві відсутні будь які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання: в анкеті відрізняється сума грошових коштів від тієї, яку зазначає позивач в позові (в анкеті зазначена сума 3000,00 грн., а в позові 27 000,00 грн.), відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов`язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів позивачем та строк повернення цих коштів відповідачем, відсутні будь які посилання на картку, з якої відповідач міг отримувати грошові кошти, відсутня умова про отримання цієї картки а відповідачем.

Також позивач вважає, що доказом укладення кредитного Договору № б\н від 23.12.2010 року між відповідачем та Банком є підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті - www.privatbank.ua, а саме: Витяг з «Умов та правил надання» редакцією 2020 року. Однак, Анкета-заява 28.12.2010 року була підписана разом з Умовами і Тарифами редакцією 2020 року, що є різницею у 10 років. Надані банком до суду Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, яка була встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору від 28.12.2010 року і не змінювалася до 2020 року.

Позивач посилається на Постанову Верховного Суду (ВС/ВП у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р), у якій зазначено, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору».

Позивач будь-яких доказів, які б підтверджували, що із Умовами, саме редакцією 2010 року, ознайомлений відповідач, підписуючи Анкету - заяву позичальника, у матеріалах справи немає. Так, у АТ КБ «Приватбанк» виникло право вимагати повернення кредиту до 01 січня 2014 року, проте банк звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 16 січня 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Також, позивач наголошує, що позивачем до суду надана копія паспорта ОСОБА_1 , яка засвідчена печаткою банка ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 31 березня 2016 року, тобто можна зробити висновок, що ідентифікація та верифікація Клієнта ОСОБА_1 , не була належним чином здійснена банком у 2010 році. Тобто позивач жодного доказу, що підтверджував би виникнення цього кредитного зобов`язання з 28.12.2010 року у розмірі - 27000,00 грн. не надав. Тому відповідач, просить відмовити у задоволенні позовних вимог , а також застосувати відносно вимог позовну давність.

16.04.2020 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив представника відповідача, в якому просить не брати до уваги відзив представника відповідача та задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privathank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила). Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на Тарифами банку, які з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому і, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку ('www.privatbank.uai складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач в Заяві. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано здійснювати дистанційне обслуговування. Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 10 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Щодо наданих Банком доказів укладення кредитного договору. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань: 1. копія кредитного договору;2.розрахунок заборгованості; 3.копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; 4.виписка по рахунку; 5.фото Клієнта з карткою.

Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 28.12.2010 рису, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко качається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила те, що “ Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для знайомлення в письмовому вигляді...”.

Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором гро надання банківських послуг.

Позивач зазначає, що згідно з наданої до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

У зв`язку з оформленням кредиту Клієнт надав для ідентифікації копію паспорту, а також ідентифікаційного коду, достовірність наданих ОСОБА_1 підтвердила власноручним підписом, більше того, повністю відповідали загальним вимогам встановленим Постановою ВРУ « Про затвердження положень про паспорт громадянина України», тому співробітник Банку не міг відмовити Клієнту у в частині оформлення кредиту.

Позивач зазначає, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг містить печатку Банку, підписи та реквізити сторін. Посилання відповідача на отримання неякісних копій документів та позовної заяви нічим не обґрунтовані, оскільки останній має право ознайомитись із матеріалами справи в суді.

Крім того, позовна заява разом з додатками підписана представником АТ КБ Приватбанк Гребенюком О.С. Матеріали справи містять довіреність, видану на ім`я зазначеного представника, якою передбачено право працівника від імені банку подавати, підписувати, пред`являти та підтримувати позови, у тому числі цивільні позови у кримінальних справах, скарги, клопотання, пояснення, заяви й інші процесуальні документи.

Щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту.

В заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посиляється в своєму відзиві, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Підпис Позичальника на заяві свідчить про те, що Позичальнику добре були відомі цілком зрозумілі всі умови цього Договору, у тому числі і тарифи і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Крім того, Клієнт погодився із запропонованими тарифами, оскільки здійснював погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку.

Щодо отримання відповідачем кредитної картки.

Фото клієнта з картою, виписка по картрахунку є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується , що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором . Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідача — баланс станом на дату укладання кредитного договору -задана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на ''балансі рахунку після поведеної з коштами операції). З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду по справі № 342/180/17, представник позивача зазначає, що до суду надавались: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви; виписка по рахунку; довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладання саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою укладання договору.

Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості.

Із виписки, наданої позивачем, вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач наголошує, що розрахунок заборгованості здійснюється за допомогою автоматизованого програмного комплексу, та провадиться за всім кредитним договором а не за окремими кредитними картами, та належним чином завірений представником банку згідно повноважень за довіреністю.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані.

Щодо спливу строку позовної давності представник позивача зазначає, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 05/20, позов подано до суду 24.01.2020 - до спливу строку позовної давності. Тому представник позивача вважає, що строк позовної давності дотримано при зверненні до суду.

21.04.2020 року відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача пред`являється із порушенням термінів позовної давності. Як вбачається із матеріалів справи, графіку платежів, останній раз, коли відповідач отримував кошти від позивача є 26.08.2014. Крім того, у позивача відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що позивач надав відповідачу, а також, що між сторонами виникли договірні відносини.

Відповідач стверджує, що не підписувала анкету-заяву та умови надання банківських послуг, і в позивача відсутні, які б підтверджували підпис цих документів. Відповідач жодними доказами не підтверджує обставину. У позивача відсутній будь-який доказ, який би підтверджував, що відповідач отримав від позивача Умови банку, з ними ознайомився і поставив свій підпис про дану обставину. Відповідач стверджує, що не бачив відповідних документів та не підписував їх.

Позивачем не надано укладеного з відповідачем у письмовій формі договору про надання останньому кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту, а наявна у матеріалах справи Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку не може свідчити про отримання відповідачем кредитних коштів та приєднання до Умов та правил. Заяву, яку надав Позивач для суду не містить підтвердження, що саме відповідач підписав дану Анкету-Заяву, оскільки підпис, який наявний на Анкеті-Заяві не зрозуміло належить, оскільки біля підпису не видно хто саме його підписував та коли, відповідач заперечує даний факт, що він підписував дану Анкету заяву. Крім того, наявність розрахунку заборгованості, не є підтверджуючим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, інших доказів позивачем не надано.

18 травня 2020 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» надав до суду пояснення, в яких посилався на аналогічні пояснення викладені у відповіді на відзив. Представник позивача додав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів, що підтвержується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи. Відповідач не спростував доводів банку щодо часткового здійснення ним погашення заборгованості по кредитному договору може змінюватися. Оскільки питання щодо підписання відповідачем договору не відносяться до заявленого позову (про стягнення заборгованості за договором), наявність тверджень відповідача про те що підпис виконаний не ним, а іншою особою, не мають ніякого значення по даній справі. Доводи відповідача про те, що договір ним не підписувався та не укладався, можуть підставою для визнання його судом недійсним. Однак позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому не заявлявся і предметом судового розгляду не був. Правом на оспорення даного договору у судовому порядку ще до звернення позивача з позовом жодна зі сторін не зверталась. Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для и в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення ого договору і часткове його виконання. Інше має бути спростовано особою, яка не /є умови договору. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором. ПАТ КБ “Приватбанк” надав суду докази щодо наявності заборгованості за Договором (розрахунок заборгованості), Відповідач, в свою, чергу не спростував докази надані Банком щодо цього факту.

Щодо посилання відповідача, що підпис в анкеті йому не належить. Несправжність підпису Відповідача в Анкеті-Заяві від 28.12.2010 може бути підтверджено лише почеркознавчою експертизою, яка в даній справі не проводилася. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості ж кредитним договором.

Відповідачем було подано додаткові пояснення, зміст яких є аналогічним, викладеним вище, однак відповідач додала позивачем було подано до суду Довідку, згідно з якою до карткового рахунку згідно кредитного договору була нібито перевипущена картка за № НОМЕР_1 зі строком до останнього дня 05.2020 року, яка зараз наявна у відповідача і вона не є кредитною карткою, в тому числі і не кредитною карткою «Універсальна GOLD». Разом з тим, за номером № НОМЕР_1 у відповідача наявна дебітова платіжна картка MASTERCARD GOLD. Вказана картка не випускалась до карткового рахунку з кредитним лімітом за Анкетою - заявою № б/н від 28.12.2010 року. за Анкетою - заявою № б/н від 28.12.2010 року. Тому посилання позивача на строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 до 05.2020 року, яка є дебетовою карткою MASTERCFRD GOLD, яка перевипущена згідно кредитного договору № б/н від 28.12.2010 року є безпідставними та позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності. А також відповідач просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Представником позивача було надано відповідь на додаткові пояснення, що аналогічні викладеним вище, представник позивача додав, що відсутність документального підтвердження витрати на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх стягнення. Щодо законності перевипуску картки, представник позивача зазначив, що відповідач здійснював погашення заборгованості вже на перевипущену картку, а також те, що перевипуск картки не є укладенням нового кредитного договору, що у свою чергу не суперечить чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Гребенюк Олександр Сергійович звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 136154грн. 35 коп., а також понесені АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.12.2010 відповідач підписала заяву з АТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, розмір кредитного ліміту змінювався, а саме 28.12.2010 року встановлено кредитний ліміт до 1500,00грн.; 28.12.2020 року зменшено до 0,00 грн.; 23.02.2011 року збільшено до 1700,00 грн.; 19.03.2011 року збільшено до 1900,00 грн.; 20.03.2011 року зменшено до 1900,00 грн.; 21.06.2011 року збільшено до 2100,00 грн.; 18.10.2011 року зменшено до 1810,00 грн.; 28.11.2011зменшено 1690,00 грн., 23.01.2012 зменшено до 670,00 грн., 25.06.2012 зменшено до 610,00 грн., 31.07.2012 зменшено до 610,00, 29.03.2013 зменшено до 340,00 грн., 15.04.2013 зменшено до 270,00 грн., 26.03.2015 зменшено до 160,00, 05.05.2015 зменшено до 0,00 грн., 23.03.2016 збільшено до 15000,00 грн., 09.12.2016 зменшено до 15000,00 грн., 09.12. 2016 збільшено до 18790,00 грн., 03.05.2017 збільшено до 24000,00 грн., 04.05.2017 зменшено до 24000,00 грн., 25.06.2017 збільшено до 25000,00 грн., 01.11.2017 збільшено 27000,00, 18.07.2018 зменшено до 0,00 грн.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 08.12.2019 року має заборгованість у розмірі 136154 грн. 35 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Так, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.12.2010 відповідач підписала заяву з АТ КБ «ПриватБанк» з встановленим кредитним лімітом 27000,00 грн.

На підтвердження умов договору представник АТ КБ «ПриватБанк» надав суду копію анкети-заяви відповідача, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 .

Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, але не містить даних про умови кредитування.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду АТ КБ «Приватбанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів.

Оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами не був погоджений між сторонами договору, у АТ КБ «Приватбанк» відсутні підстави для їх нарахування за визначеними ним ставками.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.12.2010 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином суд вважає, що оскільки позивачем не доведено, що сторони обумовили в письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами, сплату комісії та відповідальність за порушення строків виконання зобов`язань у вигляді неустойки, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Тому суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості за заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі - 13871 грн. 76 коп., а також нарахованої пені у розмірі – 27968 грн. 29 коп., а також штрафів.

Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 87354 грн. 57 коп.

Відповідача просила застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки, тобто 05/2020, позивач звернувся до суду з вимогами 28.01.2020, тобто строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1348,64 гривень.

Окрім того, відповідачем заявлена вимога про присудження та стягнення понесених відповідачем витрат в сумі 3200,00 грн.

Так, як вбачається з матеріалів цивільної справи, 25 вересня 2020 року між відповідачем та адвокатом Лебединською Інесою Сергіївною було укладено договір про надання правової допомоги.

На підтвердження сплати витрати на правову допомогу, відповідачем надано Договір про надання правової допомоги від 25.09.2020, Додаткову угоду до договору, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 11 від 22.06.2020 про сплату суми у розмірі 2500,00 грн. розрахунок суми витрат, пов`язаних з правничою допомогою, акт приймання-передачі до Договору про надання правової допомоги від 22.06.2020, квитанція до прибуткового касового ордеру № 23від 25.03.2020 про сплату суми у розмірі 700,00 грн.

Відповідно до приписів ч.ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Слід зазначити, що відповідно до нової редакції ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу не встановлений.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, що підлягають відшкодуванню, суд враховує характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, необхідний і фактично наданий обсяг правової допомоги, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заява є обґрунтованою та з позивача на корись відповідача з урахуванням часткового задоволення вимог слід стягнути 895,25 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 1348 грн. 64 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви з відповідача, в свою чергу з позивача на користь позивача підлягає сплаті витрати на правничу допомогу у розмірі 1146 грн. 88 коп.

З урахуванням вищенаведеного, різниця становить 201 грн. 76 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 223,263-265, 268, 274-279, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, рах. № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2010 року у розмірі 87354 (вісімдесят сім тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, рах. № НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 201 (двісті одна) грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Дзержинський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, рах. № НОМЕР_3 ).

Представник позивача : Гребенюк Олександр Сергійович, діє на підставі довіреності №367-К-Н-О від 31.01.2019.

Представник позивача: Чепіга Дмитро Олексійовича, діє на підставі довіреності №1735-К-Н-О від 01.04.2019.

Представник позивача: Ванжа Надія Володимирівна, діє на підставі довіреності №723-К-Н-О від 10.02.2020.

Представник позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна, діє на підставі довіреності №3451-К-Н-О від 29.07.2019.

Представник позивача: Меркулова Валерія Валеріївна, діє на підставі довіреності №6974-К-Н-О від 20.11.2019.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий ЦОМ Дзержинського РВ ХМУУМВС України в Харківській області, 08.05.2002, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Представник відповідача: Лебединська Інеса Сергіївна, діє на підставі договору про надання правової допомоги від 25.09.2020.

Суддя Д.М. Цвіра