Рішення № 93729382, 18.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17740/17

Провадження № 2/638/1961/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Романовій О.В., Комлєва Д.В.,

Тягунової Р.Ю., Тітової М.О.,

Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження та свідоцтва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 21.11.2017 звернулись до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказують, що їм стало відомо про видання розпорядження Харківського міського голови Добкіна М.М. від 12.05.2008 №833 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», а саме нежитлові приміщення підвальної частини №ІІ, Ііа, 1А-12, 4-10 загальною площею 86,7 м.кв. по АДРЕСА_1 . Позивачі вказують, зо зазначеним розпорядженням порушується їх право спільної сумісної власності на вказані в них спірні підвальні приміщення, інші права та норми законодавства. У житловому будинку АДРЕСА_1 за позивачами зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на спірні підвальні приміщення зареєстровано за Кер – Ель – ОСОБА_4 підвальні приміщення є допоміжними , тобто призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Згідно п. 7 положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» підсобні приміщення – допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадянам одночасно з приватизацією ними квартири (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Частина підвальних приміщень під назвою «сараї», були надані позивачам та закріплені за ними на підставі договору від 21.04.2000, укладеного між ОСОБА_5 і ПЖРЗП. Вказаним сараєм користувався спочатку ОСОБА_5 , а після його смерті ОСОБА_1 належність спірних підвальних приміщень до допоміжних, підсобних підтверджується також актом технічного огляду інженерних систем ВДС централізованого опалення, складеного КП «ХТМ» 12.05.2015. Листом ПАТ «Харківміськгаз» від 18.12.2014 та його технічною та проектною документацію, схеми спірні підвальні приміщення. Листом директора Департаменту житлового господарства ХМР, листами КП «Харківводоканал», КП «Жилкомсервіс», КП «ХТМ», приписом прокуратури Дзержинського району м. Харкова про усунення порушень законодавства від 18.01.1998. позивачі вважають, що спірним розпорядженням Харківського міського голови порушується їх право спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення, інші права. У зв`язку з чим позивачі просять визнати протиправним та скасувати розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 №883. Визнати нечинним та скасувати свідоцтво про право власності від 13.05.2008 на нежитлові приміщення підвальної частини №ІІ,ІІа, 1А-1, 4-10, загальною площею 86,7 м.кв. по АДРЕСА_3

30.01.2018 представником відповідача Харківської міської ради Вороновою Ю.В. подано заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої зазначено, що позивачам відомо про спірне розпорядження з 2011 року, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с.38-40).

30.01.2018 представником третьої особи ОСОБА_3 – Войтовим Ю.М. подано заперечення на позовну заяву. В обґрунтування яких вказано, що нежитлові приміщення , які розташовані в АДРЕСА_3 належать територіальній громаді Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2008. позивачами не надано доказів того, що нежитлові приміщення є допоміжними. В актах, на які посилаються позивачі не вказано, що підвальні приміщення відносяться до допоміжних приміщень. При прийнятті рішення від 12.05.2008 та розпорядження Харківського міського голови №833 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» ХМР діяла в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку з чим представник третьої особи просив відмовити у задоволені позову (т. 1 а.с. 74-76).

08.05.2018 представник відповідача Харківської міської ради Воронова Ю.В. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що нежитлові приміщення підальної частини №ІІ, ІІа, 1а-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. житлвоого будинку лт А-4 по АДРЕСА_3 належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, згідно рішення ХІІ сесії ХМР народних депутатів І скликання від 28.09.1992 «Про комунальну власність міста» та відображаються на балансі КП «Жилкомсервіс». Спірні приміщення нее відносяться до категорії допоможних і вони не є об1єктами права спільної власності співвланикв будинку, а отже на них не розхповсюджуютьс янорми ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішення КонститційногО Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 щодо здійснення спввласниками будинку права розпорядження допоможними приміщеннями. Для рорзмежування допоміжних приміщень, слід виходити як з місця розташування та і з загальної характеристики сукупності власностей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Позивачами зазначено, що спірні приміщенян відносяться до допоміжних, а саме до таких, що призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку та побутового обслуговування його мекашців, згідно листів КП «Жилкомсерві», КП «Харківводоканал», КП «ХТМ». Проте, цими листами не встановлено, що нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями. Наявність інжерених комунікацій у жилому будинку не є беззаперечною ознакою допоміжної цих приміщень, оскільки комунікації проходять практично через всі приміщення будинку, включаючи приватизовані квартири, однак це не є підставою для віднесення таких приміщень до спільної власності квартир. Окрім того, КП «Харківводоканал» не наділено повноваженнями щодо проведення досліджень, надання висновків стосовно статусу приміщень відповідно до технічних характеристик. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 96-103).

08.10.2018 позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано відповідь на заперечення представника третьої особи , заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, у яких позивачами наголошено, що матеріали справи та численні докази підтверджують, що призначенням спірних приміщень є обслуговування будинку, і власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних з життєзабезпеченням (т. 1 а.с. 128-133,134-137).

Позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повдомлені своєчасно та належним чином, уповноважили ОСОБА_6 представляти їх інтереси в суді.

Представник позивачів ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити, з підстав, викладних у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином про причини неявки суд не сповістили.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 12.05.2008 Харківським міською головою надано розпорядження №883 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», яким оформити право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення підвальної частини №І, ІІа, 1а-12,4-10, загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ. «А-4» по АДРЕСА_3 . КП «ХМ БТІ» в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності за встановленим зразком згідно пункту 1 цього розпорядження. Управлінню комунального майна та приватизації в місячний термін зареєструвати вказані нежитлові приміщення в КП «ХМ БТІ» (т. 1 а.с. 12).

Окрім того, судом також встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2011 зобов`язано ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 та її представникам перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями №ІІа, №4-10 по АДРЕСА_3 . Цим же рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова встановлено, що ОСОБА_3 виконала всі умови законодавства, направлені на придбання та посвідчення прав на нерухоме майно, а саме нежитловими приміщеннями №ІІа, №4-10 по АДРЕСА_3 . Рішення суду від 01.12.2011 набрало законної сили 16.02.2012.

Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 вважають, що приміщення приміщення підвальної частини №І, ІІа, 1а-12,4-10, загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ. «А-4» по АДРЕСА_3 є допоміжними, посилаючись на: - технічний паспорт БТІ на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_3 , відповідно до якого приміщення ІІ загальною площею 25,3 кв.м є складом, ІІа загальною площею 27,6 кв.м - підвалом, 1а-12 загальною площею 21,8 кв.м - службовим приміщенням, 4-10 загальною площею 12,0 кв.м - підвалом; - акт технічного огляду КП "Харківські теплові мережі" від 12.05.2015 р., відповідно до якого по спірним приміщенням проходять трубопроводи централізованого опалення внутрішньо будинкової системи, до яких підключені трубопроводи опалювальних стояків з запірно-регульованою арматурою; інженерні мережі опалення служать для забезпечення теплопостачанням квартир, розташованих в під`їзді житлового будинку; - підвальна частина житлового будинку використовується мешканцями під кладовки; - лист КП "Жилкомсервіс" №ко-11/341.07-03 від 10.02.2011 р., відповідно до якого за особовими рахунками квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 закріплені сараї в підвалі першого під`їзду на підставі договору на участь власників гаражів, сараїв, овочесховищ в витратах ПЖРЕП Дзержинського району по утриманню прилеглої території; довідки КП "Жилкомсервіс" ділянка №6 №109 від 04.02.2011 р. і № 110 від 04.02.2011 р., відповідно до яких по АДРЕСА_3 за жильцями квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 закріплені сараї в підвалі першого під`їзду на підставі договорів на участь власників гаражів, сараїв, овочесховищ в витратах ПЖРЕП Дзержинського району по утриманню прилеглої території: за квартирою АДРЕСА_4 закріплений сарай площею 4,0 кв.м відповідно договору б/н від 21.04.2000 р. і діючого з 21.04.2000 р. до зміни користувача; за квартирою АДРЕСА_5 закріплений сарай площею 11,99 кв.м відповідно договору №104/29/0455 від 05.06.2001 р. і діючого з 05.06.2001 р. до зміни користувача; - інвентарну справу БТІ. Позивачі вважають, що внаслідок викладеного з набуттям права власності на квартири, в яких вони мешкають у будинку АДРЕСА_7 , у них виникло право спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення в указаному будинку.

ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

За змістом частини другої статті 10 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Ст. 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Непорушність права власності закріплено і в ст. 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої - ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Ч. 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин 1-5 ст. 5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖУ України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Як вбачається з довідки – інформації начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 14.04.2008 згідно рішення ХІІ сесії ХМР ради народних депутатів І скликання від 28.09.1992 «Про комунальну власність міста» нежитлові приміщення відвальної частини №ІІ, Іа, 1а-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ. А-4 по АДРЕСА_3 належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображаються на балансі КП «Жилкомсервіс» (т. 1 а.с.106).

З висновку будівельно – технічного дослідження №1917, який складено Харківським науково- дослідним інститутом судових експертиз, за листом начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради , нежитлові приміщення підвальної частини №ІІ, ІІа, Іа-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ «А-4» по АДРЕСА_3 не відносяться до допоміжних приміщень, а саме до таких, що призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку й побутового обслуговування його мешканців (т. 1 а.с 107-113).

Посилання позивачів на те, що належність спірних приміщень до допоміжних підтверджується актом технічного огляду, складеного КП «ХТМ» 12.05.2015, листом ПАТ «Харківгаз» від 18.12.2014, листом Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 18.11.2008, листом КП «Харквводоканал» від 22.03.2013 , листом КП «Жилкомсервіс» від 03.04.2013 , є безпідставними, оскільки в зазначеному акті та листах зазначено лише про те, що через підвальні приміщення проходять інженерні комунікації та жодним чином не підтверджують про те, що приміщення є допоміжним.

З огляду на викладене, суд вважає, спірне приміщення є нежитловими приміщенням, не входить до житлового фонду та не є допоміжним приміщенням, яке може бути у спільній власності мешканців будинку.

Щодо клопотання представника відповідача Харківської міської ради Воронової Ю.В. про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених стороною позивача поважних причин її пропуску.

Оскільки судом встановлено, що права чи інтереси позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_2 не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необгрунтованості.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст. ст. 7, 11,12, 13,19,47,48,51,51, 81, 133, 141, 158,175,263,264, 265 ЦПК, ст. ст. 261,319,321,369,382 ЦК України, ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження та свідоцтва - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.12.2020.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_8 .

Позивач – ОСОБА_2 зареєстрований АДРЕСА_8

Відповідач – Харківська міська рада, м. Харків, м-н Конституції,7

Третя особа – ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 .

СУДДЯ – І.В. СЕМІРЯД