Ухвала суду № 93726415, 21.12.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5797/20

Провадження № 2-з/750/106/20

У Х В А Л А

21 грудня 2020 року м. Чернігів

Деснянськийрайонний суд містаЧерніговаускладі:

Головуючого судді – Требух Н.В.,

із секретарем судового засідання – Будаш М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зміну порядку участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в :

В провадження Деснянського районного суду міста Чернігова знаходиться цивільна справа за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зміну порядку участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Свою зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 обгрунтовує тим, що після розлучення дитина проживає з матір`ю, яка всіляко перешкоджає зустрічам батька з дитиною, часто змінює місце свого та дитини проживання, що негативно впливає на дитину, свого житла не має, створює штучні перешкоди у його спілкуванні з дитиною.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.11.2020 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом і об`єднано в одне провадження.

18.12.2020 року від представника позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 адвоката Марченко Н.І. до суду надійшла заява про забезпечення позову, якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом встановлення на період до набрання рішенням суду у даній справі законної сили наступного порядку спілкування ОСОБА_2 , 1991 року народження, який проживає за адресою АДРЕСА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10 год. 00 хв. за місцем фактичного проживання матері дитини ОСОБА_4 , 1996 року народження, АДРЕСА_2 та повертаючи дитину матері на вказану адресу фактичного проживання о 17 год. 00 хв., а також тривале перебування дитини у батька на новорічні свята – 01.01.2021 року з 15 год. 00 хв. до 08.01.2021 року до 18 год. 00 хв. Заява обґрунтована тим, що мати дитини перешкоджає батьку у спілкуванні з дочкою, зазначаючи, що спілкування відбудеться лише після рішення суду. Однак, враховуючи характер спірних правовідносин, тривалість судового процесу, тривала відсутність спілкування батька з дитиною може негативно вплинути на їх взаємовідносини.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів суд прийшов таких висновків.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦРК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у позивача по зустрічному позову є обґрунтовані підозри, що відповідач намагається всіляко обмежити позивача у спілкуванні з малолітньою дочкою, тому є реальні побоювання, що можуть настати негативні наслідки.

Під час оцінки доводів заяви про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Зустрічі батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 будуть підтримувати емоційний зв`язок батька й дитини.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 151-152, 208, 210 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Заяву представника позивача по зустрічному позову адвоката Марченко Н.І. про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , 1991 року народження, до набрання рішенням законної сили:

- щосуботи з 10 год. 00 хв. за місцем фактичного проживання матері дитини ОСОБА_4 , 1996 року народження, АДРЕСА_2 та повертаючи дитину матері на вказану адресу фактичного проживання о 17 год. 00 хв.,

В решті заяви про забезпечення позову відмовити.

Дані позивача по зустрічному позову: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дані відповідача по зустрічному позову: ОСОБА_6 ( адреса проживання АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ).

Копію ухвали направити сторонам та для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.В.Требух