Постанова № 93725650, 14.12.2020, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2671/19

Провадження № 2-а/675/19/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Дацишиної М. В.,

представника відповідача Марчука О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди, мотивуючи це наступним чином. ОСОБА_1 вказав, що відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Засуджений посилається на те, що під час відбування покарання 06 серпня 2019 року на засудженого було складено рапорт про порушення п. 2 р. 2 правил внутрішнього розпорядку, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 о 14 год. 15 хв. відмовився від переведення з камери № 7 до камери № 13, на законні вимоги припинити порушення не реагував, вступив у словесну суперечку. На підставі вказаного рапорту в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 13 серпня 2019 року прийняв рішення про поміщення ОСОБА_1 в карцер установи строком на 7 днів без виводу на роботу. Сам ОСОБА_1 вказує, що 06 серпня 2019 року перебував у камері № 7 один. В цей час, вказує засуджений, у нього виникли проблеми із здоров`ям, з`явилось шкірне захворювання, приводу якого він звернувся з заявою до чергового працівника установи для направлення у медичну частину, однак був оглянутий лікарем лише наступного дня. ОСОБА_1 вважає, що через стан його здоров`я він не підлягав переведенню до інших засуджених. Позивач посилається на те, що про причини його відмови перейти у камеру до інших засуджених його ніхто не запитував, перевірка з цього приводу належним чином не проводилась. ОСОБА_1 зазначає, що відбув стягнення у вигляді утримання у карцері установи протягом семи діб незаконно. При цьому позивач зазначає, що внаслідок того, що на нього незаконно було накладено стягнення, яке він відбув повністю, йому була нанесена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнав засуджений у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього. В зв`язку з заподіянням моральної шкоди службовими особами Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», ОСОБА_1 просить стягнути моральну шкоду у сумі 4500 грн. з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Дацишина М. В. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали.

Представник відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив, у якому заявлені вимоги не визнав, просив розглядати справу за відсутності представника Державної казначейської служби України.

18 лютого 2020 року підготовче провадження було закрите. 18 вересня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення суми моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження є, зокрема остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 204 КАС України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про збільшення суми моральної шкоди залишена без розгляду.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані суду матеріали, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За вимогами п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 539 КПК України визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Права і обов`язки засуджених визначені ст. ст. 8, 9 КВК України.

Права і обов`язки засуджених до позбавлення волі визначені ст. 107 КВК України.

Згідно ч. 1 ст. 102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462, у редакції, яка діяла станом на 06 серпня 2019 року, регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

ОСОБА_1 був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що підтверджуються відповідною розпискою ОСОБА_1 від 16 липня 2018 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.

Згідно п. 1 р. ХХІІІ Нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

06 серпня 2019 року начальник оперативного відділу звернувся до в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» з рапортом про надання дозволу на переведення засудженого ОСОБА_1 з камери № 7 до камери № 13 з оперативно-режимних міркувань. Такий дозвіл був отриманий 06 серпня 2019 року. Вказані обставини підтверджуються наданою Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» копією рапорту з відповідними резолюціями. Вказана обставина не була спростована в ході судового розгляду.

Згідно рапортів молодшого інспектора ВНБ Футумайчука А. І. та ЗЧПНК Бабія Т. В. від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від переведення з камери № 7 до камери № 13, на законні вимоги припинити порушення не реагував, вступив у словесну суперечку.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що дійсно 06 серпня 2019 року йому було запропоновано перейти з камери № 7, у якій він утримувався один, до камери № 13, у якій також знаходились інші засуджені, однак він не міг цього зробити за станом здоров`я. ОСОБА_1 повідомив, що з приводу незадовільного стану здоров`я він написав відповідну заяву, яку передав ОСОБА_2 , однак лікар його 06 серпня 2019 року не приймав та не оглядав, а заява зникла.

Допитані в ході судового розгляду в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили факт пропозиції засудженому ОСОБА_1 06 серпня 2019 року перейти з камери № 7 до камери № 13 та факт відмови засудженого від переведення. При цьому свідки повідомили про відсутність у той день у ОСОБА_1 скарг на стан здоров`я. Свідок ОСОБА_2 заперечив ту обставину, що ОСОБА_1 06 серпня 2019 року надавав йому письмову заяву про надання медичної допомоги. Натомість свідок ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 після зробленої пропозиції перейти до камери № 13 почав кричати та обурюватись, на зроблені пропозиції припинити порушення не реагував.

Покази свідка ОСОБА_2 не були спростовані в ході судового розгляду.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка начальник відділення ОСОБА_4 повідомив, що він проводив бесіду із засудженим ОСОБА_1 з приводу його відмови від переведення з камери № 7 до камери № 13. При цьому ОСОБА_1 скарг на стан здоров`я не робив, з медичної частини будь-яка інформація про перебування ОСОБА_1 на лікуванні не надавалась. Свідок вказав, що по факту відмови ОСОБА_1 від переведення з камери № 7 до камери № 13 працівниками оперативного відділу установи проводилось службове розслідування.

Покази свідка ОСОБА_4 не були спростовані в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог п. 3 р. ХХVІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018року за № 1010/32462, у редакції, яка діяла станом на 06 серпня 2019 року, порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в місцях позбавлення волі визначається Основами законодавства України про охорону здоров`я. В установах виконання покарань здійснюються:

клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров`я, при виявленні хвороб - надання медичної допомоги та встановлення працездатності;

амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування в закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Особи, які прибувають до установ виконання покарань, підлягають обов`язковому медичному обстеженню. Результати обстеження, які містять дані психічного та соматичного стану, лабораторних аналізів реєструються в медичних картах засуджених.

Надання медичної допомоги засудженим закладами охорони здоров`я здійснюється відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами). Засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров`я, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультації і лікування у таких випадках проводяться в медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичних частин установ виконання покарань. За потреби їм надається екстрена медична допомога в закладах охорони здоров`я. Засуджені, які відбувають покарання в дільницях соціальної реабілітації, за рекомендацією лікаря та постановою про направлення засудженого на лікування до медичної частини виправної колонії проходять лікування в медичній частині виправної колонії, а засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, для проходження стаціонарного лікування за постановою про направлення засудженого на лікування до закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України направляються до закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до записів у медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_1 06 серпня 2019 року жодні записи відсутні, а 07 серпня 2019 року наявний запис про огляд та поставлений діагноз про початкову стадію захворювання. 11 вересня 2019 року наявний запис про проведення контрольного огляду з відміткою про те, що подальше лікування не потребується. Вказані обставини підтверджуються наданими суду копією медичної картки та відповіддю завідувача Хмельницької міської медичної частини філії ЦОЗ ДКВС України в Хмельницькій області № 106 від 19 березня 2020 року.

Запис у медичній картці підтверджується записами дослідженого в ході судового розгляду Журналу № 7529 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення медичними працівниками установи, згідно якого наявні записи про проведення огляду ОСОБА_1 07 серпня 2019 року, 08 серпня 2019 року, 06 вересня 2019 року, 07 вересня 2019 року та 11 вересня 2019 року.

Вказані обставини не були спростовані в ході судового розгляду.

Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка лікар медичної частини ОСОБА_5 суду показав, що дійсно 07 серпня 2019 року проводив огляд засудженого ОСОБА_1 та поставив йому діагноз. Разом з тим, свідок зазначив, що захворювання, яке було виявлене у ОСОБА_1 , дозволяло йому перебувати у загальній масі засуджених та не становило загрози для інших осіб.

Покази свідка не були спростовані доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

З приводу відмови ОСОБА_1 від переведення з камери № 7 до камери № 13 начальником оперативного відділу Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_6 проводилось службове розслідування, в ході якого був встановлений факт порушення ОСОБА_1 встановленого порядку відбування покарання06 серпня 2019 року, що підтверджується відповідним висновком за матеріалами службового розслідування від 12 серпня 2019 року, затвердженого в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 12 серпня 2019 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що саме він проводив перевірку з приводу відмови ОСОБА_1 06 серпня 2019 року від переведення з камери № 7 до камери № 13. Свідок вказав, що підставою відмови від переведення в іншу камеру ОСОБА_1 вказував власну хворобу, однак під час перевірки було встановлено відсутність звернення засудженого за медичною допомогою 06 серпня 2019 року. Крім того, згідно висновків медичних працівників хвороба ОСОБА_1 не перешкоджала йому знаходитись у загальній масі засуджених, а в подальшому відбувати стягнення.

Покази свідка не були спростовані доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

За невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення, передбачені ст. 132 КВК України.

Судом встановлено, що постанова, винесена в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 13 серпня 2019 року відповідає вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесена в порядку та у спосіб встановлений законом.

Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У даному випадку судом не встановлено протиправності рішення в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 13 серпня 2019 року.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце відбування покарання Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2, місце тимчасового перебування Державна установа «Хмельницький слідчий ізолятор» м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 39) до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» (місце знаходження: 30300 м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 08564771), Державної казначейської служби України (місце знаходження: 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2020 року.

Суддя: О. С. Янішевська