Ухвала суду № 93724150, 22.12.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/1069/20

Провадження 1-кп/524/254/20

УХВАЛА

22.12.2020 року. Колегія суддів Автозаводського районного суду м. Кременчука в складі:

головуючої судді – Пальчик О.О.,

суддів – Гусача О.М., Обревко Л.О.,

за участі секретаря – Крижановської Я.О.,

з участю:

прокурора – Дрига А.В.,

представника потерпілого – Супрун Л.В.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

представника потерпілої – Овод Р.В.,

захисника – адвоката Шапошника Р.Ф.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчука кримінальне провадження № 12019170110001841 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, Полтавської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

?27.08.1996 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 206 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку строком 2 роки;

?25.12.2000 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 1 ст. 222 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України умовно з іспитовим строком 1 рік;

?06.02.2002 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 1 ст. 101, 43 КК України до 6 років позбавлення волі;

?01.02.2010 року Кременчуцьким районним судом м. Кременчука за ст. 395, ч. 3 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

?03.04.2017 року Крюківським район ним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 395 КК України до 3 років позбавлення волі;

?26.09.2017 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 345, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

обвинувачений у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження № 12019170110001841 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до ухвали суду від 29.10.2020 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 спливає 27.12.2020 року.

У судовому засіданні судом на обговорення учасників процесу постановлено питання щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 зазначивши, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник Овод Р.В. вважали, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, представник потерпілого Романенка Л.О. також підтримав думку прокурора про необхідність продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Захисник Шапошник Р.Ф. та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували проти продовження строку тримання під вартою, вважали, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п.36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, в судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_1 , яка пояснила, що саме обвинувачений ОСОБА_2 наніс смертельні поранення її чоловіку ОСОБА_3 та поранив її.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий ( т. 1 а.с. 55-58), останній раз звільнився з місць позбавлення волі 08.05.2018 року, після чого йому було оголошено підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

У кримінальному провадженні наявні докази того, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше переховувався від органів досудового розслідування ( т. 1 а.с. 64) , за місцем навчання та за місцем відбування покарань за попередніми вироками характеризується негативно (т. 1 а.с. 63-67).

З огляду на те, що до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою завершити судове провадження не виявляється можливим, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше судимий, з метою запобігання ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу та вважає необхідним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави, у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погорозою його застосування.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 115, ч.2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а тому суд не визначає розмір застави.

Керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме - до 19 лютого 2021 року включно.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського Апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: О.О. Пальчик

Судді: Л.О. Обревко

О.М. Гусач