Вирок № 93723928, 16.12.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/790/2020

Справа № 428/8019/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Дубової В.С.,

прокурора Бахтізіна Є.Г.,

представника

потерпілої Жердєва С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області, дистанційно – в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12020130370001431 від 07.07.2020 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозова Харківської області, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, є учасником бойових дій, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення –злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини 3035 Національної гвардії України від 07.11.2018 №250 старший солдат ОСОБА_1 призначений на посаду стрільця 2 відділення 3 патрульного взводу 5 патрульної роти 2 стрілецького батальйону військової частини 3035 Національної гвардії України.

Згідно із положеннями ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», старший солдат ОСОБА_1 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 2, 9, 11, 16, 121, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.

Незважаючи на це, старший солдат ОСОБА_1 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на злочинний шлях.

Так, 05 серпня 2020 року у старшого солдата ОСОБА_1 , який достовірно знав про наявність за адресою проживання потерпілої ОСОБА_2 матеріальних цінностей, зокрема ноутбуку, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, з метою його подальшої реалізації.

На виконання зазначеного умислу, 05 серпня 2020 року орієнтовно об 20 годині 30 хвилин, старший солдат ОСОБА_1 керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь виготовленого дублікату ключів, через вхідні двері, проник до приміщення квартири АДРЕСА_2 .

Із вказаної квартири старший солдат ОСОБА_1 таємно викрав майно яке на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ноутбук марки ASUS моделі VivoBook S301LA у корпусі сірого кольору, вартість якого станом на 05 серпня 2020 року становила – 6333,33 гривень (шість тисяч триста тридцять три гривні тридцять три копійки).

Після вчинення кримінального правопорушення, старший солдат

ОСОБА_1 , залишив місце скоєння злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми діями потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 6333,33 гривень (шість тисяч триста тридцять три гривні тридцять три копійки).

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що він дізнався, що за адресою: АДРЕСА_3 можуть перебувати матеріальні цінності, які він вирішив викрасти. Після чого, 05.08.2020 року приблизно о 20-30 годині, він з метою вчинення крадіжки, таємно проник до приміщення вищевказаної квартири, звідки таємно викрав ноутбук марки ASUS, після чого залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. На даний час матеріальну шкоду не відшкодував. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку. Цивільний позов визнає частково. Матеріальну шкоду визнає у повному обсязі, а моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Представник потерпілого Жердєв С.М. в судовому засідання пояснив, що діями обвинуваченого потерпілій було завдано матеріальну та моральну шкоду, яка на даний час не відшкодована. Просив задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та представник потерпілої також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, вину визнав, щиро розкаявся, завдану матеріальну шкоду не відшкодував.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки у відповідності з ч.1 ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає визнання обвинуваченим цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в обсязі її доведення належними доказами.

Як вбачається із заявленого цивільного позову ОСОБА_2 , позивач просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 6333 грн. 33 коп., та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково, зокрема, визнав цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі, а моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 6 333 грн. 33 коп., що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 у розмірі 6333 грн. 33 коп., оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, а також враховуючи думку обвинуваченого, принципи розумності та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої в частині стягнення моральної шкоди частково та стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 6 333 (шість тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Речові докази: - чотири сліди пальців рук, серцевина замка с ключем до неї, три ключі, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, 21 – знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

- судової дактилоскопічної експертизи №19/113/7/1-595е від 11.08.2020, які згідно довідки №19/113/7/1-859д від 11.08.2020 Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.08.2020 витрати на проведення експертизи складають 980 грн. 70 коп. (дев`ятсот вісімдесят гривень 70 копійок);

-трасологічної експертизи №19/113/7/3-310е від 14.08.2020, які згідно довідки №19/113/7/3-886д від 17.08.2020 Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру складають 1961 грн. 40 коп. (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна гривня 40 копійок);

-судової товарознавчої експертизи №19/113/9/1-952е від 12.08.2020, які згідно довідки №19/113/9/1-843д від 12.08.2020 складають 653 грн. 80 коп. (шістсот п`ятдесят три гривні 80 копійок);

-дослідного експертно-криміналістичного центру про витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи №19/113/7/1-648е від 31.08.2020, які згідно довідки №19/113/7/1-957д від 31.08.2020 Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, складають 980 грн. 70 коп. (дев`ятсот вісімдесят гривень 70 копійок);

-трасологічної експертизи №19/113/7/3-347е від 31.08.2020, які згідно довідки №19/113/7/3-949д від 31.08.2020 Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру складають 1307 грн. 60 коп. (одна тисяча триста сім гривень 60 копійок) в дохід держави. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова