Рішення № 93723814, 22.12.2020, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/9673/20

РІШЕННЯ

іменем України

22 грудня 2020 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

Встановив:

До Сватівського районного суду Луганської області звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 001759 від 20 жовтня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ст. 204-2 КУпАП. В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що 20 жовтня 2020 року інспектором прикордонної служби (ІПС) групи АЮД ВПС «Мілове» лейтенантом Волківським О.Ю. було винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення. З постанови вбачається, що під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянку ОСОБА_1 , яка пояснила, що 20.10.2020 року о 06 годині 00 хвилин в н.п. Ізварине на напрямку Ізварине (ТОТ) – н.п. Донецьк (Російська Федерація), здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації. Зазначила, що у відповідності до ст. 63 Конституції України вона відмовилася давати пояснення проти себе, але у постанові зазначено зворотнє. Таким чином, у постанові відсутні фактичні дані на підтвердження скоєння нею адміністративного правопорушення. Вказала, що інспектором прикордонної служби (ІПС) групи АЮД ВПС «Мілове» лейтенантом Волківським О.Ю. її було притягнуто до адміністративної відповідальності, на що останні не мав повноважень. Просить задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2020 року адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

11 листопада 2020 року недоліки адміністративного позову було усунуто.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 11 листопада 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 23 листопада 2020 року було замінено неналежного відповідача – відділ прикордонної служби Мілове» ім. В.Банних на належного - Луганський прикордонний загін Державної прикордонної служби України та продовжено процесуальний строк розгляду адміністративної справи № 426/9673/20.

Позивач у судовому засідання підтримала заявлені вимоги. Наголосила, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування обставин, зазначених в постанові про накладення адміністративного стягнення. Фактичні дані, зазначені у вищевказаній постанові, як то дата, час, суть правопорушення не відповідають дійсності. Зазначила, що вона відмовилася від надання пояснень у відповідності до ст. 63 Конституції України, а в постанові вказані неправдиві дані щодо визнання нею провини. Зауважила, що постанова була винесена неуповноваженою на те особою.

Відповідач – Луганський прикордонний загін Державної прикордонної служби України в судове засідання уповноваженого представника не направили, були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки не повідомили. До суду надійшов відзив з запереченнями проти адміністративного позову, в обґрунтування якого вказано, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки 20 жовтня 2020 року на ділянці проведення операції об`єднаних сил в межах Донецької та Луганської областей функціонувало КПВВ «Станиця Луганська», а 19 та 23 жовтня 2020 року здійснювався пропуск громадян через КПВВ «Новотроїцьке», про що наявна інформація в Інтернет-виданнях та на сайтах Операції об`єднаних сил, Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, у зв`язку з чим позивач мала фізичну можливість в законний спосіб здійснити виїзд з ТОТ України. Позивач під час перетину державного кордону України з території Російської Федерації в ППр «Мілове» пояснила, що 20.10.2020 року перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий ППр «Ізваріне», чим порушила порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року №815. При наданні пояснень позивач не висказувала та не надавала будь-яких заперечень або зауважень до змісту відібраних пояснень та не надавала будь-яких документів, які звільняли позивача від адміністративної відповідальності або пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. В матеріалах справи про адміністративні правопорушення наявні пояснення позивача, підписані нею власноруч, в яких вона підтвердила дані, викладені в постанові. Також, наявна заява позивача про доведення до неї права на отримання безоплатної правової допомоги. Даною заявою позивач відмовилася від правової допомоги та бажала захищати себе особисто. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також наявна пам`ятка згідно якої до позивача доведені положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративні правопорушення були враховані обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, щире розкаяння винної та накладено мінімальне стягнення передбачене ч. 1 ст. 204 -2 КУпАП. Також, бланк постанови про накладання стягнення затверджений наказом МВС від 18.09.2013 року № 898 «Про затвердження інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справи про адміністративні правопорушення», в графі 3 якої зазначені правові наслідки невиконання стягнення, які не впливають на кваліфікацію дій позивача при порушення порядку виїзду з тимчасово окупованих територій України на територію Російської Федерації. Також, вказали, що старший інспектор прикордонної служби групи АЮД ВПС «Мілове» ім. В. Банних лейтенант Волковський О.Ю. мав повноваження розглянути справу про адміністративні правопорушення. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши позивача, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, за правилами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території за адресою: Луганська область, м. Первомайськ. Також, позивач є внутрішньо переміщеною особою та має фактичне місце проживання за адресою: Луганська область, м. Сватове, що підтверджується довідкою № 930000240 від 03.11.2014 р. та довідкою № 240 від 02.03.2018 року (а.с. 3, 20).

Постановою від 20 жовтня 2020 року № 001759, винесеною старшим інспектором відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних лейтенантом Волківським Олегом Юрійовичем, ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Зі змісту оскаржуванної постанови у справі про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2020 року № 001759 вбачається, що під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» 20 жовтня 2020 року о 13 годині 40 хвилин було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що 20.10.2020 року о 06 годин 00 хвилин в н.п. Ізварине на напрямку н.п. Ізварине (ТОТ) - н.п. Донецьк (РФ) здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, чим порушила п.3 «Порядку в`їзду осіб переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженої ПКМУ від 17.07.2019 року № 815, тобто скоїла правопорушення, за що передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. (а.с. 21).

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.204-2КУпАП порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно положень ст.ст.6,12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій встановлюється відповідно до цього Закону.

В`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Командувач об`єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров`ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в`їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

З п. 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

Згідно із ст.222-1КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Згідно п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 вересня 2013 року № 898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046), від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, старші змін прикордонних нарядів, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Таким чином, старший інспектор прикордонної служби групи АЮД ВПС «Мілове» ім. В. Банних лейтенант Волковський О.Ю. відповідно до вищевказаних правових норм мав повноваження розглянути справу про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При накладенні адміністративного стягнення посадова особа відповідно до вимог ч. 3 ст. 33, ст. 34, ст. 35КУпАП повинна врахувати характер і тяжкість порушення, особу порушника, конкретні обставини вчинення порушення, зазначити докази на підтвердження складу правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, повинна бути обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, а також докази.

Згідно вимог КУпАП до порядку притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності, а також наявність події та складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу.

Згідно приписів КАС України саме суб`єкт владних повноважень (відповідач) зобов`язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу та події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач порушила порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї саме в той час, спосіб та в тому місці, які вказані у оскаржуваній постанові. Суд критично сприймає зазначені в оскаржуваній постанові фактичні дані щодо визнання позивачем своєї вини та щире каяття, оскільки ОСОБА_1 відмовилася відповідно до ст. 63 Конституції України надавати пояснення (а.с. 61-62) та звернулась до суду з позовом про скасування зазначеної постанови.

Також, суд вважає рапорт ст. прапорщика ВПС «Мілове» ім. В.Банних Коробка С. про встановлення факту виїзду ОСОБА_1 19.10.2020 року о 07:00 з ТОТ України до РФ в районі н.п. Ізварине в напрямку н.п. Ізварине (ТОТ) – н.п. Донецьк (РФ) (а.с. 65), неналежним доказом, який не підтверджує скоєння позивачем правопорушення, оскільки викладені в ньому дані не узгоджуються з фактичними даними, зазначеними в постанові про накладення адміністративного стягнення, яка оскаржується позивачем.

Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Су України в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).

Враховуючи викладене, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Беручи до уваги, що відповідачем не надано до суду доказів скоєння позивачем правопорушення саме за тих обставин, які вказані в оскаржуваній постанові, суд приходить до висновку про недоведення тієї події правопорушення за участю ОСОБА_1 , яка вказана у оскаржуваній постанові.

Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин постанова № 001759 від 20 жовтня 2020 року, винесена посадовою особою, старшим інспектором відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних лейтенантом Волківським Олегом Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-2 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України судовий збір у розмірі 420,40 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 158, 159, 160, 161-163 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову № 001759 від 20 жовтня 2020 року про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, справу провадженням закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.С. Река