Рішення № 93722359, 22.12.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10150/19

Провадження №2/367/3173/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

при секретарі Герус Н

позивача Кулик Л.О

представника позивача Синьоокої Г.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до УЖКГ «Буличі» про стягнення заборгованості по зарплаті,невиплаченої при звільненні , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди та по заявам ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що з 11 вересня 2008 року по 26 вересня 2019 року він перебував у трудових відносинах з Управлінням житлово-комунального господарства «БІЛИЧІ». З 10.10. 2016 року займав посаду начальника служби експлуатації та ремонту житлового фонду.

Наказом № 183- К від 26 вересня 2019 року його було звільнено з займаної посади з 26 вересня 2019 року за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З наказом про звільнення з роботи його було ознайомлено 26 вересня 2019 року у день звільнення та видано належно оформлену трудову книжку.

У день його звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата та грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки за період роботи в УЖКГ «Біличі», сума яких становила 106 055,59 грн.

08 жовтня 2039 року відповідач перерахував на його картковий рахунок, відкритий в ПриватБанку грошові кошти в сумі 12 337,90 грн.

18 грудня 2019 року відповідач перерахував на мій картковий рахунок, відкритий в ПриватБанку грошові кошти в сумі 13 717,69 грн.

Відмову виплатити йому усі кошти, які належали до сплати на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів.

Станом на день звернення до суду з позовом сума коштів, належних мені до сплати становить 80 000,00 грн.

Він двічі звертався до відповідача, а саме 19.11.2019 року та 11.12.2019 року, з письмовими заявами про виплату йому залишку невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки . Однак, грошові кошти до теперішнього часу йому в повній сумі не виплачені. Спір про розмір сум, належних йому до виплати при звільненні відсутній.

За період роботи з 11.09.2008 року по 26.09.2019 року в УЖКГ «Біличі», дні щорічної відпустки, що не були ним використані складають 187 календарних днів.

Однак, в день звільнення 26 вересня 2019 року відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ст. 116 КЗпП України.

Відтак, невиплачена сума коштів в розмірі 80 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до довідки УЖКГ «Біличі» №2 від 09 грудня 2019 року його заробітна плата на посаді начальника служби експлуатації та ремонту житлового фонду за липень, серпень 2019 року складає 17836,00 грн. та 15823,48 грн. відповідно.

Оскільки відповідач не провів повний розрахунок у день його звільнення та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 60 робочих днів, з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент подачі позовної заяви до суду складає 44 879,40 грн.

Беручи до уваги те, що відповідачем у день його звільнення не було здійснено виплат всіх сум, що належать йому від підприємства, враховуючи положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з жовтня 2019 року по день звернення з цим позовом до суду заборгованість підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат.

Загальна сума компенсації втрати частини доходів, яка належить йому до виплати складає 750,40 грн..

Крім стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати з урахуванням інфляційних втрат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, на його користь підлягає стягненню завдана моральна шкода, яка обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату та ігноруванням моїх прав.

Моральну шкоду, спричинену йому відповідачем оцінює в 10 000, 00 (десять тисяч) гривень виходячи з наступного.

Внаслідок невиплати йому належних грошових сум при звільнені (заробітної плати та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки) він відчуває моральні страждання, приниження честі і гідності, оскільки змушений неодноразово звертатися до відповідача з проханням щодо проведення розрахунку, а також вживати додаткових зусиль для організації свого життя, як то економити на харчуванні, придбанні товарів першої необхідності, ліків для своєї мами літнього віку на час пошуку нової роботи та працевлаштування.

Завдана йому моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок бездіяльності відповідача щодо проведення розрахунку при звільнені, яка триває і досі, порушення його законного права на заробітну плату.

Визначаючи розмір моральної шкоди він виходив з того, що в Управлінні житлово-комунального господарства «Біличі» він пропрацював безперервно 11 років, починаючи кар`єру слюсарем-сантехніком 4-го розряду у вересні 2008 року, а згодом працював майстром ремонтно-будівельних робіт та з жовтня 2016 року займав посаду начальника служби експлуатації та ремонту житлового фонду. За період роботи в УЖКГ не мав жодних доган, порушень трудової дисципліни та враховуючи виробничі потреби не мав можливості повністю використовувати щорічні відпустки, а його звільнення з роботи відбулося фактично з ініціативи власника, що вбачається з наказу про звільнення.

Позивач просив стягнути з Управління житлово-комунального господарства «БІЛИЧІ» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за вересень 2019 року в сумі 80 000,00 (вісімдесят тисяч гривень, 00 коп.),середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, що станом на день подачі позову складає 44 879,40 (сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень, 40 коп.),компенсацію втрати частини доходів 750грн 40 коп,моральну шкоду у розмірі 10000грн.

У послідуючому позивач подавав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог,згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог,яка надійшла до суду 12.02.2020р позивач просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 65075грн 13 коп,компенсацію втрати частини доходів у суммі 750,40 грн, 5000 гр моральної шкоди та 5000 гр судових витрат на правничу допомогу.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився,подав до суду заяву,згідно якої просить справу розглянути за його відсутності,у позові просить відмовити.Згідно відзиву на позовну заяву,який надійшов до суду 06.02.2020р,згідно якого відповідач зазначив,що при звільненні позивачу не були виплачені кошти поскільки відповідач не мав змоги їх виплатити.Після проведення повного розрахунку бухгалтерія УЖКГ не помітила повернення банківського платежу і лише після того як позивач звернувся до відповідача з вимогою виплати суми нарахованої але не виплаченої зарплати,відповідач перевів його рахунок та виявив,що вказаний картковий рахунок позивача заблокований,про що позивач не повідомив відповідача.Тому 08.1-.2019р відповідач сплатив позивачу лише частину заробітної плати.Відповідач зазначає,що на час розгляду справи по суті відповідачем було повністю сплачено позивачу заборгованість по зарплаті.Щодо моральної шкоди,то позивач не надав доказів тих обставин,що йому спричинено моральну шкоду.Просив у позові відмовити.У послідуючому представник відповідача подав до суду письмові заперечення,згідно яких зазначив,що позивачем пропущено строк подачі до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог,ставлячи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач свої позовні вимоги не оплатив судовим збором,у зв`язку з чим просить заяву про уточнення позовних вимог залишити без розгляду,відмовити позивачу у позовних вимогах,викладених у позовній заяві від 20.12.2019р.

Суд,заслухавши пояснення учасників провадження,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.» Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено,що з 11 вересня 2008 року по 26 вересня 2019 року позивач перебував у трудових відносинах з Управлінням житлово-комунального господарства «БІЛИЧІ»,що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.19-20). Наказом № 183- К від 26 вересня 2019 року позивача було звільнено з займаної посади з 26 вересня 2019 року за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України(а.с.16-17)Також,у судовому засіданні встановлено,що на момент звільнення позивача з роботи останньому не було виплачено 106 055грн59коп.заробітної плати. 08.10.2019р позивачу було виплачено 12337грн 90 коп,станом на 09.12.2019р сума невиплаченої зарплати складала 93 717грн 69 коп,що підтверджується довідкою від 09.12.2019р (а.с.21).

Крім того встановлено,що позивач по справі 19.11.2019р та 11.12.2019р звертався із заявами до відповідача про виплату йому залишку невиплаченої заробітної плати (а.с.22-23).

Відповідно до ст.ст. 21,43 Конституції України, ст.ст. 94,115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Згідно з ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до положень частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно положень ч.1 ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа та організація повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування сулами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового законодавства» відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, Що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як Розрахункової величини для врахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.»

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

У судовому засіданні встановлено,що повний розрахунок з виплати належних позивачу при звільненні коштів відповідачем було здійснено 31.02.2020р,що зазначає позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог та підтверджується довідкою,наданою відповідачем (а.с.74).

Відповідно до ст. 117 КзПП України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.09.2019р по 31.01.2020р,що складає 65 075грн 13 коп( за 87 робочих дні)згідно розрахунку ,наданому позивачем (а.с.94),який відповідачем не спростований.

Також,відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати” із відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів - інфляційні втрати у суммі 750грн 40 коп (а.с.26)які також відповідачем не спростовані.

Враховуючи викладені обставини,суд стягує із відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2019р по 31.01.2020р у суммі 65075грн 13 коп та інфляційні втрати у розмірі 750грн.40 коп.

Позивач просить стягнути із відповідача моральну шкоду у суммі 5000грн.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач не надав до суду доказів тих обставин,що винними діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду,у чому дана шкода полягає та який її розрахунок,у зв`язку з чим суд відмовляє позивачу у даних позовних вимогах.

Позивач також просить стягнути із відповідача судові витрати,понесені ним на правничу допомогу у суммі 5000грн.

Дані вимоги суд задовольняє виходячи із наступного.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України «Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.»

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на Відповідача.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття ЗО Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (Постанова ВС від 03.06.2020 у справі № 211/1674/19).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 03.06.2020 у справі № 211/1674/19, у додатковій ухвалі ВС від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У судовому засіданні встановлено,що 16.12..2019 між позивачем та адвокатом Синьоокою Г.І, було укладено Договір №16-12/2019 про надання правової допомоги (а.с.43-48).

Метою укладання договору є надання правової допомоги позивачу у справі №367/10150/19 за позовом ОСОБА_1 до УЖКГ «Буличі» про стягнення заборгованості по зарплаті,невиплаченої при звільненні , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Згідно п.4.2. Гонорар складається з суми вартості послуг,тарифи яких узгоджені сторонами за домовленістю та зазначені в Додатку №1 до цього Договору.

Додатковою угодою №1 до Договору №16-12/2019 про надання правової допомоги визначено вартість наданих послуг (а.с.49-50).31.01.2020р було складено та підписано сторонами звіт про надання послуг згідно зазначеного договору (а.с.51).

Згідно Акту від 31.01.2020р вбачається,що адвокатом Синьоокою Г.І позивачу по справі було надано послуг на 5000грн,даний акт також погоджений позивачем по справі (а.с.54-55).

Також,у судовому засіданні встановлено,що позивачем сплачено адвокату Синьоокій Г.І 5000грн (а.с.52)

Враховуючи викладене суд стягує із відповідача на користь позивача 5000грн понесених судових витрат на правничу допомогу.

На підставі ст. 116,117,237-1 КЗпП України,керуючись ст. ст. 4,10,76,264-265,268 , 273 ,365 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства «БІЛИЧІ» ( ЄДРПОУ 23579209) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 65075грн 13 коп,компенсацію втрати частини доходів у суммі 750,40 грн, 5000 гр судових витрат на правничу допомогу ,всього тягнути 70 825грн 53 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Стягнути із Управління житлово-комунального господарства «БІЛИЧІ» ( ЄДРПОУ 23579209) на користь держави судовий збір у суммі 768грн 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення суду направити відповідачу по справі для відома.

Повний текс рішення суду буде складено 22.12.2020р.

Суддя: С.І. Оладько