Вирок № 93719484, 21.12.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

588/823/20

1-кп/588/95/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Линник О.С., за участі секретаря судових засідань Семенішина С.С., з участю прокурора Пирогової О.Т., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Калантаєнка С.В., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Сумцова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200270000345 від 30.10.2019 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`янецьке Тростянецького району Сумської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, перебуває у цивільному шлюбі, не працює, інвалід 3 групи, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

30.10.2019 близько 17 години ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який має технічні несправності системи головного світла у вигляді переобладнання фар головного світла шляхом їх оснащення лампами «LED» (висновок експертизи технічного стану транспортного засобу №19/119/9-1/479е від 29.11.2019), на передньому сидінні перевозив пасажира ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та рухався проїзною частиною дороги с. Люджа – м. Тростянець у напрямку від с. Кам`янецьке Тростянецького району до с. Люджа. По зустрічній смузі цього напрямку на велосипеді моделі «ХВЗ Україна» рухався велосипедист ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водій ОСОБА_1 на ділянці дороги між с.Люджа та м. Тростянець в районі примикання ґрунтової дороги, що веде до вул. Смородянської в м. Тростянець, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «а», 11.3, 12.2, 19.2, 31.1, 31.3 «а» та 31.4.3 «г» ПДР, перед виїздом не перевіривши і не забезпечивши технічно справний стан транспортного засобу, всупереч забороні експлуатації транспортного засобу, лампи якого не відповідають типу даного світлового приладу, що виразилось у їх переобладнанні з порушенням стандартів, правил і нормативів та стосується безпеки дорожнього руху, у темну пору доби, перевищуючи максимально допустиму швидкість руху за фактичних умов видимості проїзної частини, рухаючись із увімкненим дальнім світлом головних фар і не перемкнувши його у ближній режим при наближенні до потерпілого, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де біля протилежного краю проїзної частини скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному до нього напрямку, чим скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

Внаслідок виниклої дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, обширно рвано-скальпованої рани лобно-тімяної ділянки, забійно-рваної рани по передньобоковій поверхні лівої гомілки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та тілесних ушкоджень у вигляді: закритої тупої травми живота з розривом петлі тонкого кишечника, розриву брижі тонкого кишечника, розлитого перитоніту, внутрішньочеревної кровотечі, відкритого перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 25 від 09.02.2020 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до зібраних у кримінальному провадженні доказів та висновку судово-автотехнічної експертизи №19/119/9/1-87е від 19.02.2020 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. 2.3 «а», 11.3, 12.2, 19.2, 31.1, 31.3 «а» та 31.4.3 «г» Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, введених в дію 01.01.2002), передбачених пунктами:

п.2.3 «а» - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

п.11.3 - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

п.12.2 - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

п.19.2 - дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку. Світло необхідно перемикати і на більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому;

п.31.1 - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації;

п.31.3 «а» - забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;

п. 31.4.3 «г» - зовнішні світлові прилади: на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу.

Допущене водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.11.3 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали.

Дії водія ОСОБА_1 по порушенню ПДР України є умисні, форма вини до наслідків, що настали – необережна (злочинна самовпевненість).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав частково та показав, що 30.10.2019 близько 17 години він рухався на власному автомобілі ВАЗ 21093. За кермом перебував він, у салоні на передньому сидінні сиділа його цивільна дружина ОСОБА_3 та на задньому сидінні перебував син ОСОБА_1 . Оскільки на вулиці було вже темно, на автомобілі було увімкнено дальнє світло фар. Він рухався на ділянці дороги від с.Люджа Тростянецького району у сторону міста Тростянець приблизно зі швидкістю 80 км/год, зустрічних автомобілів не було, дорожнє покриття було асфальтове без дорожньої розмітки, однак із ямами. Із увімкненим світлом фар на його автомобілі видимість була достатньою. З правої сторони по всій протяжності дороги були посадки, які заважали оглядовості на заокругленій ділянці, а за заокругленням була яма на дорозі і йому довелося виїхати на середину дороги. Він виїхав на зустрічну смугу руху для того, щоб об`їхати яму на дорозі. Коли він проїхав ділянку дороги із заокругленнями, де дорога змінила напрямок руху у праву сторону, то зненацька на дорозі він побачив велосипедиста, який рухався йому назустріч, у сторону с.Люджа, при тому на велосипеді потерпілий був без жилета, катафотів чи ліхтаря на велосипеді не було. Побачивши велосипедиста ОСОБА_1 одразу повернув кермо управо, застосував гальмування, намагаючись уникнути зіткнення, і в цей момент відчув удар. Зіткнення із велосипедистом відбулося десь по центру дороги із лівою частиною його автомобіля. Після зупинки автомобіля він із дружиною вийшли із машини, підійшли до потерпілого, однак медичну допомогу не надавали, щоб не зашкодити. На місцевості не працював мобільний зв`язок, і не вдалось викликати швидку і поліцію.. Обвинувачений вказує, що якби на велосипеді були ввімкнені освітлювальні прилади, ОСОБА_1 його б помітив. На дорозі потерпілий з`явився раптово. Точної відстані між автомобілем та велосипедистом у той момент, коли обвинувачений його побачив, він сказати не може, і скільки часу пройшло теж не знає. ОСОБА_1 зазначає, що у хворобливому стані не перебував, хоча він має онкологічне захворювання щитоподібної залози, то він щоранку приймає гормональний препарат, однак він не впливає на швидкість реакції. Того дня вранці він також приймав препарат, однак почував себе добре, його хвороба не перешкоджає йому керувати транспортним засобом. Свою провину не визнає в тому, що технічний стан його автомобіля не відповідає вимогам, оскільки він придбав собі це авто у 2018 році вже із цими лампами.

Незважаючи на часткове невизнання своєї провини у скоєнні кримінального правопорушення, вина ОСОБА_4 підтверджується дослідженими у суді наступними доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 30.10.2019 приблизно о 17 годині він їхав додому в с. Люджа із роботи з м. Тростянець. Дорога була рівна, асфальтове покриття, ям ніяких не було, рухався він по своїй правій стороні на відстані 1 м від узбіччя. Інших транспортних засобів не було. Під час його руху на велосипеді він напрямок руху не змінював. На велосипеді ззаду був катафот та у правій руці він тримав ліхтарик, яким освітлював дорогу, фар не було. Він їздив на роботу на велосипеді протягом трьох років та завжди користувався звичайним ліхтариком. Йому назустріч рухався автомобіль з увімкненим дальнім світлом фар, який виїхав із-за повороту. Його засліпило і він далі нічого не пам`ятає, бо після удару втратив свідомість і отямився вже у лікарні. Потерпілий побачив автомобіль на відстані менш ніж за 200 м. Самого моменту удару потерпілий не пам`ятає. З приводу відшкодування шкоди обвинувачений до нього не звертався і він нічого йому не пропонував. Однак, у перший день, коли він прийшов до тями, йому дружина говорила, що обвинувачений надавав якісь кошти. На місці ДПТ його ліхтаря так і не знайшли. Він тиждень перебував у реанімації та тиждень у звичайній палаті у лікарні. Прийшов він до тями вже у реанімації та у його крові виявили алкоголю 0,48 проміле, так як він вранці того дня, коли сталася ДТП, на робочому місці вживав приблизно 150 г горілки, однак не перебував у стані алкогольного сп`яніння. На даний час у нього немає коштів, але потрібно знову робити операцію на нозі, так як вона неправильно зрослась. Потерпілий займається розборкою будинків, працює з 08 години до 16-17 години. Він є один годувальник у родині, так як його цивільна дружина не працює. Також на його утриманні перебуває малолітня дитина віком 3 років. Витрачалися кошти на дорогу у м. Суми, придбавали кров, плазму. Зі сторони обвинуваченого відмовили надавати гроші на кров, тому їм довелося позичати кошти у знайомих, благодійну допомогу він не отримував. До МСЕК потерпілий не звертався. Згідно чеків потерпілий витратив 12115 грн, на лікування витратили близько 25000 грн, та окрім цього приблизно 30000 грн. витратили на поїздки для придбання компонентів крові, матеріал. На лікуванні потерпілий перебував лише у Тростянецькій ЦРЛ. Моральна шкода полягає у тому, що він після травми відчував фізичний біль, повністю змінився його уклад його життя, на даний час не має змоги йти працювати, тому зараз живуть за рахунок дитячих коштів та допомоги від батьків.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що точної дати та часу він не пам`ятає, коли це сталося, але вже смеркало надворі, він рухався на своєму автомобілі із села Люджа в м. Тростянець та в с. Смородине між поворотом помітив, що на узбіччі на своїй частині дороги по лівій стороні дороги у напрямку до с. Люджа стоїть автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору. Він зупинився, підійшов та побачив, що біля узбіччя стояли чоловік та жінка та щось роздивлялись на узбіччі. Свідок побачив, що на узбіччі дороги на відстані 2 метрів від ОСОБА_6 та його дружини лежав велосипед і чоловік, який видавав якісь звуки, стогнав, крехтав, ворушився. Велосипед знаходився під потерпілим. Свідок запитав їх, чи викликали вони швидку допомогу, на що вони відповіли, що ні. Свідок сів у своє авто та поїхав, коли вже на початку вул. Леніна вийшов на зв`язок, то викликав швидку допомогу. Чи були увімкнені на автомобілі обвинуваченого фари, свідок не пам`ятає, автомобіль він не оглядав. Свідок стверджує, що стан дороги, на якому сталася ДТП, був відмінний, оскільки він щодня там їздить, дерев та ям там не було. Свідок знає потерпілого, однак він його не впізнав. Свідку також дзвонили із поліції та запитували чи автомобіль обвинуваченого на місці та чи ніхто не втік. Він по голосу зрозумів, що у жінки обвинуваченого був схвильований стан, з обвинуваченим він не розмовляв, той мовчав.

На підставі заяви ОСОБА_5 про те, що 30.10.2019 о 16 годині 59 хвилин за адресою: Тростянецький район, с.Люджа на трасі від Тростянця 7 км як їхати у напрямок с Люджа сталася ДТП з потерплим, автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору здійснив наїзд на пішохода. Службу 103 викликав особисто. Заявник поїхав з місця події, водій автомобіля, що здійснив ДТП, знаходиться на місці події, на місце події направлено групу (а.с.198 том 1).

Також відповідно до рапорту старшого інспектора Тростянецького ВП Калюжного С.І. 30.10.2019 о 18 годині 03 хвилин надійшло повідомлення з служби «102» про те, що 30.10.2019 о 18 годині 03 хвилини за адресою: Тростянецький район, с.Люджа бригада ШМД № 52/1 повідомила про те, що потерпілий ОСОБА_2 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, тупа травма живота, відкритий перелом нижньої третьої лівої гомілки, скальпована рана волосяної частини голови, гіповоліємічний шок 2 ступеня, госпіталізований до Тростянецької міської лікарні, якого збив автомобіль ВАЗ 2109, який в стані алкогольного сп`яніння їхав на велосипеді (а.с.197 том1).

Висновком судово-медичної експертизи №25 від 09.02.2020 встановлено, що ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, обширно рвано-скальпованої рани лобно-тім`яної ділянки, закритої тупої травми живота з розривом петлі тонкого кишечника, розриву брижі тонкого кишечника, розлитого перитоніту, внутрішньочеревної кровотечі, забійно-рваної рани по передньо-боковій поверхні лівої гомілки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та тілесних ушкоджень у вигляді: відкритого перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням, які утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів, про що свідчить їх характер та могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме у велосипедиста при наїзді легковим автомобілем, що рухався у зустрічному напрямі. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, обширна рвано-скальпована рани лобно-тімяної ділянки, забійно-рвана рана по передньо-боковій поверхні лівої гомілки, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день) (відповідно до пунктів 2.3.2.а, 2.3.3 правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.05.1995). Решта тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження (відповідно до пунктів 2.1.1.а, 2.1.2 та 2.1.3 правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.05.1995). Також у крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості 0,48 г/л, що відповідає незначному впливу алкоголю на організм і не викликає алкогольного сп`яніння (а.с.237-238 том 1).

За фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія автомобіля ОСОБА_1 та велосипедиста ОСОБА_2 30.10.2019 були внесені відомості до ЄРДР за № 1201900270000345 за попередньою кваліфікацією за ч.2 ст. 286 КК України (а.с.194-195 том 1).

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 30.10.2019 – ділянки автодороги Т-19-23 Тростянець-Ницаха-Солдатське на відстані близько 3 км від м. Тростянець було встановлено знаходження автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 на правому краю проїзної частини передом в напрямку огляду. Відстань до всі лівого заднього колеса 13,6 м в напрямі огляду від продольного орієнтиру та 3,6 м від поперечного, до вісі лівого переднього колеса – 16,1 м та 3,7 м відповідно. У автомобіля наявні механічна пошкодження: лівої передньої частини у виді деформації, сколів лакофарбового покриття лівого переднього крила, вм`ятини на лівому краю капоту, зруйновано лівий габарит фари, лівіше пошкоджений з відсутніми фрагментами лівий край переднього бамперу та лівого переднього підкрила, які з пластику чорного кольору. Розгерметизовано ліве переднє колесо, яке збоку на 3,5 см від диску має пошкодження неправильної форми, найбільшими розмірами близько 2,5 х 1,5 см. Ліве бокове дзеркало без скла, дзеркало звисає на тросиках. У лівому нижньому куті вітрового скла пошкодження у виді тріщин. Ліве переднє крило має нашарування, речовину, схожу на фарбу синього кольору та бурого кольору, схожої на кров. Також зруйновано ліве заднє бокове вікно. Також під час огляду було виявлено велосипед марки «ХВЗ Україна» з рамою синього кольору, що лежав на час огляду на лівому боці. Відстань до вісі переднього колеса 10,6 м від продольного (у напрямі, протилежному напряму огляду) та 0,5 м від поперечного орієнтирів, до вісі заднього колеса - 12,1 м та 0,65 м відповідно. Кермо велосипеда зміщено ліворуч, вилка переднього колеса в основі з обох сторін деформована спереду назад. На рамі зверху спереду металеве дитяче сидіння, дужка якої зліва відірвана. Кріплення металевого багажника ззаду та задньої вилки заднього колеса відірвано від місць з`єднання з рамою. Обід заднього колеса в одному місці деформований, покришка з камерою зійшли з ободу, розгерметизовані, катафоти відсутні. Також на проїзній частині виявлено слід шин одинарний з ознаками сліду гальмування, початок якого позначено табличною №1 на 41,6 м від продольного орієнтиру в напрямі, протилежному напряму огляду та 2,3 м від поперечного орієнтиру. Кінець позначено табличкою №2 на 22,2 м від продольного та 2,7 від поперечного орієнтирів. Довжина сліду 19,4 м. Також на місці події виявлено перший уламок пластику чорного кольору, схожий на уламок підкрилку, позначений табличкою №3, що розташований на 23,5 м від продольного орієнтиру та 0,15 м від поперечного. Другий уламок пластику чорного кольору на 20,0 м та 0,15 м відповідно. Також на відстані 21,6 м від продольного та 1,3 від поперечного орієнтирів виявлено нашарування крові (пляму); на відстані 20,8 м від продольного та 1,0 м від поперечного орієнтирів трикотажну шапку чорного кольору з емблемою з написом «STIL»; на лівому узбіччі на відстані 12,2 від продольного орієнтиру та 0,5 м від поперечного – рюкзак, в якому молоток, шоколадка та рукавиці; на проїзній частині на відстані 5,3 м від продольного та 0,5 м від поперечного орієнтирі стельку на лівий черевик з написом «Egtilo»; на лівому узбіччі на відстані 2,5 м в напрямі огляду від продольного та 0,35 м від поперечного орієнтиру – черевик на ліву ногу зі шкірозамінника чорного кольору з натиском на підошві «42» без стельки.

З місця події вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль та велосипед, перші два уламки пластику, трикотажну шапку, стельку, черевик на ліву ногу, рюкзак (а.с.199-212 том 1), які постановою слідчого від 30.10.2020 визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження (а.с.230 том 1).

Вилучені під час огляду трикотажна шапка чорного кольору, рюкзак, в якому знаходились молоток, інші інструменти, рукавиці та шоколадка передані під розписку цивільній дружині потерпілого ОСОБА_7 (а.с.232 том 1).

Слідчим 04.02.2020 з участю понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було оглянуто місце події, а саме огляд елементів проїзної частини ділянки дороги між м. Тростянець та с. Люджа в районі примикання до неї ґрунтової дороги, що веде до вул. Смородянської в м. Тростянець, де 30.10.2019 трапилась дорожньо-транспортна пригода, і на проїзній частині були виявлені такі пошкодження: нерівність покриття внаслідок ремонту дорожнього полотна, незначне заокруглення профілю проїзної частини праворуч, ділянка з ознаками ямкового ремонту та дрібних деформацій, пошкодження краю проїзної частини, деформації глибиною від 2 см до 4 см (а.с.212-227 том 1).

Відповідно до вказаного огляду місця події, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні показав на фотозображення № 15, зазначивши, що саме вказану яму, розташовану по напрямку руху його автомобіля він об`їжджав, коли виїздив на середину дороги.

Суд встановив, що на зображенні №15 (а.с.223 т.1) слідчим установлена відстань від ями, розташованої по правому краю проїзної частини до місця дорожньо-транспортної пригоди складає 120 м. Об`єктивно, на усіх фотозображеннях, досліджених судом, не установелено значного пошкодження дороги по напрямку руху автомобіля, керованого обвинуваченим, яке б унеможливило здійснювати рух по правій умовній полосі руху та за дорожніх умов було виправданим здійснення руху по зустрічній умовній полосі.

Постановою слідчого від 14.02.2020 склад злочину був перекваліфікований з ч.1 ст.286 КК України на ч.2 ст.286 КК України (а.с.196 том 1).

Висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу №19/119/9-1/479е від 29.11.2019 встановлено відсутність технічних несправностей на робочій гальмівній системі та рульовому керуванні автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 . Однак його ходова частина та система головного світла знаходились у технічно несправному стані. Технічні несправності ходової частини визначаються розгерметизацією лівого переднього колеса, що обумовлено крізним пошкодженням боковини його шини. Технічні несправності системи головного світла автомобіля полягають у переобладнанні фар головного світла шляхом їх оснащення LED лампами, що не відповідає вимогам п.6.1.6.1 ДСТУ 3649:2010 {5}, а також п.31.3 «а» та п.31.4.3 «г» ПДР України {6}. Несправності ходової частини автомобіля характерні для виникнення під час даної дорожньо-транспортної пригоди, а виявлені під час огляду несправності фар головного світла автомобіля виникли до дорожньо-транспортної пригоди (а.с.241-248 том 1).

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №19/119/9-1/478е від 04.12.2019 в момент первинного контакту кут взаємного розташування між повздовжніми вісями транспортних засобів складав близько 180 градусів. Концентрація пошкоджень автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , розташована в його лівій передньо-боковій частині, при цьому вони характерні для утворення при дії сили, направленої спереду-назад по відношенню до напрямку руху автомобіля. Концентрація пошкоджень наданого на дослідження велосипеда знаходиться в його лівій боковій частині, при цьому вони характерні для утворення при дії сили, направленої спереду-назад по відношенню до напрямку руху велосипеда. Слідова картина місця пригоди та механічні пошкодження транспортних засобів характерні для розташування місця зіткнення автомобіля та велосипеда по лівій смузі проїзної частини, перед розташуванням першого уламку скла (позначеного №3 у протоколі огляду місця події), тобто не ближче ніж 23,5 м до рівня орієнтиру, відносно напрямку руху в бік м. Тростянець (а.с.1-12 том 2).

Висновок судової автотехнічної експертизи №19/119/9-1/504е від 28.01.2020 було надано у двох варіантах, дослідження одного з яких було виконано згідно показів водія автомобіля ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , відповідно до яких велосипедист рухався до зіткнення без увімкненого ліхтаря та виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху, який був пов`язаний з обгоном або об`їздом перешкоди. Відповідно до вихідних даних сліду гальмування автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксованого під час огляду місця події відповідає швидкість руху близько 57,7 км/год. Водій автомобіля повинен був діяти відповідно до п. 2.3 «а», 31.1, 31.3 «а», 31.4.3 «г», 12.2, 12.3, 19.2 ПДР України, які з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та водій автомобіля мав технічну можливість зупинити керований транспортний засіб до місця зіткнення шляхом забезпечення технічно справного стану керованого автомобіля, дотриманням безпечного швидкісного режиму та своєчасного застосування гальмування. В разі забезпечення водієм автомобіля технічно справного стану транспортного засобу, дотримання ним безпечного швидкісного режиму та своєчасному застосуванні заходів до попередження пригоди, зіткнення транспортних засобів не виключається за рахунок додаткового переміщення велосипедиста в зустрічному напрямку за час гальмування автомобіля, при цьому даний висновок відповідає умовам руху велосипедиста по обраній траєкторії, не змінюючи напрямку та без гальмування. В даній дорожній ситуації велосипедист повинен був діяти відповідно до вимог п.6.2, 6.6 «а» ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та велосипедист мав технічну можливість уникнути зіткнення. У разі вихідних даних для проведення вказаної експертизи згідно показів потерпілого ОСОБА_2 , а саме з урахуванням того, що виїзд автомобіля на смугу зустрічного руху відбувався за відсутності перешкод для руху по смузі свого напрямку та велосипедист рухався з увімкненим або без увімкненого ліхтаря, експерт дійшов такого висновку. Сліду гальмування автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксованого під час огляду місця події відповідає швидкість руху близько 57,7 км/год. Водій автомобіля повинен був діяти відповідно до п. 2.3 «а», 31.1, 31.3 «а», 31.4.3 «г», 12.2, 11.3, 19.2 ПДР України, та з яких п.11.3 знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та водій автомобіля мав технічну можливість уникнути зіткнення. В даній дорожній ситуації велосипедист повинен був діяти відповідно до вимог п.6.2, 6.6 «а», 19.3 ПДР України та з технічної точки зору невідповідності в діях велосипедиста п.6.3 та 6.6 «а» не знаходяться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Відповісти на питання чи мав велосипедист технічну можливість уникнути зіткнення та виконати оцінку дій велосипедиста стосовно виконання ним вимог п.19.3 ПДР України не вдається можливим по причині відсутності даних, які характеризують положення велосипедиста на момент засліплення його світлом фар зустрічного автомобіля в повздовжній площині проїзної частини (а.с.15-24 том 2).

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи №19/119/9-1/1-87е від 19.02.2020, яка була проведена з урахуванням проведених слідчих експериментів з підозрюваним ОСОБА_1 , зі свідком ОСОБА_3 , потерпілим ОСОБА_2 та показами свідка ОСОБА_5 установлено, що : сліду гальмування автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 зафіксованого під час огляду місця події відповідає швидкості руху близько 57,7 км/год. Водій автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до п. 2.3 «а», 31.1, 31.3 «а», 31.4.3 «г», 12.2, 11.3, 19.2 ПДР України; та у діях водія вбачаються невідповідності вимогам вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, з яких невідповідність пункту 11.3 ПДР знаходяться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Водій автомобіля мав технічну можливість уникнути зіткнення. В даній дорожній ситуації велосипедист повинен був діяти відповідно до вимог п.6.2, 6.6 «а», 19.3 ПДР України та з технічної точки зору невідповідності в діях велосипедиста п.6.3 та 6.6 «а» не знаходяться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою (а.с.44-51 том 2).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що вона є цивільною дружиною обвинуваченого, з яким вони 30.10.2019 приблизно о 17 годині, коли на дворі було вже темно, їхали із с. Кам`янецьке додому в м. Тростянець. У салоні автомобіля також була їх спільна дитина. Свідок сиділа на передньому пасажирському сидінні, за кермом був ОСОБА_6 . Точної швидкості руху автомобіля свідок сказати не може. На одній із ділянці дороги, де вони об`їжджали яму, із ділянки дороги, що прилягає до с.Люджа, раптово виїхав велосипедист, який рухався їм назустріч по своїй стороні. Точної відстані між велосипедистом та автомобілем свідок сказати не може, але ОСОБА_6 почав різко гальмувати, щойно вони його побачили. На автомобілі було ввімкнено світло фар, на велосипеді не було ні фар, ні катафотів, ні світловідбиваючого одягу на потерпілому. Чи обминав обвинувачений ями на тій ділянці дороги безпосередньо перед зіткненням, свідок не пам`ятає, це була ділянка дороги відразу перед підйомом після повороту на с. Смородине. Дорожньої розмітки не було. Вони лівою передньою частиною автомобіля зачепили велосипедиста і збили його. Вони вийшли з автомобіля удвох, спочатку побачили велосипед, а на узбіччі дороги по напрямку свого руху на траві лежав потерпілий. Він не обзивався, своїх даних не називав, щось буркотів, відповідей на їх питання не надавав, назвав лише своє ім`я та звідки він. Також свідок у нього на голові побачила кров. Хвилин через 3-5 мимо проїжджав автомобіль та зупинився, свідок з обвинуваченим попросили його викликати швидку допомогу, оскільки зробити це самим не було можливості, через поганий мобільний зв`язок. Хвилин через 10-15 на місце події приїздила швидка допомога, трохи пізніше і поліцейські, які встановили, що потерпілий вживав алкоголь, що він і сам не заперечив. Слідчий шукав ліхтарик потерпілого, але так і не знайшов. Зі сторони обвинуваченого потерпілому надавали матеріальну допомогу, купували йому ліки. У перший день його перебування у лікарні, вони з обвинуваченим були вже у лікарні та протягом трьох днів придбавали йому ліки, на що витратили більше 3000 грн. Медична сестра давала їм список, вони придбавали ліки та віддавали їх дружині потерпілого. Згодом перестали надавати допомогу, так як у них закінчилися кошти. Особисто потерпілий до них за допомогою не звертався. Того дня, коли сталася подія, стан здоров`я обвинуваченого був звичайний, алкоголю він не вживав, хоча приймає ліки, однак вони не впливають на швидкість реакції.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що вона є цивільною дружиною потерпілого. 30.10.2019 увечері вона чекала чоловіка додому, але він їй не дзвонив. Приблизно о 20 годині вона у своєму телефону побачила пропущений виклик від чоловіка о 16 годині 49 хвилин, який з`явився на зв`язку. Їй повідомили, що її чоловік потрапив у ДТП, перебуває у тяжкому стані в операційній. Він рухався додому на велосипеді «Україна», фар та катафотів на ньому не було, однак він їздив із ліхтарем чорного кольору, який щовечора ставив на зарядку. Світловідбиваючого жилету у чоловіка також не було. Вона попросила свого знайомого і той вранці відвіз її до лікарні, де їй повідомили, що за ліки сплачено. На другий та третій день їй лікарі давали списки необхідних медикаментів, які купувала сторона обвинуваченого, а вона їм надавала розписку, що вона брала у них кошти за лікування чоловіка. Свідок особисто просила обвинуваченого та його дружину оплатити лікування її чоловіка та реабілітацію, на що вони погодились. На третій день була потрібна кров та плазма і вона подзвонила ОСОБА_6 , на що той відповів, що страхова компанія все відшкодує. На це вона відповіла йому, що у неї зараз немає грошей та ОСОБА_6 їй теж сказав, що і у нього немає грошей. Свідок зайняла 300 доларів та поїхала по кров і плазму, також їй грошима допомагали знайомі, оскільки доводилося ще винаймати машину для проїзду. Чоловік тиждень перебував у реанімації, де за один день його перебування витрачалося приблизно 1500 грн. в день. Чоловік протягом трьох років кожного дня їздив тією дорогою додому, бо працював він у м. Тростянець та був єдиним годувальником у сім`ї, займався розборкою будинків та приносив у родину приблизно 7-8 тисяч гривень у місяць. У неї є двоє дітей віком 13 та 3 роки. Батьків потерпілий не має, а її батьки допомагають їм грошима. Свідок не працює, займається домашнім господарством. Наслідки пригоди негативно вплинули на здоров`я чоловіка, бо почалися проблеми зі шлунком, для чого необхідна дієта та необхідно оперувати ногу, інвалідність ще не призначали. Свідок запитувала у працівників поліції за ліхтарик, коли її викликали на допит. На місці пригоди ліхтаря не знайшли. Також їй віддали одяг і телефон чоловіка та продукти харчування.

Отже, на підставі саме цих досліджених судом доказів, у їх сукупності та взаємозв`язку суд встановив, що в порушення вимог п.11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та тяжкими наслідками, що настали.

Посилання обвинуваченого на те, що зіткнення відбулось ближче на середині проїжджої частини руху спростовано доказами, так як слідова картина на місці ДТП свідчить про початок осипу уламків та частин транспортних засобів на лівій смузі проїзної частини, слідів гальмування (юзу) зафіксований по траєкторії зміщенні із ліва на право орієнтовно посередині проїзної частини, велосипед та потерпілий також перебували на узбіччі лівої частини дороги (по напрямку руху до м.Тростянець). Будь-яких даних, про те, що речові докази на місці зазнавали переміщень – не встановлено.

Отже, суд вважає покази обвинуваченого про те, що зіткнення відбулось по середині дороги є суперечливими та свідчать на намагання обвинуваченого знизити ступінь своєї провини у порушенні вимог ПДР.

Судом установлено, що виїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху відбувся за відсутності будь-яких перешкод для руху по своїй смузі руху та не був пов`язаний із об`їздом перешкоди, станом дорожнього покриття, випередженням, чи обгоном будь-якого із інших учасників події, а також за відсутності небезпеки для руху у вигляді предметів, осіб, тощо.

Разом із тим, суд погоджується із позицією сторони обвинувачення про те, що у діях потерпілого відсутній склад правопорушення, яке б було у причинному зв`язку із ДПТ, оскільки хоча суд вважає, що велосипед не був обладнаний засобами освітлення чи світловідбивання для можливості виявлення його у темну пору доби, та наявність у потерпілого ліхтарика об`єктивно не підтверджується належними і допустимими доказами, так як не був виявлений слідчим на місці пригоди, однак, рух він здійснював у відповідності до вимог ПДР, по своїй смузі руху, тому саме виїзд автомобіля під керуванням обвинуваченого на зустрічну смугу саме і призвело до зіткнення транспортних засобів та наслідків, що настали.

При тому, суд вважає, що об`єктивних даних про те, що потерпілий після засліплення світлом фар автомобіля, увімкнених у «Дальньому режимі» змінив траєкторію руху не підтверджено доказами, будь-яких слідчих експериментів щодо встановлення цих обставин суду представлено не було, Досліджені у суді докази, та слідова картина на місці ДПТ не вказує на можливу зміну руху велосипедиста ОСОБА_2 після того, як потерпілий відчув засліплення фарами зустрічного автомобіля під керуванням обвинуваченого.

Суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про перебування велосипедиста у стані алкогольного сп`яніння, так як вміст алкоголю у його крові є незначним, 0,48 г/л та за медичними критеріями – не викликає алкогольного сп`яніння. Такий стан потерпілого під час його руху на велосипеді не сприяв скоєнню ДТП з огляду на відсутні дані про переміщення велосипеда зі своєї смуги руху на зустрічну.

Невизнання своєї провини обвинуваченим у порушенні вимог п..31.1, п.31.3 «а», п. 31.4.3 «г», вказуючи, що він придбав автомобіль із установленими лед-лампами, суд не приймає, так як саме на водія покладений обов`язок дотримуватися правил експлуатації керованого ним транспортного засобу. Крім того, виявлені порушення водієм ОСОБА_1 вказаних вимог ПДР не перебувають у прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою і її наслідками.

Однак суд вважає обґрунтованими доводи обвинуваченого про те, що він не керував автомобілем у хворобливому стані, так як дійсно, будь-яких доводів стороною обвинувачення про вказане не представлено, лікарських даних про такий хворобливий стан ОСОБА_1 , що вплинув на його швидкість реакції та увагу на досудовому слідстві не зібрано та суду не надано.

Отже обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні ним п.2.9 «б» ПДР України, якою передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу - слід виключити із обсягу обвинувачення, як недоведене.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого у порушенні вимог п.п. 2.3 «а», 11.3, 12.2, 19.2, 31.1, 31.3 «а», 31.4.3 «г» Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, введених в дію 01.01.2002), із яких порушення вимог п. 11.3 перебуває у прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали, доведена, тобто дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, так як він своїми діями вчинив кримінальне правопорушення - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше не судимий, не працевлаштований, є інвалідом 3 групи загального захворювання, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має на утриманні малолітню дитину 2010 р.н., на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має право керування транспортними засобами (а.с.228 том 1).

Також, як встановлено ОСОБА_1 має онкологічне захворювання щитовидної залози внаслідок якого останньому призначено третю групу інвалідності за загальним захворюванням з 22.03.2018 і безтерміново, протипоказана праця у несприятливих метеоумовах та рекомендовано нагляд і лікування у онколога ендокринолога (а.с.36,37,38 том 2).

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування збитків потерпілому на лікування, а обставин, що обтяжують покарання (відповідно до ст.67 КК України) - судом не встановлено.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення ОСОБА_1 , з урахуванням пом`якшуючих провину обставин - активного сприяння розкриттю злочину, часткового відшкодування шкоди, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді найнижчої межі основного покарання, передбаченого санкцією інкримінованого йому злочину.

Разом із тим, враховуючи особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, раніше не судимий, є інвалідом 3 групи загального захворювання, має на утриманні малолітню дитину 2010 р.н., характеризується позитивно, суд дійшов висновку, що обвинувачений не є особою, небезпечною для суспільства, а його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, тобто без відбування визначеного покарання.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, звільнити ОСОБА_1 на підставі статті 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, передбачений частиною 4 статті 75 КК України, тривалістю один рік. При цьому на період дії іспитового строку необхідно покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, відповідно до ст.77 КК України суд вважає можливим не застосовувати, з огляду на те, що обвинувачений має захворювання, потребує періодичного огляду в обласному центрі, має потребу у користуванні автомобілем для цих поїздок, не має сталих доходів, крім того, під час ДПТ не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпілим в порядку ст. 128 КПК України у справі заявлений цивільний позов, який він в подальшому уточнив, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у солідарному порядку.

Розмір матеріальної шкоди потерпілий оцінює у 12315,40 грн., оскільки внаслідок ДТП з вини обвинуваченого, потерпілий зазнав тілесних ушкоджень в результаті чого йому довелося лікуватися та придбавати ліки на лікування, що завдало йому певних фінансових втрат. Вказує, що на лікування ним було витрачено 12315,40 грн., у підтвердження чого надав копії чеків та квитанцій.

В подальшому потерпілим 23.11.2020 на стадії розгляду справи було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «СК «ТАС» та обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 35315,40 грн. та 300 доларів США, однак у судовому засіданні судом вказана заява була не прийнята і повернена, тому судом не розглядалась (а.с.162 том 2).

Також потерпілим заявлено моральну шкоду, розмір якої мотивував тим, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я він зазнав фізичного болю та страждань. Після зіткнення з автомобілем він втратив свідомість та отямився вже у лікарні, отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозку, відкритий перелом кісток лівої гомілки зі зміщенням, численні рвані рани, втратив багато крові. Більш ніж за сім місяців коли сталася ДТП він повністю так і не відновився, кістки лівої гомілки зрослися неправильно та лікарі знову рекомендують їх ламати та вправляти. Навряд чи відновиться стан його здоров`я, до сих пір він вимушений користуватися палицею для ходьби та лікарі йому рекомендують отримати групу інвалідності. Також потерпілий у зв`язку з тривалою втратою непрацездатністю та звичним укладом життя зазнав душевних страждань, так як він втратив заробіток, який складав 8-10 тисяч гривень на місяць. На його утриманні перебувала цивільна дружина та двоє малолітніх дітей. На даний час для відновлення стану його здоров`я його родина була вимушена брати позики. Фактично від був єдиним годувальником, так як дружина займається вихованням дітей, веде господарство та виконує хатню роботу. Потерпілий у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, обмеженням у русі та фізичній праці, що спричинило йому значний емоційний дискомфорт та постійні переживання, зазнав хвилювань. Після отриманих травм він надовго позбавлений можливості пересуватися велосипедом, відчуває себе залежним від громадського транспорту, що йому не вселяє оптимізму. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 150000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав щодо стягнення моральної шкоди, надав відзив на позов, де вказав, що правовідносини між позивачем і страховою компанією регулюються ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до 22.1 ст.22 якого страховик при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку шкоду, що була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. також п.22.3 ст.22 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п.1,2 ст.23 ЦК України, тобто шкода, що полягає у фізичному болі та стражданнях, фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях. Крім того, відповідно до ст.24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого страховиком відшкодовуються обґрунтовані витрати на лікування, діагностикою, реабілітацією потерпілого. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, не доведеним та необґрунтованим. Також потерпілим не взято до уваги кошти у розмірі 2543,98 грн., які обвинувачений сплачував за ліки. Вважає, що водій, керуючи автомобілем, порушив ПДР та здійснив наїзд на велосипедиста, не звільняє і самого велосипедиста від покладених на нього обов`язків, оскільки він також є учасником дорожнього руху. Однак, потерпілим не були дотримані ПДР, а саме п.6.2, та крім того, він перебував у стані алкогольного сп`яніння, що забороняє експлуатацію та рух транспортного засобу. Тому вважає, що вина у створенні ДТП та її наслідках лежить не лише на обвинуваченому та просить це врахувати при прийнятті рішення. З приводу стягнення матеріальної шкоди – погодився із позовом.

Представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, де просить справу слухати у його відсутності, цивільний позов не визнає у повному обсязі, про що надав відзив, у якому зазначив наступне.

Для отримання страхового відшкодування потерпілому необхідно було звернутися до АТ «СГ «ТАС» (приватне) у передбаченому законом порядку та надати для цього всі документи, необхідні для визначення розміру шкоди. Однак, позивач із заявою про страхову відшкодування до АТ «СГ «ТАС» (приватне) не звертався. Тому рішення цивільним відповідачем про виплату страхового відшкодування позивачу у зв`язку з ушкодженням здоров`я не приймалось за відсутністю такого звернення. Оскільки з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивача, тому є всі наявні підстави залишити позов без розгляду.

Також вважає, що понесені потерпілим витрати у зв`язку з лікуванням повинні бути обґрунтованими та документально підтвердженими медичним закладом, а саме кожна витрата повинна підтверджуватися чеками та згідно з витягу з історії хвороби за період лікування в медичному закладі, засвідченим належним чином медичним закладом, у якому повинно зазначатися про призначення даних лікарських препаратів потерпілому.

Щодо розміру моральної шкоди, представник цивільного відповідача зазначив, що відповідно до ст.26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених п.п. «г», «і» п.41.1 та п.п. «в» п.41.2 ст. 41 цього Закону, відшкодовується потерпілому – фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином, страховому відшкодуванню підлягала б моральна шкода у розмірі 469,91 грн., тобто 9398,16/100х5%= 469,91 грн. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4736 встановлено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні хірургічного відділення КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР з 30.10.2019 по 13.11.2019 з діагнозом: сочетана, тяжка скелетно-краніо-обдомінальна травма. Відкрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Обширна рвано-скальпована рана лобно-тім`яної області. Закрита тупа травма живота з розривом петлі тонкого кишечника. Розрив брижейки тонкого кишечника, розлитий перитоніт внутрішньочеревна кровотеча, відкритий перлдом кісток лівої гомілки зі зміщенням. Травматичний шок ІІ ступеня. Алкогольне сп`яніння. 30.10.2019 операція верхне-серединна лапаратомія, резекція петлі тонкого кишечника. Наложення окосталоза «бік в бік», лаваш, дренування черевної порожнини. Видалення передчеревної ліполми. ПХО ран голови, лівої гомілки, МОС лівої гомілки (а.с.20 том1).

Потерпілим у підтвердження понесених ним матеріальних збитків було надано чеки на придбання медикаментів та компонентів для переливання крові від 07.11.2019 на суму 696,20 грн. (а.с.21 том 1); від 12.02.2019 на суму 98,70 грн. (а.с.22 том 1); від 03.11.19 на суму 1281,50 грн., від 02.11.2019 на суму 1399,05 грн., від 31.10.2019 на суму 636,60 грн., від 09.11.2019 на суму 591,30 грн., від 01.11.2019 на суму 4731,50 грн. (а.с.23 том 1); від 04.11.2019 на суму 665,08 грн., від 05.11.2019 на суму 457,25 грн., від 06.11.2019 на суму 103,50 грн., від 05.11.2019 на суму 36,80 грн., від 06.11.2019 на суму 36,80 грн., від 04.11.2019 на суму 153,00 грн. від 06.11.2019 на суму 361,96 грн., від 11.11.2019 на суму 308,93 грн., від 14.02.2020 на суму 85,12 грн.(а.с.24,25 том 1).

Чеки від 01.11.2019 на суму 487,35 грн., від 01.11.2019 на суму 1082,81 грн. та від 31.10.2019 на суму 973,82 грн. представлені обвинуваченим ОСОБА_1 у підтвердження добровільної сплати ним коштів на придбання ліків для потерпілого , які суд урахував як обставину часткового погашення шкоди (а.с.70,71,72 том 1).

Відповідно до п. 24.1 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Порядок отримання страхового відшкодування передбачений п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до якого для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Так, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована згідно до полісу № АМ/9464079 (строк дії із 16.03.2019 до 15.03.2020) (а.с.28 том 1) із лімітом страхового відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну 100000 грн.

Суд відхиляє посилання цивільного відповідача АТ «СГ «ТАС» про те, що страховик не звернувся у встановлений законом строк із письмовою заявою про страхове відшкодування, оскільки відповідно до п.37.1.4. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Суд вважає, що витрати майнового характеру об`єктивно підтверджені належними доказами (чеками) частково, а саме у розмірі 11643 грн. 29 коп. та відповідно до ст.22, ч.1 ст.1166, 1187, ст.1195 ЦК України підлягають стягненню із страховика.

В даному разі суд не застосовує принцип солідарної відповідальності із цивільних відповідачів, як те заявлено потерпілим, оскільки обвинувачений та страховик не несуть у даному разі солідарну відповідальність.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого щодо стягнення моральної шкоди, у даному випадку суд керується ст.23, ч.2 ст.1167 ЦК України,

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого АТ «СГ «ТАС» (приватне) ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду третім особам, яка настає під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 21093, з державним номером НОМЕР_1 . Вказаним полісом встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну 100000 грн..

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 Цивільного кодексу України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди крім матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, враховуючи отримання ним тяжкого тілесного ушкодження, нервовий стрес у зв`язку із фізичним болем, проведеними оперативними втручаннями, тривалим лікуванням, що завдало потерпілому душевні страждання, крім того, є очевидним, що звичний уклад його життя непоправно змінився, він отримав страждання через завдані йому тілесні ушкодження, перенесені операції, відчуває хвилювання через побоювання щодо відновлення стану його здоров`я та неможливість забезпечувати свою родину.

В даному разі суд бере до уваги характер вчиненого обвинуваченим злочину та розмір завданої шкоди, яку обвинувачений наразі неспроможний відшкодувати через відсутність у нього роботи.

З огляду на викладене, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, суд вважає достатнім в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути на користь потерпілого 60000 грн., а інші позовні вимоги потерпілого слід відхилити.

Статтею 26-1 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки сума страхової виплати, яка підлягає відшкодуванню страховою компанією становить 11643,29 грн., то із АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягненню підлягає 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю - 582,17 грн., а решта суми – 59417,83 грн. у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню із обвинуваченого.

З обвинуваченого також необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта на загальну суму 6751,43 грн. (1570,10 грн. (а.с.240 том1) + 1570,10 грн. (с.а.250 том 1) + 2355,15 грн. (а.с.14 том 2) + 1256,08 грн. (а.с.43 том 2), відповідно до ч.2 ст.124 КПК України .

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого під час судового розгляду не обирався, та у суду немає підстав для його застосування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 371, ч.2,3 ст.373, ст.374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і по цьому закону призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки без позбавленням права керувати транспортними засобоми.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) процесуальні витрати на користь держави на залучення експертів на загальну суму 6751 (шість тисяч сімсот п`ятдесят одну) гривню 43 копійки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 59417,83 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сімнадцять грн. 83 коп.) у відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (адреса: пр. Перемоги, 65, м. Київ, код за ЄДРПОУ 30115243) на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у відшкодування матеріальної шкоди 11643,29 грн. (одинадцять тисяч шістсот сорок три грн. 29 коп.) та 582,17 грн (п`ятсот вісімдесят дві грн. 17 коп.) у відшкодування моральної шкоди, а всього – 12225 грн. 46 коп. (дванадцять тисяч двісті двадцять п`ять грн. 46 коп.). .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином – відмовити.

Скасувати накладені ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 04.11.2019 арешт на майно та після набрання вироком законної сили:

-автомобіль «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 , видане ТСЦ НОМЕР_5 – повернути ОСОБА_1 ;

-велосипед марки «ХВЗ Україна», черевик на ліву ногу зі шкірозамінника чорного кольору з тисненням на підошві «42», стельку з черевика на ліву ногу з написом «Estilo» - повернути ОСОБА_2 .

-трикотажну шапку, рюкзак потерпілого вважати повернутими власнику ОСОБА_2 .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.С. Линник