Ухвала суду № 93719068, 21.12.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/14432/20

Провадження № 2-з/592/101/20

УХВАЛА

21 грудня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

розглянув заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сергача Артема Владиславовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” , третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” , третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (вхідний № 49373/20 від 21.12.2020 року) .

21.12.2020 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сергач Артем Владиславович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій він зазначив про те, що 29.11.2020 року стало відомо про те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. від 27.11.2020 року було відкрито виконавче провадження № 63713784 по примусовому виконанню виконавчого напису, виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий № 31868. Ретельно дослідивши підстави, викладені у наведеній постанові про відкриття виконавчого провадження, він наголошує на необґрунтованості та безпідставності виконавчого напису в повному обсязі, а також наголошує про його повне невизнання та безумовну незгоду, відхиляє та заперечує щодо кожної обставини наведеної у ньому, з огляду на наступне та стверджує про те, що існують беззаперечні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із наявним спором про право та суми заборгованості, яка ним стягується. Зазначене обґрунтовує та підтверджує наступним. Більш ніж шість років тому між позивачкою та ПАТ “Дельта Банк” (надалі – банк) було укладено договір, на підставі якого позивачці було видано кредитні кошти. У зв`язку зі спливом тривалого проміжку часу, укладені з банком договори були втрачені, але поточна заборгованість була погашена позивачкою в повному обсязі. Впродовж останніх шести років від банку не надходило жодних вимог та повідомлень про наявність простроченої заборгованості. Таким чином, на підставі вищенаведеного будь-яка заборгованість перед банком відсутня, як за тілом виданого кредиту так і зі сплаті відсотків та штрафних санкцій, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, що оскаржується. Також, вчинення виконавчого напису суперечить приписам ст. 88 Закону України “Про нотаріат” , оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більш ніж 3 роки. Крім цього, законом не передбачено можливості вчинення виконавчого напису нотаріусом на кредитному договорі, укладеному в простій письмовій, не нотаріальній формі. Наведене є беззаперечною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була визнана нечинною постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662, якою були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами. Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється гл. 14 Закону України “Про нотаріат” , постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” , а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – порядок) . Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Положеннями ст. 88 Закону України “Про нотаріат” передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Він наголошує на тому, що вчинення виконавчого напису суперечить приписам ст. 88 Закону України “Про нотаріат” , оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більш ніж 3 роки. П/п 3.1. п. 3 гл. 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. П. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79503225) Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” , зокрема, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/65037659, https://reyestr.court.gov.ua/Review/70163569, https://reyestr.court.gov.ua/Review/70163734) . Згідно п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судове рішення в адміністративній справі” № 7 від 20.05.2013 року визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судове рішення в адміністративній справі” № 7 від 20.05.2013 року, дійшов висновку про необхідність визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” № 1172 в редакції від 29.11.2001 року. При цьому, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 в редакції від 29.11.2001 року не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за кредитними договорами, крім договорів, які були нотаріально посвідченні, що передбачає п. 1 Переліку. Натомість, в даному випадку, нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, оскільки він укладався ні в нотаріальній формі, а складений в простій письмовій формі, шляхом подачі заяви на приєднання до кредитного договору, відповідно цей договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, про що вказано в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88338069) . Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.10.2018 року у справі № 308/11193/16-ц вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77653783) . При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Крім наведеного, він звертає увагу суду на те, що строк надання кредиту за договором закінчився, отже, заборгованість за тілом кредиту могла утворитись виключно до дати закінчення строку дії цього договору, і оскільки вказана заборгованість включена до суми, яка мала стягуватись за виконавчим написом, то спростовується те, що стягнення такої заборгованості проводиться за період з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року, як це ймовірно вказано в тексті виконавчого напису, копія якого відсутня у заявника. Таким чином, вимоги позивача до відповідача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, цілком законні та обґрунтовані. Не зважаючи на вищенаведене, на даний час постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. було відкрито виконавче провадження № 63713784 по примусовому виконанню оскаржуваного виконавчого напису, виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. , реєстровий № 31868. Більш того, 27.11.2020 року, в рамках виконавчого провадження № 63713784, приватним виконавцем Клітченко О. А. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вищенаведене беззаперечно свідчить про необхідність застосувати міри забезпечувального характеру у відповідності до приписів ст. ст. 149-153 ЦПК України. Заява про забезпечення позову повинна містити: - предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. Предметом позову є визнання виконавчого напису, виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий № 31868, таким що не підлягає виконанню; - захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. За вказаних обставин, враховуючи зміст заявлених позовних вимог та наявних між сторонами спірних правовідносин, існує вірогідність того, що у разі звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, вказані дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що зумовлює вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий № 31868, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. (ВП № 63713784) ; - ціну позову, про забезпечення якого просить заявник. Немайновий спір по визнанню виконавчого напису виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, реєстровий № 31868, таким що не підлягає виконанню; - пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Він вважає, що забезпечення позову не призведе до будь-яких наслідків для відповідача у зв`язку із чим зустрічне забезпечення він вважає недоцільним. Підстави та правове обґрунтування задоволення даної заяви та забезпечення позову шляхом забезпечення вчиняти певні дії. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. п. 1-9 цієї частини. Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених цивільним законодавством , або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 175-177 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України; ст. ст. 50. 87. 88 закону “Про нотаріат” ; розд. II “Порядку вчинення нотаріальних дій” , він просив: 1. Задовольнити заяву про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН) НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 27.07.2001 року Ковпаківським РВ УМВС України в Сумській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Аланд” (код ЄДРПОУ: 42642578, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301) про визнання виконавчого напису № 31868, вчиненого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем таким, що не підлягає виконанню, в повному обсязі. 2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий № 31868. 3. Заборонити вчиняти будь-які дії в рамках виконавчого провадження № 63713784, відкритого постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. (вхідний № 49386/20 від 21.12.2020 року) .

Розглянув заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сергача Артема Владиславовича про забезпечення позову, пересвідчившись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам; беручи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із незастосуванням відповідних заходів, прихожу до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із змісту ст. 150 ЦПК України вбачається, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” № 9 від 22.12.2006 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України) , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою порушення майнових прав ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 може зазнати значних матеріальних збитків, відтак суд дійшов висновку про те, що заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сергача Артема Владиславовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сергача Артема Владиславовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий № 31868, та заборони вчиняти будь-які дії в рамках виконавчого провадження № 63713784, відкритого постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. , до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 після її постановлення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявниці направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ухвалу) .

Головуючий: І.Г. Бичков