Рішення № 93718494, 17.12.2020, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/436/20

2/458/362/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О. І.

секретаря судового засідання Сисан С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

21.05.2020 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 08.05.2014 в сумі 8954,16 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору № б/н від 08.05.2014, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , вона отримала кредит в розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 06.11.2018 позивачем була направлена претензія кредитора до Магдалинівської державної нотаріальної контори, відповідь на яку він отримав 13.02.2019 і дізнався, що спадкоємцем померлої є ОСОБА_1 15.10.2019 до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію щодо погашення боргу, однак ніяких дій не було виконано. Відповідач як спадкоємець померлої ОСОБА_2 зобов`язаний задовольнити вимоги позивача, як кредитора, а тому Банк просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором б/н від 08.05.2014 в сумі 8954,16 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2020 для розгляду справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.

Ухвалою суду від 19.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача, позов не визнає, оскільки позивачем пропущено строк звернення до нього з вимогою про стягнення заборгованості.

У зв`язку з неявкою сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 08.05.2014 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з "Умовами та правилами надання банківських послуг".

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Виконкомом Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 18 січня 2018 року, актовий запис № 05.

З розрахунку заборгованості видно, що станом на 11.12.2019 заборгованість за кредитним договором становить 8954,16 грн., яку складає заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту).

10.10.2018 позивач направив до Магдалинівської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України. Як видно з тексту претензії, позивач зазначає, що на теперішній час, тобто станом на 10.10.2018, Банку стало відомо, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 39).

08.11.2018 Магдалинівською державною нотаріальною конторою повідомлено Банк про направлення претензії кредитора (в порядку ст. 1281 ЦК України) за належністю, спадкова справа №10/2018 від 23.01.2018 відкрита у приватного нотаріуса Магдалинівського РНО Дніпропетровської області Солодовник В.В.

Як видно з відповіді приватного нотаріуса Магдалинівського РНО Дніпропетровської області Солодовник В.В. від 19.11.2018, спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою с.Нижня Яблунька Турківського району Львівської області, який прийняв спадщину. Мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовились від спадщини. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкоємців повідомили про наявність заборгованості перед Банком.

15.10.2019 Банк направив спадкоємцю ОСОБА_1 лист-претензію, в якій пред`явив свої вимоги. Відповідач жодних дій щодо погашення заборгованості не вчинив.

Відтак суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання спадкоємцем зобов`язання за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного Кодексу, зокрема Книгою шостою «Спадкове право».

Вирішуючи спір, суд виходить з наступних положень закону та відповідних їм правовідносин.

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 Цивільного Кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст. 1218 Цивільного Кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Водночас, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.

Суд встановив, що боржник за кредитним договором № б/н від ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцем ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , який як видно з відповіді приватного нотаріуса Магдалинівського РНО Дніпропетровської області Солодовник В.В. від 19.11.2018, прийняв спадщину.

У Постанові від 8 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15. Верховний Суд України зазначив, що «оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців».

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1281 ЦК України, яка була чинною на час смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

А згідно з частиною третьою цієї статті, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

04.02.2019 введений в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018, яким було внесено зміни до ст. 1281 ЦК України та частини другу і третю цієї статті викладено в новій редакції.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

А згідно з ч. 3 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відтак, законодавцем визначено нову обставину для обчислення строку вимоги кредитора до спадкоємців, а саме шість місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Вирішуючи питання про те, в якій редакції необхідно застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 1281 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

А згідно з ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Водночас, як видно з п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018, такий застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Як вказує позивач, і що підтверджується матеріалами справи, а саме претензією кредитора, яка направлена Магдалинівській державній нотаріальній конторі від 10.10.2018 (арк. справи 39), Банку 10.10.2018 вже було відомо, що ОСОБА_2 померла.

Відтак, з 10.10.2018 у позивача виникло право вимоги до спадкоємців померлої ОСОБА_2 , на яку законодавцем положеннями ст. 1281 ЦК України в редакції чинній на той час, було встановлено шість місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Такий строк закінчувався 10.04.2019.

Однак, 04.02.2019 частина друга та третя статті 1281 ЦК України викладена в новій редакції, якою для пред`явлення вимоги кредитора до спадкоємців встановлено шість місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Отже, з урахуванням того, що на час введення в дію Закону (04.02.2019), яким ч. 2 та ч. 3 ст. 1281 ЦК України викладено в новій редакції, у позивача не закінчився шестимісячний строк для пред`явлення вимог до спадкоємця за нормами цієї статті в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи дію цього Закону в часі, а саме застосування його також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, що має місце за даних конкретних обставин справи, тому суд дійшов висновку, що застосуванню підлягають положення ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України в редакції чинній станом на 04.02.2020.

Відтак, позивачем, як кредитором спадкодавця ОСОБА_2 , дотримано визначений ч. 2 ст. 1281 ЦК України строк для пред`явлення своїх вимог до спадкоємця ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, а саме не пізніше шість місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Тому, доводи відповідача, який у заяві вказав на пропущений позивачем строк звернення до нього з вимогою про стягнення заборгованості, суд відхиляє як безпідставні.

Водночас суд зазначає, що як видно з матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Однак, суд вважає, що хоча й законодавцем визначено строк пред`явлення вимоги кредитора до спадкоємців шість місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, проте це не позбавляє такого кредитора права звернутись з цією вимогою до отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, адже такого застереження чи заборони закон не містить.

Однак, за таких обставин, у кредитора виникає обов`язок довести перед судом наявність спадкового майна, його вартість, склад, визначити коло спадкоємців.

22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 306/2000/16-ц, провадження № 61-30819св18 вказав, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Так, відповідно до положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У матеріалах справи містяться докази, що відповідач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , що такий прийняв спадщину, є відомості, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Зі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини видно, що такий вказує на спадковий будинок АДРЕСА_1 , однак жодних правовстановлюючих документів на такий в матеріалах справи немає.

Водночас у матеріалах справи не міститься доказів того, яке саме майно ввійшло до складу спадкового майна, доказів належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцем майна, що є необхідним для вирішення спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо наявності спадкового майна у боржника, його обсягу та вартості, що є необхідним для правильного вирішення спору по суті, тому за недоведеністю вимог позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою від позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 10, 11, 12, 13,76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1220, 1281, 1282, 1296, 1297 Цивільного Кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (с. Нижня Яблунька, Турківський район, Львівська область).

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2020.

Суддя О.І. Кшик