Рішення № 93718173, 21.12.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1915/20 Провадження № 2/450/1289/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення вартості соціальних послуг, –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 10872 грн. 44 коп. Мотивував свої вимоги тим, що відповідач з 14 червня 2018 року перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна, отримувала матеріальне забезпечення і соціальні послуги. Так, Львівським міським центром зайнятості вона скеровувалася на громадські роботи за рахунок коштів місцевого бюджету та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до Львівського обласного осередку громадської організації «Українська спілка інвалідів», виконуючи роботи у якому вона отримала вищезгадану суму грошових коштів. При проведенні перевірки встановлено, що під час перебування на обліку у центрі зайнятості та отримання соціальних послуг ОСОБА_2 02 вересня 2019 року уклала цивільно-правовий договір підряду № 7 з ФОП ОСОБА_3 щодо виконання робіт (надання послуг). З огляду на зазначене, вважає безпідставним набуття відповідачем грошових котів у сумі 10872 грн. 44 коп. У зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 16 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 09 листопада 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини своєї неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином як шляхом направлення поштової кореспонденції, так і шляхом поміщення оголошення на веб-сайті суду про її виклик у судове засідання.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З заяви про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 14 червня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до Львівського міського центру зайнятості для призначення їй допомоги по безробіттю.

Витягом з наказів серії ПК № 135018061400020 від 02 червня 2020 року стверджується, що ОСОБА_2 з 20 червня 2018 року надано статус безробітної, 21 червня 2018 року призначено допомогу по безробіттю, 21 червня 2018 року скорочено виплату допомоги на строк 90 календарних днів, 19 вересня 2018 року розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю, 18 червня 2019 року припинено виплату допомоги по безробіттю, 01 листопада 2019 року припинено реєстрацію безробітної.

З договору № 135019031300001 про організацію громадських робіт та фінансування їх організації від 13 березня 2019 року вбачається наступне. Договір укладений між Львівським міським центром зайнятості, Львівським обласним осередком громадської організації «Українська спілка інвалідів», як роботодавцем, та Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради. Предметом договору є створення роботодавцем 87 тимчасових робочих місць для проведення громадських робіт.

Корінцями направлення на працевлаштування № 13501908280022001 від 30 серпня 2019 року, № 13501909300012001 від 30 вересня 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 направлена на робоче місце «фахівець з соціальної роботи» у Львівський обласний осередок громадської організації «Українська спілка інвалідів».

Як вбачається з довідок про виконання громадських робіт за вересень 2019 року та за жовтень 2019 року, ОСОБА_2 в періоди з 02 по 30 вересня 2019 року та з 01 по 31 жовтня 2019 року відпрацювала в сумі 43 робочі дні (344 години) і отримала заробітну плату за вересень 2019 року у розмірі 5436 грн. 22 коп., з якої сплачено єдиний внесок у сумі 980 грн. 30 коп., за жовтень 2019 року – 5436 грн. 22 коп., з якої сплачено єдиний внесок у сумі 980 грн. 30 коп.

Частиною 5 статті 31 «Про зайнятість населення» та пунктом 4 Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 175 від 20 березня 2013 року, встановлено, що на осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як встановлено судом, нараховані позивачем кошти в сумі 10872 грн. 44 коп. ОСОБА_2 отримала за фактично виконану роботу на посаді «фахівця з соціальної роботи» у Львівському обласному осередку громадської організації «Українська спілка інвалідів».

Положеннями ст.ст. 1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Подібні висновки щодо застосування статті 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, справа № 6-151цс13, та від 02 липня 2014 року, справа № 6-91цс14; постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року, справа № 517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа № 173/166/17, від 03 травня 2018 року, справа № 473/2859/17, від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.

Отже, закон встановлює два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому, позивач зазначив, що відповідач не повідомила його про укладення нею 02 вересня 2019 року з ФОП ОСОБА_3 цивільно-правового договору підряду № 7, у чому проявилася її недобросовісність.

Однак, у даному випадку, як стверджується матеріалами справи, відповідач працюючи у Львівському обласному осередку громадської організації «Українська спілка інвалідів», виконувала норми робочого часу, а саме відпрацювала з 02 по 30 вересня 2019 року та з 01 по 31 жовтня 2019 року 43 робочі дні або ж 344 години, що рівноцінно 40 годинам на тиждень або 8 годинам у день при п`ятиденному робочому тижні.

За вказану роботу відповідач отримала заробітну плату у розмірі 5436 грн. 22 коп. за вересень 2019 року і у розмірі 5436 грн. 22 коп. за жовтень 2019 року відповідно.

Доказів на підтвердження того, що укладення відповідачем з ФОП ОСОБА_3 договору підряду № 7 якимось чином вплинуло на виконання нею громадських робіт у Львівському обласному осередку громадської організації «Українська спілка інвалідів» позивачем не надано.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що поведінка відповідача у даному випадку не може розцінюватися як недобросовісна в розумінні ст. 1215 ЦК України.

Крім того виділення Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття грошових коштів на організацію громадських робіт, не є видом забезпечення чи соціальної послуги в розумінні статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому положення ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у даному випадку не підлягає застосуванню.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

З огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не вбачає підстав для ухвалення заочного рішення.

Крім того суд зазначає, що ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України є правом суду, а не його обов`язком.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13 81, 82, 89, 141, 259, 262, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. 1215 ЦК України, ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд, –

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Львівського міського центру зайнятості – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2020 року.

Суддя Мусієвський В.Є.