Рішення № 93716466, 14.12.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11623/20

Провадження № 2/344/3170/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

14 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з наведеним позовом, мотивуючи тим, що 20 листопада 2018 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) з вини водія автомобіля марки «Daewoo Lanos», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача. В результаті ДТП позивачу завдано матеріальну шкоду в розмірі 23 346 грн. 47 коп. На заяву позивача про виплату страхового відшкодування відповідач не здійснив таку виплату та не прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. За прострочення виплати страхового відшкодування відповідач також зобов`язаний сплатити 933 грн. трьох процентів річних, 8 049 грн. 75 коп. пені та 466 грн. 74 коп. інфляційних втрат.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Причину неявки суд не повідомив.

У строк встановлений судом представник відповідача відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року встановлено, що 20 листопада 2018 року о 16 год. 45 хв. в м. Києві по проспекту Перемоги, 80, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Деу» номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожніх обставин, не був уважним та не дотримався безпечного інтервалу, чим спричинив зіткнення з автомобілем «Тойота» номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду. При ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 б, п. 13.1 ПДР України.

Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП під керуванням автомобіля марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування АМ/2441481

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача «Toyota RAV 4», номерний знак НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, вартість матеріального збитку (ремонту) становить 23 346 грн. 47 коп., що підтверджується копією рахунку від 11 грудня 2018 року, складеного ТзОВ «ВіДі Автострада».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

В даному випадку має місце страховий випадок, оскільки дорожньо-транспортна пригода трапилась за участю забезпеченого транспортного засобу – автомобіля марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 1195 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року. Колегія суддів відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, згідно з яким страховик, який здійснив виплату страхового відшкодування має право самостійно обирати до кого звертатися з суброгаційним позовом (до страховика цивільно-правової відповідальності чи до винуватця). Так, колегія зазначила, що в Україні існує інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому, пред`явлення вимоги до безпосереднього винуватця у межах страхового ліміту суперечить меті такого інституту. Зазначений правовий висновок у подальшому був ще раз підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 760/15471/15-ц від 03 листопада 2018 року.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ПрАТ СК «Галицька» свої зобов`язання належним чином не виконало.

Разом з тим, відповідачем ПрАТ СК «Галицька» суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування чи заперечення позовних вимог, не надано відзиву на позов.

Таким чином із відповідача ПрАТ СК «Галицька» слід стягнути невиплачене страхове відшкодування в сумі 23 346 грн. 47 коп.

За змістом пункту 36.5. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частинами 1 та 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виплати страхового відшкодування позивачем нараховано 8 049 грн. 75 коп. пені, 933 грн. трьох процентів річних, та 466 грн. 74 коп. інфляційних втрат.

Вказаний розрахунок проведений у відповідності до пункту 36.5. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 2 ст. 625 ЦК України, та в процесі розгляду справи не був спростований відповідачем.

Позивачем доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, тому з відповідача слід стягнути 32 795 грн. 96 коп., з яких: 23 346 грн. 47 коп. - невиплачене страхове відшкодування, 8 049 грн. 75 коп. пеня, 933 грн. три проценти річних, 466 грн. 74 коп. інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 6, 9, 12, 22, 35, 36, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 525, 526, 625, 1195, 1196 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 131, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. № 22, код ЄДРПОУ 22186790 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , грошові кошти в розмірі 32 795 (тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) гривень 96 копійок, з яких: 23 346 грн. 47 коп. - невиплачене страхове відшкодування, 8 049 грн. 75 коп. пеня, 933 грн. три проценти річних, 466 грн. 74 коп. інфляційні втрати.

Стягнути із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. № 22, код ЄДРПОУ 22186790 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 грудня 2020 року.

Суддя Бабій О.М.