Постанова № 9371541, 19.03.2010, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 2-а-4-2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Селидове 19 березня 2010 року

Селидівський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Карабут Ю.О., за участю представника відповідача Клименко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове справу за адміністративним позовом

ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірними дій його службових осіб та стягнення суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за період з жовтня 2007 року до грудня 2008 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її конституційного права на отримання соціальних виплат на дитину у гарантованому законом розмірі. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. позивач народила дитину- сина ОСОБА_4. Позивач отримує грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років, передбачену діючим законодавством України, виплату якої з 21.09.2007 р. здійснює Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради. Згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна сплачуватись в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Тому Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради повинно було донарахувати та сплатити їй за період з жовтня 2007 року до грудня 2008 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. На 2007 рік затверджено прожитковий мінімум на одну дитину з 1 квітня 2007 року -463 грн., з 1 жовтня 2007року 470 грн.; на 2008 рік : з 1 січня 2008 року -526 грн., з 1 квітня 2008 року 538 грн., з 1 липня 2008 року -540 грн., 1 жовтня 2008 року -557 грн. На протязі 2007-2008 р.р. вона отримувала грошову допомогу на дитину в нижчому розмірі, замість щомісячних виплат, встановлених Законом України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми». Крім того, позивач вважає, що відповідачем по справі має бути Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради, оскільки з 2007 року по теперішній час допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається виключно Управлінням праці та соціального захисту населення. З цих підстав позовні вимоги до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вона не заявляє і заперечує проти стягнення з Фонду недоотриманих сум. Просить суд визнати дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, менших ніж встановлено ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям дітьми» протиправними, зобов»язати УПСЗН провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму, починаючи з липня 2007 року та стягнути з відповідача недоплачені суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 5743 грн. 52 коп. за вищезазначений період, зобов»язати з відповідача з грудня 2008 року сплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму. Позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки службові особи органу виконавчої влади на протязі всього часу безпідставно переконували її у правомірності своїх дій з посиланням на норми неконституційного законодавства, про зміни в законодавчих актах не повідомляли, тому про їх порушення вона дізналася тільки у 2009 році. Крім того, в неї була відсутня реальна можливість звернутися до суду, оскільки дитина потребувала з її боку догляду, натурального годування і вона була зайнята підтримуванням стану здоров»я дитини. До теперішнього часу її соціальні права не захищені, у звязку з чим просить поновити їй строк звернення з позовом до адміністративного суду за захистом порушеного права.

В судове засідання позивач надала уточнені позовні вимоги, просила суд визнати дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, менших ніж встановлено ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям дітьми» протиправними, зобов»язати УПСЗН Селидівської міської ради провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму, починаючи з липня 2007 року та стягнути з відповідача недоплачені суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 989 грн. 72 коп. за період з жовтня по грудень 2007 року.

Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради позов ОСОБА_2 не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача, який діє на підставі відповідної довіреності, не погоджуючись з позовними вимогами, стверджував, що соціальні виплати у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Управлінням позивачці визначені і виплачені в розмірі та в порядку, передбачених відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сімям з дітьми» у межах бюджетного фінансування. Вважає, що службові особи відповідача діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити. Крім того, вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Представник Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, залученого до справи у якості співвідповідача, в судове засідання не з”явився, належним чином повідомлений про день та місце розгляду справи, до суду надав заяву з проханням заслухати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

ОСОБА_2 є матір»ю малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 17 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м.Донецьку. Отримала за період вересня 2007 року грудня 2008 року щомісячно за вересень 2007р. 44 грн. 82 коп., жовтень 2007р. 136 грн. 13 коп., листопад 2007р. 140 грн. 05 коп., з грудня 2007р. по грудень 2008 року щомісячно по 144 грн. 10 коп. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплату якої з 21.09.2007 р. їй здійснює Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради.

Відповідно до Положення про управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської Ради, Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради є виконавчим органом міської ради, що утворюється за рішенням міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є підзвітним і підконтрольним міській раді підпорядковане виконавчому комітету міської ради, міському голові, а з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади , підконтрольне головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної держадміністрації .

Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, рішеннями обласної ради, розпорядженнями голови обласної держадміністрації, наказами начальника головного управління праці та соціального захисту населення обласної держадміністрації. Статутом територіальної громади м. Селидове, Регламентом роботи Селидівської міської ради, її виконавчого комітету, рішеннями міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, а також положенням про управління.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штамп, власний бланк.

Управління утримується за рахунок коштів міського бюджету. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників та видатки на утримання управління в межах виділених асигнувань визначає міська рада після попередньої експертизи у фінансовому управлінні .

В 2007 році згідно діючого на той час законодавства допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалась позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення, тому саме Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради належний відповідач за даним позовом і немає правових підстав для стягнення вищевказаної допомоги з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Правовідносини, повязані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей, регулюються нормами Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11 «Про державну допомогу сімям з дітьми» (далі-Закон № 2811-Х11), приписами статей 13 і 15 якого, що були чинними на час виникнення і дії спірних правовідносин в редакції від 22 березня 2001 року, передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообовязкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Покриття витрат на виплату державної допомоги сімям з дітьми відповідно до статті 4 цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Дію частини першої статті 15 зазначеного Закону було зупинено нормою статті 77 (пункт 19) Закону від 20 грудня 2005 р. № 3235-1V «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2006 рік визначена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень.

Згідно з пунктами першим і шостим ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно Законами України встановлюється, зокрема права і свободи людини і громадянина; основи соціального захисту.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади Верховної Ради. Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та Законам України «Про Державний бюджет України».

Дію частини першої статті 15 Закону «Про державну допомогу сімям з дітьми» було зупинено нормою статті 71 (пункт 14) Закону від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно приписів якого визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2007 рік здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону зазначений розмір державної грошової допомоги на дитину було передбачено також у пункту другому постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сімям з дітьми» ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13).

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення статті 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту третього розділу V111 «Прикінцеві положення Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною нею трирічного віку.

Рішення Конституційного Суду України (п. 5) є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до законодавства приписи Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення наведеного Рішення Конституційного Суду України та з 9 липня 2007 року відновлена дія частини першої статті 15 Закону «Про державну допомогу сімям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. У статті першій Закону № 2811-Х111 передбачено, що Кабінетом Міністрів України встановлюється тільки порядок призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми та перелік документів, необхідних для такого призначення.

Положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню положення частини першої статті 15 Закону № 2811-Х11, який має вищу юридичну силу. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 змісту та обсягу права, наданого Законом «Про державну допомогу сімям з дітьми», є безпідставними.

З огляду на наведене дії управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради щодо встановлення розміру і виплати ОСОБА_2 державної допомоги на дитину, починаючи з жовтня 2007 року до 31.12.2007 року, судом визнаються такими, що порушують конституційні права позивача на гарантований державою рівень соціальних виплат, який відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність існування у ОСОБА_2 субєктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала своїх соціальних зобовязань перед позивачем відносно виплат щорічної разової грошової допомоги за 2007 р. у повному розмірі, а також враховуючи сімейні обставини позивача, вік її дитини, стан здоров»я, потребу в натуральному годуванні і догляду з боку позивача, судом причина пропуску строку звернення позивачем до суду з адміністративним позовом визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років на 2007 рік відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-V затверджено: з 1 квітня 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.

З урахуванням викладених обставин сума недоплаченої позивачу грошової допомоги становить: жовтень 333 грн. 87 коп. (470-136,13); листопад 329 грн. 95 коп. (470-140,05); грудень 325 грн.90 коп. ( 470-144,10), а всього на загальну суму 989 грн. 72 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму державної грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за зазначений період у розмірі 989 грн. 72 коп.

Судом встановлено, що позивач має право на стягнення з відповідача недоплаченої суми державної грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку починаючи з 21.09.2007 року, однак позивач питання про стягнення вищезазначених сум з цього часу не заявляє, тому суд діє в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Посилання представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2007 рік державної допомоги на дитину у розмірах, визначених ст. 15 Закону від 21 листопада 1992 р. № 2811-Х11, суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобовязань (Європейський суд з прав людини справа «Кечко проти України»). Ці обставини не є підставою для звуження існуючого у позивача права на отримання соціальної пільги грошової допомоги і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб”єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету , якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 19,22,92 Конституції України, статтями 9, 71,87,88, 94,102,158,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 1,13.15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», Законом України ?ро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов”язаних із соціальними виплатами” суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Пропущений ОСОБА_2 строк звернення з адміністративним позовом до суду поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради з виплати ОСОБА_2 щомісячної державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.10.2007 року по 31.12. 2007 року неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (код тимчасової функціональної класифікації видатків 090303; реєстраційний рахунок № 35419016000632 в ГК ДКУ у Донецькій області, МФО 834016 , код ЕДРПОУ 25953988) на користь ОСОБА_2 недоплачену в 2007 році державну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 989( дев»ятсот вісімдесят дев»ять) грн. 72 коп.

Стягнути з рахунку місцевого бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 9 грн.89 коп.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви.

Суддя (підпис)