Ухвала суду № 93713832, 16.12.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Фоміна Г.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду:

-клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу,

-клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 адвоката Козлова Олександра Юрійовича про зміну запобіжного заходу,

-клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 адвокатів Горб Юлії Вікторівни, Тертишної Катерини Олександрівнипро зміну запобіжного заходу,

-клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Плотниченка Миколи Миколайовича про зміну обов`язків домашнього арешту,

-клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокатів Кравцова Вадима Миколайовича, Прокопцева Сергія Вікторовича, захисника обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 – адвоката Сивової Яни Віталіївни про зміну часу домашнього арешту

по кримінальному провадженню, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588 відносно:

ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Прокурор Фомін Г.В. звернувся до суду з клопотаннями про продовження раніше обраних обвинуваченим запобіжних заходів, які він мотивував наступним. Підставою для обрання та продовження під час судового розгляду запобіжних заходів відносно обвинувачених була наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України. Вважає, що вказані підстави не зменшились та продовжують мати місце на даний час. Наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) підтверджується складеним та направленим до суду обвинувальним актом, в якому викладені як фактичні обставини, так і роль та участь обвинувачених у вчиненні злочинів. Крім зазначеного, обґрунтованість підозри (обвинувачення) підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами: протоколами оглядів та обшуків, слідчих експериментів, висновками експертиз, матеріалами проведених оперативно-розшукових заходів та НСРД, даними в судовому засіданні показами потерпілих та свідків. Вказані в клопотаннях особи обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів. ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_6 не має постійного місця проживання, дітей, не одружений, ОСОБА_10 не має постійного місця мешкання, не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_3 не одружений, дітей на утриманні не має, після засудження в 2014 році до покарання у вигляді позбавлення волі ухилявся від відбуття покарання, офіційно перебував у розшуку, ОСОБА_11 постійного місця мешкання не має, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у них стійких соціальних зв`язків. У разі не продовження строку тримання під вартою або обрання іншого виду запобіжного заходу, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі, обвинувачені зможуть безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків підтверджується тим, що вина обвинувачених в даному кримінальному провадженні доводиться, в тому числі, поясненнями потерпілих, свідків, які викривають їх в скоєнні злочину, і анкетні дані яких відомі обвинуваченим. Оскільки не встановлені всі особи, які причетні до злочину, скоєного відносно ОСОБА_17 , у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , і які також обвинувачуються в організації озброєної банди та участі в ній, до складу якої входять ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , в разі обрання відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу вони зможуть спілкуватися з даними особами та відповідно перешкоджати кримінальному провадженню. Просив продовжити запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених раніше.

Захисник обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 адвокат Козлов О.Ю. надав суду клопотання про зміну вказаним обвинуваченим запобіжного заходу. Захисник зазначив, що ОСОБА_3 тримається під вартою з 07 лютого 2019 року, тобто більш ніж 1 рік 10 місяців. Відповідно до практики ЄСПЛ зі спливом часу ризики зменшуються і в цьому випадку існує презумпція звільнення особи з-під варти. Враховуючи, що фактично досліджені всі докази обвинувачення, можливо зробити висновок про відсутність доказів, які би свідчили про те, що ОСОБА_3 переховувався або має намір переховуватися від суду. Виходячи з аналізу досліджених матеріалів НСРД останній не тільки не переховувався від органів досудового розслідування, а йшов на контакти та спілкування з працівниками поліції, сприяв досудовому розслідуванню, в тому числі зі співробітниками поліції відвідував у ІТТ м. Запоріжжя ОСОБА_6 . Зазначені обставини спростовують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. За час досудового розслідування та судового розгляду жоден з потерпілих або свідків не заявили про тиск на них з боку ОСОБА_3 . Жоден свідок та потерпілий не надавав будь-яких показів відносно ОСОБА_3 , що фактично виключає необхідність ОСОБА_3 тиснути на потерпілих або свідків з метою помсти або з метою зміни ними показів, що спростовує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім зазначеного, стороною обвинувачення тривалий час не надаються будь-які докази або процесуальні документи на підтвердження наявності інших осіб, причетних до вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_3 , обвинуваченому також не інкримінується змова з невстановленими особами на вчинення кримінальних правопорушень. Таким чином, матеріалами кримінального провадження спростовується ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 має постійне місце мешкання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, непрацездатну мати, яка потребує допомоги і стан здоров`я якої під час перебування ОСОБА_3 під вартою суттєво погіршився. Враховуючи вищезазначене, наразі є всі підстави для зміни обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш м`який, в тому числі – особисте зобов`язання, домашній арешт або заставу. Крім зазначеного, аналізуючи досліджені судом письмові докази, покази потерпілої ОСОБА_1 , свідків, можна прийти до висновку, що ризики, які були підставами для обрання та неодноразового продовження ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу, зникли, а нові не виникли, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Вважає, що зазначені обставини вказують на відсутність існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме – відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може вчинити активні дії щодо переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, які наразі вже допитані судом, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів. Під час вирішення клопотання просив врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ, згідно з якими необхідно виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі до вирішення питання про його винуватість. Після дослідження судом письмових доказів та допиту потерпілої у суду є всі підстави для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, зазначених прокурором, оскільки обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, зникли, а інші обставини вказують на неприпустимість продовження перебування ОСОБА_6 під вартою. Просив змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на не пов`язаний з позбавленням волі, в тому числі – особисте зобов`язання, домашній арешт або заставу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М. звернувся до суду з клопотанням про зміну ОСОБА_4 часу запобіжного заходу. Захисник зазначив, що на даний час відпала потреба у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому він повинен бути змінений іншим, більш м`яким. Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 домашній арешт триває з 29 травня 2020 року, тобто більше, ніж 6 місяців. Відносно обвинуваченого застосовані найсуворіші обмеження у виді обов`язку не покидати житло цілодобово із застосуванням засобів електронного контролю, що забезпечує повний контроль над його поведінкою. ОСОБА_4 не було допущено жодного порушення покладених на нього обов`язків, що вказує на сумлінне ставлення останнього до обмежень, пов`язаних з притягненням його до кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 має міцні соціальні, правові та економічні зв`язки. З метою забезпечення своїм рідним умов для існування обвинувачений змушений працювати дистанційно, через обмеження повинен докладати зусилля, спрямовані на ведення підприємницької діяльності, звертаючись до дружини та інших осіб, що значно ускладнює виконання поставлених перед ним задач та негативно впливає на економічний ефект його діяльності. Крім зазначеного, у ОСОБА_4 є батьки похилого віку, які потребують його допомоги. Стан здоров`я обвинуваченого погіршено, в тому числі і через неналежне лікування в умовах СІЗО, він потребує нагляду кардіолога, додаткових обстежень та консультацій кардіохірурга. З метою надання ОСОБА_4 належної та якісної медичної допомоги він потребує регулярного відвідування лікарні. Доводи сторони обвинувачення про доцільність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту зводиться лише до абстрактних припущень. Сторона обвинувачення не посилається на жодні фактичні дані вчинення або спроби вчинення обвинуваченим передбачених цими ризиками дій. Посилання прокурора на власні суб`єктивні припущення та на тяжкість інкримінованих обвинуваченому діянь не відповідають загальним засадам кримінального законодавства. На теперішній час в кримінальному провадженні допитані всі свідки сторони обвинувачення, продовжується дослідження речових доказів, які перебувають під її контролем, що також виключає вплив ОСОБА_4 на їх зміст та доказове значення. В зв`язку з тим, що наразі ризики значно зменшились, просив змінити запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , на запобіжний захід у вигляді погодинного домашнього арешту із забороною залишати постійне місце проживання з 22.00 год. вечора до 07.00 год. ранку.

В судовому засіданні прокурор підтримав свої клопотання, просив врахувати викладені ним обставини, а також поведінку обвинувачених, особливо ОСОБА_3 , направлену на тиск на сторону обвинувачення, під час судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що всі обвинувачені повинні бути під вартою.

Представник потерпілої ОСОБА_1 адвокат Бубнов Д.Ю. підтримав позицію прокурора та потерпілої, зазначив про наявність ризиків, які є підставою для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_3 адвокат Козлов О.Ю. в задоволенні клопотань прокурора просив відмовити, пояснив, що клопотання прокурора є незмінними протягом тривалого часу, прокурором не зазначаються нові ризики, які можуть бути підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу, вказані прокурором ризики є видуманими. Потерпілі допитані, від не надходило заяв про тиск, залишились недопитаними лише свідки сторони захисту, на яких обвинуваченим не має сенсу тиснути. Про існування інших осіб, причетних до злочинів, що інкримінуються обвинуваченим, прокурором не надано жодного доказу. Факт перебування ОСОБА_3 у розшуку спростовується матеріалами кримінального провадження, в тому числі – спілкуванням обвинуваченого з начальником карного розшуку. Крім зазначеного, ОСОБА_3 був затриманий за місцем реєстрації, де проживав тривалий час. Думка прокурора, що досліджені судом докази підтверджують вину обвинувачених, є хибною. Клопотання про зміну обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який підтримав.

Захисник обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 адвокат Горб Ю.В. пояснила суду, що ризики, вказані в клопотаннях прокурора, передруковуються прокурором з одного клопотання в інше, ці ризики є необґрунтованими. Згідно із рішенням КСУ, практики ЄСПЛ під час продовження строку запобіжного заходу сторона обвинувачення повинна довести, що ризики не зменшились, є актуальними. Посилання в обґрунтування клопотання на тяжкість обвинувачення суперечить рішенням ЄСПЛ, оскільки лише тяжкість обвинувачення не може бути єдиною підставою для продовження міри запобіжного заходу. Прокурором не зазначено, на яких свідків можуть впливати обвинувачені. Стороною захисту неодноразово подавались суду докази на наявність у обвинувачених стійких соціальних зв`язків, позитивні характеристики, відомості про стан здоров`я. Просила відмовити в задоволенні клопотань прокурора та обрати обвинуваченим запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою.

Захисник обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 адвокат Тертишна К.О. зазначила про наявність при розгляді клопотань прокурора обмеження до справедливого суду. Прокурором не зазначено нових ризиків, не надано доказів на підтвердження наявності раніше вказаних ризиків. Оскільки клопотання прокурора є безпідставними, просила відмовити в їх задоволенні та обрати обвинуваченим більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Плотниченко М.М. пояснив, що тяжкість пред`явленого обвинувачення ще не може свідчити про ризик ухилення обвинуваченого від суду. ОСОБА_2 вважає себе невинуватим та має намір це довести. Не допитаними залишились лише свідки захисту, здійснення на них впливу є нелогічним. Наявність кримінального провадження не є фактом існування осіб, з якими можуть спілкуватися обвинувачені для забезпечення алібі. Під час перебування під домашнім арештом обвинувачений ОСОБА_2 порушень запобіжного заходу не допускав, натомість електронний засіб контролю працює зі збоями, що доставляє певні незручності обвинуваченому та членам його сім`ї. Крім зазначеного, ОСОБА_2 нещодавно перехворів на COVID-19, а наявність електронного засобу контролю не дозволяє провести певні медичні дослідження, в тому числі комп`ютерну томографію. Просив скасувати таке обмеження запобіжного заходу, встановлене щодо ОСОБА_2 , як застосування електронного засобу контролю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М. заперечував проти клопотань прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання про зміну часу обмежень відносно ОСОБА_4 підтримав з підстав, викладених у вказаному клопотанні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Прокопцев С.В. зазначив, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягають. Крім зазначеного, жодна особа або доказ не вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів, які йому інкримінуються; відсутні докази того, що обвинувачений намагався вплинути на потерпілу, свідків; на досудовому слідстві та під час судового розгляду зауважень до ОСОБА_4 не було. Останній намагається довести свою невинуватість. Просив врахувати, що ОСОБА_4 має трьох дітей, батьків похилого віку, повинен забезпечувати родину, для чого повноцінно працювати. Підтримав клопотання адвоката Кравцова В.М. та просив обрати щодо ОСОБА_4 нічний домашній арешт.

Захисник обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 адвокат Сивова Я.В. пояснила суду, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, але захисник погоджується з клопотаннями прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Однак, просила врахувати, що вказані обвинувачені на даний час працевлаштовані, згідно графіку роботи працюють до 18.00 год., а тому, з урахуванням великої віддаленості між місцем проживанням та місцем роботи і необхідності обвинуваченим бути за місцем проживання о 19.00 год. просила змінити час нічного арешту та встановити обмеження з 21 год. вечора до 07 год. ранку.

Обвинувачені підтримали клопотання своїх захисників, в задоволенні клопотань прокурора просили відмовити.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 01 січня 2020 року включно; обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 03 січня 2020 року включно.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

Однак, цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачується у вчинені злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_10 , ОСОБА_5 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_4 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_3 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Таким чином, всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено строки покарання, починаючи з 8 років позбавлення волі до довічного позбавлення волі.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Вирішуючи попередні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів, встановила, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні клопотань прокурора та захисників обвинувачених судом було враховано тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Під час судового розгляду були допитані потерпілі та свідки обвинувачення. Однак, до теперішнього часу не допитані свідки, які, на думку сторони захисту, можуть спростувати доводи прокурора про винуватість обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 . Перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання свідків, вказані обвинувачені матимуть реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування незаконно впливати на них.

Крім зазначеного, обвинувачені, перебуваючи на волі матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів, і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи наведене, у суду є достатні підстави вважати, що у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на свідків, які до теперішнього часу не допитані, та місце проживання яких відомо обвинуваченим, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема – через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відомості, що характеризують вказаних обвинувачених, враховувались судом раніше під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу.

Доказів того, що на даний час відбулись суттєві зміни у соціальних зв`язках обвинувачених чи виникли інші обставини, ніж ті, що були враховані під час обрання обвинуваченим запобіжних заходів та при їх продовженні, які б доводили те, що заявлені раніше ризики на даний час зменшилися, обвинуваченими та їх захисниками надано не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та клопотань захисників вказаних обвинувачених про зміну їм запобіжного заходу на більш м`який колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини п. 3 ст. 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 Рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 Рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 Рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім цього, у практиці Європейського суду з прав людини, серед іншого, сформовано характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматись як незалежний орган. Що стосується ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об`єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів із цього приводу (пункти 125, 126 Рішення від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України»).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

В рішенні по справі «Іващенко проти України» від 10 вересня 2020 року Європейський суд з прав людини зазначив, що не оцінивши конкретні факти або не розглянувши можливість застосування інших запобіжних заходів, як альтернативу триманню під вартою під час досудового слідства, та по суті постійно посилаючись на тяжкість обвинувачень, ризик ухилення або перешкоджання слідству, органи державної влади продовжували строк тримання заявника під вартою під час провадження на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» та «відповідними» для виправдання тривалості такого тримання. При цьому Європейський суд констатував порушення п. 5 ст. 5 Конвенції.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ч. 5 вказаної статті передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

У відповідності з рішенням ЄСПЛ у справі «Ткачов проти України» від 13.12.2007 р., «Мамедов проти Росії» від 01.07.2066 р., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.), ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються.

В рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» вказано, що національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Прокурор під час звернення з клопотаннями про продовження обвинуваченим запобіжних заходів, постійно посилається на наявність одних і тих же ризиків, незважаючи на те, що на даний час допитані всі потерпілі, свідки сторони обвинувачення, досліджені майже всі письмові та речові докази. Крім зазначеного, прокурор не доводить того факту, що з`явились нові ризики, не надає доказів існування зазначених ним ризиків. Прокурор також не надає обґрунтованих висновків щодо неможливості застосування щодо обвинувачених альтернативних запобіжних заходів.

При вирішенні клопотань прокурора щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , суд враховує той факт, що потерпілі та свідки обвинувачення, які могли би свідчити про наявність вини вказаних обвинувачених, допитані, що свідчить про відсутність ризику впливу обвинувачених на вказаних осіб.

Крім зазначеного колегія суддів враховує стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_11 , який має контузію та потребує лікування, ОСОБА_12 , який має ряд хронічних захворювань, що підтверджено відповідними медичними документами.

Зазначені обвинувачені мають постійне місце проживання, сімейні зв`язки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, який є найсуворішим запобіжним заходом після запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і на переконання колегії суддів в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та передбачить запобігання визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, що може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Ч. 3 ст. 194 КПК України передбачено, що суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає необхідним покласти на обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 обов`язки прибувати за кожною вимогою суду; утримуватись від спілкування з особами, які є потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю обвинуваченому ОСОБА_2 обрано під час досудового розслідування. За час судового розгляду будь-яких порушень обов`язків, встановлених ОСОБА_2 при обранні вказаного запобіжного заходу, останнім допущено не було. Однак, суду неодноразово надходили листи про помилкове спрацювання електронного засобу контролю через технічні збої, в зв`язку з чим до обвинуваченого безпідставно виїжджали працівники поліції, в тому числі в нічний час. Зважаючи на викладене, враховуючи поведінку обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження ОСОБА_18 , запобіжного заходу без застосування електронних засобів контролю.

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів Кравцова В.М., Прокопцева С.В. підлягають задоволенню з огляду на наступне. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 29 травня 2020 року ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. За цей час обвинувачений будь-яких порушень встановлених йому ухвалою суду обов`язків не порушував. ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, є засновником та керівником ТОВ «Надзвичайно гарні люди». Враховуючи наведене, необхідність утримання ОСОБА_4 своєї сім`ї, а також потребу проведення діагностики та лікування, що підтверджено медичними довідками, колегія суддів вважає за необхідне продовжити останньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначеними обов`язками, із забороною залишати місце проживання у період часу з 21.00 год. однієї доби до 07 год. наступної доби.

Крім зазначеного, колегія суддів враховує той факт, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 наразі працюють, мають необхідність витрачати час на дорогу до місця роботи та до місця проживання, та приходить до висновку, що клопотання захисника вказаних обвинувачених адвоката Сивової Я.В. про зміну часу домашнього арешту є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою; ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 у вигляді домашнього арешту задовольнити.

В задоволенні клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 відмовити.

В задоволенні клопотань захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_3 адвоката Козлова Олександра Юрійовича про зміну запобіжного заходу відмовити.

В задоволенні клопотання адвокатів Горб Юлії Вікторівни, Тертишної Катерини Олександрівнипро зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 відмовити.

Клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 адвокатів Горб Юлії Вікторівни, Тертишної Катерини Олександрівнипро зміну запобіжного заходу задовольнити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Плотниченка Миколи Миколайовича про зміну обов`язків домашнього арешту задовольнити.

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокатів Кравцова Вадима Миколайовича, Прокопцева Сергія Вікторовича, захисника обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвоката Сивової Яни Віталіївни про зміну часу домашнього арешту задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 13 лютого 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 13 лютого 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 13 лютого 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, із забороною залишати місце проживання у період часу з 21 години 00 хвилин однієї доби до 07 години 00 хвилин наступної доби строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, із забороною залишати місце проживання у період часу з 21 години 00 хвилин однієї доби до 07 години 00 хвилин наступної доби строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, із забороною залишати місце проживання у період часу з 21 години 00 хвилин однієї доби до 07 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, із забороною залишати місце проживання у період часу з 21 години 00 хвилин однієї доби до 07 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_11 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_5 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 15 лютого 2021 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_12 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- утримуватись від спілкування з особами, які є потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Звільнити ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 з-під варти в залі суду негайно після оголошення цієї ухвали.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них обов`язків.

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 повідомляти суд та органи Національної поліції України, які здійснюють організацію виконання ухвали суду про застосування домашнього арешту, адреси їх тимчасового місця проживання на період судового розгляду кримінального провадження в м. Бердянську Запорізької області та заборонити ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 покидати вказане житло, окрім часу перебування в Бердянському міськрайонному суді Запорізької області та часу прямування до суду і в зворотному напрямку.

Копію ухвали для виконання направити до Тернівського відділення поліції Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Соборного відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Самарського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян