Ухвала суду № 93712679, 21.12.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7222/20

Провадження № 1-кс/202/8920/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

21 грудня 2020 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

прокурора групи прокурорів Покрищенка П.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Стрижака Є.Ю.,

захисника – адвоката Воронцова В.В.

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гоги В.М., погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, є громадянином України, одружений, має на утриманні батьків похилого віку, працює начальником караулу сторожової охорони департаменту з охорони та безпеки на ПрАТ «ДТРЗ», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000703 від 21 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

21 грудня 2020 року слідчому судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гоги В.М., погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Дане клопотання, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано слідчому судді 21 грудня 2020 року.

Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у невстановленому досудовим слідством місці та часу, з метою заволодіння чужим майном, розробили злочинний план направлений на таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, та розподілили ролі кожного.

Згідно розробленого плану ОСОБА_3 , який відповідно до наказу № 4230 к від 22.09.2016 року в.о. голови правління ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (ЄДРПОУ 00659101), працює на посаді сторожа відділу охорони управління з охорони та безпеки, під час своєї робочої зміни, з цехів на території ПрАТ «ДТРЗ», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, повинен прибути до цеху. ОСОБА_2 (заступник начальника цеха ПрАТ «ДТРЗ» на займаній посаді згідно наказу 816к від 22.10.2008 року), надав усну вказівку комірнику про надання можливості ОСОБА_3 доступу до цеху в якому знаходилось майно. ОСОБА_3 під`їжджав на своєму авто до цеху. ОСОБА_4 (охоронець ПрАТ «ДТРЗ») за допомогою комірника маючи доступ до майна в цеху завантажував майно належне ПрАТ «ДТРЗ» до автомобіля «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_1 (начальник караулу ПрАТ «ДТРЗ» на займаній посаді згідно наказу 2111к від 21.11.2014 року) надав усну вказівку охороні ПрАТ «ДТРЗ» щодо безперешкодного виїзду з території та не перевірки автомобіля ОСОБА_3 «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_3 з викрадене майно відвозив до свого місця мешкання за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 за місцем мешкання ОСОБА_6 складав та сортував по типу деталей та іншим характеристикам викрадені предмети. Водночас, ОСОБА_2 за допомогою автомобіля «HYUNDAI ACCENT», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить йому на праві приватної власності, також особисто вивозив майно, що належне ПрАТ «ДТРЗ». Після чого, відповідно до плану ОСОБА_3 передавав для продажу та продавав ОСОБА_5 викрадені деталі. Гроші від продажу деталей та іншого майна належного ПрАТ «ДТРЗ» розподіляли між собою.

Встановлено, що ОСОБА_2 , у період з квітня по грудень 2020 року (більш точного часу досудовим слідством не встановлено) знаходячись на території ПрАТ «ДТРЗ», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, керуючись корисливим мотивом, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, дотримуючись спільного злочинного плану, розуміючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зловживаючи своїми посадовими обов`язками, діючи спільно, виконуючи свою відведену роль, маючи доступ до цеху ПрАТ «ДТРЗ», таємно, за допомогою автомобіля «HYUNDAI ACCENT», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить та фактично в користуванні ОСОБА_2 , до якого завантажував майно ПрАТ «ДТРЗ», будучи впевненим, що його вказаний автомобіль при виїзді з території ПрАТ «ДТРЗ», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ніхто з працівників не буде перевіряти, переслідуючи загальну мету незаконного збагачення, діючи в особистих інтересах, таємно викрав запасні частин до тепловозів, які вивозив на власному зазначеному автомобілі, та в подальшому реалізовував шляхом продажу. Спричинивши ПрАТ «ДТРЗ» майнову шкоду в особливо великих розмірах в сумі 1 933 056, 00 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування умисні дії ОСОБА_1 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

18 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Слідчий в обґрунтування клопотання зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, також відповідно до п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може впливати на свідків, які на теперішній час частково допитані у зв`язку з великим об`ємом слідчих дій та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчий у своєму клопотанні звертає увагу слідчого судді на те, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню ризикам, у зв`язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 терміном на 60 (шістдесят) днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити, наголошуючи на наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та просив визнати підозрюваному заставу у розмірі спричинених збитків.

Вказані обставини на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на відсутність ризиків, на яких наголошує слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, та просили відмовити, застосувавши відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби. Звернули увагу на те, що підозрюваний не переховувався від органу досудового розслідування та не затримувався в порядку ст.208 КПК України. Звернули увагу на необґрунтованість підозри.

Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисників підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040000000703 від 21 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

До вчинення вказаного кримінального правопорушення в ході досудового розслідування встановлено причетність громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 18 грудня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

З приводу доводів підозрюваного та захисників підозрюваного щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначає про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Також, слідчий суддя враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, який офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні батьків похилого віку, має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивного боку, що свідчить про наявність у останнього стійких соціальних зв`язків.

За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що в ході судового розгляду встановлено, що є підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно може впивати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, оскільки на даний час не встановлено повне коло всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.

Натомість існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України не затримувався та про підозру у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення був повідомлений 18 грудня 2020 року, в той час як клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього, надійшло на адресу суду 21 грудня 2020 року, на судовий розгляд якого підозрюваний з`явився самостійно.

Існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Між тим слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, на чому наполягає слідчий у клопотанні та яке підтримав прокурор в судовому засіданні, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, у відповідності до ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, однак при цьому слід також враховувати наявність у останнього стійких соціальних зв`язків.

Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що слідчим у клопотанні не наведено та належним чином не обґрунтовано підстав для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Виходячи із зазначеного, оцінюючи в сукупності обставини вчиненого кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження, вважаю, що слідчим у клопотанні та безпосередньо прокурором в судовому засіданні належним чином не було доведено неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань тощо, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за фактичним місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 та не вбачає підстав для задоволення клопотання підозрюваного та його захисників про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 42, 176, 177, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 303, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гоги В.М., погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України – запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- цілодобового не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- заборонити ОСОБА_1 спілкуватись з свідками та іншими підозрюваними по кримінальному провадженню визначеними слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до відповідної установи паспорти, документи які дають змогу перетину державного кордону України.

У задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників - адвоката Стрижака Євгенія Юрійовича та адвоката Воронцова Владислава Вячеславовича про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби – відмовити.

Строк дії ухвали слідчого судді до 15 лютого 2021 року включно.

Ухвалу передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Л.П. Слюсар